Окрема думка

від 19.03.2018 по справі 910/18283/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

судді Київського апеляційного господарського суду України Мартюк А.І. стосовно постанови від 12.03.2017 р. по справі № 910/18283/17 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2017 р. у справі № 910/18283/17 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Плюс" до Публічного акціонерного товариства "Київській річковий порт" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Київська міська рада про визнання одностороннього правочину недійсним

Відповідно до ст. 34 ГПК України питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім. При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Так, постановою Київського апеляційного господарського суду України від 12.03.2018 р. по справі № 910/18283/17 апеляційну скаргу Київської міської ради залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі №910/18283/17 - без змін

Я не згодна із вказаною постановою, тому викладаю свою окрему думку з таких мотивів.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що вони є акціонерами Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт", якому на праві власності належить будівлю по вул.Турівська,12 12.12.2000р. на адресу Київської міської ради направлено лист від 12.12.2000 №01-29-454, який підписано від імені відповідача Головою правління Душник Г.А., з якого вбачається, що відповідач не заперечує проти передачі будівлі по вул.Турівській, 12 в комунальну власність. На підставі вказаного листа Київською міською радою прийнято рішення від 21.12.2000 №139/1116 "Про згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку по вул.Турівській,12" у відповідності до якого гуртожиток на вул.Турівська,12 передано до комунальної власності територіальної громади Подільського району. Позивач зазначає, що односторонній правочин відповідача, оформлений листом від 12.12.2000 №01-29-454 є недійсним, оскільки п.9.3. Статуту відповідача, в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваного правочину, проведення будь-яких операцій з нерухомим майном товариства, які ведуть до зміни власника майна, належать до компетенції Спостережної ради. В зв'язку з відсутністю відповідного рішення Спостережної ради, позивачі зазначають, що спірний правочин підписано головою правління відповідача з перевищенням повноважень, в зв'язку з чим просять суд визнати недійсним правочин від 12.12.2000р. про передачу будівлі по вул.Турівській, 12 у м. Києві до комунальної власності, оформлений листом Відкритого акціонерного товариства "Київський річковий порт" від 12.12.2000 №01-29-454.

Вважаю зазначені позовні вимоги необґрунтованими з огляду на викладене нижче.

Висновки суду першої інстанції стосовно правомірності задоволення зазначеного позову, прийняті без належного з'ясування обставин справи та застосування матеріального права.

Суд не з'ясував дійсний характер позовних вимог - або оспорюється рішення органу управління акціонерного товариства, або цивільно-правова угода, вчинена від імені цього товариства.

При цьому суд неправильно визначив лист від 12.12.2000 р., як односторонню угоду, зазначивши що лист створив обов'язки лише для відповідача. Лист від 12.12.2000 р. не має ознак самостійної угоди, в тому числі він не має ознак договору дарування, як безоплатної передачі нерухомого майна майна у власність, не має ознак іншого договору про відчуження нерухомого майна (купівлі-продажу, міни та ін.). Цей лист взагалі не мав характеру чи будь-яких ознак "односторонньої угоди".

Зазначеним листом повідомлено про те, що керівництво ВАТ "Київській річковий порт" не заперечує проти передачі будівлі по вул. Турівській, 12 в комунальну власність при позитивному вирішенні питання про звільнення порту від сплати податку на землю на 2001 і2002 роки., що передбачає виникнення двосторонніх прав та обов'язків.

Суд аналізуючи за статутом процес створення ПАТ "Київський річковий порт" встановив, що це акціонерне товариство було засновано шляхом перетворення державного підприємства "Київський річковий порт" у відкрите акціонерне товариство, а потім перетворено в ПАТ. Тобто це акціонерне товариство було створено шляхом корпоратизації державного підприємства відповідно до Указу Президента України Про корпоратизацію підприємств .

Корпоратизація підприємства відбувалась відповідно до "Положення про порядок корпоратизації підприємств", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 05.07.1993 р. Пункт 16 даного Положення передбачав, що розмір статутного фонду відкритих акціонерних товариств, створених відповідно до цього Положення, визначається за діючою "Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди" (затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1993 р. № 717).

Згідно з пунктами 41, 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, вартість майна цілісного майнового комплексу, зокрема, зменшується на вартість майна державного житлового фонду, що приватизується відповідно до Закону України від 19 червня 1992 р. № 2482-Х1І Про приватизацію державного житлового фонду , а також на вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.

Судом встановлено і не заперечувалось сторонами, що будинок № 12 по вул.Турівська. в м.Києві був гуртожитком, в якому постійно проживали жильці.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЖК України (станом на 12.12.2000 р.) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, утворювали житловий фонд. За змістом статей 4-6 ЖК гуртожитки належали до об'єктів державного житлового фонду і відповідно до ст. 2 Закону Про приватизацію державного житлового фонду станом на 2000 рік приватизації не підлягали, а тому не могли бути й включені до статутного фонду створюваного в процесі корпоратизації відкритого акціонерного товариства. В тому числі й до статутного фонду ВАТ "Київський річковий порт" не міг бути включений гуртожиток по вул.Турівська, 12. Таким чином, передача цього гуртожитку до комунальної власності не могла будь-яким чином вплинути на права акціонерів. І вона не вплинула, і з 2000 року жоден з акціонерів ВАТ "Київський річковий порт" не заявив про порушення його прав.

Суд не врахував, що правовідносини між сторонами станом на 12.12.2000 р. регулювались не ст.41 ЦК УРСР (1963 р.), а положеннями Закону України " Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності". В тому числі лист від 12.12.2000 р. відповідав вимогам ч.2 статті 4-1 цього Закону, якою встановлено, що ініціатива щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити від підприємств, на балансі яких перебувають ці об'єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації").

Таким чином, помилковим є висновок суду про те, що лист від 12.12.2000 р. є угодою про згоду на передачу у комунальну власність будівлі № 12 по вул.Турівська в м.Києві (саме за цією згодою в наступному було прийнято рішення Київської міської ради №139/1116 від 21.12.2000 р. "Про згоду на безоплатну передачу в комунальну власність м.Києва гуртожитка по вул.Турівська, 12" ). Цей лист від 12.12.2000 р. є локальним актом голови правління ВАТ "Київський річковий порт" на виконання вимог законодавства про передачу до комунальної власності гуртожитку, як об'єкту житлового фонду, який не підлягав включенню до статутного фонду, а не угодою.

Цей лист від 12.12.2000 р. не може вважатися одностороннім правочином, тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог не відповідає вимогам цивільно-правового законодавства.

З урахуванням викладеного рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2017р. у справі № 910/18283/17 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Суддя

Київського апеляційного

господарського суду А.І. Мартюк

"19" березня 2018 р.