Постанова

від 03.07.2018 по справі 825/866/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/866/18 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 рокуз м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Семенівського районного суду Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Національне агентство з питань запобігання корупції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Семенівського районного суду Чернігівської області Про переміщення помічників судді від 14 грудня 2017 року №12-к.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що після поновлення на посаді помічника судді Гнипа О.І., цим суддею та керівником апарату суду ОСОБА_7 постійно здійснюється перешкоджання виконанню рішення суду про поновлення на роботі.

Зокрема, суддя Гнип О.І. взагалі відмовляється розмовляти з ОСОБА_3, умисно не дає жодних доручень, щоб штучно звинувачувати її у невиконанні обов'язків його помічника, їй не дають доступу до системи документообігу суду Д-3, демонструючи прихильність до ОСОБА_6 та, заявляючи при цьому, що все одно на посаді помічника судді Гнипа О.І. буде працювати ОСОБА_6, а ОСОБА_3 буде звільнено, та не надають відпустки.

Крім того, їй не встановлена, на відміну від інших працівників патронатної служби, надбавка за інтенсивність праці та безпідставно, без будь-якого обґрунтування, вона позбавлена премії.

Також позивач зазначає, що 14.12.2017 суддя Гнип О.І. надав керівнику апарату суду ОСОБА_8 подання про переміщення помічників судді, на підставі якого керівником апарату було видано спірний наказ, яким наказано перемістити її з 15.02.2018 з посади основного помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. на посаду додаткового помічника цього ж судді.

Однак у поданні судді Гнипа О.І., яке стало підставою для винесення оскаржуваного наказу, були зазначені надумані підстави, з яких її раніше було незаконно звільнено та які було спростовано рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 01.12.2017 про поновлення на роботі, яке набрало законної сили.

Відповідно, 14.12.2017 ОСОБА_3 попереджено про зміну істотних умов праці з 15.02.2018, хоча своєї згоди вона не давала.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема, апелянт посилався на те, що у разі зміни істотних умов праці, дії роботодавця не є переміщенням, а переведенням та потребує згоди позивача.

Так, під час переміщення ОСОБА_3 змінились істотні умови праці, про які було повідомлено її під підпис 14.12.2017, що вказує на наявність переведення, а не переміщення.

Істотно змінилась умова тривалості виконання трудової функції, а саме в результаті переміщення безстроковий трудовий договір перетворився на строковий до 01.03.2018.

Крім того, зазначає, що в штатному розписі Семенівського районного суду Чернігівської області посади додаткового помічника не існує.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що станом на 14.12.2017 в редакції частини першої статті 157 Конституції України було закріплено, що кожен суддя може мати лише одного основного помічника судді.

Однак, згідно листа Ради суддів України від 16.05.2017 №9рс-222/17 Щодо тимчасового виконання обов'язків додаткових помічників за діючим суддею може рахуватись додатковий помічник, але тимчасово, тобто строково.

Крім того, вказує, що ОСОБА_3 не може належним чином виконувати доручення судді Гнипа О.І.

У поясненнях щодо апеляційної скарги третіми особами ОСОБА_8 та ОСОБА_6 вказано, що з апеляційною скаргою не згодні, проти її вимог заперечують, та вважають оскаржуване рішення справедливим.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області у своїх поясненнях зазначило, що наказ про переміщення помічників судді видано на підставі подання тільки для письмового закріплення переміщення помічників одного й того ж самого судді, оскільки Кодекс законів про працю України оформлення цього наказом прямо не передбачає.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Наказом керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 21.06.2017 №7-К ОСОБА_3 звільнено з посади помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області на підставі подання судді від 09.06.2017 вх. № 1946/17, частин другої-третьої ст.157 Закону України Про статус суддів , п.п.6, 7, 19, 22 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції , у зв'язку з відсутністю диплома про вищу юридичну освіту та втратою довіри судді (а.с. 101 Том I).

