Рішення

від 05.07.2018 по справі 815/2375/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2375/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Обслуговуюче підприємство Новий квартал до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2017 року № 0018731405, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Обслуговуюче підприємство Новий квартал (надалі по тексту - позивач або ТОВ ОП Новий квартал ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ГУ ДФС в Одеській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2017 року № 0018731405.

В обґрунтування позовних вимог позивач в цілому зазначив, що на підставі висновків акту від 25.04.2018 року № 904/15-32-14-05/39188770 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ ОП Новий квартал , код за ЄДРПОУ 39188770, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Інстал Трейд , код за ЄДРПОУ 39831947 та ТОВ Експреспол код за ЄДРПОУ 38154033 за період грудень 2016 року та з 01.04.2017 по 31.12.2017 року , відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.05.2017 року № 0018731405, яким позивачу за порушення п. 44.1 ст. 44, ч. а п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 704 807,00 грн. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою судді від 01 червня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання по справі призначено на 21 червня 2018 року на 09:30 годину.

19 червня 2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву (вхід № 17300/18), згідно якого, відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись в цілому на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

У судове засідання представники сторін не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 205 КАС України суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що в період з 12.04.2018 року по 18.04.2018 року, на підставі направлень, виданих ГУДФС в Одеській області від 12.04.2018 року № 2669/14-05, № 2670/14-05, відповідно до наказу ГУДФС в Одеській області від 11.04.2018 року №2459 Про проведення виїзної документальної позапланової перевірки , п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1, п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України, посадовими особами відповідача проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ ОП Новий квартал з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Інстал Трейд , код за ЄДРПОУ 39831947 та ТОВ Експреспол код за ЄДРПОУ 38154033 за період грудень 2016 року та з 01.04.2017 по 31.12.2017 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 25.04.2018 року № 904/15-32-14-05/39188770 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ ОП Новий квартал , код за ЄДРПОУ 39188770, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Інстал Трейд , код за ЄДРПОУ 39831947 та ТОВ Експреспол код за ЄДРПОУ 38154033 за період грудень 2016 року та з 01.04.2017 по 31.12.2017 року , відповідно до висновку якого перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, ч. а п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) у сумі 704 807 грн., у тому числі: у грудні 2016 року на 5000 грн., у травні 2017 року на 263333 грн., у червні 2017 року на 307091 грн., у липні 2017 року на 338502 грн., у серпні 2017 року на 538502 грн., у вересні 2017 року на 685169 грн., у жовтні 2017 року на 702023 грн., у грудні 2017 року на 704807 грн. (а.с. 27-40 том 1).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.05.2017 року № 0018731405, яким позивачу за порушення п. 44.1 ст. 44, ч. а п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 704 807,00 грн. (а.с. 26 том 1).

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ ОП Новий квартал оскаржило його у судовому порядку, вимагаючи визнання протиправним та скасування.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 704 807,00 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки відповідача про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та будівельно-монтажних робіт, придбання яких не підтверджено обов'язковими первинними документами, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 704807 грн.

Суд не погоджується з даними висновками відповідача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у перевіряємий період між позивачем (Замовник) та ТОВ ЕКСПРЕСПОЛ (Підрядник) було укладено договір підряду №08/12/16 від 08.12.2016 року, предметом якого є монтаж напівсухої стяжки на будівництві 10-ти секційного багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: Одеська область, с. Крижанівка, земельна ділянка №5122783200:01:002:2014, №5122783200:01:002:1613 .

Відповідно до п.п. 4.4.3 та п. 6 Договору підрядник, для виконання робіт, має право залучати субпідрядні організації на свій погляд та забезпечувати координацію їх діяльності на будівельному майданчику. Згідно п. 5.1 Договору загальна вартість виконаних підрядником робіт (договірна вартість) в т.ч. матеріали та обладнання становить 2265000,00 грн., в тому числі ПДВ 377500,00 грн.

Також судом встановлено, що у перевіряємий період між позивачем (Замовник) та ТОВ Інстал Трейд (Підрядник) було укладено договір № 050517/2 від 05.05.2017 року, предметом якого є прокладання водопроводу ду 32 мм довжиною 110 м на території автомобільної стоянки 19-секційного житлового будинку по вулиці Сахарова . Відповідно до п.п. 6.4.3 Договору підрядник, для виконання робіт, має право залучати субпідрядні організації.

Згідно п.п. 4.1.2 після закінчення робіт на підставі форми КБ-2в Акт приймання виконаних будівельних робіт та форми КБ-3 Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) Замовних перераховує на поточний рахунок підрядника другу частину у розмірі 30% .

У перевіряємий період між позивачем (Замовник) та ТОВ Інстал Трейд (Підрядник) було укладено договір № 050517/1 від 05.05.2017 року, предметом якого є Будівництво зовнішніх мереж водопроводу, господарсько-побутової та зливової каналізації групи 10-поверхових будинків в складі мкр. 4-5 ж/м Котовського Лиманського р-н, Одеської обл. .

Відповідно до п.п 6.4.3 Договору підрядник, для виконання робіт, має право залучати субпідрядні організації. Згідно п.п. 4.1. Договору сторони складають довідки форми КБ-2в та КБ-3. Підпункт 3.1 договірна ціна складає 3 630 688 грн., у т.ч. ПДВ 605 114 грн.

На підтвердження виконання робіт за вищезазначеними договорами із підрядниками - контрагентами (які мають ліцензії на виконання будівельних робіт та є платниками ПДВ) позивач надав усі передбаченні умовами договорів та вимогами чинного законодавства України первинні та інші документи: видаткові та податкові накладні, розрахунки вартості, рахунки - фактури, довідки форми КБ-3, акти прийомки виконаних робіт (форми К3-2в), технічні висновки, акти готовності об'єкта до експлуатації, виписки по рахунку та платіжні доручення (на підтвердження оплати робіт) та інші.

Судом встановлено, що видами діяльності позивача (згідно інформації з ЄДР) є: код КВЕД 43.12 - підготовчі роботи на будівельному майданчику; код КВЕД 43.13 - розвідувальне буріння; код КВЕД 81.10 - комплексне обслуговування об'єктів (основний); код КВЕД 85.59 - інші види освіти, н. в. і. у.; код КВЕД 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель; код КВЕД 42.21 - будівництво трубопроводів.

З викладеного вбачається, що поставлений товар та отримані послуги від ТОВ ЕКСПРЕСПОЛ та ТОВ ІНСТАЛ ТРЕЙД використовувались та використовуються позивачем безпосередньо у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (надалі по тексту - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з акту, у ньому зазначено, що згідно наданих видаткових накладних від 4 грудня 2017 року №РН- 0000005 підприємством ТОВ ЕКСПРЕСПОЛ , реалізовано ТОВ "ОП "НОВИЙ КВАРТАЛ" товар з номенклатурою Цемент ПЦІІ/Б-Ш-400 у кількості 750 кг, на суму ПДВ 262,5 грн., та від 4 грудня 2017 року МРН-0000006 - товар з номенклатурою Пісок у кількості 39,820 т., на суму ПДВ 2521,96 грн. Аналізом встановлено придбання товару з номенклатурою Цемент ПЦ ІІ/Б-ЦІ-400 , Пісок у ТОВ ЕКСПРЕСПОЛ , але до перевірки не надані товарно-транспортні накладні щодо перевезення, що підтверджують факт переміщення товару. Таким чином, первинні документи, надані до перевірки, не відображають реального здійснення операцій із придбання товару.

При цьому суд зазначає, що Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року № 363 (надалі - Правила) передбачена обов'язковість ТТН для перевізників, вантажовідправників та вантажоодержувачів, які є замовниками послуг з перевезень. Тобто норма вказаного положення Правил не поширюється на позивача, оскільки перевезення товару здійснювалось його контрагентом. Крім того, наявність чи відсутність ТТН є лише доказом дотримання чи порушення правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь - яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, при цьому доказом поставки товару та його отримання позивачем свідчить належним чином оформлена видаткова накладна.

Так, згідно ч.ч. 1,2 ст. 9 Закону № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і IV іе складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Аналогічний перелік обов'язкових реквізитів для первинних документів визначено п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (надалі - Положення).

Міністерством фінансів України листом від 26.08.2011 року № 31-08420-07-25/21247 було роз'яснено, що при наведенні інформації про місце складання первинного документа зазначається населений пункт, у якому його складено. Якщо первинний документ оформлюється за межами населеного пункту, в місці, в якому здійснено господарську операцію, слід зазначати відповідну адміністративно-територіальну одиницю. У разі оформлення первинним документом господарської операції, здійсненої за межами України, також зазначається назва країни.

