Постанова

від 19.06.2018 по справі 910/19726/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2018 р. Справа№ 910/19726/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Скрипки І.М.

Отрюха Б.В.

при секретарі судового засідання Москаленко Г.С.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 19.06.2018 року

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Акіл" на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2018 (повний текст складено 02.05.2018)

у справі №910/19726/17 (суддя - Баранов Д.О.)

за позовом Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до приватного підприємства "Акіл"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2"

про повернення земельної ділянки

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року Київська місцева прокуратура № 4 інтересах держави в особі Київської міської ради звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "Акіл" про повернення земельної ділянки.

В обґрунтування поданого позову Київська місцева прокуратура № 4 вказує на те, що відповідач всупереч вимог чинного земельного законодавства незаконно використовує земельну ділянку, яка розташована по вул. Березняківській, 15 у Дніпровському районі м. Києва (90:140:0059), що і стало підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою.

У свою чергу відповідач заперечив проти задоволення позову посилаючись на те, що відповідач не займає самовільно земельну ділянку, яку визначено в позові, а лише знаходиться у власних нежитлових будівлях та на території, прилеглій до них, яка йому необхідна для доступу до нежитлових будівель та їх обслуговування.

Відповідач вказує, що після державної реєстрації права власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Березнаківська, 15, він звернувся до позивача з відповідною заявою про надання в оренду земельної ділянки під нежитловими будівлями та необхідної для обслуговування будівель. А відтак, за переконанням відповідача, ПП "Акіл" не займає ділянку самовільно, а знаходиться на ній законно, використовуючи власні будівлі.

При цьому, як вказує відповідач, що стосується решти земельної ділянки, то Київською місцевою прокуратурою № 4 невірно визначено відповідача за даним позовом, оскільки, цю ділянку займає інша особа - приватне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2" та відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), спірна ділянка обліковується за приватним акціонерним товариством "Трест Київпідземшляхбуд-2" є її виробничо-технічною базою, крім того, як про це вказує відповідач, приватним акціонерним товариством "Трест Київпідземшляхбуд-2" сплачується податок за земельну ділянку, однак, у товариства відсутні правовстановлюючі документи на землю, тобто, дана ділянка зайнята самовільно, а відтак, за переконанням відповідача позов в цій частині також задоволенню не підлягає, оскільки, заявлений до неналежного відповідача.

Як стверджує відповідач, позивачем при поданні позову не встановлено місцезнаходження земельної ділянки, яку займає відповідач та яку займає приватне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2", також в позові не зазначено належним чином меж спірної земельної ділянки, зокрема, як вказує про це приватне підприємство "Акіл" не зрозуміло, яка її частина та в яких межах знаходиться під будівлями відповідача, і яка інша частина використовується як виробничо-технічна база приватного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2".

Тобто, на переконання відповідача, предмет спору позивачем не визначений і за таких обставин задоволенню не підлягає, оскільки, для вирішення спору встановлення меж земельної ділянки, яка є предметом спору, є істотною обставиною. Також, як стверджує відповідач, в акті обстеження земельної ділянки, що приєднано до матеріалів позовної заяви, не вказано наявність нежитлових будівель на спірній земельній ділянці, а відтак, на переконання відповідача, даний акт обстеження земельної ділянки не може бути належним доказом у справі, оскільки, містить суттєві неточності.

Відповідач зазначає про те, що ним отримано Витяг з бази даних міського земельного кадастру (копія котрого міститься в матеріалах справи) відповідно до якого спірна земельна ділянка обліковується у позивача як база СБМУ № 3 приватного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2", при цьому жодних будівель на кадастровий план не нанесено.

Крім того, відповідач вказує, що в кадастровому плані та акті обстеження земельної ділянки не відображено наявність нежитлових будівель "1А", загальною площею 158, 5 кв.м. та "2А", загальною площею 59,9 кв.м., які належать відповідачу на праві власності та знаходяться за адресою: вул. Березняківська (о.к. 90:140:0024) у Дніпровському районі м. Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2018 у справі №910/19726/17 позовні вимоги Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено. Зобов'язано приватне підприємство "Акіл" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,36 га (код ділянки 90:140:0059), яка розташована по вул. Березняківській, 15 у Дніпровському районі м. Києва привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд. Стягнуто з приватного підприємства "Акіл" на користь Прокуратури міста Києва витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - приватне підприємство "Акіл" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2018 у справі №910/19726/17 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу приватного підприємства "Акіл" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Скрипка І.М., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного підприємства "Акіл" на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2018 у справі №910/19726/17, справу призначено до розгляду на 19.06.2018, запропоновано учасникам справи завчасно, а саме - до 15.06.2018 подати через канцелярію суду письмові пояснення, заперечення, відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст.ст. 167, 263 ГПК України).

