Постанова

від 04.09.2018 по справі 910/2989/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2018 р. Справа№ 910/2989/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Тишковець О.О. - сільській голова

від відповідача: не з'явились

від прокуратури: Галась О.М. - прокурор за посвідченням № 031869 від 02.02.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еллада

на рішення Господарського суду міста Києва, ухваленого 02.07.2018, повний текст якого складений та підписаний 10.07.2018,

у справі № 910/2989/18 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Еллада

про визнання договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання укладеним між позивачем та відповідачем договору № 01 про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту в редакції, викладеній в позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2018, повний текст якого складений та підписаний 10.07.2018, у справі № 910/2989/18, позовні вимоги задоволено частково:

- визнано укладеним між позивачем та відповідачем договір № 01 про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту в наступній редакції:

Договір № 01

про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту

Лебедівська сільська рада Вишгородського району Київської області, особі сільського голови Тишковця Олександра В'ячеславовича, що діє на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні з одного боку, та

Товариство з обмеженою відповідальністю Еллада , код ЄДРПОУ: 30304523, місцезнаходження: м. Київ, вул.Дорогожицька, будинок 13, в особі директора Мельника Юрія Віталійовича, який діє на підставі статуту (далі - Замовник ) з другого боку, (далі за текстом договору - Сторони ), уклали цей договір про наступне:

І.Предмет Договору.

1.1. Предметом даного договору є пайовий внесок Замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Лебедівка при здійсненні будівництва об'єкта містобудування на умовах, зазначених цим договором.

1.2. Назва та місце розташування об'єкта будівництва - Диспетчерська, наливна станція та інженерні споруди по вул. Соборна, 1-Е в с.Лебедівка Вишгородського району Київської області

1.3. Цільове призначення об'єктів містобудування - 1271,9.

ІІ. Сума договору та умови оплати.

2.1. Замовник перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Лебедівка у розмірі 126 243,50 грн. єдиним платежем на рахунок 31519921700257 відповідно до розрахунку (згідно з додатком №1) у місячний строк з дня укладання договору.

2.2. Величина пайової участі визначена згідно ч.ч.5, 6 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності на підставі загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами в сумі 126 243,50 грн.

2.3. Розрахунок величини пайової участі, складений на підставі ч.ч.5, 6 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 01.02.2017р. за №КС143170320765.

2.4. Сплата коштів Замовником на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Лебедівка здійснюється у безготівковій формі на рахунок №31519921700257, код 37868556, МФО 821018, ККД 24170000, банк одержувача ГУ ДКСУ у Київській обл.

ІІІ. Права та обов'язки сторін

3.1. Замовник зобов'язується перерахувати кошти в сумі, зазначеній у п.2.1 розділу 2 цього договору у місячний строк з дня укладання договору єдиним платежем.

3.2. У разі внесення змін до проектної документації, які спричиняють зміни техніко-економічних показників будівництва, замовник зобов'язується звернутись із клопотанням до Лебедівської сільської ради про внесення відповідних змін до цього договору.

3.3. Лебедівська сільська рада проводить розрахунок пайового внеску та контролює виконання умов договору.

3.4. Лебедівська сільська рада зобов'язується прийняти у комунальну власність інженерні мережі та/або об'єкти інженерної інфраструктури, збудовані замовником відповідно до проектної документації поза межами земельної ділянки, відведеної замовнику під забудову та відшкодувати замовнику вартість їх будівництва за рахунок зменшення величини пайової участі.

ІV. Відповідальність сторін за вирішення спорів

4.1. Сторони несуть відповідальність за виконання цього договору в межах чинного законодавства.

4.2. Всі спірні питання вирішуються шляхом переговорів або у судовому порядку.

4.3. У випадку несвоєчасного внесення коштів як пайової участі, замовник сплачує пеню у розмірі 0,1% від загальної суми пайової участі, визначеної п.2.1 розділу 2 цього договору, за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення виконання зобов'язання.

V. Інші умови

5.1. Зміни і доповнення цього договору вносяться за взаємною згодою сторін шляхом укладання відповідних угод, які є невід'ємною частиною цього договору, або в судовому порядку.