Разом з тим, ОСОБА_3 оскаржила вказаний наказ про її звільнення у судовому порядку.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 26.10.2017 у справі №744/697/17 ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Однак, рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 01.12.2017 у справі №744/697/17 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, а рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 26.10.2017 скасовано, визнано незаконним наказ керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області від 21.06.2017 № 7-к про звільнення ОСОБА_3, поновлено ОСОБА_3 на посаді помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. з 22.06.2017 (а.с. 24-27 Том I).

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №744/697/17 щодо рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 01.12.2017 про поновлення ОСОБА_9 на роботі на посаді помічника судді відкрите касаційне провадження, а також частково зупинене виконання оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції до закінчення касаційного провадження (а.с. 104-106 Том I).

04 грудня 2017 року позивач звернувся до керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області з вимогою про поновлення її на роботі, надавши вступну та резолютивну частину рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 01.12.2017 у справі №744/697/17.

Наказом керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області №09-к від 04.12.2017, позивача на роботі поновлено на посаді помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області з 22.06.2017 (а.с. 16-17 Том I).

14 грудня 2017 року суддя Гнип О.І. надав керівнику апарату суду ОСОБА_8 подання про переміщення помічників судді (а.с.20-23 Том I).

На підставі вказаного подання керівником апарату Семенівського районного суду Чернігівської області видано наказ від 14.12.2017 № 12-к Про переміщення помічників судді Бочкарьової Н.С. та Казановської Ю.С. , яким на підставі частини другої та третьої ст.32 Кодексу законів про працю України, частини третьої ст.157 Закону України Про судоустрій і статус суддів , п.п.19, 20, 21, 22 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого Радою суддів України від 25.03.2011 №14 (із змінами і доповненнями), Рішення Ради суддів України від 15.09.2016 №56, у зв'язку з надходженням вказаного подання судді наказано:

1) перемістити ОСОБА_3 з 15.02.2018 з посади основного помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. на посаду додаткового помічника цього ж судді;

2) трудовий договір, укладений із ОСОБА_3 на час виконання суддею Гнипом О.І. своїх повноважень, з 15.02.2018 вважати укладеним на строк до 01.03.2018 як з додатковим помічником судді Гнипа О.І.;

3) продовжити строк дії укладеного з ОСОБА_6 трудового договору як з додатковим помічником судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. з 04.02.2018 до 15.02.2018;

4) перемістити ОСОБА_6 з 15.02.2018 з посади додаткового помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. на посаду основного помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І.;

5) трудовий договір, укладений з помічником судді Казановською Ю.В. на час виконання суддею Гнипом О.І. своїх повноважень, з 15.02.2018 вважати укладеним як з основним помічником судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І;

6) персонально попередити помічників судді Бочкарьову Н.С. та Казановську Ю.В. про характер їх подальших трудових відносин у відповідності до даного наказу (а.с. 17-18 Том I).

Цього ж дня, видано попередження про зміну істотних умов праці з 15.12.2018 (а.с.19 Том I).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки при видачі наказу Семенівського районного суду Чернігівської області Про переміщення помічників судді від 14.12.2017 №12-к не встановлено порушень вимог законодавства, тому такий наказ скасуванню не підлягає.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Закон України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відповідно до частини першої статті 92 Закону №889-VIII до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Премєр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.

Таким чином, посада помічника судді віднесена до посад працівників патронатної служби.

Статтею 157 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402 визначено, що кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.

Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Помічники суддів з питань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді.

Згідно Положення про помічника судді загальної юрисдикції, яке затверджене рішенням Радою суддів України, від 25.03.2011 № 14 (далі - Положення №14) (чинного на час виникнення спірних правовідносин), судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Тобто, призначення та звільнення на посаду помічника судді відбувається виключно за поданням судді.

Як свідчать матеріали справи, 14 грудня 2017 року суддя Гнип О.І. надав керівнику апарату суду ОСОБА_8 подання про переміщення помічників судді зв'язку з відсутністю підтвердження наявності вищої юридичної освіти у помічника судді Бочкарьової Н.С. та втрати довіри до неї (а.с.20-23 Том I).

