Постанова

від 04.07.2018 по справі 451/482/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 451/482/17 Головуючий у 1 інстанції: Мулявка О.В.

Провадження № 22-ц/783/921/18 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія:2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Ванівського О.М., Шеремети Н.О.

секретаря: Жукровської Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Львівської обласної державної адміністрації та Релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату у с.Дмитрів Радехівського району Львівської області на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 02 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області, Комунального підприємства Львівської обласної ради Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації та Львівської обласної державної адміністрації, треті особи Релігійна громада Української греко-католицької церкви у с.Дмитрів Радехівського району Львівської області та Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату у с.Дмитрів Радехівського району Львівської області про скасування реєстрації права власності, рішення виконкому та розпорядження,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року до суду звернувся ОСОБА_2 із позовом, відповідно до вимог якого просив скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 01.09.2009 року, видане виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Радехівського району на підставі рішення №18 від 09.06.2009 року та визнати незаконною та скасувати реєстрацію права власності релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату у с.Дмитрів Радехівського району Львівської області на нежитлову будівлю АДРЕСА_1. У подальшому, збільшивши вимоги, просив скасувати рішення виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Радехівського району №18 від 09.06.2009 року, розпорядження Львівської обласної державної адміністрації №746/0/5-14 від 23.12.2014 року та богослужіння у культовій будівлі церкви Воздвиження Чесного Животворящого Хреста здійснювати почергово між релігійною громадою Української греко-католицької церкви у с.Дмитрів і релігійною громадою Української православної церкви Київського патріархату у с.Дмитрів. В обґрунтування вимог посилався на обставини, що комунальним підприємством Львівської обласної ради Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації 15.09.2009 року було зареєстроване право колективної власності релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату у с.Дмитрів Радехівського району Львівської області на нежитлову будівлю - церкву у АДРЕСА_1. Вважає, що право власності релігійної громади на спірну будівлю набуте з порушення норм чинного законодавства та порушують його права, як члена релігійної громади Української греко-католицької церкви у с.Дмитрів Радехівського району і про зазначені обставини він дізнався у 2016 році під час судового процесу у Львівському окружному адміністративному суді, де розглядалася справа про скасування розпорядження Львівської ОДА №746/0/5-14 від 23 грудня 2014 року. Зазначає, що релігійна громада УПЦ КП при зверненні до Львівської обласної адміністрації у 2014 році приховала факт перебування цієї культової будівлі у їхній незаконній власності, а тому розпорядження Львівської ОДА №746/0/5-14 від 23 грудня 2014 року про передачу у власність культової будівлі - церкви Воздвиження Чесного Животворящого Хреста у с.Дмитрів релігійній громаді УПЦ КП слід скасувати, оскільки на момент прийняття такого церква вже перебувала у власності цієї релігійної громади. Також вказує, що виконавчий комітет Дмитрівської сільської ради не мав правових підстав видавати свідоцтво про право власності на спірну нежитлову будівлю, оскільки попередньо не було дотримано вимог статті 17 Закону України від 23.04.1991 року №987-ХІІ Про свободу совісті та релігійні організації , яким врегульовано питання повернення культового майна релігійним організаціям. Звертає увагу, що згідно з пунктом 9.3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996 року №02-5/109, на повернення культових будівель та майна можуть претендувати релігійні організації того ж самого конфесійного напряму, яким раніше належали ці культові будівлі та майно. При цьому, пунктом 7 роз'яснень передбачено, що передача культових будівель у власність релігійних громад, які не були їх власниками, можлива за умови, якщо в населеному пункті немає законного претендента на ці будівлі, тобто релігійної громади тієї ж конфесії або віросповідної приналежності, якій належала будівля на момент її переходу у власність держави. Вказує, що згідно архівної довідки від 27.05.2013 року №М-84, від часу побудови - 1877 р. культова будівля - церква Воздвиження Чесного Животворящого Хреста с.Дмитрів належала Українській греко-католицькій церкві. Також позивач зазначає, що у 2009 році будівля церкви Воздвиження Чесного Животворящого Хреста с.Дмитрів перебувала у державній власності і тільки держава могла передавати цю культову будівлю у власність релігійній громаді на основі відповідного рішення, а орган місцевого самоврядування, у даному випадку виконком Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області при прийнятті оскаржуваного рішення такими повноваженнями наділений не був.

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 02 лютого 2018 року позов задоволено.

Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 01 вересня 2009 року, видане виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Радехівського району на підставі рішення №18 від 09 червня 2009 року.

Визнано незаконною та скасовано реєстрацію права власності релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату у с.Дмитрів Радехівського району Львівської області на нежитлову будівлю, а саме: культова будівля - церква за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 28164958, номер запису 250 в книзі: 2ю/нж від 15.09.2009 року) комунальним підприємством Львівської обласної ради Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації.

Скасовано рішення виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Радехівського району №18 від 09 червня 2009 року Про оформлення права власності на церкву будинок АДРЕСА_1 .

Скасовано розпорядження Львівської обласної державної адміністрації №746/0/5-14 від 23 грудня 2014 року Про передачу культової споруди - церкви Воздвиження Чесного Животворящого Хреста у с.Дмитрів у власність релігійної громади УПЦ КП у селі Дмитрів Радехівського району Львівської області .

Ухвалено богослужіння у культовій будівлі церкви Воздвиження Чесного Животворящого Хреста за адресою: АДРЕСА_1 здійснювати почергово між релігійною громадою української греко-католицької церкви у с.Дмитрів та релігійною громадою Української православної церкви Київського патріархату у с.Дмитрів.

Додатковим рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 12 лютого 2018 року стягнуто з Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1280 гривень.

Рішення суду оскаржили Львівська обласна державна адміністрація та релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату у с.Дмитрів Радехівського району Львівської області.

В апеляційній скарзі Львівська обласна державна адміністрація посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що єдиною зареєстрованою у встановленому законом порядку релігійною громадою на момент видання оскарженого розпорядження Львівської обласної державної адміністрації № 746/0/5-14 від 23.12.2014 року була релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату парафії Воздвиження Чесного Хреста у с.Дмитрів Радехівського району Львівської області, яка користувалася культовою спорудою згідно закону та утримувала її. Вказує, що позов від імені релігійної громади Української греко-католицької церкви у с.Дмитрів Радехівського району Львівської області поданий за підписом ОСОБА_2, який не є керівником релігійної громади та не уповноважений на представлення інтересів релігійної громади, в тому числі шляхом подання позовної заяви до суду. Крім цього, вважає, що позов в частині скасування розпорядження Львівської обласної державної адміністрації №746/0/5-14 від 23 грудня 2014 року підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Звертає увагу на те, що позивачем не обґрунтовано в чому полягає протиправність дій чи бездіяльності Львівської обласної державної адміністрації. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у частині скасування розпорядження Львівської обласної державної адміністрації №746/0/5-14 від 23 грудня 2014 року.

В апеляційній скарзі релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату у с.Дмитрів Радехівського району Львівської області зазначає, що ОСОБА_2 є неналежним позивачем у даній справі, оскільки його права на користування культовою спорудою - церквою у с. Дмитрів не порушені. Також вказує, що релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату у с.Дмитрів Радехівського району Львівської області безпідставно була визначена третьою особою у даній справі, тоді як вона повинна бути одним із відповідачів. Крім цього зазначає, що на момент видання оскарженого розпорядження Львівської обласної державної адміністрації № 746/0/5-14 від 23.12.2014 року релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату у с.Дмитрів Радехівського району Львівської області була єдиною зареєстрованою у встановленому законом порядку релігійною громадою та довгий час користувалася культовою спорудою та утримувала її, тоді як релігійна громада Української греко-католицької церкви у с.Дмитрів Радехівського району Львівської області зареєстрована лише 11.07.2016 року. Також посилається на незаконність додаткового рішення. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд Львівської області здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі. Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до суду відзиви на апеляційні скарги. Вважає, що ОСОБА_2 є належним позивачем, оскільки подав позовну заяву від свого імені, як член греко-католицької громади с. Дмитрів, релігійна громада УПЦ КП с.Дмитрів була залучена позивачем третьою особою на стороні відповідача. Питання щодо права власності на культову споруду - церкву має розглядатися у порядку цивільного судочинства, оскільки виник спір про цивільне право. Львівська обласна державна адміністрація при прийнятті розпорядження від 23.12.2014 року проігнорувала той факт, що основним претендентом на цю культову будівлю є релігійна громада Української греко-католицької церкви у с. Дмитрів і на момент прийняття розпорядження будівля вже перебувала у власності релігійної громади УПЦ КП с. Дмитрів. Виконавчий комітет Дмитрівської сільської ради перевищив свої повноваження не маючи правових підстав видавати свідоцтво про право власності на культову будівлю релігійній громаді УПЦ КП у с.Дмитрів. Вважає, що суд зробив правильний висновок про можливість здійснення богослужіння в культовій будівлі церкви Воздвиження Чесного Животворящого Хреста почергово між релігійною громадою української греко-католицької церкви у с. Дмитрів та релігійною громадою Української православної церкви Київського патріархату у с.Дмитрів