5.2. Одностороння зміна умов або одностороння відмова від цього договору не допускається.

5.3. При укладенні договору сторони одна до другої майнових прав і претензій не мають.

5.4. Договір складено в 2-х примірниках, які мають однакову юридичну силу. Один з яких зберігається у замовника, другий - у Лебедівській сільській раді.

5.5. Договір набирає чинності з моменту набрання рішення законної сили.

5.6. Додатки до договору:

№1 - розрахунок величини пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села на підставі кошторисної вартості об'єкта будівництва.

VІ. Юридичні адреси сторін, банківські реквізити:

Лебедівська сільська рада

Вишгородського району Київської області

Адреса: 07360, вул.Соборна, 14 с.Лебедівська,

Вишгородський район, Київська обл.

№ рахунку: 31519921700257

В ГУ ДКСУ у Київській обл.

МФО 821018

Код ЄДРПОУ 37868556

Тел./факс 04596(47318)

Сільський голова

(П.І.П.)

____

М.П.

ТОВ ЕЛЛАДА

Адреса: 04112, м.Київ,

Вул. Дорогожицька, буд.13,

ЄДРПОУ: 30304523

№ рахунку:

Одержувач:

МФО

____

М.П.

Додаток №1 до договору №01

Розрахунок

величини пайової участі (внеску) замовників (юридичних, фізичних осіб) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Лебедівка по об'єкту будівництва, вартість якого визначена згідно ч.ч.5, 6 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності на підставі загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами

Лебедівська сільська рада Вишгородського району Київської області, особі сільського голови Тишковця Олександра В'ячеславовича, що діє на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні з одного боку, та

Товариство з обмеженою відповідальністю Еллада , код ЄДРПОУ: 30304523, місцезнаходження: м. Київ, вул.Дорогожицька, будинок 13, в особі директора Мельника Юрія Віталійовича, який діє на підставі статуту (далі Замовник), з другого боку (далі за текстом договору - Сторони ), відповідно до умов договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Лебедівка та ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності склали розрахунок величини пайової участі по об'єкту містобудування Диспетчерська, наливна станція та інженерні споруди по вул. Соборна, 1-Е в с.Лебедівка Вишгородського району Київської області.

1. Розрахунок здійснено згідно ч.ч.5, 6 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності на підставі загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

2. Згідно Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області 01.02.2017р. за №КС143170320765 кошторисна вартість об'єкта будівництва становить 1262435 грн. (один мільйон двісті шістдесят дві тисячі чотириста тридцять п'ять).

3. Розрахунок величини пайового внеску замовника будівництва об'єкта здійснюється наступним чином 1262435 х 10% = 126 243,50.

4. Таким чином обсяг пайової участі (внеску) складає 126 243,50 грн.

5. Цей додаток є невід'ємною частиною договору про пайову участь (внеску) замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури №01. ;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання укладеним між Лебедівською сільською радою Вишгородського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Еллада договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту в редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви, проте, з урахуванням приведення останньої у відповідність до вимог ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , якою обмежено максимальний розмір пайової участі, яка підлягає сплаті замовником будівництва до відповідного сільського бюджету, на рівні 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд.

Водночас при вирішення спору сторін по суті суд першої інстанції виходив з того, що:

- станом на момент початку будівництва спірного об'єкта земельну ділянку з кадастровим номером №3221884000:32:029:0156, на підставі рішення №107-09-VII від 02.06.2016 Вишгородської районної ради Київської області Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці села Лебедівка Вишгородського району Київської області , було віднесено до адміністративних меж села Лебедівка Вишгородського району Київської області, визнавши безпідставними послання відповідача на те, що вказане рішення не набрало законної сили, оскільки проект землеустрою, затверджений цим рішенням, опубліковано не було, і зазначивши про те, що відповідне рішення було оприлюднено на офіційному сайті Вишгородської районної ради Київської області в мережі Інтернет, а отже, набрало законної сили у відповідності до ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Регламенту Вишгородської районної ради Київської області, зауваживши відповідачу на тому, що чинним законодавством момент набрання законної сили актом органу місцевого самоврядування, в тому числі щодо зміни меж адміністративної-територіальної одиниці у формі рішення, пов'язується саме з наслідками його офіційного оприлюднення, а не публікації проектів землеустрою, які таким актом затверджуються;

- посилання відповідача на висновки Верховного Суду України, які містяться у постанові від 07.09.2017, не спростовують вищенаведеної правової позиції суду стосовно порядку зміни меж адміністративно-територіальної одиниці села та звернув увагу на те, що означена постанова Верховного Суду України містить аналіз правових норм в редакції, яка до спірних правовідносин не застосовується, оскільки була вже нечинною на момент прийняття Вишгородською районною радою Київської області рішення Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці села Лебедівка Вишгородського району Київської області ;

- посилання відповідача на необґрунтованість звернення Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області до суду з розглядуваним позовом є безпідставними, адже статтею 24 Закону України Про прокуратуру передбачено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, а згідно зі ст.23 Закону України Про прокуратуру право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу, в той час як, за твердженнями прокурора Лебедівською сільської ради Вишгородського району Київської області, протягом тривалого часу дій з метою захисту прав та законних інтересів щодо залучення замовників будівництва до створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту позивачем не вчинялось.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Еллада звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 по справі № 910/2989/18, а провадження у справі закрити.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що спірне рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на ті самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що прокуратура не мала права представляти інтереси позивача, та на те, що рішення №107-09-VII від 02.06.2016 Вишгородської районної ради Київської області Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці села Лебедівка Вишгородського району Київської області , яким спірну земельну ділянку віднесено до адміністративних меж села Лебедівка Вишгородського району Київської області, не набрало законної сили, адже проект землеустрою, затверджений вказаним вище рішенням, опубліковано не було.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2018 справа № 910/2989/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, оскільки заявником судовий збір сплачено в розмірі, меншому за встановлений чинним законодавством, а також не направлено Заступнику керівника Києва-Святошинської місцевої прокуратури та позивачу копій платіжного доручення № 372 від 30.07.2018 листом з описом вкладення

За таких обставин, ухвалою від 02.08.2018 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту роз'яснено, що він має право усунути недоліки, а саме, протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали подати до Київського апеляційного господарського суду докази про сплату судового збору в сумі 704,80 грн. та докази направлення Заступнику керівника Києва-Святошинської місцевої прокуратури та позивачу копій платіжного доручення № 372 від 30.07.2018 листом з описом вкладення.

З повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0411623566536 слідує, що ухвалу від 02.08.2018 апелянт отримав 09.08.2018, а відтак усунути недоліки, з урахуванням вихідних днів, апелянт мав у строк до 20.08.2018 включно.

20.08.2018 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання, до якого додані платіжне доручення № 386 від 10.08.2018 на суму 704,80 грн. та фіскальні чеки і описи вкладення від 20.08.2018, які свідчать про направлення Заступнику керівника Києва-Святошинської місцевої прокуратури та позивачу копій платіжного доручення № 372 від 30.07.2018 листом з описом вкладення

Ухвалою від 21.08.2018:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Еллада на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 у справі № 910/2989/18.

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 30.08.2018;

- учасникам процесу роз'яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- розгляд справи № 910/2989/16 призначено на 04.09.2018 о 10:00;

- сторони попереджено, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

03.09.2018 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 по справі № 910/2989/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, зазначивши про те, що:

- посилання відповідача на відсутність інтересу держави у спірних правовідносинах є безпідставними;

- рішення №107-09-VII від 02.06.2016 Вишгородської районної ради Київської області Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці села Лебедівка Вишгородського району Київської області , яким спірну земельну ділянку віднесено до адміністративних меж села Лебедівка Вишгородського району Київської області, не оскаржене, діє, оприлюднене згідно вимог чинного законодавства та рішень районної ради, і жодних доказів про його незаконність апелянтом не надано.