У відзиві на апеляційну скаргу Київська місцева прокуратура № 4 вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, заступник прокурора просив суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

13.06.2018 до Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника скаржника (адвоката) та директора ПП "Акіл" у відрядженні за межами міста Києва у період з 18.06.2018 по 30.06.2018. При цьому, доказів на підтвердження зазначеного, заявник суду не надав.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ПП "Акіл" надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав подане раніше клопотання про відкладення розгляду справи. Представник зазначив, що у розгляді даної справи необхідна участь директора ПП "Акіл", який наразі перебуває за межами міста Києва.

При цьому, представник скаржника підтримав подану апеляційну скаргу у повному обсязі на підставі доводів зазначених у ній та просили оскаржуване рішення господарського суду міста Києва скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити прокуратурі у задоволенні позову.

Прокурор у судовому засіданні суду апеляційної інстанції також надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та задоволення апеляційної скарги. Прокурор вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просив відмовити в задоволенні скарги, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник ПрАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" у судовому засіданні суду апеляційної інстанції також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти відкладення розгляду справи, просив розглядати справу, оскільки, у судовому засіданні присутній представник відповідача. Щодо задоволення апеляційної скарги заперечив та просив відмовити скаржнику у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Представники Київської міської ради у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились. Про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштових відправлень. Про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення прокурора представника учасників справи, що з'явились у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст.202, ч.12 ст.270 ГПК України відмовляє у задоволенні клопотання скаржника про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, представник скаржника присутній у судовому засіданні 19.06.2018 та надав суду свої пояснення. При цьому, представник скаржника не навів суду обставин які б унеможливлювали розглядати дану справу без участі директора ПП "Акіл". До того ж, подане клопотання про відкладення розгляду справи не містить доказів, що директор ПП "Акіл" дійсно перебуває у відрядженні.

Участь директор ПП "Акіл" та представника Київської міської ради, що не з'явилися, у судовому засіданні 19.06.2018 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про витребування додаткових доказів не надходило.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 27.09.2017 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено акт обстеження земельної ділянки № 17-1548-04 в якому встановлено, що на земельній ділянці орієнтовною площею 0,36 га по вул. Березнякіській у Дніпровському районі м. Києва (код ділянки 90:140:0059m) розміщена відкрита автостоянка приватного підприємства "Акіл" з тимчасовим навісом, пунктом охорони та приміщенням, яке використовується для ремонту автомобілів.

Крім того, у даному акті вказано, що рішень щодо передачі зазначеної земельної ділянки у власність чи користування (оренду) Київська міська рада за поданням Департаменту земельних ресурсів не приймала. У міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо державної реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї в установленому чинним законодавством порядку.

Так, згідно з інформаційної довідки № 101503948 від 25.10.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за вказаним параметром запису відомості відсутні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Київської міської ради від 22.11.2007 за № 1294/4127 приватному підприємству "Акіл" відмовлено у наданні в короткострокову оренду на 5 років земельної ділянки площею 0, 36 га для будівництва та обслуговування тимчасової відкритої автостоянки на вул. Березняківській, 15 у Дніпровському районі м. Києва. При цьому, в матеріалах справи відсутні, будь-які інші рішення Київської міської ради про передачу вказаної земельної ділянки приватному підприємству "Акіл". У міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо державної реєстрації даної земельної ділянки.

Так, мотивуючи позовні вимоги, місцева прокуратура вказує про те, що спір у справі виник у зв'язку з незаконним на їх думку користуванням відповідачем земельною ділянкою, на якій розміщено самочинно збудований об'єкт нерухомості, без будь-яких правовстановлюючих документів, у зв'язку з чим земельна ділянка по вул. Березняківській, 15 у Дніпровському районі м. Києва підлягає поверненню власнику з приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Так, ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України передбачає, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Підпункт 2.1 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Пункт 3.1 вказаної постанови передбачає, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне заняття земельної ділянки.