Відтак, видаткові накладні, складені між позивачем та його контрагентами, відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема, вимогам ст. 9 Закону № 996-ХІУ, п. 2.4 Положення, листа Міністерства фінансів України від 26.08.2011 року № 31-08420-07-25/21247 та підтверджують факт отримання товару.

Також як вбачається з акту, у ньому зазначено, що згідно Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів штатна численність ТОВ ЕКСПРЕСПОЛ складає - 1 особа, ТОВ Інстал Трейд - 8 осіб, які не могли виконати обсяги робіт відображених в довідках КБ-3 та актах прийомки виконаних робіт (форми КБ-2в) в установлені строки.

При цьому, суд зазначає, що листом Міністерства регіонального розвитку та будівництва в Україні від 09.03.2010 року № 12/19-2-9-21-2368 роз'яснено, що типові форми первинних облікових документів у будівництві Акт приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2в) та №Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (типова форма № КБ-3), затверджені наказом Мінрегіонбуду від 04.12.2009 року № 554, приведені у відповідність до вимог чинного законодавства. Зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. Відповідно до підпункту "е" пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731 (із змінами), не підлягають державній реєстрації форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Згідно ст. 838 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник з зв'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. Статтею 838 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

В вище перелічених договорах про виконання підрядних робіт містяться пункти, які надають право Підряднику залучати до виконання будівельних та монтажних робіт субпідрядників, вказане право Підрядника також не звужується Законом, а за умови того, що будівництво ведеться не державними підприємствами, за не бюджетні кошти, законодавець не ставить перед суб'єктами господарювання обов'язку у відображенні участі субпідрядників у типовій формі № КБ-2в, № КБ-3 по виконанню вказаних робіт.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 10.09.2014 року по справі № 2а-13207/12/2670.

Також, слід зазначити, що обставини, зазначені у акті перевірки відносно контрагентів позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Такої ж думки дотримується і Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 17.02.2015 року (К/800/55977/14).

При цьому суд зазначає, що при вирішення податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Окрім того, слід відзначити, що відсутність у контрагента трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

Податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства. В обґрунтування висновків в акті перевірки податковим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Податковим органом не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Отже, з огляду на зазначені обставини, а також приймаючи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є його висновок, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Згідно до ч. 2 ст. З Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 року № 996-ХІУна даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання та врахування витрат при обчисленні об'єкта оподаткування є здійснення цих витрат в межах провадження господарської діяльності та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що позивач сформував податковий кредит з урахуванням положень ст.198 Податкового кодексу України, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Оскільки ТОВ ОП Новий квартал надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення платником податків законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності, суд приходить до висновку, що ТОВ ОП Новий квартал правомірно сформовано податковий кредит на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

Крім того, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573во10 та від 31.01.2011р. у справі №21-47а10, Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо і контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне" відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Таку ж думку висловив і Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 02.09.2010р. по справі №07/5012а (та ін.), та, в свою чергу, зазначив, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

До того ж, зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд наголошує, що висновки перевіряючих щодо порушення позивачем податкового законодавства базуються лише на підставі аналітичної інформації із використанням показників оплати праці працівників контрагентів позивача, у зв'язку з відсутністю ТТН, при цьому нехтуючи всіма іншими первинними документами по цим господарським угодам, які доводять реальність намірів суб'єктів господарювання у виконанні умов договорів, документами, які підтверджують факти поставки (переміщення) товару, а також, фактами реального виконання підрядних робіт, які виражені в актах виконаних робіт та у результатах збудованої та зданої в експлуатацію частини об'єкта будівництва. Відтак, вказані висновки перевіряючих є безпідставними та такими, що були встановлені з порушенням вимог ст. 75 ПК України, оскільки перевіряючими не було здійснено належного аналізу господарських операцій та первинної документації позивача.

Відсутність такого обґрунтування, є порушенням наказу Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745, Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами , відповідно до якого у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення ГУ ДФС в Одеській області від 11.05.2017 року № 0018731405 прийнято не у спосіб визначений законом, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 242-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Обслуговуюче підприємство Новий квартал до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2017 року № 0018731405 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 11.05.2017 року № 0018731405.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Обслуговуюче підприємство Новий квартал (код ЄДРПОУ 39188770) суму сплаченого судового збору в розмірі 10 572 грн. 11 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Cтефанов