Станом на 04.09.2018 інших відзивів на апеляційну скаргу та жодних клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач представників в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи прокурор та представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечили та просили залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

01.02.2017 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області зареєстровано декларацію №КС143170320765 про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності (а.с. 18-21), щодо об'єкта будівництва - диспетчерської, наливної станції та інженерних споруд по вул. Соборна, 1-Е в с.Лебедівка Вишгородського району Київської області, замовником якого є відповідач.

У п.13 вказаної декларації зазначено про те, що будівництво здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером №3221884000:32:029:0156, право користування якою здійснюється замовником будівництва на підставі договору оренди №2300 від 25.10.2012, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у Вишгородському районі 07.11.2012 за №32280004000347.

Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить 1 262 435 грн., в тому числі, витрати на будівельні роботи 1 262 435 грн. (п. 20 декларації).

17.02.2017 позивач звернувся до відповідача з листом № 70 від 10.02.2017 (а.с. 47), в якому просив надати інформацію щодо найменування, площі та вартості монтажних робіт, які проводяться на земельних ділянках №3221884000:32:029:0155 та №3221884000:32:029:0156, яка є необхідною для розрахунку та укладання договору пайової участі. Вказаний лист відповідачем отримано 17.02.2017, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0736000027630, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.38).

Доказів відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять.

Також позивач звернувся до відповідач з вимогою № 244 від 02.06.2017 (а.с. 39), в якій просив звернутися до позивача з відповідними документами для вирішення питання щодо укладення договору про пайову участь та її розмір.

Рішенням позивача №267--20--VІІ від 08.09.2017 Про затвердження розрахунку величини пайової участі (внеску) замовників (юридичних, фізичних осіб) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Лебедівка по об'єкту будівництва, вартість якого визначена на підставі нормативів для одиниці створеної потужності (а.с. 41) за наслідками розгляду декларації №КС143170320765 від 01.02.2017 про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, затверджено розрахунок величини пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с.Лебедівка в розмірі 367 853,85 грн.

22.12.2017 позивачем з супровідним листом №445/02-10 від 13.12.2017 відповідачу направлено для підписання два примірники договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Лебедівка з додатком.

Вказаний лист відповідачем отримано 12.01.2018 про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0411217749492, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 33).

Доказів підписання договору або надання відповідачем будь-яких заперечень матеріали справи не містять, з огляду на що прокурор звернувся до суду з цим позовом про визнання укладеним договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви.

Відповідач як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що об'єкт будівництва розташований поза межами населеного пункту - села Лебедівка, що вказує на відсутність підстав для пайової участі відповідача у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури вказаного населеного пункту, та на те, що прокурор не має права представляти інтереси позивача, оскільки ним не вказано, якого саме органу виконавчої влади і які функції виконував позивач.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Щодо посилань відповідача на необґрунтованість звернення Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області до суду з цим позовом колегія суддів зазначає про таке.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами ст. 53 ГПК України:

- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3);

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. (ч. 4).

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України Про прокуратуру :

- представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3).

В позовній заяві прокурор зазначив про те, що бездіяльність позивача як представницького органу територіальної громади, яка полягає у невжитті заходів до захисту її майнових інтересів щодо наповнення місцевого бюджету за рахунок коштів пайової участі, а саме незвернення його з відповідним позовом, свідчить про неналежне здійснення позивачем захисту інтересів громади у сфері залучення коштів пайової участі до бюджету та інтересів держави у сфері регулювання спірних правовідносин та є підставою для представництва прокуратурою інтересів позивача в суді.

Частиною 3 ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

У ст. 71 Бюджетного кодексу України вказано, що надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають, в тому числі, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

З огляду на вказані обставини, колегія суддів погоджується з всиновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку звернення саме прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області в повному обсязі відповідає приписам ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст.53 ГПК України.

Відповідно до п.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 179 ГК України передбачено, що:

- майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1);

- Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори (ч. 2);

- укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (ч. 3);

- при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту (ч. 4);

- суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у ч.1 цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг) (ч. 6).

Згідно з приписами ч. 3 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Загальний порядок укладення договорів визначений ст. 181 ГК України, яка встановлює, що:

- господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1);

- проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч. 2);

- сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3);

- за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч. 4);

- сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч. 5);

- у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо) (ч. 6);

- якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими (ч. 7).

Відповідно до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Як слідує з матеріалів справи, вищезгаданим листом №445/02-10 від 13.12.2017 відповідачу направлено для підписання два примірники договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Лебедівка з додатком, проте відповідач вказаний договір не підписав.

Закон України Про регулювання містобудівної діяльності встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Статтею 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву;

За приписами ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності :

- порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (ч. 1);

- замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 2);

- пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3);

- величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності (ч. 5);

- встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;

2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків (ч. 6);

- розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь (ч. 8);

- договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч. 9).

Рішенням позивача № 186-23-VI від 01.03.2013 затверджено Порядок розрахунку та залучення замовників будівництва до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Лебедівка (а.с. 22-40), яким врегульовано організаційні відносини, пов'язані з пайовою участю (внеском) замовників у створенні і розвитку інфраструктури села Лебедівка при укладанні відповідних договорів, їх облік, контроль за виконанням, а також порядок використання залучених коштів.

Згідно загальних положень вказаного Порядку основною його метою є забезпечення містобудівної діяльності по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яке включає планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, комплексного благоустрою, створення, розвитку, реконструкції об'єктів інженерного забезпечення і транспортного обслуговування, інженерно-транспортної інфраструктури села Лебедівка.

Вказаним Порядком встановлено, що:

- замовники зобов'язані прийняти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Лебедівка на підставі договору, крім випадків, передбачених п.3.2 розділу 3 цього Порядку (п. 6.1);

- розмір пайової участі (внеску) визначається протягом 10 робочих днів з дня реєстрації Лебедівською сільською радою звернення (клопотання) замовника про укладання договору та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта з техніко-економічними показниками (декларація про готовність об'єкта до експлуатації, акт готовності до експлуатації чи інший документ, в якому буде зазначено код будівлі відповідно до Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженого Наказом №507 від 17.08.2000р.) (п. 6.3);

- істотними умовами договору є: розмір пайової участі (внеску); терміни (графік) оплати пайової участі (внеску); відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі (внеску) замовника у створенні інфраструктури Лебедівка (п. 6.6);

- кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва до експлуатації (п.6.8).

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що у замовника будівництва у відповідному населеному пункті виникає обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування до відповідного бюджету коштів у розмірі, визначеному відповідним договором, а відтак, укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту між органом місцевого самоврядування і замовником, який має намір забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, є обов'язковим в силу вимог закону.

Щодо посилань відповідача на те, що об'єкт будівництва розташований поза межами населеного пункту - села Лебедівка, що вказує на відсутність підстав для пайової участі відповідача у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури вказаного населеного пункту, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

За приписами п. 41 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як, в тому числі, прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами.

Згідно ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.173 Земельного кодексу України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад (ч.2 ст. 174 Земельного кодексу України).

У ст.175 Земельного кодексу України вказано, що межі адміністративно-територіальних одиниць встановлюються в порядку та відповідно до закону.

Статтею 46 Закону України Про землеустрій встановлено, що:

- для встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних одиниць (ч. 1);

- проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж сіл, селищ, міст розробляються за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (ч. 6);

- проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці підлягає погодженню сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення її меж. У разі розширення меж населеного пункту за рахунок території, яка не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією (ч. 8);

- рішення про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць є одночасно рішенням про затвердження проектів землеустрою щодо їх встановлення (зміни) (ч. 10);

- проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць складається у паперовій та електронній (цифровій) формах (ч. 11);

- відомості про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць вносяться до Державного земельного кадастру. Відомості про встановлені (змінені) межі адміністративно-територіальних одиниць зазначаються у витязі з Державного земельного кадастру, який безоплатно видається відповідній сільській, селищній, міській, районній, обласній раді (ч. 12).

