Ухвала

від 06.07.2018 по справі 910/18833/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua УХВАЛА   "06" липня 2018 р.                         Справа№ 910/18833/17 Київський апеляційний господарський суд   суддя: Яковлєв  М.Л.   розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК “Технокомплект” на рішення Господарського суду міста Києва від 31.12.2018 у справі №       910/18833/17 (суддя Чинчин О.В.) за  позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК “Технокомплект” до відповідача Державного підприємства “Макіїввугілля” в особі відокремленого підрозділу  "Управління матеріально-технічного постачання" про стягнення заборгованості в розмірі    172      503,00 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю “ТК “Технокомплект” (надалі також - “Позивач”) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства “Макіїввугілля” в особі відокремленого підрозділу "Управління матеріально-технічного постачання" (надалі також - “Відповідач”) про стягнення заборгованості в розмірі 172        503,00 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі               №910/18833/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Технокомплект" задоволено частково, було вирішено стягнути з Державного підприємства "Макіїввугілля" (02088, м. Київ, вул. Промислова, буд. 10, ідентифікаційний код 32442295) в особі відокремленого підрозділу "Управління матеріально-технічного постачання" (86117, Донецька обл., м. Макіївка, Червоногвардійський район, вул. Трочинського, б.18, ідентифікаційний код 26391156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Технокомплект" (03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, корп. 4, ідентифікаційний код 24185151) інфляційні в розмірі 22   213 (двадцять дві тисячі двісті тринадцять) грн. 60 коп., 3% річних в розмірі 4         757 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят сім) грн. 00 коп., витрати на послуги адвоката в розмірі 781 (сімсот вісімдесят одна) грн. 74 коп. та судовий збір у розмірі 404 (чотириста чотири) грн. 56 коп., в іншій частині позову відмовлено.             Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “ТК “Технокомплект” звернулося із апеляційною скаргою, у якій просить поновити строк апеляційного оскарження на “…рішення Господарського суду міста Києва від 31.12.2018 у справі                                       № 910/18833/17”, “…скасувати рішення господарським судом міста Києва прийняте №   910/18833/17 від 31.12.2018  в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ “ТК “Технокомплект”  в повному обсязі”.           Крім того, до матеріалів скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та звільнення від сплати судового збору, у якому скаржник просить:           “ 1. Визнати поважними підстави пропуску на апеляційне оскарження (копію рішення нами не отримано до цього часу)  та поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарським судом міста Києва прийняте №910/18833/17 від 31.12.2018.            2. Звільнити ТОВ “ТК “Технокомплект”  від сплати судового збору, а в разі неможливості розстрочити або відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення у справі”.           Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК “Технокомплект”  передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Разіної Т.І., Чорної Л.В..           Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК “Технокомплект” на рішення Господарського суду міста Києва від 31.12.2018 у справі №      910/18833/17  - залишено без руху відповідно до пункту 4  частини 2   статті 258 ГПК України.   Залишаючи без руху апеляційну скаргу, суд виходив з того, що відповідно до пункту 4 частини 2    статті 258 ГПК України зазначено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені рішення або ухвала, що оскаржується. В той же час, в апеляційній скарзі скаржником не дотримано вказаних вимог, оскільки як слідує з вступної та прохальної частини скарги позивач у скарзі просив поновити строк апеляційного оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 31.12.2018 у справі №    910/18833/17” та  “…скасувати рішення господарським судом міста Києва прийняте №   910/18833/17 від 31.12.2018. Однак, як встановлено апеляційним господарським судом, у матеріалах даної справи наявне судове рішення, а саме – рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/18833/17, (повний текст якого  складено та підписано – 14.12.2017), яке було проголошено за присутності представника позивача, про що свідчить вступна частина рішення суду та протокол судового засідання від 13.12.2017. (а/с   96) Тобто, як слідує з апеляційних вимог, позивач оскаржує рішення Господарського суду міста Києва від 31.12.2018 у справі                       №910/18833/17. Проте, за переконанням суду, зазначений судовий акт відсутній у матеріалах справи та не ухвалювався судом першої інстанції. Враховуючи, вищезазначені недоліки апеляційної скарги, відповідно як наслідок у суду відсутня можливість розглядати та надавати оцінку клопотанню про відновлення строку та відстрочення сплати судового збору на судовий акт, якого не існує у матеріалах справи. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 також роз'яснено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ТК “Технокомплект” протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху має право усунути вказані недоліки за мотивувальною частиною ухвали. Роз'яснено     скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу. 02.07.2018 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання, у якому він зазначив про те, що  в тексті апеляційної скарги та клопотанні про відновлення строку допущено технічну помилку, а саме: «помилково дата оскаржуваного рішення у справі №910/18833/17 зазначена як « 31.12.2018» замість – 13.12.2018». Також скаржником зазначено, що він до цього часу не отримав повного тексту судового рішення надісланого йому судом, а отримав повний текст з Єдиного державного реєстру судових рішень. Таким чином скаржник просить: « 1. В тексті апеляційної скарги б/н від 30 травня 2018 року та клопотанні про поновлення строку, звільнення від оплати судового збору замість «рішення Господарського суду міста Києва від 31.12.2018 читати: рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 року.            2. Визнати поважними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження (копію рішення нами не отримано до цього часу)  та поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарським судом міста Києва прийняте №910/18833/17 від 13.12.2018.            3. Звільнити ТОВ “ТК “Технокомплект”  від сплати судового збору, а в разі неможливості розстрочити або відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.            4. Викликати представників скаржника для розгляду клопотання про поновлення строків та звільнення від оплати судового збору для надання пояснень».           Враховуючи зміст зазначеного клопотання, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ТК “Технокомплект” не усунуло недоліки, вказані за мотивувальною частиною ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018.           Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України       встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги. Відповідно до пункту 4 частини 2      статті 258 ГПК України зазначено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені рішення або ухвала, що оскаржується. Як встановлено апеляційним господарським судом, у матеріалах даної справи наявне судове рішення, а саме – рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/18833/17, (повний текст якого  складено та підписано – 14.12.2017), яке було проголошено за присутності представника позивача, про що свідчить вступна частина рішення суду та протокол судового засідання від 13.12.2017. (а/с   96) В той же час, як слідує з апеляційних вимог, враховуючи клопотання скаржника про усунення недоліків від 02.07.2018, позивач оскаржує  рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 у справі                       №910/18833/17. Суд вкотре ретельно звертає увагу скаржника, що за переконанням суду, зазначений судовий акт, а саме – рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 у справі №910/18833/17 відсутній у матеріалах справи та не ухвалювався судом першої інстанції, оскільки вказана дата ще навіть не настала. (грудень 2018 рік) У матеріалах даної справи наявне судове рішення, а саме – рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/18833/17. В той же час, навіть якщо імовірно вважати що Товариство з обмеженою відповідальністю “ТК “Технокомплект” оскаржує саме рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/18833/17, колегія суддів вважає за необхідне відзначити наступне. Так,   статтею 258 Господарського процесуального кодексу України   встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги. Відповідно до пункту 2 частини 3   статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина 4 статті 258 Господарського процесуального кодексу України). Правові засади справляння судового збору, платників, обєкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України „Про судовий збір. У відповідності до ст. 258 Господарського процесуального кодексу України), скаржником не додано документу про сплату судового збору у визначеному законом розмірі. Відповідно до частини 3   статті 6 Закону України "Про судовий збір"   за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Частиною 4   статті 6 Закону України "Про судовий збір"   (в редакції після 15.12.2017 року) передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Як було вказано, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/18833/17 (яке міститься у справі) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Технокомплект" задоволено частково, було вирішено стягнути з Державного підприємства "Макіїввугілля" (02088, м. Київ, вул. Промислова, буд. 10, ідентифікаційний код 32442295) в особі відокремленого підрозділу "Управління матеріально-технічного постачання" (86117, Донецька обл., м. Макіївка, Червоногвардійський район, вул. Трочинського, б.18, ідентифікаційний код 26391156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Технокомплект" (03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, корп. 4, ідентифікаційний код 24185151) інфляційні в розмірі 22   213 (двадцять дві тисячі двісті тринадцять) грн. 60 коп., 3% річних в розмірі 4   757 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят сім) грн. 00 коп., витрати на послуги адвоката в розмірі 781 (сімсот вісімдесят одна) грн. 74 коп. та судовий збір у розмірі 404 (чотириста чотири) грн. 56 коп., в іншій частині позову відмовлено.   Скаржник оскаржив судове рішення в частині, а саме: скасувати рішення господарським судом міста Києва прийняте №   910/18833/17 від 13.12.2018  в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ “ТК “Технокомплект”  в повному обсязі”. Тобто, оскаржена сума становить   172 503,00 грн. - 26   970,6 грн. (задоволено за рішенням суду) = 145   532,40 грн. Підпунктом 4 пункту 2 частини 2   статті 4 Закону України "Про судовий збір"   встановлено розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, що становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви, скарги. Відтак, при зверненні з апеляційною скаргою скаржник мав сплатити судовий збір у розмірі 3   274,48 грн. (145   532,40 * 1,5% * 150%   ) та надати суду оригінал документу про сплату судового збору у вказаному розмірі.           Оскаржуючи в апеляційному порядку імовірно рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/18833/17, скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, при цьому, заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, «…а в разі неможливості розстрочити або відстрочити сплату судового збору  до винесення рішення у справі». Вказане обґрунтовано тим, що відповідач своєю бездіяльністю завдав збитків позивачу  та останній знаходиться у скрутному фінансовому становищі. Також звернув увагу на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ТК “Технокомплект” зареєстровано у м. Луганськ, на території якого здійснюється антитерористична операція. Скаржник посилається на те, що регіональна торгово-промислова палата видала ТОВ “ТК “Технокомплект” сертифікат (висновок) про настання обставин непереборної сили №2916 від 12.02.2015, який засвідчує форс-мажорні обставини. Відповідно до   статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за певних умов. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. При цьому, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення, звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. Отже, відстрочення або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, із апеляційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами. При цьому, "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду… Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").           Оцінивши доводи скаржника, наведені в обґрунтування наявності підстав для звільнення від сплати та відстрочення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору чи відстрочення сплати судового збору, оскільки скаржником не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище покращиться протягом строку розгляду апеляційної скарги та скаржник буде спроможний сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі за результатами розгляду апеляційної скарги по суті. Більше того, за даними ЄДПОУ вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ТК “Технокомплект” знаходиться у м. Києві за адресою. 03680: вул. Червонопрапорна, буд. 34, корпус 4, дата реєстрації: 08.05.2008, відповідно незрозумілими є посилання скаржника на його місце знаходження у                        м. Луганськ. Також позивач посилається на наявність сертифікату (висновок) №2916 від 12.02.2015, однак такий до матеріалів справи також не додано.           Взагалі будь-яких доказів, які слугують підтвердженням скрутного матеріального становища, окрім письмових стверджень, скаржником до матеріалів скарги не додано. При цьому,суд зазначає, що   статтею 129 Конституції України   як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише  посилання на важке фінансове становище не можуть вважатися безумовною підставою для звільнення чи відстрочення сплати судового збору. Враховуючи викладене, господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору. З огляду на зазначене, аргументи та доводи скаржника стосовно рівня його майнового стану, не дають суду достатніх підстав для застосування права на відстрочення або звільнення заявника від сплати судового збору, тому клопотання та заява      задоволенню не підлягають.           Серед іншого, скаржник просить визнати поважними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження (копію рішення нами не отримано до цього часу)  та поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарським судом міста Києва прийняте №910/18833/17 від 13.12.2018. Суд, ще раз враховує, що якщо імовірно вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ТК “Технокомплект” оскаржує саме рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/18833/17, то щодо зазначеного клопотання слід  відзначити наступне. Як встановлено апеляційним господарським судом, у матеріалах даної справи наявне судове рішення, а саме – рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/18833/17, (повний текст якого  складено та підписано – 14.12.2017), яке було проголошено за присутності представника позивача, про що свідчить вступна частина рішення суду та протокол судового засідання від 13.12.2017. (а/с   96) Апеляційну скаргу подано скаржником 04.06.2018, що підтверджено відбитком реєстраційного штемпелю суду на скарзі, тобто з пропуском встановленого законом строку на подання апеляційної скарги.           Так, звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, з врахуванням клопотання про усунення недоліків, позивач просить визнати поважними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження (копію рішення нами не отримано до цього часу)  та поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарським судом міста Києва прийняте №910/18833/17 від 13.12.2018.           В обґрунтування вказаного клопотання скаржник посилається на ст. 242 ГПК України та наголошує, що він до цього часу не отримав повного тексту судового рішення направленого судом першої інстанції, а тому відповідно до ст. 256 ГПК України він подав скаргу в межах двадцятиденного строку після ознайомлення із повним текстом рішення, відповідно просить строк оскарження поновити. Суд зазначає, що подання стороною клопотання про відновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку для подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку з наданням відповідних доказів. Оцінюючи наведені у клопотанні підстави пропуску строку апеляційного оскарження, дослідивши підтверджуючі докази стосовно наведених стверджень скаржника, суд зазначає, що не може визнати викладені у клопотанні обставини поважними причинами пропуску процесуального строку та доходить до висновку, що заявлене клопотання скаржника про відновлення строку для подання апеляційної скарги не підлягає задоволенню. Скаржник не зазначив в клопотанні про наявність об'єктивних та виключних перешкод, які унеможливили подання ним апеляційної скарги в установлений строк. Як було встановлено вище, оскаржене рішення прийнято 13.12.2017, було проголошено за присутності представника позивача-Апонащенка С.С., про що свідчить вступна частина рішення суду та протокол судового засідання від 13.12.2017. (а/с 96) Поряд з цим, слід відзначити, що статтями      2, 4       Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005 № 3262-ІV, передбачено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом; судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України; загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог    статті 7 цього Закону; для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Згідно із п.п. 20, 21    Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 № 740 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень"    доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється безоплатно через офіційний веб-портал ДСА; ДСА публікує адресу веб-порталу судової влади в офіційних друкованих виданнях; користувачам Реєстру надається можливість пошуку, перегляду, роздрукування електронних копій судових рішень, копіювання їх текстів у цілому або частин відповідно до режиму доступу до судових рішень, внесених до Реєстру за останніх п'ять років; порядок надання інформації за попередній період визначається держателем Реєстру. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень за інтернет-посиланням - http://reyestr.court.gov.ua/Review/31276791 - рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/18833/17, що наявне у матеріалах справи, надіслано судом: 21.12.2017, зареєстровано 22.12.2017 та    оприлюднено:    27.12.2017. Отже відповідно встановлено, що позивач був обізнаним зі змістом прийнятого судом рішення, скільки був присутній у судовому засіданні, повний текст рішення було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень а відтак, можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер. Крім того, щодо неодноразового посилання скаржника на те, що він всупереч вимогам ст. 242 ГПК України не отримав повного тексту рішення, суд зазначає наступне. Законом України    “Про внесення змін до     Господарського процесуального кодексу України,     Цивільного процесуального кодексу України,     Кодексу адміністративного судочинства України     та інших законодавчих актів”     від 03.10.2017 N2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017,     Господарський процесуальний кодекс України     викладено у новій редакції. Згідно з пунктом 13 частини 1 розділу XI “Перехідні положення”     судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.             Як вбачається з оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 13.12.2017, повний текст даного рішення складено та підписано - 14.12.2017.     У відповідності до ст.93 ГПК України     (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення)    апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.     У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до     статті 84 цього Кодексу.     Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої     статті 91 цього Кодексу. Як встановлено вище, оскаржене рішення прийнято - 13.12.2017, повний текст даного рішення складено та підписано 14.12.2017, отже, останній день оскарження припав на 26.12.2017 - (24-25.12.2017 були вихідними днями).  Однак апеляційна скарга подана відповідачем лише 04.06.2018.            Відтак, апелянтом було пропущено встановлений строк апеляційного оскарження вказаного рішення, при цьому останнім було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, з посиланням на те, що місцевим судом не було надіслано повного тексту судового рішення. Як встановлено вище, оскаржене рішення прийнято - 13.12.2017, яке було проголошено за присутності представника позивача, про що свідчить вступна частина рішення суду та протокол судового засідання від 13.12.2017, (а/с   96), повний текст даного рішення складено та підписано 14.12.2017. У відповідності до статті 87 ГПК України (яка була чинною на момент прийняття судового рішеня – 13.12.2017) повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.           Відповідно до п. 3.8 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (який діяв на момент прийняття судового рішення), визначено, що за змістом   статті   87   ГПК надіслання повних рішень та ухвал сторонам, прокурору, третім особам, які були присутні в судовому засіданні, законом не передбачено (за винятком ухвали, в якій роз'яснюється рішення суду, що за змістом   частини п'ятої   статті 89 ГПК надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, якщо рішення суду роз'яснено за його заявою, незалежно від присутності зазначених осіб у судовому засіданні). Водночас ці сторони, прокурор, треті особи (які були присутні в судовому засіданні) мають право згідно з   частиною другою   статті 22 ГПК знайомитися з відповідними процесуальними актами, знімати їх копії, а також заявляти клопотання про видачу їм належно засвідчених копій судових рішень. Передбачений   статтею   87   ГПК строк надсилання повного рішення обчислюється з дня, наступного після дати складання такого рішення. За обґрунтованим письмовим клопотанням учасника судового процесу, який був присутній в судовому засіданні, суд з урахуванням конкретних обставин справи може надіслати повне судове рішення відповідному учасникові рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Підставами для цього може бути, зокрема, знаходження (проживання) заявника не за місцем знаходження господарського суду або інші поважні причини, що перешкоджають отриманню копій судового рішення безпосередньо в суді. Тобто, оскільки позивач був присутній у судовому засіданні, то у його представника була наявна інформація про хід та результат розгляду позовної заяви і він мав право на отримання повного рішення безпосередньо у суді за зверненням представника сторонни, а тому відповідно, враховуючи приписи        ст. 87 ГПК України (яка була чинною на момент прийняття судового рішення – 13.12.2017) безпідставними є посилання скаржника на порушення місцевим судом вимог закону щодо не надсилання йому повного тексту судового рішення. Можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер. Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1   статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі   Жоффр де ля Прадель проти Франції) від 16.12.1992). Статтею 129 Конституції України   кожному гарантується право на судовий захист, в тому числі на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень. Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в   статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Отже реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону. Cуд зазначає, що встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи. При цьому, норма про можливість відновлення процесуальних строків є по суті пільгою, що може використовуватися лише, як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного із процесуальних строків. Отже, за оцінкою  апеляційного суду, скаржником не надано належних доказів того, що він не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії, оскільки можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для відновлення пропущеного процесуального строку з наведених скаржником підставі не вбачається. З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що слід запропонувати апелянту вказати інші підстави для поновлення строку.           З огляду на вищенаведене в сукупності та на те, що скаржник посилається у своєму клопотанні про усунення недоліків на технічну помилку у зазначенні дати винесення судового рішення,  враховуючи приписи статті 129 Конституції України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю “ТК “Технокомплект” строк для усунення недоліків. Згідно ч. 2    ст. 260 ГПК України     до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 цього Кодексу, застосовуються положення     ст.174 цього Кодексу. Відповідно до приписів ч. 1   ст. 174 ГПК України     суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях     162,     164,     172     цього     Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно частини 3    статті 260 ГПК України   , апеляційна скарга залишається без руху, зокрема, також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених     статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до        ч. 2, 3     ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, вищенаведене є підставою для застосування наслідків, які передбачені     ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, а саме    - залишення апеляційної скарги без руху з метою усунення скаржником протягом 10 днів з моменту отримання цієї ухвали недоліків. Щодо клопотання скаржника «викликати представників скаржника для розгляду клопотання про поновлення строків та звільнення від оплати судового збору для надання пояснень» суд зазначає, що процесуальним законом не передбачено правової можливості здійснювати виклик представників учасників справи для розгляду клопотань про поновлення строків та звільнення від оплати судового збору. Всі необхідні пояснення та докази надаються до апеляційної скарги. Керуючись статтями     174, 254,     258,     260, 261 Господарського процесуального кодексу України, Київський      апеляційний господарський суд,- У Х В А Л И В :      1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТК “Технокомплект” на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 у справі №       910/18833/17  - залишити без руху. 2. Товариство з обмеженою відповідальністю “ТК “Технокомплект” протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху має право усунути вказані недоліки за мотивувальною частиною ухвали.     3. Роз'яснити    скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу. 4. Копію ухвали Київського апеляційного господарського суду                            надіслати учасникам справи.           Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя                                                                                          М.Л. Яковлєв