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Львівської обласної державної адміністрації Брильовська О.Р. та представник релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області ОСОБА_5 апеляційні скарги підтримали, покликаючись на доводи, викладені у скаргах.

Представники ОСОБА_2 та Релігійної громади Української греко-католицької церкви у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області ОСОБА_6 та ОСОБА_3 просили рішення залишити без змін, а апеляційній скарги - без задоволення, покликаючись на доводи, викладені у відзивах на апеляційні скарги. Представник Дмитрівської сільськї ради Радехівського району Львівської області Федина Б.Я. апеляційні скарги підтримав.

Представник КП Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації в судове засідання не з'явився. Відповідно до поданої заяви (а.с.58 т.2) розгляд справи здійснюється колегією суддів за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скаргу Львівської обласної державної адміністрації слід задовольнити частково, а скаргу релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області - задовольнити з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам не повністю відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп вказано, що ч. 1 ст. 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

На розширення вказаного положення Конституції України в ч. 1 ст. 3 ЦПК України (в редакції 2004 року) закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України (в редакції 2004 року).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Також, указані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає в позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. При цьому, невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності в особи суб'єктивного цивільного права, яке безпосередньо не завдає шкоди суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі його носію. Окрім цього, кожна особа також має право на захист свого законного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ЦПК України (в редакції 2004 року) у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Аналогічні за змістом положення містяться у ст.ст. 2, 4, 5, 56 ЦПК України (в редакції 2017 року), якими повинен був керуватися суд, ухвалюючи оскаржуване рішення.

Звертаючись до суду з позовом, як член релігійної громади Української греко-католицької церкви у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області, котра має процесуальний статус по справі - третя особа, позивач посилався на порушення саме його прав прийняттям оскаржуваних рішень (розпоряджень) та видачею оспорюваного свідоцтва.

Визнаючи наведені позивачем доводи обґрунтованими, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Проте з такими висновками погодитись не можна.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" 23 квітня 1991 року № 987-XII (далі - Закон), а також законодавством про власність.

В ході апеляційного розгляду безспірно встановлено, що права саме позивача, як члена релігійної громади з боку відповідачів не порушені. Відтак, такий міг звернутися, і це підтверджено матеріалами справи з відповідним позовом в інтересах саме релігійної громади, членом якої він є. Проте релігійна громада Української греко-католицької церкви у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області не уповноважувала ОСОБА_2 на представлення інтересів в суді. Діючим процесуальним законодавством можливість заміни неналежного позивача на належного чи залучення особи до участі у справі як співпозивача не передбачена. При цьому процесуальний статус релігійної громади, членом якої є позивач, визначено ним, як третя особа. Слід відмітити, що вирішення питання про користування культовими спорудами віднесено до дискреційних функцій відповідних органів влади, і такі спори підлягають розгляду в судовому порядку, лише після вирішення таких питань державними органами (ч. 10 ст. 17 Закону).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 не наділений правом на пред'явлення даного позову від свого імені, тобто є неналежним позивачем, і в районного суду не було підстав для задоволення його позову.

Доводи апеляційної скарги Львівської обласної державної адміністрації про те, що спір щодо скасування розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 23.12.2014 року № 746/0/5-14 Про передачу культової споруди - церкви Воздвиження Чесного Животворящого Хреста у с. Дмитрів у власність релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату у селі Дмитрів Радехівського району Львівської області підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, колегією суддів відхиляються, оскільки спір випливає з права цивільного (щодо користування та власності на культові споруди), тому і вимоги про визнання недійсним розпорядження від 23.12.2014 року підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного ухвалене у справі рішення суду та додаткове рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Львівської обласної державної адміністрації задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату у с.Дмитрів Радехівського району Львівської області задовольнити.

Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 02 лютого 2018 року та додаткове рішення Радехівського районного суду Львівської області від 12 лютого 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 09.07.2018р.

Головуючий

Судді: