Рішення

від 02.07.2018 по справі 910/2989/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2018Справа № 910/2989/18 За позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Еллада

про визнання договору укладеним, -

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін:

Прокурор: Галась О.М.

від позивача: Тишковець О.В.

від відповідача: Мельник Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальнітсю Еллада про визнання договору укладеним.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем чинного законодавства України в сфері містобудування, а саме щодо ухилення відповідача, як замовника будівництва об'єкту - диспетчерської, наливної станції та інженерних споруд по вул. Соборна, 1-Е в с. Лебедівка Вишгородського Київської області, від обов'язку взяти пайову участь у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктуру с. Лебедівки шляхом підписання відповідного договору.

Ухвалою від 20.03.2018р. відкрито провадження по справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.04.2018р.

18.04.2018р. судом було відкладено підготовче засідання на 07.05.2018р. Учасникам судового процесу було направлено ухвали від 19.04.2018р. про повідомлення.

07.05.2018р. судом було відкладено підготовче засідання на 29.05.2018р. На адресу відповідача було скеровано ухвалу від 08.05.2018р. про повідомлення.

29.05.2018р. відповідачем було подано відзив на позов, в якому вказаний учасник проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що об'єкт будівництва розташований поза межами населеного пункту - села Лебедівка, що, на думку відповідача, вказує на відсутність підстав для пайової участі Товариства з обмеженою відповідальністю Еллада у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури вказаного населеного пункту.

У судовому засіданні 29.05.2018р. судом було поновлено відповідачу строк для подання відзиву та відкладено підготовче засідання на 18.06.2018р.

18.06.2018р. судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.07.2018р.

Представником позивача та прокурором у судовому засіданні 02.07.2018р. було підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення з підстав, викладених у відзиві на позов.

В судовому засіданні 02.07.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням №186-23-VI від 01.03.2013р. Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області затверджено Порядок розрахунку та залучення замовників будівництва до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Лебедівка.

Згідно загальних положень вказаного Порядку основною його метою є забезпечення містобудівної діяльності по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яке включає планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, комплексного благоустрою, створення, розвитку, реконструкції об'єктів інженерного забезпечення і транспортного обслуговування, інженерно-транспортної інфраструктури села Лебедівка.

Означеним Порядком врегульовано організаційні відносини, пов'язані з пайовою участю (внеском) замовників у створенні і розвитку інфраструктури села Лебедівка при укладанні відповідних договорів, їх облік, контроль за виконанням, а також порядок використання залучених коштів.

01.02.2017р. Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області зареєстровано декларацію №КС143170320765 про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності.

Відповідно до означеної декларації об'єктом будівництва є диспетчерська, наливна станція та інженерні споруди по вул. Соборна, 1-Е в с.Лебедівка Вишгородського району Київської області; замовником будівництва є Товариство з обмеженою відповідальністю Еллада .

У п.13 декларації №КС143170320765 від 01.02.2017р. про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності вказано, що будівництво здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером №3221884000:32:029:0156, право користування якою здійснюється замовником будівництва на підставі договору оренди №2300 від 25.10.2012р., зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у Вишгородському районі 07.11.2012р. за №32280004000347.

Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить 1262435 грн., в тому числі, витрати на будівельні роботи 1262435 грн.

17.02.2017р. Лебедівська сільська рада звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю Еллада з листом №70 від 10.02.2017р., в якому просила надати інформацію щодо найменування, площі та вартості монтажних робіт, які проводяться на земельних ділянках №3221884000:32:029:0155 та №3221884000:32:029:0156 та вказала, що означена інформація є необхідною для розрахунку та укладання договору пайової участі.

У листі №244 від 02.06.2017р. позивачем було висловлено відповідачу вимогу стосовно необхідності вирішення питання стосовно укладання договору пайової участі.

Рішенням №267--20--VІІ від 08.09.2017р. Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області Про затвердження розрахунку величини пайової участі (внеску) замовників (юридичних, фізичних осіб) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Лебедівка по об'єкту будівництва, вартість якого визначена на підставі нормативів для одиниці створеної потужності за наслідками розгляду декларації №КС143170320765 від 01.02.2017р. про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, затверджено розрахунок величини пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Лебедівка в розмірі 367 853,85 грн.

22.12.2017р. Лебедівською сільською радою було скеровано на адресу відповідача супровідним листом №445/02-10 від 13.12.2017р. договір про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Лебедівка з додатком. На підтвердження направлення вказаного листа до матеріалів справи представлено опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек від 22.12.2017р. та повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, за твердженнями прокурора та позивача, всупереч приписів чинного законодавства відповідачем так і не було укладено з позивачем договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, що і стало підставою для звернення до суду з позовом про визнання укладеним вказаного договору у редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідачем вказано, що об'єкт будівництва розташований поза межами населеного пункту - села Лебедівка, що, на думку вказаного учасника судового процесу, вказує на відсутність підстав для пайової участі Товариства з обмеженою відповідальністю Еллада у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури вказаного населеного пункту.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позов Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області підлягає частковому задоволенню. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.ч.1, 3 ст.53 Господарського процесуального кодексу Україниу випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України. При цьому, відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст.11 вказаного нормативно-правового акту підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту (ч.4 ст.179 Господарського кодексу України).

Примусовий порядок укладання господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 648 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності врегульовано Законом України Про регулювання містобудівної діяльності . Згідно до змісту преамбули означений нормативно-правовий акт спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Статтею1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності унормовано, що замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; інженерно-транспортна інфраструктура - комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій.

За приписами ч.ч.1, 2, 3, 5, 6, 8 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Частиною 9 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Як вказувалось вище, рішенням №186-23-VI від 01.03.2013р. Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області затверджено Порядок розрахунку та залучення замовників будівництва до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Лебедівка.

Означеним Порядком врегульовано організаційні відносини, пов'язані з пайовою участю (внеском) замовників у створенні і розвитку інфраструктури села Лебедівка при укладанні відповідних договорів, їх облік, контроль за виконанням, а також порядок використання залучених коштів.

Згідно п.6.1 Порядку розрахунку та залучення замовників будівництва до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Лебедівки замовники зобов'язані прийняти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Лебедівка на підставі договору, крім випадків, передбачених п.3.2 розділу 3 цього Порядку.

У п.6.3 Порядку вказано, що розмір пайової участі (внеску) визначається протягом 10 робочих днів з дня реєстрації Лебедівською сільською радою звернення (клопотання) замовника про укладання договору та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта з техніко-економічними показниками (декларація про готовність об'єкта до експлуатації, акт готовності до експлуатації чи інший документ, в якому буде зазначено код будівлі відповідно до Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженого Наказом №507 від 17.08.2000р.).

Згідно п.6.6 Порядку розрахунку та залучення замовників будівництва до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Лебедівка істотними умовами договору є: розмір пайової участі (внеску); терміни (графік) оплати пайової участі (внеску); відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі (внеску) замовника у створенні інфраструктури Лебедівка.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва до експлуатації (п.6.8 Порядку розрахунку та залучення замовників будівництва до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Лебедівка).

Отже, з вищевикладеного у сукупності полягає, що у замовника будівництва у відповідному населеному пункті виникає обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування до відповідного бюджету коштів у розмірі, визначеному відповідним договором.

Таким чином, укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту між органом місцевого самоврядування і замовником, який має намір забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, є обов'язковим в силу вимог закону. Аналогічну правову позицію висловлено у постанові від 13.03.2018р. Верховного Суду по справі №911/620/17.

Наразі, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача стосовно того, що об'єкт будівництва розташований поза межами населеного пункту - села Лебедівка, що вказує на відсутність підстав для пайової участі Товариства з обмеженою відповідальністю Еллада у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури вказаного населеного пункту. При цьому, суд зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За приписами п.41 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як, в тому числі, прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами.

Згідно ч.1 ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.173 Земельного кодексу України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад (ч.2 ст.174 Земельного кодексу України).

У ст.175 Земельного кодексу України вказано, що межі адміністративно-територіальних одиниць встановлюються в порядку та відповідно до закону.

Зі змісту ст.46 Закону України Про землеустрій полягає, що для встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж сіл, селищ, міст розробляються за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради. Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці підлягає погодженню сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення її меж. У разі розширення меж населеного пункту за рахунок території, яка не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією. Рішення про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць є одночасно рішенням про затвердження проектів землеустрою щодо їх встановлення (зміни). Відомості про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць вносяться до Державного земельного кадастру. Відомості про встановлені (змінені) межі адміністративно-територіальних одиниць зазначаються у витязі з Державного земельного кадастру, який безоплатно видається відповідній сільській, селищній, міській, районній, обласній раді.

Тобто, з системного аналізу наведеного вище полягає, що до повноважень районної ради належить прийняття рішення про зміну меж сіл за поданням відповідної сільської ради.

Як вбачається з представлених суду документів рішенням №107-09-VII від 02.06.2016р. Вишгородської районної ради Київської області Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці села Лебедівка Вишгородського району Київської області затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці села Лебедівка Вишгородського району Київської області, розробленого ДП Київський науково-дослідний та проектний інституту землеустрою . Означене рішення було оприлюднено на офіційному сайті Вишгородської районної ради Київської області в мережі Інтернет.

Відповідно до наведеного вище проекту земельну ділянку з кадастровим номером №3221884000:32:029:0156 віднесена до територіальних меж села Лебедівка Вишгородського району Київської області.

Означені обставини також підтверджено листом №10-10-0.222-8958/2-18 від 06.06.2018р. Головного управління держгеокадастру у Київській області.

При цьому, з приводу набрання рішенням №107-09-VII від 02.06.2016р. Вишгородської районної ради Київської області Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці села Лебедівка Вишгородського району Київської області законної сили суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію (ч.5 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Частинами 14, 15 ст.19 Регламенту Вишгородської районної ради Київської області, який було затверджено рішенням №16 -02-VIІ від 17.12.2015р. Вишгородської районної ради Київської області, визначено, що рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення відповідно до чинного законодавства, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення даного рішення в дію. Рішення ради (крім внутрішньоорганізаційних) опубліковуються на веб-сторінці ради протягом 5 робочих днів з дати їх прийняття.

Наразі, суд зазначає, що рішення №107-09-VII від 02.06.2016р. Вишгородської районної ради Київської області Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці села Лебедівка Вишгородського району Київської області було оприлюднено на офіційному сайті Вишгородської районної ради Київської області в мережі Інтернет, а отже, набрало законної сили у відповідності до ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Регламенту Вишгородської районної ради Київської області.

У даному випадку суд вважає безпідставними та юридично неспроможними заперечення відповідача в частині того, що оскільки проект землеустрою, затверджений вказаним вище рішенням, опубліковано не було, то відповідне рішення не набрало законної сили. При цьому, суд повторно звертає увагу вказаного учасника судового процесу на те, що чинним законодавством момент набрання актом органу місцевого самоврядування, в тому числі, щодо зміни меж адміністративної-територіальної одиниці у формі рішення, законної сили пов'язується саме за наслідками його офіційного оприлюднення, а не публікації проектів землеустрою, які таким актом затверджуються.

Крім того, у даному випадку, суд звертає увагу відповідача на те, що невнесення даних щодо зміни адміністративно-територіальних меж села до земельного кадастру не нівелює рішення Вишгородської районної ради Київської області Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці села Лебедівка Вишгородського району Київської області , оскільки норми чинного законодавства не пов'язують набуття рішенням відповідної ради про зміну меж адміністративно-територіальної одиниці законної сили саме з внесення відповідних даних до кадастру, а лише передбачають необхідність здійснення таких дій.

В контексті означеного суд також не приймає до уваги посилання відповідача в якості обґрунтування своїх заперечень по суті спору на постанову від 07.09.2017р. Верховного Суду України з огляду на наступне.