На підставі вказаного подання, керівником апарату Семенівського районного суду Чернігівської області видано наказ від 14.12.2017 № 12-к Про переміщення помічників судді Бочкарьової Н.С. та Казановської Ю.С. , яким на підставі частини другої та третьої ст.32 Кодексу законів про працю України, частини третьої ст.157 Закону України Про судоустрій і статус суддів , п.п.19, 20, 21, 22 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого Радою суддів України від 25.03.2011 №14 (із змінами і доповненнями), Рішення Ради суддів України від 15.09.2016 №56, у зв'язку з надходженням вказаного подання судді наказано:

1) перемістити ОСОБА_3 з 15.02.2018 з посади основного помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. на посаду додаткового помічника цього ж судді;

2) трудовий договір, укладений із ОСОБА_3 на час виконання суддею Гнипом О.І. своїх повноважень, з 15.02.2018 вважати укладеним на строк до 01.03.2018 як з додатковим помічником судді Гнипа О.І.;

3) продовжити строк дії укладеного з ОСОБА_6 трудового договору як з додатковим помічником судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. з 04.02.2018 до 15.02.2018;

4) перемістити ОСОБА_6 з 15.02.2018 з посади додаткового помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І. на посаду основного помічника судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І.;

5) трудовий договір, укладений з помічником судді Казановською Ю.В. на час виконання суддею Гнипом О.І. своїх повноважень, з 15.02.2018 вважати укладеним як з основним помічником судді Семенівського районного суду Чернігівської області Гнипа О.І;

6) персонально попередити помічників судді Бочкарьову Н.С. та Казановську Ю.В. про характер їх подальших трудових відносин у відповідності до даного наказу (а.с. 17-18 Том I).

У відповідності до частини першої ст.32 Кодексу законів про працю України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст.33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною другою вказаної статті визначено, що не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

Згідно п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06.11.1992 переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.

Не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці . Однак і переміщення не може бути безмотивним, не обумовленим інтересами виробництва.

За правилами частини третьої ст.32 Кодексу законів про працю у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці .

Таким чином, зміна істотних умов праці без згоди працівника допускається тільки у випадках зміни в організації виробництва і праці. Якщо ж змін в організації виробництва і праці немає, власник не вправі в односторонньому порядку змінювати істотні умови праці.

Пленум Верховного Суду України у п. 31 постанови Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06.11.1992 роз'яснив, що якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов'язку поновити працівникові попередні умови праці.

Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 01.12.2017 у справі №744/697/17 встановлено, що наказом керівника апарату Семенівського районного суду Чернігівської області №3-к від 30.03.2015 ОСОБА_3 на підставі подання судді Гнипа О.І. переведено на посаду помічника цього судді на час виконання ним своїх повноважень (а.с. 25 Том I).

Частиною четвертою статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За правилами частини першої та третьої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Слід зазначити, що з урахуванням вимог статті 21 КЗпП України власник не має права вийти за межі трудового договору, його право на переміщення працівників обмежується умовами трудового договору, а тому виходячи зі змісту частини другої статті 32 КЗпП України при переміщенні діє принцип незмінності істотних умов трудового договору, зокрема щодо спеціальності, кваліфікації, найменування посади, що обумовлені трудовим договором.

Статтею 23 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Отже, з урахуванням зазначених норм власник не має права вийти за межі трудового договору і його право на переміщення працівників обмежується умовами трудового договору: в межах цих умов переміщення можливе, поза ним - протизаконне. Таким чином, при переміщенні діє принцип незмінності істотних умов договору, тобто залишаються незмінними всі суттєві умови трудового договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі №6-1178цс15.

Як свідчать матеріали справи, трудовий договір, укладений з ОСОБА_3 у березні 2015 року мав строковий характер, обумовлений часом виконання своїх повноважень суддею Гнипом О.І., у якого позивач був помічником.

