Рішення

від 11.06.2018 по справі 464/71/18

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/71/18

пр.№ 2/464/600/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.06.2018 року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді Бойко О.М.

секретар судових засідань ОСОБА_2

з участю:

представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_7, який діє у власних інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Фореве , третя особа ОСОБА_6 про захист прав споживачів,-

в с т а н о в и в :

позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати дії ТОВ Спорт-Фореве щодо відмови в обслуговуванні українською мовою - неправомірними; зобов'язати ТОВ Спорт-Фореве здійснювати обслуговування ОСОБА_8 українською мовою; визнати дії ТОВ Спорт-Фореве щодо видачі позивачу квитанцій недержавною мовою - неправомірними; зобов'язати ТОВ Спорт-Фореве видавати позивачу квитанції державною мовою. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що він та його донька є постійними клієнтами спортивного клубу Спорт Лайф . Користуючись послугами ТОВ Спорт-Фореве неодноразово звертав увагу працівників закладу на те, що ні він, ні його донька не володіють у достатній мірі російською мовою, тому просив спілкуватися, надавати інформацію про послуги та надавати самі послуги зі спортивних тренувань державною мовою. Натомість усі звернення до працівників закладу із зауваженнями з даного приводу, в тому числі і письмові у Книзі відгуків та пропозицій, залишені без задоволення. На звернення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_6, яка є бабцею ОСОБА_8, щодо мови обслуговування її онуки на заняттях зі сквошу, така отримала на перше звернення відповідь у телефонному режимі, а на друге - відповідь-відмову. Окрім цього, як позивачу, так і третій особі під час обслуговування видавалися чеки, викладені іноземною мовою, що сприяло нерозумінню вказаної в чеку інформації, зокрема інформації про отримувати (придбану) послугу, ім'я тренера та інше. Згоди на спілкування з ними російською мовою не надавалась, отже підстав для надання послуг у сфері побутового обслуговування іншою мовою, ніж державна, у відповідача немає.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив. Додатково зазначили, що неволодіння працівником державною мовою не є причиною для відмови в наданні послуг державною мовою, оскільки володіння державною мовою у достатньому для спілкування обсязі є умовою громадянства України. Відповідачем не було запропоновано позивачу іншого тренера, доказів протилежного відповідачем не надано. Окрім цього, відповідач не надає квитанцій за придбану (замовлену) послугу державною мовою. Вказали, що наявне у Договорі зазначення може надаватися не передбачає згоду споживача на надання послуг іншою мовою окрім державної. У випадку, якщо споживач не погоджується на надання послуг іноземною мовою, йому має бути забезпечено надання споживчих послуг державною мовою. Зазначили, що позивач не обмежує використання російської мови відповідачем серед споживачів його послуг, для яких вона є прийнятною, а вимагає дотримання його законного права на отримання послуг державною мовою.

Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечив у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та запереченнях щодо відповіді на відзив, в яких вказав, що дійсно 13.03.2017 між відповідачем та ОСОБА_7 був укладений Договір про надання спортивно-оздоровчих послуг №ЛВС29337. 13.05.2017 між відповідачем та малолітньою ОСОБА_8, від імені якої діяла ОСОБА_9, був укладений Договір про надання спортивно-оздоровчих послуг №30792. На підставі укладених Договорів Виконавець зобов'язаний надати Замовникам спортивно-оздоровчі послуги у фітнес-клубі Спорт Лайф . Договори та Клубні правила до них викладені українською мовою. А відтак, позивачі при підписанні Договору були у повному обсязі ознайомлені із необхідною, доступною, достовірною та своєчасною інформацією про спортивно-оздоровчі послуги, їх кількість, якість, а також про Виконавця та умови надання спортивно-оздоровчих послуг за Договором, що в повному обсязі задовольняє вимоги пп.4 п.1 ст.4 Закону України Про захист прав споживачів . Зазначає, що твердження позивача про ігнорування працівниками закладу його прохань та звернень про те, що для нього зрозумілою є лише українська (державна) мова не відповідачє дійсності, оскільки на всі звернення позивача були надані відповіді українською мовою. При цьому, уся інформація про спортивно-оздоровчі послуги надавалась Позивачам українською мовою, оскільки Договори, всі інформаційні таблички, розміщені по Клубу, викладені українською мовою. Більше того, переважна більшість персоналу, як правило, спілкується українською мовою. Разом із тим не відповідають дійсності твердження позивача щодо відмови залишення його звернень відносно обслуговування його доньки українською мовою без задоволення, а також аналогічні звернення його бабці, оскільки усі звернення розглянуті та представниками клубу неодноразово надавались пояснення на них саме українською мовою, в яких зазначалось, що нормами чинного законодаства України прямо заборонено встановлювати на підприємствах будь-які положення, що обмежують право використання державної мови, російської, інших регіональних мов або мови меншин серед персоналу. Дискримінація працівників за мовною чи будь-якою іншою ознакою заборонена законодавством. Проте в дійсності усі претензії Позивачів зводились до необхідності проведення занять зі сквошу інструктором ОСОБА_10 українською мовою. Представниками відповідача неодноразово пояснювалось, що інструктор ОСОБА_10 нещодавно переїхав до м.Львова з м.Кривий Ріг. Вказаний інструктор не володіє в достатній мірі українською мовою, а тому задовольнити вимоги Позивачів здійснювати тренування саме даним працівником українською мовою наразі не є можливим з об'єктивних причин. Для вирішення ситуації з позивачами представники відповідача пропонували замінити інструкторат зі сквошу на іншого, який володіє українською мовою. Однак позивачі відмовились від заміни, що свідчить про те, що Позивачі штучно створювали умови та підстави для подання Позову. Враховуючи вказану ситуацію, вищевказані дії позивача спрямовані на дискримінацію ОСОБА_10 за мовною ознакою. Додатково зазначив, що усі працівники відповідача цікавляться у відвідувачів Клубу щодо мови обслуговування. Інструктор ОСОБА_10 теж запитував малолітню дитину ОСОБА_8, чи зрозуміла їй мова спілкування, на яке остання відповіла, що розуміє. Дані обставини підтверджються тим, що малолітня ОСОБА_8 старанно виконувала поради інструктора, з задоволенням приходила на заняття, а також має певні успіхи у заняттях сквошем. Загалом дитина відвідала понад 20 занять зі сквошу в ТОВ Спорт-Фореве . Співробітники відповідача належним чином надавали спортивно-оздоровчі послуги та доступним чином спілкувалися як з вказаною дитиною, так і з її батьками, адже у протилежному випадку вчасне відвідування Позивачами тренувань за узгодженим графіком було би просто неможливим. Щодо форми видачі документу, підтверджуючого запису до спеціаліста зазначив, що позивачі кожного разу в доступній формі отримували належну інформацію про придбану ними послугу та порядок її споживання, адже усі працівники сервісу (відділу продажу) Клубу володіють українською мовою та пояснюють порядок її придбання та споживання. Зазначене підтверджується тим, що з 28.08.2017 по 10.01.2018 ОСОБА_8 відвідувала заняття зі сквошу 21 раз та при цьому кожного разу своєчасно прибувала до інструктора ОСОБА_10 та отримувала відповідні тренування. Долучена до позовної заяви квитанція про запис до спеціаліста є внутрішньо-обліковим документом підприємства. При цьому законодавством встановлено, що в діяльності підприємств можуть вільно використовуватися державна мова. російська мова, а також мови інших меншин. Разом із тим зазначив, що позивачі при укладенні Договорів усвідомлювали те. що послуги можуть надаватися недержавною мовою, оскільки п.8.7. Договору передбачає, що підписанням договору Клієнт заявляє, що усвідомлює, що факт укладення цього Договору означає, що Клієнт свідомо погоджується на всі умови Договору, а відтак факт надання позивачам згоди на використання відповідачем російської мови в процесі надання послуг був безпосередньо зафіксований ними в письмовому вигляді під час укладання Договору. Зазначив, що надання спортивно-оздоровчих послуг споживачам не відноситься до публічних сфер суспільного життя та правоввідносини, які виникають в процесі надання таких носять приватний характер, визначаються та регулюються укладеним договором. Додатково зазначив, що позивач ототожнює непроведення тренування зі сквошу українською мовою як порушення свого права на отримання всієї послуги. передбаченої Договором, саме українською мовою. Натомість перелік послуг, які передбачені Договором, а саме: пунктами 2.1., 2.5 Договору, якими користується Позивач, є значно ширшим. до інших послуг, надання яких передбачено Договором, та порядку надання таких послуг Позивач претензій не має. Крім того, п.8.8 Договору прямо визначено, що Виконавець може надавати повністю або частково послуги російською мовою. Позивач помилково ототожнює поняття публічної та приватної сфери суспільних відносин, а також не розрізняє відмінності у методах їх правового регулювання. Чинне законодавство України диспозитивно регулює мовне питання у сфері приватно-правових (у тому числі договірних) відносин, а отже надає можливість та дозволяє їх учасникам самостійно вирішити вказане питання. Ствердив, що покликання позивача на те, що тренер ОСОБА_10 має володіти державною мовою з огляду на те, що це є умовою громадянства України, є безпідставними, оскільки такий є громадянином України з народження. А оскільки факт порушення умов Договору з боку відповідача є відсутнім, то позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Третя особа ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та пояснила, що неодноразово зверталася із заявами-скаргами до ТзОВ Спорт-фореве щодо проведення обслуговування її онуки ОСОБА_8 на заняттях зі сквошу українською мовою. Однак її зауваження залишені без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.03.2017 між відповідачем та ОСОБА_7 був укладений Договір про надання спортивно-оздоровчих послуг №ЛВС29337 та 13.05.2017 між відповідачем та ОСОБА_9, яка діяла в інтересах малолітньої ОСОБА_8, був укладений Договір про надання спортивно-оздоровчих послуг №30792. На підставі укладених Договорів виконавець зобов'язаний надати Клієнтам спортивно-оздоровчі послуги у спортивному клубі Sport Life .

Судом встановлено, що ОСОБА_8 в період з 28.08.2017 по 10.01.2018 відвідувала заняття зі сквошу 21 раз, що стверджується довідкою ТОВ Спорт-Фореве від 20.02.2018.

27.10.2017 третя особа ОСОБА_6, яка є бабцею малолітньої ОСОБА_8, звернулася до відповідача із заявою про зміну мови бухгалтерської документації на українську, а також проведення занять зі сквошу українською мовою та 15.11.2017 із письмовою скаргою, у якій зазначила, що тренер її онуки відмовляється проводити заняття зі сквошу українською мовою, що стверджується відповідними заявами, копії яких містяться у матеріалах справи.

Листом-відповіддю від 17.11.2017 на заяву ОСОБА_6 від 15.11.2017 директор ТОВ Спорт-фореве такій повідомив, що надання послуг та обслуговування Клієнтів (повністю або частково) може здійснюватися іноземними мовами, зокрема, але не виключно, російською.

30.11.2017 позивач звернувся із скаргою до відповідача, у якій зазначив, що тренер його доньки ОСОБА_8 відмовляється проводити групове заняття зі сквошу українською мовою, що стверджеється відповідною заявою №30, копія якої міститься у матеріалах справи.

06.12.2017 на дану заяву йому повідомлено, що адміністрація клубу жодним чином не може обмежити у спілкування або змусити співробітників використовувати виключно державну мову, що стверджується листом-відповіддю про заходи, що були вжиті відповідно до заяви, копія якої долучена до матеріалів справи.

Частиною 1 статті 10 Конституції України передбачено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Рішенням Конституційного Суду України від 14.12.99 р. № 10-рп (справа про застосування української мови) надано тлумачення положенню частини першої статті 10 Конституції України, відповідно до якого українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України Про захист прав споживачів споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

Згідно із ч. 2 ст. 18 Закону України Про засади державної мовної політики , в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, в економічній і соціальній діяльності об'єднань громадян, приватних підприємств, установ та організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб вільно використовуються державна мова, регіональні мови або мови меншин, інші мови.

Частиною 1 ст. 5 даного закону передбачено, що державна мовна політика України базується на визнанні і всебічному розвитку української мови як державної і гарантуванні вільного розвитку регіональних мов або мов меншин, інших мов, а також права мовного самовизначення і мовних уподобань кожної людини.

Відповідно до ст.7 Закону України Про засади державної мовної політики , до кожної мови, визначеної у частині другій статті 7, в тому числі - російської, застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, за умови, якщо кількість осіб - носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, становить 10 відсотків і більше чисельності її населення. Рішення про застосування заходів, спрямованих на використання регіональної мови, приймається місцевою радою. Право ініціювання питання щодо застосування заходів, спрямованих на використання регіональних мов або мов меншин, належить також мешканцям території, на якій поширена ця мова. У разі збору підписів понад 10 відсотків осіб, які мешкають на певній території, місцева рада зобов'язана прийняти відповідне рішення протягом 30 днів з моменту надходження підписних листів.

Оскільки, передбачені вказаним Законом заходи не проводились, відповідне рішення місцевою радою не приймалось, відсутні підстави для відмови у наданні інформації та послуг іншою мовою, ніж державною.

Разом із тим, суд звертає увагу, що покликання представника відповідача на те, що задоволення позову порушуватиме права інструктора ОСОБА_10 є безпідставними, оскільки позовні вимоги заявлені до юридичної особи, а не конкретного її працівника.

А отже, вимоги позивача про визнання дій відповідача щодо надання послуг недержавною мовою протиправними підлягають задоволенню.

Вимога позивача про зобов'язання відповідача здійснювати обслуговування та надання послуг ОСОБА_8 українською мовою задоволенню не підлягає, оскільки строк дії договор №ЛВС 30792 на момент постановлення рішення по справі закінчився, а відтак у відповідача відсутні зобов'язання перед ОСОБА_8 щодо надання їй послуг в майбутньому. Щодо вимог позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо видачі квитанцій недержавною мовою та зобов'язання такого видавати їх позивачу державною мовою, то суд приходить до наступного висновку з огляду на таке.

На підтвердження видачі відповідачем квитанцій російською мовою позивачем надано копію бланка Квитанция записи к специалисту , однак, такий не являється розруханковим документом в розумінні Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , не відповідає вимогам, встановленим Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21.01.2016, а відтак, не є належним та допустими доказом у справі.

Частинами 1, 2 статті 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 5-7 даної статті встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

А відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які в своїй сукупності дали б змогу дійти висновку про видачу ОСОБА_8 квитанцій як платіжних документів недержавною мовою, а відтак, у даній частині в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст.10 Конституції України, ст.ст.5, 7, 18, Закону України Про засади державної мовної політики (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ст.15 Закону України Про захист прав споживачів , керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 258, 263-265ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов задоволити частково. Визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Фореве (місцезнаходження - м. Київ, вул. Катерини Білокур,1 оф. 23, код ЄДРПОУ 37955727) щодо надання частини спортивно-оздоровчих послуг не державною мовою - неправомірними.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Фореве (місцезнаходження - м. Київ, вул. Катерини Білокур,1 оф. 23, код ЄДРПОУ 37955727) в користь держави 704 грн. 80 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення може бути до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.06.2018р.

Головуюча Бойко О. М.