Постанова

від 20.09.2018 по справі 910/19726/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/19726/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Акіл" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 (суддя Баранов Д.О.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 (головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Скрипка І.М., Отрюх Б.В.)

за позовом Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Приватного підприємства "Акіл",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2",

про повернення земельної ділянки,

За участю представників:

позивача - Баранов М.С. - представник

відповідача - Липовенко Г.В. - адвокат

третьої особи - не з'явився

прокуратури - Савицька О.В. - прокурор відділу

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2017 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Київської місцевої прокуратури № 4 інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного підприємства "Акіл" про зобов'язання повернути земельну ділянку площею 0,36 га (код ділянки 90:140:0059), яка розташована по вул. Березняківській, 15, у Дніпровському районі м. Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч вимог чинного земельного законодавства незаконно використовує земельну ділянку, яка розташована по вул. Березняківській, 15, у Дніпровському районі м. Києва (90:140:0059).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018, позовні вимоги задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач використовує земельну ділянку орієнтовною площею 0,36 га по вул. Березняківська у Дніпровському районі м. Києва (код ділянки 90:140:0059m) для розміщення відкритої автостоянки з тимчасовим навісом, пунктом охорони та приміщенням, яке використовується для ремонту автомобілів, без належним чином оформлених передбачених ст.ст.125, 126 Земельного Кодексу України документів. Реєстрація за Приватним підприємством "Акіл" права власності на об'єкт самочинного будівництва не змінює правової природи цього об'єкта та не усуває порушень земельного та містобудівельного законодавства, допущених при будівництві такого об'єкту.

20.07.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Приватне підприємство "Акіл" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 у справі № 910/19726/17 до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2018 року у справі № 910/19726/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 02.08.2018 відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 20.09.2018, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до 22.08.2018.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу Приватне підприємство "Акіл" (скаржник, відповідач) вказує, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вказує, що судом порушено право власності відповідача, гарантоване ст.41 Конституції України та положення статті 376 ЦК України, оскільки за відсутності отримання рішення суду про визнання самочинним будівництвом будівель відповідача на спірній земельній ділянці та скасування права власності, постановлення рішення про повернення земельної ділянки та приведення її у попередній стан є незаконним.

Відповідач вважає, що предмет спору відсутній, оскільки спірна земельна ділянка відсутня на кадастровому плані міста Києва, площа та межі земельної ділянки не визначені.

Скаржник вказує, що позивачем не надано документів, з яких вбачається, що відповідач займає саме земельну ділянку 90:140:0059, яка є предметом спору, а в акті обстеження земельної ділянки, покладеному в обґрунтування позовних вимог, не вказано кадастрового номера ділянки та наявність нежитлових будівель на спірній земельній ділянці.

Приватне підприємство "Акіл" зазначає, що під час судового розгляду судом проігноровано доводи відповідача, що земельну ділянку з іншим, ніж заявлено в позові кодом - 90:140:024, на якій знаходяться його власні нежитлові будівлі, займає також інша особа - ПАТ "Київпідземшляхбуд-2", але без правовстановлюючого документу. Суду було надано копію листа позивача в особі Департаменту земельних ресурсів від 25.05.2016, в якому Департамент надає відповідь цій особі, що земельна ділянка 90:140:024 обліковується за його базою СБМУ №3. Також дану інформацію відображає черговий кадастровий план, витяг з якого отримано відповідачем 18.12.2017.

Відповідач вказує, що суд посилається на інформацію від 2007 року про розгляд клопотання ПП "Акіл" щодо надання земельної ділянки в оренду на 5 років та ігнорує поточну інформацію з бази даних позивача та інших державних органів, яка стверджує інші обставини стосовно особи, яка насправді користується земельною ділянкою, що є істотним порушенням норм процесуального права. Факти, які були актуальними у 2007 році на сьогодні не відображають ситуацію на земельній ділянці, оскільки транспортна розв'язка, на яку посилається рішення від 2007 року, вже збудована і на даний час земельна ділянка не знаходиться в зоні будівництва. Крім того, на думку відповідача, сукупність поданих ним доказів дають підстави вважати, що земельна ділянка знаходиться у володінні ПАТ "Київпідземшляхбуд-2".