Разом з тим, приймаючи наказ Про переміщення помічників судді Бочкарьової Н.С. та Казановської Ю.С. від 14.12.2017 № 12-к, відповідач з 15.02.2018 змінив умови строкового трудового договору, укладеного із ОСОБА_3 - з часу виконання суддею Гнипом О.І. своїх повноважень на строк лише до 01.03.2018.

Як пояснила ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції на теперішній час їй продовжують строковий трудовий договір щоразу кожні 2 місяці.

Викладені обставини свідчать про зміну істотних умов праці, а саме зміну умов строкового договору, обумовлених частиною третьою статті 32 КЗпП України.

Крім того, відповідач оскаржуваним наказом перемістив ОСОБА_3 з посади помічника судді на посаду додаткового помічника того ж судді.

Згідно п. 17 Положення про помічника судді загальної юрисдикції, яке затверджене рішенням Радою суддів України, від 25.03.2011 № 14 (далі - Положення №14) (чинного на час виникнення спірних правовідносин), у випадку тривалої відсутності судді (тривале відрядження, відсторонення судді від посади, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною тощо), а також у період з моменту припинення повноважень судді зі здійснення правосуддя або з моменту звільнення судді із займаної посади у встановленому законом порядку, помічник судді може тимчасово виконувати обов'язки помічника, додаткового помічника іншого судді, про що на підставі особистої заяви помічника судді та подання відповідного судді видається наказ керівника апарату суду.

Відповідно до листа Ради суддів України від 16.05.2017 №9рс-222/17 Щодо тимчасового виконання обов'язків додаткових помічників під поняттям додатковий помічник норми Положення №14 розуміють помічника судді, який у випадку припинення повноважень або звільнення судді із займаної посади, до якого такий помічник судді прикріплений, прикріплюється до іншого судді в якого вже є призначений раніше помічник судді, за поданням цього судді та заявою помічника.

Вказане впроваджено з метою вирівнювання додаткового навантаження на суддю та його основного помічника, яке виникає внаслідок появи в суді вакантних посад суддів.

При цьому, необхідність в призначенні помічника судді, як додаткового помічника іншого судді визначається керівництвом суду з урахуванням обсягу видатків державного бюджету та виходячи з обов'язку кожної судової установи забезпечувати розгляд судових справ у визначені законодавством строки, обов'язком кожного судді прийняти у справі вмотивоване рішення та надати його учасникам судового засідання у строки визначені законом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що лише в якості тимчасового заходу, до моменту зайняття вакантної посади судді, помічники, які були підзвітні звільненим суддям, можуть тимчасово виконувати обов'язки помічника іншого судді в цьому ж суді.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідач зазначив, що в штатному розписі Семенівського районного суду Чернігівської області наявні лише 3 штатні одиниці за посадою помічник судді .

Вказане свідчить про відсутність в штатному розписі Семенівського районного суду Чернігівської області такої посади як основний та додатковий помічник.

Крім того, відповідач в судовому засіданні пояснив, що видача спірного наказу була обумовлена необхідністю закріплення документально розподілу обов'язків між помічником судді Казановською Ю.В. та помічником судді Бочкарьовою Н.С.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач не був позбавлений можливості видати наказ, яким би здійснив розподіл таких обов'язків між помічниками, не змінюючи при цьому умов роботи таких працівників та їх посади.

Отже, дії відповідача як роботодавця при видачі Наказу від 14.12.2017 №12-к не є переміщенням при якому діє принцип незмінності істотних умов договору, а є переведенням, оскільки змінились суттєві умови трудового договору.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що наказ Семенівського районного суду Чернігівської області Про переміщення помічників судді від 14.12.2017 №12-к є неправомірним та підлягає скасуванню.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Семенівського районного суду Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Національне агентство з питань запобігання корупції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Семенівського районного суду Чернігівської області Про переміщення помічників судді від 14 грудня 2017 року №12-к.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено: 09 липня 2018 року.