Частиною 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є верховенство права.

У ч.1 ст.6 Закону України Про судоустрій і статус судді вказано, що суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

За приписами ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів унормовано, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Проте, у даному випадку посилання відповідача на висновки Верховного Суду України, які містяться у постанові від 07.09.2017р., не спростовують вищенаведеної правової позиції суду стосовно порядку зміни меж адміністративно-територіальної одиниці села.

При цьому, суд звертає увагу на те, що означена постанова Верховного Суду України містить аналіз правових норм в редакції, що до спірних правовідносин не застосовується, оскільки була вже не чинною на момент прийняття Вишгородською районною радою Київської області рішення Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці села Лебедівка Вишгородського району Київської області .

Як було встановлено вище, зі змісту Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 01.02.2017р. за №КС143170320765, датою початку та завершення будівництва об'єкта - диспетчерської, наливної станції та інженерні споруди по вул. Соборна, 1-Е в с.Лебедівка Вишгородського району Київської області є 1-й квартал 2017р.

Отже, виходячи з того, що станом на момент початку будівництва об'єкта - диспетчерської, наливної станції та інженерні споруди по вул. Соборна, 1-Е в с.Лебедівка Вишгородського району Київської області - 1-й квартал 2017р., замовником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Еллада , земельну ділянку з кадастровим номером №3221884000:32:029:0156 було віднесено до адміністративних меж села Лебедівка Вишгородського району Київської області, суд дійшов висновку, що у відповідача в силу прямої вказівки Закону України Про регулювання містобудівної діяльності виник обов`язок укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Лебедівка.

Одночасно, з приводу редакції договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, яка викладена у прохальній частині позовної заяви, суд зазначає наступне.

Як вказувалось вище, відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту (ч.4 ст.179 Господарського кодексу України).

Одночасно, ч.ч.5, 6 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Судом також вказувалось, що згідно п.6.3 Порядку розрахунку та залучення замовників будівництва до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Лебедівка, який затверджено рішенням №186-23-VI від 01.03.2013р. Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, визначено, що розмір пайової участі (внеску) визначається протягом 10 робочих днів з дня реєстрації Лебедівською сільською радою звернення (клопотання) замовника про укладання договору та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта з техніко-економічними показниками (декларація про готовність об'єкта до експлуатації, акт готовності до експлуатації чи інший документ, в якому буде зазначено код будівлі відповідно до Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженого Наказом №507 від 17.08.2000р.).

Проте, всупереч наведеного вище та наведеної у Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 01.02.2017р. за №КС143170320765 інформації стосовно кошторисної вартості будівництва в сумі 1262435 грн., позивачем було розраховано вартість пайової участі на підставі нормативів для одиниці створеної потужності відповідно до Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженого Наказом №507 від 17.08.2000р., в розмірі 367 853,85 грн., яка фактично перевищує 10% від кошторисної вартість об'єкта будівництва - диспетчерської, наливної станції та інженерних споруд по вул. Соборна, 1-Е в с.Лебедівка Вишгородського району Київської області, що суперечить приписам ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

За таких обставин, виходячи з того, що Законом України Про регулювання містобудівної діяльності обмежено максимальний розмір пайової участі, яка підлягає сплаті замовником будівництва, до відповідного сільського бюджету, на рівні 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для встановлення у договорі про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту між позивачем та відповідачем розміру пайової участі в сумі 1262435 х 10% = 126 243,50 грн. та приведення вказаного правочину в частині відповідного розрахунку у відповідність до вимог чинного законодавства, що регулює правові та організаційні основи містобудівної діяльності.

Таким чином, виходячи з всього вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання укладеним між Лебедівською сільською радою Вишгородського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Еллада договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту в редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви, проте, з урахуванням приведення останньої у відповідність до вимог ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Одночасно, вирішуючи спір між сторонами суд вважає безпідставними посилання відповідача на необґрунтованість звернення Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області до суду з розглядуваним позовом. При цьому, суд зауважує наступне.

Статтею 24 Закону України Про прокуратуру передбачено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Частинами 3, 4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України вказано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч.2 ст.20 Господарського кодексу України.

При цьому, згідно ст.23 Закону України Про прокуратуру право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень , до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р., види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.

Для розуміння поняття охоронюваний законом інтерес важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття охоронюваний законом інтерес у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Частиною 3 ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

У ст.71 Бюджетного кодексу України вказано, що надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають, в тому числі, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Крім того, ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Наразі, судом прийнято до уваги пояснення прокурора про те, що Лебедівською сільської ради Вишгородського району Київської області протягом тривалого часу дій з метою захисту своїх прав та законних інтересів щодо залучення замовників будівництва до створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту не вчинялось. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, у даному випадку звернення саме прокурора до суду з розглядуваним позовом в інтересах держави в особі Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області в повному обсязі відповідає приписам ст.23 Закону України Про прокуратуру та ст.53 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо належного обґрунтування прокурором при зверненні до суду з розглядуваним позовом в інтересах держави в особі Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області обставин інтересів держави та необхідності їх захисту.

При цьому, надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Таким чином, враховуючи викладене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальнітсю Еллада про визнання договору укладеним.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги частково.

2. Визнати укладеним між Лебедівською сільською радою Вишгородського району Київської області (07360, Київська обл., Вишгородський район, село Лебедівка, вул.Леніна, будинок 14, ЄДРПОУ 04359577) та Товариством з обмеженою відповідальністю Еллада (04112, м.Київ, вул.Дорогожицька, будинок 13, ЄДРПОУ 30304523) договір №01 про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, в наступній редакції:

Договір №01

про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту

Лебедівська сільська рада Вишгородського району Київської області, особі сільського голови Тишковця Олександра В'ячеславовича, що діє на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні з одного боку, та

Товариство з обмеженою відповідальністю Еллада , код ЄДРПОУ: 30304523, місцезнаходження: м. Київ, вул.Дорогожицька, будинок 13, в особі директора Мельника Юрія Віталійовича, який діє на підставі статуту (далі - Замовник ) з другого боку, (далі за текстом договору - Сторони ), уклали цей договір про наступне:

І.Предмет Договору.

1.1. Предметом даного договору є пайовий внесок Замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Лебедівка при здійсненні будівництва об'єкта містобудування на умовах, зазначених цим договором.

1.2. Назва та місце розташування об'єкта будівництва - Диспетчерська, наливна станція та інженерні споруди по вул. Соборна, 1-Е в с.Лебедівка Вишгородського району Київської області

1.3. Цільове призначення об'єктів містобудування - 1271,9.

ІІ. Сума договору та умови оплати.

2.1. Замовник перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Лебедівка у розмірі 126 243,50 грн. єдиним платежем на рахунок 31519921700257 відповідно до розрахунку (згідно з додатком №1) у місячний строк з дня укладання договору.

2.2. Величина пайової участі визначена згідно ч.ч.5, 6 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності на підставі загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами в сумі 126 243,50 грн.

2.3. Розрахунок величини пайової участі, складений на підставі ч.ч.5, 6 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 01.02.2017р. за №КС143170320765.

2.4. Сплата коштів Замовником на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Лебедівка здійснюється у безготівковій формі на рахунок №31519921700257, код 37868556, МФО 821018, ККД 24170000, банк одержувача ГУ ДКСУ у Київській обл.

ІІІ. Права та обов'язки сторін

3.1. Замовник зобов'язується перерахувати кошти в сумі, зазначеній у п.2.1 розділу 2 цього договору у місячний строк з дня укладання договору єдиним платежем.

3.2. У разі внесення змін до проектної документації, які спричиняють зміни техніко-економічних показників будівництва, замовник зобов'язується звернутись із клопотанням до Лебедівської сільської ради про внесення відповідних змін до цього договору.

3.3. Лебедівська сільська рада проводить розрахунок пайового внеску та контролює виконання умов договору.

3.4. Лебедівська сільська рада зобов'язується прийняти у комунальну власність інженерні мережі та/або об'єкти інженерної інфраструктури, збудовані замовником відповідно до проектної документації поза межами земельної ділянки, відведеної замовнику під забудову та відшкодувати замовнику вартість їх будівництва за рахунок зменшення величини пайової участі.

ІV. Відповідальність сторін за вирішення спорів

4.1. Сторони несуть відповідальність за виконання цього договору в межах чинного законодавства.

4.2. Всі спірні питання вирішуються шляхом переговорів або у судовому порядку.

4.3. У випадку несвоєчасного внесення коштів як пайової участі, замовник сплачує пеню у розмірі 0,1% від загальної суми пайової участі, визначеної п.2.1 розділу 2 цього договору, за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення виконання зобов'язання.

V. Інші умови

5.1. Зміни і доповнення цього договору вносяться за взаємною згодою сторін шляхом укладання відповідних угод, які є невід'ємною частиною цього договору, або в судовому порядку.

5.2. Одностороння зміна умов або одностороння відмова від цього договору не допускається.

5.3. При укладенні договору сторони одна до другої майнових прав і претензій не мають.

5.4. Договір складено в 2-х примірниках, які мають однакову юридичну силу. Один з яких зберігається у замовника, другий - у Лебедівській сільській раді.

5.5. Договір набирає чинності з моменту набрання рішення законної сили.

5.6. Додатки до договору:

№1 - розрахунок величини пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села на підставі кошторисної вартості об'єкта будівництва.

VІ. Юридичні адреси сторін, банківські реквізити:

Лебедівська сільська рада

Вишгородського району Київської області

Адреса: 07360, вул.Соборна, 14 с.Лебедівська,

Вишгородський район, Київська обл.

№ рахунку: 31519921700257

В ГУ ДКСУ у Київській обл.

МФО 821018

Код ЄДРПОУ 37868556

Тел./факс 04596(47318)

Сільський голова

(П.І.П.)

____

М.П.

ТОВ ЕЛЛАДА

Адреса: 04112, м.Київ,

Вул. Дорогожицька, буд.13,

ЄДРПОУ: 30304523

№ рахунку:

Одержувач:

МФО

____

М.П.

Додаток №1 до договору №01

Розрахунок

величини пайової участі (внеску) замовників (юридичних, фізичних осіб) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Лебедівка по об'єкту будівництва, вартість якого визначена згідно ч.ч.5, 6 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності на підставі загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами

Лебедівська сільська рада Вишгородського району Київської області, особі сільського голови Тишковця Олександра В'ячеславовича, що діє на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні з одного боку, та

Товариство з обмеженою відповідальністю Еллада , код ЄДРПОУ: 30304523, місцезнаходження: м. Київ, вул.Дорогожицька, будинок 13, в особі директора Мельника Юрія Віталійовича, який діє на підставі статуту (далі Замовник), з другого боку (далі за текстом договору - Сторони ), відповідно до умов договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Лебедівка та ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності склали розрахунок величини пайової участі по об'єкту містобудування Диспетчерська, наливна станція та інженерні споруди по вул. Соборна, 1-Е в с.Лебедівка Вишгородського району Київської області.

1. Розрахунок здійснено згідно ч.ч.5, 6 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності на підставі загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

2. Згідно Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 01.02.2017р. за №КС143170320765 кошторисна вартість об'єкта будівництва становить 1262435 грн. (один мільйон двісті шістдесят дві тисячі чотириста тридцять п'ять).

3. Розрахунок величини пайового внеску замовника будівництва об'єкта здійснюється наступним чином 1262435 х 10% = 126 243,50.

4. Таким чином обсяг пайової участі (внеску) складає 126 243,50 грн.

5. Цей додаток є невід'ємною частиною договору про пайову участь (внеску) замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури №01. .

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Еллада (04112, м.Київ, вул.Дорогожицька, будинок 13, ЄДРПОУ 30304523) на користь Прокуратури Київської області (01601, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, ЄДРПОУ 02909996) судовий збір в сумі 1762 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 10.07.2018р.

Суддя Спичак О.М.