Відтак, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності і є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Так, як вірно встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, рішенням Київської міської ради від 22.11.2007 за № 1294/4127 приватному підприємству "Акіл" відмовлено в наданні у короткострокову оренду на 5 років земельної ділянки площею 0,36 га, для будівництва та обслуговування тимчасової відкритої автостоянки на вул. Березняківській, 15 у Дніпровському районі м. Києва.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи пояснювальної записки № А-9510 підставою відмови у наданні приватному підприємству "Акіл" земельної ділянки для будівництва та обслуговування тимчасової відкритої автостоянки на вул. Березняківській, 15 у Дніпровському районі м. Києва стало те, що дана земельна ділянка розташована в зоні будівництва транспортної розв'язки автомагістралі-підходу до залізнично-автомобільного мосту в районі Позняки, що підтверджується висновком Дочірнього підприємства "Інститут генерального плану міста Києва" від 17.04.2007 № 1207.

Крім того, як зазначалось вище та встановлено судом, будь-які інші рішення про передачу вказаної земельної ділянки відповідачу, Київською міською радою не приймались. При цьому, факт використання приватним підприємством "Акіл" земельної ділянки по вул. Березняківській, 15 у Дніпровському районі м. Києва підтверджується також й інформацією Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 1181/9/26-53-12-04 від 27.09.2017, відповідно до якої ПП"Акіл" обліковується в інспекції, як платник земельного податку за спірну земельну ділянку.

З матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство "Акіл" не погоджуючись з рішенням Київської місткої ради від 22.11.2007 за № 1294/4127 про відмову у наданні в короткострокову оренду на 5 років земельної ділянки площею 0,36 га, для будівництва та обслуговування тимчасової відкритої автостоянки на вул. Березняківській, 15 у Дніпровському районі м. Києва Приватне підприємство "Акіл" звернулось з адміністративним позовом до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради про скасування висновку від 31.05.2007, скасування рішення від 22.11.2007 № 1294/4127 та зобов'язання вчинити дії.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2012 у справі № 2а-3899/12/2670 відмовлено у задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Акіл". Вказаною постановою встановлено факт того, що у ПП "Акіл" відсутні законодавчо визначені документи, які б засвідчували його право на користування земельною ділянкою на вулиці Березняківській, 15 у Дніпровському районі м. Києва. Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2012 у справі № 2а-3899/12/2670 залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суму від 11.09.2012, які у свою чергу залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.12.2013.

За таких обставин, враховуючі прийняті судові рішення у справі № 2а-3899/12/2670, колегія суддів апеляційного господарського суду критично відноситься до доводів скаржника щодо законного знаходження ПП"Акіл" на зазначеній земельній ділянці та її користуванням і як, наслідок, сплати земельного податку.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначене вище дає підстави дійти висновку, що розміщення відкритої автостоянки з тимчасовим навісом, пунктом охорони та приміщенням, яке використовується для ремонту автомобілів, здійснено на земельній ділянці, що не була для цього відведена.

Приписи ст. 375 Цивільного кодексу України передбачають, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Нормами статті 367 Цивільного кодексу України закріплено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Позаяк, винятком вказаної норми може бути право власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Натомість, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів та вірно встановлено судом першої інстанції, скаржником було надано інформаційну довідку за № 105874528 від 01.12.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, з якої вбачається, що за номером запису про право власності: 23610838 від 28.11.2017; державний реєстратор: Павленко К.В., Київська філія комунального підприємства "Новозаводське" Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області, м. Київ; підстава виникнення права власності: акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта, серія та номер: б/н, виданий 09.10.2007, видавник: члени комісії; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38389111 від 28.11.2017, складових частин об'єкта нерухомого майна: нежитлова будівля, "1А", загальною площею 158, 5 кв.м. та нежитлова будівля, "2А", загальною площею 59,9 кв.м., що розташовані за адресою: вул. Березняківській, 15 у Дніпровському районі м. Києва; власником якої є приватне підприємство "Акіл".

Скаржник, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції стверджує, що законно перебуває та користується власними нежитловими будівлями і звернувся до Київської міської ради за отриманням частини земельної ділянки в оренду, а також, про те, що решту земельної ділянки самовільно займає інша особа - приватне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2".

При цьому, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, скаржник не надав суду доказів направлення та отримання Київською міською радою клопотання за вих. № 32699 від 19.12.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Березняківській, 15; кадастровий номер: 90:140:0024; орієнтовний розмір: 0,10 га: цільове призначення: для будівництва та обслуговування нежитлових будівель та споруд; вид права, на яку зацікавлена особа має намір одержати земельну ділянку: оренда на 20 років.

Разом з тим, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за номером інформаційної довідки 101503948 станом на 25.10.2017; кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:140:0059 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за вказаним параметром запису відомості відсутні.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладене свідчить про те, що тільки після звернення Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради з відповідним позовом до суду, відповідачем - приватним підприємством "Акіл" було зареєстровано право власності складових частин об'єкта нерухомого майна, зокрема, нежитлових будівель, "1А", загальною площею 158, 5 кв.м. та "2А", загальною площею 59,9 кв.м., що розташовані по вул. Березняківська, 15 у Дніпровському районі м. Києва, при цьому, дане право власності було зареєстроване за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання спірної земельної ділянки у власність або в користування юридичні особі, а також, в порушення приписів ст. 367 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що винятком набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, на переконання колегії суддів, реєстрація за приватним підприємством "Акіл" права власності на об'єкт самочинного будівництва не змінює правової природи цього об'єкта та не усуває порушень земельного та містобудівельного законодавства, допущених при будівництві такого об'єкту. А отже, встановлені обставини дають підстави дійти висновку, що твердження скаржника щодо законного перебування та користування власними нежитловими будівлями, є такими, що не відповідають дійсності та у свою чергу суперечать нормам чинного законодавства.

Судом апеляційної інстанції враховано, що самочинне будівництво нерухомості, яке здійснюється без згоди власника майна земельної ділянки, визнається протиправним втручанням у право мирного володіння майном громади міста та землекористувача, навіть при наявності судового рішення, на підставі якого визнано право власності на об'єкт самочинного будівництва з обов'язком провести його державну реєстрацію, якого поміж іншого у відповідача також не було. Єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради.

Приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України закріплено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, як на час розгляду справи у суді першої інстанції, так і на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції використовує земельну ділянку орієнтовною площею 0,36 га по вул. Березняківська у Дніпровському районі м. Києва (код ділянки 90:140:0059m) для розміщення відкритої автостоянки з тимчасовим навісом, пунктом охорони та приміщенням, яке використовується для ремонту автомобілів без належним чином оформлених передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України документів.

Що стосується доводів скаржника, стосовно того, що до частини земельної ділянки невірно визначено відповідача за даним позовом, оскільки, цю ділянку займає інша особа - приватне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2", а також, що позивачем при поданні позову не встановлено місцезнаходження земельної ділянки, яку займає відповідач та яку займає приватне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2", також в позові не зазначено належним чином меж спірної земельної ділянки, та не зрозумілим є те, яка її частина та в яких межах знаходиться під будівлями відповідача, і яка інша частина використовується як виробничо-технічна база приватного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2", колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2018 приватне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2" було залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Судом першої інстанції встановлено, що із копії листа Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за вих. № 057024-10150 від 25.05.2016 щодо надання інформації стосовно законності перебування автостоянки ПП "Акіл", яка знаходиться на земельній ділянці (о.к. 90:140:024), то згідно бази даних міського земельного кадастру, земельна ділянка площею 7287, 81 кв.м. за адресою: вул. Березняківська (о.к. 90:140:024) у Дніпровському районі м. Києва на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки обліковується за ВАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2". Опис ділянки - база СБМУ № 3. За поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень про передачу в оренду зазначеної земельної ділянки у власність чи користування (оренду). Документи, що посвідчують право на неї у Департаменті земельних ресурсів, станом на 31.12.2012 не зареєстровані.

Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, з наданих Київською місцевою прокуратурою № 4 доказів, зокрема, фрагменту аерофотозйомки за 2014 щодо земельної ділянки: 90:140:0059т; площею: 0, 3619 га; адреса земельної ділянки: Дніпровський район, вул. Березняківська, 15; заявник: ПП "Акіл"; вид та термін користування: заявка; цільове призначення: 1, для будівництва та обслуговування тимчасової відкритої автостоянки, з якої чітко вбачається, що на ділянці розташована відкрита автостоянка з тимчасовим навісом.

Крім того, листом Департаменту земельних ресурсів за вих. № 057024-2797 від 07.02.2018, повідомляється, про те, що згідно з даними міського земельного кадастру земельна ділянка площею 7287,81 кв. м. (обліковий код 90:140:0024) на вул. Березняківській у Дніпровському районі м. Києва обліковується за ВАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" (код ЄДРПОУ 04012721) на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування.

За поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень про передачу зазначеної земельної ділянки у власність чи користування (оренду). У міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо державної реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї.

Також, до вказаного листа надано робочі матеріали, зокрема, витяг з бази даних міського земельного кадастру по земельним ділянкам із зазначенням кодів ділянок, землекористувачів, адрес, опису ділянок, площ (кв.м), виду права, дати закінчення права та фрагмент аерофотозйомки.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно Витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 07.02.2018, а саме, реєстру земельних ділянок:

- черговий план: код ділянки 90:140:0024, землекористувачі: Відкрите акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2", адреса ділянки: вул. Березняківська, опис ділянки: база СБМУ № 3, площа: 7287, 81 кв.м;

- ділянки, що знаходяться на стадії розробки оформлення прав: код ділянки 90:140:0059т, землекористувачі: Приватне підприємство "Акіл", адреса ділянки: вул. Березняківська, 15, площа: 3619, 35 кв.м., стадія: заявка; код ділянки 90:140:0059т, землекористувачі: землі, які пройшли обстеження (перевірку), адреса ділянки: вул. Березняківська, 15, площа: 3619, 35 кв.м., стадія: заявка.

При цьому, як вбачається із фрагменту аерофотозйомки що встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, земельна ділянка з код 90:140:0024, загальною площею 7287, 81 кв.м., своїми межами охоплює ділянку з код 90:140:0059т, площею: 3619, 35 кв.м., при цьому дана ділянка є невід'ємною, однак, відокремленою частиною земельної ділянки з код 90:140:0024, що розташована за адресою вул. Березняківська, оскільки, земельній ділянці площею: 3619, 35 кв.м. присвоєно код ділянка 90:140:0059т.

За таких обставин, враховуючи вищевикладені та встановлені судом обставини, твердження відповідача про те, що позивачем при поданні позову не встановлено місцезнаходження земельної ділянки, яку займає відповідач та яку займає приватне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2" є недоведеними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Зважаючи на встановлені обставини та беручи до уваги, що відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду належних та допустимих доказів наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що земельна ділянка, на якій розташоване спірне нерухоме майно, вибула з володіння власника не за його волею. Зведене нерухоме майно порушує права позивача як власника земельної ділянки.

Оскільки, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції дійшли до висновку, що право користування на спірну земельну ділянку під будівництво нікому в установленому законом порядку не надавалось, а тому, в подальшому не могло й відбутись переходу такого права в порядку ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України до приватного підприємства "Акіл".

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Разом з тим, п. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. При цьому, ч. 2. ст. 5 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відтак, оскільки, судом було встановлено, що спірна земельна ділянка використовується приватним підприємством "Акіл" для розміщення відкритої автостоянки з тимчасовим навісом, пунктом охорони та приміщенням, яке використовується для ремонту автомобілів, здійснено на земельній ділянці, що не була для цього відведена, та зважаючи на те, що будь-яких рішень про передачу вказаної земельної ділянки Київською міською радою не приймалось, з урахуванням висновку суду, що твердження відповідача щодо законного перебування та користування власними нежитловими будівлями, є такими, що не відповідають дійсності та у свою чергу суперечать нормам чинного законодавства, та беручи до уваги, що судом було встановлено, що право користування на спірну земельну ділянку під будівництво нікому в установленому законом порядку не надавалось, а тому, в подальшому не могло й відбутись переходу такого права в порядку ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, а отже відповідач є таким, що самовільно займає спірну земельну ділянку, то за таких підстав, суд не виходячи за межі позовних вимог, з метою ефективного способу захисту порушеного права та можливістю подальшого виконання судового рішення, правомірно визначив у рішенні спосіб захисту, який не суперечить закону, а саме, зобов'язав приватне підприємство "Акіл" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,36 га (код ділянки 90:140:0059), яка розташована по вул. Березняківській, 15 у Дніпровському районі м. Києва привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

Посилання скаржника на те, що ПП "Акіл" займає земельну ділянку не самовільно, оскільки між відповідачем і позивачем укладено договір резервування земельної ділянки від 17.12.2002, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки, вказаний договір не дає права ПП "Акіл" здійснювати забудову та проводити її реєстрацію. Колегія суддів звертає увагу, що за даним договором ПП "Акіл" має право переважного одержання документів, що посвідчують право власності або користування зарезервованою земельною ділянкою.

Надана копія проекту відведення земельної ділянки ПП "Акіл" не спростовує висновків суду про необхідність прийняття рішення Київською міською радою про передачу в оренду земельної ділянки. Як зазначалось вище та встановлено судом, таке рішення Київська міська рада не приймала.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ПП "Акіл" не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2018, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ПП "Акіл" слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2018 залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Акіл" на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2018 по справі № 910/19726/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2018 по справі № 910/19726/17 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на приватне підприємство "Акіл".

4. Матеріали справи № 910/19726/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Б.В. Отрюх

Дата складання повного тексту постанови 03.07.2018 року