Отже, прийняття рішення про зміну меж сіл за поданням відповідної сільської ради належить до повноважень районної ради.

Рішенням № 107-09-VII від 02.06.2016 Вишгородської районної ради Київської області Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці села Лебедівка Вишгородського району Київської області (а.с. 138) затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці села Лебедівка Вишгородського району Київської області, розробленого ДП Київський науково-дослідний та проектний інституту землеустрою

Відповідно до наведеного вище проекту земельну ділянку з кадастровим номером №3221884000:32:029:0156 віднесено до територіальних меж села Лебедівка Вишгородського району Київської області.

Вказане підтверджується й листом Головного управління держгеокадастру у Київській області №10-10-0.222-8958/2-18 від 06.06.2018 (а.с. 140).

Щодо набрання рішенням №107-09-VII від 02.06.2016 законної сили слід зазначити про таке.

Частиною 1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію (ч.5 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Частинами 14, 15 ст.19 Регламенту Вишгородської районної ради Київської області, який було затверджено рішенням №16-02-VIІ від 17.12.2015 Вишгородської районної ради Київської області (https://vyshrada.gov.ua/?page_id=67), визначено, що рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення відповідно до чинного законодавства, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення даного рішення в дію. Рішення ради (крім внутрішньоорганізаційних) опубліковуються на веб-сторінці ради протягом 5 робочих днів з дати їх прийняття.

Враховуючи, що рішення №107-09-VII від 02.06.2016 Вишгородської районної ради Київської області Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці села Лебедівка Вишгородського району Київської області було оприлюднено на офіційному сайті Вишгородської районної ради Київської області в мережі Інтернет, воно набрало законної сили відповідно до ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Регламенту Вишгородської районної ради Київської області.

При цьому, які вірно вказав суд першої інстанції, посилання відповідача на те, що, оскільки проект землеустрою, затверджений вказаним вище рішенням, опубліковано не було, то відповідне рішення не набрало законної сили, є безпідставними, оскільки момент набрання актом органу місцевого самоврядування, в тому числі щодо зміни меж адміністративної-територіальної одиниці у формі рішення, законної сили, чинним законодавством пов'язується саме з наслідками його офіційного оприлюднення, а не публікації проектів землеустрою, які таким актом затверджуються.

Також вірним є висновок суду першої інстанції про те, що невнесення даних щодо зміни адміністративно-територіальних меж села до земельного кадастру не нівелює вищезгадане рішення Вишгородської районної ради Київської №107-09-VII від 02.06.2016, оскільки норми чинного законодавства не пов'язують набуття рішенням відповідної ради про зміну меж адміністративно-територіальної одиниці законної сили саме з внесенням відповідних даних до кадастру, а лише передбачають необхідність здійснення таких дій.

Зі змісту Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованої Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області № КС143170320765 від 01.02.2017, слідує, що датою початку та завершення будівництва спірного об'єкта є 1-й квартал 2017, тобто період, у якій земельну ділянку з кадастровим номером №3221884000:32:029:0156 вже було віднесено до адміністративних меж села Лебедівка Вишгородського району Київської області.

При цьому є вірним й висновок суду першої інстанції щодо необхідності зміни розміру пайового внеску, визначеного у проекті договору, з огляду на приписи ч. 6 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , відповідно до яких встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, який, в свою чергу, не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта для нежитлових будівель та споруд.

Вартість будівництва спірного об'єкта за відомостями, вказаними у вищезгаданій Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, становить 1 262 435 грн., а відтак, розмір пайового внеску не може перевищувати 126 243,50 грн. (1 262 435*10%).

З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання укладеним між Лебедівською сільською радою Вишгородського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Еллада договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту в редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви, проте, з урахуванням приведення умов договору у відповідність до вимог ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Еллада задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 у справі № 910/2989/18 залишається без змін як таке, що є вірним по суті. Підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за звернення з апеляційною скаргою покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Еллада .

Керуючись ст.ст. 267, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еллада на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 у справі № 910/2989/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 у справі № 910/2989/18 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2989/18.

Повний текст постанови складено: 05.09.2018

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна