Постанова

від 03.07.2018 по справі 484/2388/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №484/2388/17 03.07.2018

Провадження №22-ц/784/1076/18

Єдиний унікальний номер судової справа № 484/2388/17

Провадження №22-ц/784/1076/18

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

Категорія 47

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 липня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.

при секретарі судового засідання - Богуславській О.М.,

без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про час та місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 квітня 2018 року, ухвалене головуючим суддею Закревським В.І. у приміщенні цього ж суду, вступна та резолютивна частина якого проголошено о 13 год.39 хв., повний текст якого складений 03 травня 2018 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю Геліос Л ( далі- ТОВ Геліос Л ), Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, відділу у Первомайському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, ТОВ Геліос-Л , Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про скасування рішення сільської ради, скасування державної реєстрації права власності.

В обґрунтування позову зазначала, що 6 вересня 2016 року вона звернулася із заявою до Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 0,12 га для ведення садівництва. На графічному матеріалі зазначила її бажане місце розташування в с-щі Бандурка, Первомайського району, Миколаївської області між земельними ділянками користувачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яке погоджено виконуючим обов'язки голови та землевпорядником сільської ради.

04 квітня 2017 року рішенням Софіївської сільської ради № 4 їй надано дозвіл на складання проекту землеустрою на земельну ділянку за вказаним у заяві місцем розташування.

Під час складання проекту землеустрою землевпорядною організацією з'ясувалося, що на зазначену земельну ділянку землевпорядною організацією Геліос-Л за замовленням ОСОБА_2 виготовлено проект землеустрою, що не відповідає зазначеному місцю розташування земельної ділянки, вказаному останньою на графічному матеріалі.

ОСОБА_2 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки у державному земельному кадастрі, присвоєно кадастровий номер 4825486700:11:090:0018.

Рішенням Софіївської сільської ради 08 червня 2017 року даний проект землеустрою був затверджений, земельну ділянку за адресою вул. Центральна, с-ще Бандурки Первомайського району Миколаївської області передано у власність ОСОБА_2

Посилаючись на вищезазначене, а також те, що дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку не отримувала, проект землеустрою виготовлений нею із порушенням земельного законодавства, а відтак сільська рада не мала правових підстав його затверджувати, просила скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка знаходиться по вул. Центральній у с-щі Бандурка, Первомайського району, Миколаївської області, кадастровий номер 4825486700:11:090:0018, скасувати рішення №2 від 08 червня 2017 року Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 грудня 2017 року неналежного відповідача відділ у Первомайському районі головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області замінено на належного Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Наступною ухвалою цього ж суду від 26 квітня 2018 року прийнято відмову представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 від позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права на земельну ділянку, зареєстрованою за ОСОБА_2

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 квітня 2018 року позов задоволено. Скасовано рішення Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області № 2 від 08 червня 2017 року, стягнути з ОСОБА_2,ТОВ Геліос-Л , Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області на користь ОСОБА_3 по 235 грн. судового збору з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на те, що у рішенні суду не вказано підстав для задоволення позову, не надано мотивованої оцінки тому факту, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки їй у власність погоджений у відповідності до норм діючого земельного законодавства, дана земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, внаслідок чого судом не правильне з'ясовані обставини справи та порушено норми процесуального права, просила про його скасування та ухвалення нового, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

На підставі ст. 372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності осіб, що не з'явилися.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак таким вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Земельним кодексом України.

Так, в силу положень ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про особисте селянське господарство для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. "а" ч.3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, частина 3 ст. 22 ЗК України надає право громадянам набувати у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, до яких належать сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя.

Відповідно до ст. 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Згідно з п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_7 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_7 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Порядок розгляду органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою визначений абз.1 ч.7 ст. 118 ЗК України.

Пунктом "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Крім того, ч. 4 ст. 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч.1ст.79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно наказу Держземагентства України «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками» від 18.05.2010 № 376, межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово - картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.

Тобто, графічні матеріали, які додаються до клопотання, повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

Крім того, необхідно звернути увагу, що згідно пунктів 45, 47, 162 постанови Кабінет Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» , з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку державними кадастровими реєстраторами виготовляється викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7.

Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об'єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці).

Згідно п.183 постанови Кабінет Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру", викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру в одному примірнику, який надається заявникові після підписання Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування та засвідчення його підпису власною печаткою, а у разі, коли викопіювання надається в електронній формі, - посвідчення його власним цифровим підписом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 02 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області з заявою про надання їй земельної ділянки орієнтованою площею 0.40 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться у сщ. Бандурки по вул. Центральній ( колишня територія РТП), долучивши викопіювання з плану землекористування даного населеного пункту з запланованою земельною ділянкою для передачі ( а.с.10).

Рішенням №15 Софіївською сільською радою від 03 вересня 2015 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Софіївської сільської ради по вулиці Центральній( а.с.13).

Відповідно до викопіювання, наданого до заяви, ОСОБА_2 зазначила місце розташування земельної ділянки - вулиця Центральна, селище Бандурка Первомайського району Миколаївської області.

На виконання цього рішення сільської ради, за замовленням ОСОБА_2, ТОВ Геліос- Л виготовлено проект землеустрою, який 23 березня 2017 року погоджено Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, що підтверджується матеріалами справи ( а.с.154).

Порядок погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється ст.ст. 118 та 186-1 ЗК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно приписів ч.ч. 4, 5, 6, 7 ст. 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, чинним законодавством не передбачено право сільської ради відступати від положень ст.118 ЗК України.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру установлює Закон України "Про Державний земельний кадастр" та Постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17 жовтня 2012 р., якою затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру ( далі - Порядок).

У відповідності до п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Частинами 5, 6 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації земельної ділянки також визначено у п.107 -114 Порядку.

Так, відповідно до абз.1 п.109 цього Порядку державної реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Для чого кадастровому реєстратору подаються документи, перелік яких зазначено у п.110 цього Порядку.

Відповідно до п.111 Порядку, державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій: здійснює державну реєстрацію земельної ділянку або приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі.

На підставі заяви ОСОБА_2 від 03 квітня 2017 року №ЗВ-4803806922017 у Державного земельному кадастрі 10 квітня 2014 року зареєстровано дану земельну ділянку, їй присвоєно кадастровий номер 4825486700:11:090:0018 . Документація із землеустрою виготовлено ПП Геліос-Л 11 грудня 2016 року( а.с.90-91).

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України спірна земельна ділянка є сформованою у відповідності до вимог діючого земельного законодавства.

16 вересня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Софіївської сільської ради з заявою про надання їй безоплатно земельну ділянку для ведення садівництва даної сільської ради та зазначила бажане місце розташування земельної ділянки в с-щі Бандурка, Первомайського району, Миколаївської області між земельними ділянками користувачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5М. ( а.с.11)

Рішенням Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області №4 від 04 квітня 2016 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 0,12 га в межах с-ща Бандурки Первомайського району Миколаївської області для індивідуального садівництва ( а.с.18).

Проте отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не означає позитивного рішення про надання саме її у власність, користування (оренду) особі, яка звернулася до державного органу з відповідною заявою.

Як вбачається із змісту позовної заяви, при виготовлення проекту землеустрою позивачеві стало відомо, що на земельну ділянку на яку вона отримала дозвіл на виготовлення землевпорядної документації, вже виготовлений проект землеустрою відповідачкою ОСОБА_2Більш того, на її думку з вини ОСОБА_2 сталася накладка земельних ділянок на державній земельно-кадастровій карті, оскільки вулиця Центральна у с-щі Бандурки знаходиться в іншому місці, ніж та земельна ділянка, яка вказана в виготовленому відповідачем проекті та поданого до сільської ради, у викопіюванні ОСОБА_2 вказувала земельну ділянку відмінну від тієї, яка вказана в проекті, який надано на затвердження сільської ради.

Зважаючи на такі обставини, ОСОБА_3 13 травня 2017 року звернулася до сільської ради, ще до затвердження проекту землеустрою ОСОБА_2, з заявою щодо вжиття заходів недопущення грубого порушення земельного законодавства у сфері землеустрою та недопущення її прав ( а.с.15).

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість доказів, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, поданий відповідачем на затвердження, не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, позивачем ні до сільської ради, ні до суду не надано. Посилання у цій заяві на підтвердження такого порушення на відкриття провадження за №484/1171/17 без надання належних та допустимих доказів, не є тією підставою, яка б позбавляла права сільську раду прийняти рішення в межах своєї компетенції.

Підстав для відмови у прийнятті сільською радою оскаржуваного рішення судом не встановлено.

Рішенням Софіївської сільської ради №2 від 08 червня 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2155 га, за адрескою: с. Бандурка, Первомайського району Миколаївської області, вулиця Центральна і передано їй у власність.

Вказана земельна ділянка межує із земельною ділянкою, яка знаходиться у власності уОСОБА_8, а з інших сторін земельні ділянки, які не надані у власність чи користування та землі загального користування ( а.с.96).

14 червня 2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( а.с.16).

За такого, вищенаведене спростовує доводи ОСОБА_9 про незаконність прийнятого сільською радою рішення про затвердження проекту землеустрою ОСОБА_2, в зв'язку з порушенням положень земельного законодавства.

Висновок суду першої інстанції проте, що сільською радою не перевірено заяву ОСОБА_3 від 13 травня 2017 року, а відтак прийнято поспішне рішення про затвердження проекту не заслуговує на увагу, оскільки таке не є порушенням цивільного права даної особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Обґрунтовуючи наявність у відповідача ОСОБА_2 права на захист законних очікувань щодо оформлення права власності на спірну земельну ділянку, в межах дозволу та проекту землеустрою, апеляційний суд зазначає про те, що вона вчинила юридично значущі дії щодо вирішення питання про отримання в майбутньому права власності на неї: отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки, розробила такий проект, за її заявою сформовано дану земельну ділянку (проведено реєстрацію у державному кадастрі земельних ділянок, присвоєно кадастровий номер), в зв'язку з чим, вона мала законні сподівання та правомірні очікування на закінчення процедури отримання у власність земельної ділянки, яка залежить від правомірної поведінки уповноваженого державного органу.

Правовідносини, які виникли між сторонами охоплюються змістом статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини, яка, як і практика Європейського Суду з прав людини застосовуються як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV

Оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції, ЄСПЛ загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами, в яких особи позбавлені права власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або щодо якого припускається, що воно було придбане незаконно (рішення та ухвали ЄСПЛ у справах Раймондо проти Італії від 22 лютого 1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 5 липня 2001 року, Аркурі та інші проти Італії від 5 липня 2001 року, Ріела та інші проти Італії від 4 вересня 2001 року, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 6 листопада 2008 року).

Отже, стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність. В оцінці дотримання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Враховуючи обставини справи, рішення по якій переглядається, свідчить про те, що втручання у право власності відповідача ОСОБА_2 відбулося у зв'язку з необґрунтованим сумнівом щодо законності набуття нею права власності на спірну земельну ділянку.

Виходячи з наведеного, позивачем не доведено належними доказами порушення її прав або інтересів відповідачами, а тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення даного позову.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог п.3 ст. 376 ЦПК України є підставою до скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 належить стягнути сплачений останньою за подачу апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1057 грн.21 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю Геліос -Л , Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про скасування рішення - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1057 ( одна тисяча п'ятдесят сім ) грн. 21 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М.Базовкіна

ОСОБА_10

Повний текст постанови складено 06.07.2018 р.