Скаржник вважає, що є помилковим посилання суду на те, що на момент подання позову будівлі були не зареєстровані, оскільки з часу подання позову змінились фактичні обставини і суд повинен був це врахувати.

Приватне підприємство "Акіл" зазначає, що судами попередніх інстанцій не надана правова оцінка наявності на розгляді у позивача заяви відповідача про надання земельної ділянки, на якій знаходяться будівлі, в оренду на 20 років. В той же час до вирішення питання надання відповідачу в оренду земельної ділянки, на якій знаходяться зареєстровані об'єкти права власності, даний спір вирішити було неможливо, на що вказував відповідач.

Відповідач не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що скаржник не надав суду доказів направлення та отримання Київською міською радою клопотання за вих. № 32699 від 19.12.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Березняківській, 15; кадастровий номер: 90:140:0024; орієнтовний розмір: 0,10 га: цільове призначення: для будівництва та обслуговування нежитлових будівель та споруд; вид права, на яку зацікавлена особа має намір одержати земельну ділянку: оренда на 20 років, оскільки в справі наявна копія заяви відповідача до позивача про надання земельної ділянки, і під час розгляду справи в суді першої інстанції Київська міська рада цей факт визнавала і зазначала, що з цього приводу рішення позивача ще не прийняте.

З урахуванням зазначеного у касаційній скарзі відповідач просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 та рішення Господарського міста Києва від 20.04.2018 у справі № 910/19726/17 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Прокурор надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

У судове засідання 20.09.2018 з'явилися прокурор, представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча вказаний учасник справи про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача підтримав касаційну скаргу.

Прокурор та представник позивача виклали заперечення проти касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погодилась з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 27.09.2017 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено акт обстеження земельної ділянки № 17-1548-04, в якому встановлено, що на земельній ділянці орієнтовною площею 0,36 га по вул. Березняківській у Дніпровському районі м. Києва (код ділянки 90:140:0059m) розміщена відкрита автостоянка Приватного підприємства "Акіл" з тимчасовим навісом, пунктом охорони та приміщенням, яке використовується для ремонту автомобілів.

Крім того, у даному акті вказано, що рішень щодо передачі зазначеної земельної ділянки у власність чи користування (оренду) Київська міська рада за поданням Департаменту земельних ресурсів не приймала. У міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо державної реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї в установленому чинним законодавством порядку.

Згідно з інформаційною довідкою № 101503948 від 25.10.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за вказаним параметром запису відомості відсутні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Київської міської ради від 22.11.2007 за № 1294/4127 Приватному підприємству "Акіл" відмовлено у наданні в короткострокову оренду на 5 років земельної ділянки площею 0, 36 га для будівництва та обслуговування тимчасової відкритої автостоянки на вул. Березняківській, 15 у Дніпровському районі м. Києва. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які інші рішення Київської міської ради про передачу вказаної земельної ділянки приватному підприємству "Акіл". У міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо державної реєстрації даної земельної ділянки.

Мотивуючи позовні вимоги місцева прокуратура вказує про те, що спір у справі виник у зв'язку з незаконним на їх думку користуванням відповідачем земельною ділянкою, на якій розміщено самочинно збудований об'єкт нерухомості без будь-яких правовстановлюючих документів, у зв'язку з чим земельна ділянка по вул. Березняківській, 15 у Дніпровському районі м. Києва підлягає поверненню власнику з приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

Посилаючись на ч. 1 ст. 116, ч.1 ст. 123 Земельного кодексу України, пп. 2.1, 3.1 суд апеляційної інстанції вказав, що єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, рішенням Київської міської ради від 22.11.2007 за № 1294/4127 Приватному підприємству "Акіл" відмовлено в наданні у короткострокову оренду на 5 років земельної ділянки площею 0,36 га, для будівництва та обслуговування тимчасової відкритої автостоянки на вул. Березняківській, 15, у Дніпровському районі м. Києва.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи пояснювальної записки № А-9510, підставою відмови у наданні приватному підприємству "Акіл" земельної ділянки для будівництва та обслуговування тимчасової відкритої автостоянки на вул. Березняківській, 15, у Дніпровському районі м. Києва стало те, що дана земельна ділянка розташована в зоні будівництва транспортної розв'язки автомагістралі-підходу до залізнично-автомобільного мосту в районі Позняки, що підтверджується висновком Дочірнього підприємства "Інститут генерального плану міста Києва" від 17.04.2007 № 1207.

Крім того, як зазначалось вище та встановлено судом, будь-які інші рішення про передачу вказаної земельної ділянки відповідачу Київською міською радою не приймались. При цьому, факт використання Приватним підприємством "Акіл" земельної ділянки по вул. Березняківській, 15 у Дніпровському районі м. Києва підтверджується також й інформацією Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 1181/9/26-53-12-04 від 27.09.2017, відповідно до якої ПП"Акіл" обліковується в інспекції, як платник земельного податку за спірну земельну ділянку.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство "Акіл", не погоджуючись з рішенням Київської міської ради від 22.11.2007 за № 1294/4127 про відмову у наданні в короткострокову оренду на 5 років земельної ділянки площею 0,36 га, для будівництва та обслуговування тимчасової відкритої автостоянки на вул. Березняківській, 15, у Дніпровському районі м. Києва, звернулось з адміністративним позовом до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради про скасування висновку від 31.05.2007, скасування рішення від 22.11.2007 № 1294/4127 та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2012 у справі № 2а-3899/12/2670 відмовлено у задоволенні позовних вимог приватного підприємства "Акіл". Вказаною постановою встановлено факт того, що у ПП "Акіл" відсутні законодавчо визначені документи, які б засвідчували його право на користування земельною ділянкою на вулиці Березняківській, 15 у Дніпровському районі м. Києва. Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2012 у справі № 2а-3899/12/2670 залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суму від 11.09.2012, які у свою чергу залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.12.2013.

За таких обставин, враховуючи прийняті судові рішення у справі № 2а-3899/12/2670, колегія суддів апеляційного господарського суду критично віднеслася до доводів скаржника щодо законного знаходження ПП"Акіл" на зазначеній земельній ділянці та її користуванням і як, наслідок, сплати земельного податку.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з висновком суду першої інстанції, що розміщення відкритої автостоянки з тимчасовим навісом, пунктом охорони та приміщенням, яке використовується для ремонту автомобілів, здійснено на земельній ділянці, що не була для цього відведена.

Приписи ст. 375 Цивільного кодексу України передбачають, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Нормами статті 367 Цивільного кодексу України закріплено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Позаяк, винятком вказаної норми може бути право власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Натомість, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів та вірно встановлено судом першої інстанції, скаржником було надано інформаційну довідку за № 105874528 від 01.12.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, з якої вбачається, що за номером запису про право власності: 23610838 від 28.11.2017; державний реєстратор: Павленко К.В., Київська філія комунального підприємства "Новозаводське" Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області, м. Київ; підстава виникнення права власності: акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта, серія та номер: б/н, виданий 09.10.2007, видавник: члени комісії; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 38389111 від 28.11.2017, складових частин об'єкта нерухомого майна: нежитлова будівля, "1А", загальною площею 158, 5 кв.м та нежитлова будівля, "2А", загальною площею 59,9 кв.м, що розташовані за адресою: вул. Березняківській, 15 у Дніпровському районі м. Києва; власником якої є Приватне підприємство "Акіл".

Скаржник, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції стверджує, що законно перебуває та користується власними нежитловими будівлями і звернувся до Київської міської ради за отриманням частини земельної ділянки в оренду, а також, про те, що решту земельної ділянки самовільно займає інша особа - Приватне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2".

При цьому, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, скаржник не надав суду доказів направлення та отримання Київською міською радою клопотання за вих. № 32699 від 19.12.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Березняківській, 15; кадастровий номер: 90:140:0024; орієнтовний розмір: 0,10 га: цільове призначення: для будівництва та обслуговування нежитлових будівель та споруд; вид права, на яку зацікавлена особа має намір одержати земельну ділянку: оренда на 20 років.

Разом з тим, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за номером інформаційної довідки 101503948 станом на 25.10.2017; кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:90:140:0059 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за вказаним параметром запису відомості відсутні.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновком суду першої інстанції, що тільки після звернення Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради з відповідним позовом до суду , відповідачем - Приватним підприємством "Акіл" було зареєстровано право власності складових частин об'єкта нерухомого майна, зокрема, нежитлових будівель, "1А", загальною площею 158,5 кв.м та "2А", загальною площею 59,9 кв.м, що розташовані по вул. Березняківська, 15 у Дніпровському районі м. Києва, при цьому, дане право власності було зареєстроване за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання спірної земельної ділянки у власність або в користування юридичні особі, а також, в порушення приписів ст. 367 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що винятком набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, на переконання колегії суддів, реєстрація за Приватним підприємством "Акіл" права власності на об'єкт самочинного будівництва не змінює правової природи цього об'єкта та не усуває порушень земельного та містобудівельного законодавства, допущених при будівництві такого об'єкту. А отже, встановлені обставини дають підстави дійти висновку, що твердження скаржника щодо законного перебування та користування власними нежитловими будівлями, є такими, що не відповідають дійсності та у свою чергу суперечать нормам чинного законодавства.

Судом апеляційної інстанції враховано, що самочинне будівництво нерухомості, яке здійснюється без згоди власника майна земельної ділянки, визнається протиправним втручанням у право мирного володіння майном громади міста та землекористувача, навіть при наявності судового рішення, на підставі якого визнано право власності на об'єкт самочинного будівництва з обов'язком провести його державну реєстрацію, якого поміж іншого у відповідача також не було. Єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення Київської міської ради.

Приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України закріплено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погодилась з висновками суду першої інстанції, що відповідач, як на час розгляду справи у суді першої інстанції, так і на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції використовує земельну ділянку орієнтовною площею 0,36 га по вул. Березняківська у Дніпровському районі м. Києва (код ділянки 90:140:0059m) для розміщення відкритої автостоянки з тимчасовим навісом, пунктом охорони та приміщенням, яке використовується для ремонту автомобілів без належним чином оформлених передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України документів.

Що стосується доводів скаржника, стосовно того, що до частини земельної ділянки невірно визначено відповідача за даним позовом, оскільки, цю ділянку займає інша особа - Приватне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2", а також, що позивачем при поданні позову не встановлено місцезнаходження земельної ділянки, яку займає відповідач та яку займає Приватне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2", також в позові не зазначено належним чином меж спірної земельної ділянки, та не зрозумілим є те, яка її частина та в яких межах знаходиться під будівлями відповідача, і яка інша частина використовується як виробничо-технічна база Приватного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2", колегія суддів зазначила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 Приватне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2" було залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Судом першої інстанції встановлено, що із копії листа Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за вих. № 057024-10150 від 25.05.2016 щодо надання інформації стосовно законності перебування автостоянки ПП "Акіл", яка знаходиться на земельній ділянці (о.к. 90:140:024), то згідно бази даних міського земельного кадастру, земельна ділянка площею 7287, 81 кв.м за адресою: вул. Березняківська (о.к. 90:140:024) у Дніпровському районі м. Києва на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки обліковується за ВАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2". Опис ділянки - база СБМУ №3. За поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень про передачу в оренду зазначеної земельної ділянки у власність чи користування (оренду). Документи, що посвідчують право на неї у Департаменті земельних ресурсів, станом на 31.12.2012 не зареєстровані.

Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, з наданих Київською місцевою прокуратурою № 4 доказів, зокрема, фрагменту аерофотозйомки за 2014 щодо земельної ділянки: 90:140:0059т; площею: 0, 3619 га; адреса земельної ділянки: Дніпровський район, вул. Березняківська, 15; заявник: ПП "Акіл"; вид та термін користування: заявка; цільове призначення: 1, для будівництва та обслуговування тимчасової відкритої автостоянки, з якої чітко вбачається, що на ділянці розташована відкрита автостоянка з тимчасовим навісом.

Крім того, листом Департаменту земельних ресурсів за вих. № 057024-2797 від 07.02.2018, повідомляється, про те, що згідно з даними міського земельного кадастру земельна ділянка площею 7287,81 кв. м (обліковий код 90:140:0024) на вул. Березняківській у Дніпровському районі м. Києва обліковується за ВАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" (код ЄДРПОУ 04012721) на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування.

За поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень про передачу зазначеної земельної ділянки у власність чи користування (оренду). У міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо державної реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї.

Також, до вказаного листа надано робочі матеріали, зокрема, витяг з бази даних міського земельного кадастру по земельним ділянкам із зазначенням кодів ділянок, землекористувачів, адрес, опису ділянок, площ (кв.м), виду права, дати закінчення права та фрагмент аерофотозйомки.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно Витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 07.02.2018, а саме, реєстру земельних ділянок:

- черговий план: код ділянки 90:140:0024, землекористувачі: Відкрите акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2", адреса ділянки: вул. Березняківська, опис ділянки: база СБМУ № 3, площа: 7287,81 кв.м;

- ділянки, що знаходяться на стадії розробки оформлення прав: код ділянки 90:140:0059т, землекористувачі: Приватне підприємство "Акіл", адреса ділянки: вул. Березняківська, 15, площа: 3619, 35 кв.м, стадія: заявка; код ділянки 90:140:0059т, землекористувачі: землі, які пройшли обстеження (перевірку), адреса ділянки: вул. Березняківська, 15, площа: 3619, 35 кв.м, стадія: заявка.

При цьому, як вбачається із фрагменту аерофотозйомки що встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, земельна ділянка з код 90:140:0024, загальною площею 7287, 81 кв.м, своїми межами охоплює ділянку з код 90:140:0059т, площею: 3619,35 кв.м, при цьому дана ділянка є невід'ємною, однак, відокремленою частиною земельної ділянки з код 90:140:0024, що розташована за адресою вул. Березняківська, оскільки, земельній ділянці площею: 3619, 35 кв.м присвоєно код ділянка 90:140:0059т.

За таких обставин, враховуючи вищевикладені та встановлені судом обставини, твердження відповідача про те, що позивачем при поданні позову не встановлено місцезнаходження земельної ділянки, яку займає відповідач та яку займає Приватне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2" є недоведеними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Зважаючи на встановлені обставини та беручи до уваги, що відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду належних та допустимих доказів наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з висновками суду першої інстанції, що земельна ділянка, на якій розташоване спірне нерухоме майно, вибула з володіння власника не за його волею. Зведене нерухоме майно порушує права позивача як власника земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що право користування на спірну земельну ділянку під будівництво нікому в установленому законом порядку не надавалось, а тому, в подальшому не могло й відбутись переходу такого права в порядку ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України до Приватного підприємства "Акіл".

Оскільки судом було встановлено, що спірна земельна ділянка використовується приватним підприємством "Акіл" для розміщення відкритої автостоянки з тимчасовим навісом, пунктом охорони та приміщенням, яке використовується для ремонту автомобілів, здійснено на земельній ділянці, що не була для цього відведена, та зважаючи на те, що будь-яких рішень про передачу вказаної земельної ділянки Київською міською радою не приймалось, з урахуванням висновку суду, що твердження відповідача щодо законного перебування та користування власними нежитловими будівлями, є такими, що не відповідають дійсності та у свою чергу суперечать нормам чинного законодавства, та беручи до уваги, що судом було встановлено, що право користування на спірну земельну ділянку під будівництво нікому в установленому законом порядку не надавалось, а тому, в подальшому не могло й відбутись переходу такого права в порядку ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, а отже відповідач є таким, що самовільно займає спірну земельну ділянку, то за таких підстав, суд не виходячи за межі позовних вимог, з метою ефективного способу захисту порушеного права та можливістю подальшого виконання судового рішення, правомірно визначив у рішенні спосіб захисту, який не суперечить закону, а саме, зобов'язав Приватне підприємство "Акіл" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,36 га (код ділянки 90:140:0059), яка розташована по вул. Березняківській, 15 у Дніпровському районі м. Києва привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

Посилання скаржника на те, що ПП "Акіл" займає земельну ділянку не самовільно, оскільки між відповідачем і позивачем укладено договір резервування земельної ділянки від 17.12.2002, колегія суддів апеляційного господарського суду визнала необґрунтованим, оскільки, вказаний договір не дає права ПП "Акіл" здійснювати забудову та проводити її реєстрацію. Колегія суддів звернула увагу, що за даним договором ПП "Акіл" має право переважного одержання документів, що посвідчують право власності або користування зарезервованою земельною ділянкою.

Надана копія проекту відведення земельної ділянки ПП "Акіл" не спростовує висновків суду про необхідність прийняття рішення Київською міською радою про передачу в оренду земельної ділянки. Як зазначалось вище та встановлено судом, таке рішення Київська міська рада не приймала.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду відмічає наступне .

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.375 Цивільного кодексу України:

"1. Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

2. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно."

Згідно з ч.ч.1-5 ст.376 вказаного Кодексу:

"1. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

2. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

3. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

4. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

5. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб."

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач не є власником спірної земельної ділянки і в користування йому остання позивачем, в т.ч. і під забудову, не передавалася, а тому суди дійшли вірного висновку, що збудовані, відповідачем будівлі є самочинним будівництвом на належній на праві власності територіальній громаді м. Києва, яку представляє позивач - Київська міська рада, земельній ділянці.

При цьому, з урахуванням положень ч.2 ст.376 ЦК суди правомірно вказали, що реєстрація за Приватним підприємством "Акіл" права власності на об'єкт самочинного будівництва, до того ж здійснена тільки після звернення Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради з відповідним позовом до суду, не змінює правової природи цього об'єкта та не усуває порушень земельного та містобудівельного законодавства, допущених при будівництві такого об'єкту, а отже, що встановлені обставини дають підстави дійти висновку, що твердження скаржника щодо законного перебування та користування власними нежитловими будівлями, є такими, що не відповідають дійсності та суперечать нормам чинного законодавства.

При цьому, суд касаційної інстанції не погоджується з доводами судів попередніх інстанцій, що навіть при наявності судового рішення , на підставі якого визнано право власності на об'єкт самочинного будівництва з обов'язком провести його державну реєстрацію, проте, якого поміж іншого у відповідача також не було , позов був би обґрунтованим.

Правова позиція з цього приводу викладена в постановах Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі № 910/5702/17 та від 01 березня 2018 року у справі № 910/9259/17.

Крім того, враховуючи, що відповідно до положень ч.2 ст.376 ЦК, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна , не набуває права власності на нього , суд касаційної інстанції визнає необґрунтованими доводи відповідача про те, що внаслідок прийняття оскаржуваних судових рішень відбулося протиправне втручання у мирне володіння майном відповідача.

Доводам скаржника стосовно того, що до частини земельної ділянки невірно визначено відповідача за даним позовом, оскільки, цю ділянку займає інша особа - Приватне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2", а також, що позивачем при поданні позову не встановлено місцезнаходження земельної ділянки, яку займає відповідач та яку займає Приватне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2", також в позові не зазначено належним чином меж спірної земельної ділянки, та не зрозумілим є те, яка її частина та в яких межах знаходиться під будівлями відповідача, і яка інша частина використовується як виробничо-технічна база Приватного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2", судами попередніх інстанцій, як вбачається з наведеного вище, дана повна та детальна оцінка.

З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної інстанції вірно застосувавши наведені в судових рішення норми матеріального права, зокрема і ст.375, 376 Цивільного кодексу України , обґрунтовано задовольнили позов, зобов'язавши відповідача усунути перешкоди власнику-позивачу у користуванні земельною ділянкою площею 0,36 га (код ділянки 90:140:0059), яка розташована по вул. Березняківській, 15, у Дніпровському районі м. Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд , що, зокрема, спростовує доводи скаржника, що позивач мав попередньо звернутися з позовом про знесення самовільно збудованих будівель.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про доведеність фактів, наведених прокурором та позивачем, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу касаційної скарги.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Приватного підприємства "Акіл" без задоволення, а рішення Господарського міста Києва від 20.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 у справі № 910/19726/17 - без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на Приватне підприємство "Акіл" витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Акіл" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 у справі № 910/19726/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 у справі № 910/19726/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський