Рішення

від 24.05.2018 по справі 808/8410/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 травня 2018 року Справа № 808/8410/15 Провадження №СН/808/6/17 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електрокомплекс до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20жовтня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Електрокомплекс (надалі - позивач або ТОВ Електрокомплекс ) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, правонаступником якої є Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі - відповідач або Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.07.2015 №0001332201 та №0001322201, прийняті Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.02.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.07.2015 №0001332201 та №0001322201, прийняті Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.02.2017 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.02.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

24.02.2017 справа надійшла на адресу суду та автоматизованою системою документообігу суду для розгляду даної справи визначено суддю Нестеренко Л.О.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2017, для розгляду даної справи визначено суддю Бойченко Ю.П.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду Бойченко Ю.П. від 05.10.2017 прийнято справу №808/8410/15 до свого провадження.

В ході підготовчого провадження судом було постановлено ухвалу від 29.03.2018 про витребування доказів та ухвалою від 29.03.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 01.05.2018.

Ухвалою суду від 24.04.2018, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 24.04.2018, 16:40 годину.

У судовому засіданні, призначеному на 24.04.2018, 16:40 годину, судом оголошено перерву до 24.05.2018, 14:30 години.

Представниками сторін до суду подані клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на хибних висновках акту перевірки про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ ВІНТ-РПБ , ТОВ АЛЬКАР СМТ , ТОВ ТІТУЛ АВТО , ТОВ ФІДОМ-СТ .

Проте позивач не погоджується із такими висновками контролюючого органу, оскільки у нього наявні всі необхідні документи первинного бухгалтерського обліку по операціям із цими підприємствами, придбані товари і послуги використані в господарській діяльності позивача, вказані підприємства на час виконання господарських операцій були належним чином зареєстрованими суб'єктами господарювання. Зауваження ж відповідача щодо контрагентів позивача та щодо перевізників, які були задіяні у господарських операціях, вважає безпідставними, оскільки можливі порушення податкового законодавства цими підприємствами не може тягнути за собою настання несприятливих наслідків для підприємства позивача. Також позивач вважає необґрунтованими зауваження відповідача щодо того, що ціни на перевезення товарів за даними сайтів ПП Нічний експрес та ТОВ Транспортна компанія САТ є більшими за ціни, за якими згідно з наданими до перевірки актами перевозилися товари, оскільки взаємовідносини позивача із цими підприємствами мають договірних характер та відповідно ціна узгоджується за домовленістю сторін.

Враховуючи вищевикладене просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав з підстав того, що в оформленні всіх первинних документів по вказаним підприємствам встановлена ідентичність (ідентичні шрифт, розмір шрифту, таблиці, загальне оформлення, розташування печаток в аналогічних місцях на аркушах, в усіх ТТН зазначено однакові пункти навантаження та розвантаження, тощо). Зазначені в ТТН перевізники відсутні за місце реєстрації та не звітують до податкових органів. Окрім того, за даними сайтів інших перевізників встановлено, що перевезення товарів, яке оформлене відповідними актами, коштувало б значно більше, ніж відображено в цих актах. У ТОВ ТІТУЛ АВТО по ланцюгам постачання відсутнє придбання товару з кодом товару УКТ ЗЕД та саме підприємство не є імпортером. У всіх вищенаведених підприємств у перевіряємому періоді була одна й та сама податкова адреса. За даними податкового органу, вказані підприємства не знаходяться за податковими адресами, має місце придбання одних товарів, а реалізація зовсім інших за даними ЄРПН та факт дроблення податкових накладних з метою уникнення їх реєстрації в ЄРПН. Дані підприємства не звітують до податкових органів, в тому числі й щодо чисельності працівників, а два з них зареєстровані в один день та керівником в них була одна й та сама особа, яка пов'язана із іншим засновником даних ризикових підприємств, яким, в свою чергу, зареєстровано два інших підприємства так само одного дня.

Окрім того, вказує на наявність зареєстрованих кримінальних проваджень та судових рішень у межах даних проваджень, за матеріалами яких, вказані підприємства створені для надання податкової вигоди реальним підприємствам.

За таких обставин просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Електрокомплекс зареєстровано як юридичну особу 07.11.2003 із присвоєнням ідентифікаційного коду 32721642.

В період з 09.06.2015 по 15.06.2015 року представниками податкової проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ Електрокомплекс з питань своєчасності достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ВІНТ-РПБ (код ЄДРПОУ 39290781), ТОВ АЛЬКАР-СМТ (код ЄДРПОУ 38881583), ТОВ ТІТУЛ АВТО (код ЄДРПОУ 39290891), ТОВ ФІДОМ-СТ (код ЄДРПОУ 38863852) за період з 01.09.2013 по 31.12.2014 роки,.

За результатами перевірки складено акт №64/08-29-220109/32721642 від 22.06.2015, в якому зафіксовані порушення ТОВ Електрокомплекс :

- з податку на прибуток:

1.1. пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.5, п.138.6, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, що призвели до заниження підприємством за 2014 рік податку на прибуток підприємств на суму 39712 грн. 00 коп.;

1.2. пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.5, п.138.6, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України підприємством завищені валові витрати внаслідок здійснення транзитних потоків за 2014 рік в розмірі 410080 грн. 45 коп.;

1.3. пп.14.1.56, пп.14.1.36, пп.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, п.135.3 ст.135 Податкового кодексу України, підприємством завищені валові доходи внаслідок здійснення транзитних потоків за 2014 рік в розмірі 443295 13 коп.

- з податку на додану вартість:

2.1. пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, підприємством занижено податок на додану вартість (р.18 та р.25) за 2014 рік в розмірі 115761 грн. 00 коп.;

2.2. пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України підприємством завищено податковий кредит внаслідок здійснення транзитних потоків за 2014 рік в сумі 82016 грн. 10 коп.;

2.3. пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.187.1 ст.187 ПК України встановлено завищення податкових зобов'язань по податку на додану вартість внаслідок здійснення транзитних потоків за 2014 рік на загальну суму 88659 грн. 03 коп.

На підставі висновків вказаного акта перевірки податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення №0001332201 від 21.07.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 173641 грн. 50 коп., та №0001322201 від 21.07.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 59568 грн. 00 коп.

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, звернувся до суду із даним позовом.

При цьому, як вбачається зі змісту вищевказаного акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, а саме: ТОВ ВІНТ-РПБ (код ЄДРПОУ 39290781), ТОВ АЛЬКАР-СМТ (код ЄДРПОУ 38881583), ТОВ ТІТУЛ АВТО (код ЄДРПОУ 39290891), ТОВ ФІДОМ-СТ .

При цьому в обґрунтування вказаного висновку контролюючим органом зазначено, що всі вищевказані підприємства мають одну податкову адресу, яка також вказана в усіх документах щодо транспортування товару. В оформленні всіх первинних документів по вказаним підприємствам встановлена ідентичність (ідентичні шрифт, розмір шрифту, таблиці, загальне оформлення, розташування печаток в аналогічних місцях на аркушах, в усіх ТТН зазначено однакові пункти навантаження та розвантаження, тощо). Перевізники, зазначені в ТТН, а саме: ТОВ Спектр-Альянс та ТОВ Мірадоні ; не звітують до податкових органів, не мають транспортних засобів та працівників, оскільки не подають до податкових органів відповідні звіти, а відносно ТОВ Мірадоні до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Окрім того, в одній з накладних по операціям з ТОВ Тітул-Авто вказано товари з кодом УКТ ЗЕД, проте дане підприємство не є імпортером та у нього відсутній факт придбання таких товарів по ланцюгам постачання.

Також, по операціям із постачання товарів від ТОВ ВІНТ-РПБ до перевірки надано, в тому числі, видаткову накладну №60 від 12.09.2014 на загальну суму 190758,48 грн. на придбання товарів: пускач ПВИ-250 у кількості 2 шт. за ціною 19917,70 грн. за шт.; пускач ПВИ-125 в кількості 3 шт. за ціною 17318,50 грн. за шт.; вимикач АВ-400 в кількості 3 шт. за ціною 22391,50 грн. за шт. У якості документа, що підтверджує транспортування продукції наданий акт №93622 за вересень 2014 року ПП Нічний експрес (31511336) із сумою витрат на транспортування 12.09.2014 - 97,63 грн. Проте, згідно технічних характеристик вказаного товару, встановлено, що загальна вага товару, вказаного в даній видатковій накладній, становить близько 2 400 кг. Згідно з офіційним сайтом ПП Нічний експрес , встановлено, що у даного перевізника вартість перевезення вантажу в розмірі 97,63 грн. коштує перевезення вантажу вагою до 10 кг. Розраховано вартість вантажу вагою 2,4 т згідно електронного калькулятору офіційного сайту та встановлено, що перевезення коштувало б 5616 грн. Таким чином, наданим акт №93622 за вересень 2014 року не підтверджує транспортування товарів вагою близько 2,4 т.

По операціям із постачання товарів від ТОВ АЛЬКАР-СМТ до перевірки надано, в тому числі, видаткову накладну №49 від 08.05.2014 на загальну суму 31314,55 грн. на придбання товарів: реле РЕЗЕ-6 в кількості 21 шт. за ціною 980,26 грн. за шт.; перемикач універсальний УП 5314 Ж398 в кількості 29 шт. за ціною 190 грн. за шт. У якості документа, що підтверджує транспортування продукції наданий акт №ЗП0003051 від 15.05.2014 ТОВ Транспортна компанія САТ (35646516) із сумою витрат на транспортування 08.05.2014 - 65 грн. Проте, згідно технічних характеристик вказаного товару, встановлено, що загальна вага товару, вказаного в даній видатковій накладній, становить близько 91,2 кг. Згідно з офіційним сайтом ТОВ Транспортна компанія САТ , встановлено, що у даного перевізника вартість перевезення вантажу в розмірі 58,33 грн. коштує перевезення вантажу вагою до 5 кг. Розраховано вартість вантажу вагою 81,2 кг згідно електронного калькулятору офіційного сайту та встановлено, що перевезення коштувало б 345 грн. Таким чином, наданим акт №ЗП0003051 від 15.05.2014 не підтверджує транспортування товарів вагою близько 91,2 кг.

Окрім того, контролюючим органом в акті перевірки вказано на постанову старшого прокурора відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 від 20.04.2015, винесену в рамках кримінального провадження №3201408280000037 за ознаками ч. 2 ст. 205 КК України, за якою досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ ВІНТ-РПБ (код ЄДРПОУ 39290781), ТОВ АЛЬКАР-СМТ (код ЄДРПОУ 38881583), ТОВ ТІТУЛ АВТО (код ЄДРПОУ 39290891), ТОВ ФІДОМ-СТ створені з метою прикриття незаконної діяльності.

З наведеного контролюючим органом зроблено висновок про не підтвердження факту здійснення господарських операцій між ТОВ Електрокомплекс та вказаними контрагентами.

Проте суд не може погодитися із такими висновками відповідача та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено з матеріалів справи між позивачем (замовник) та ТОВ ФІДОМ-СТ (постачальник) укладено Договір поставки №59 від 24.07.2014 з додатком до нього.

На виконання умов договору позивачем було надано: видаткова накладна №157 від 31.07.2014; податкова накладна №157 від 31.07.2014; рахунок-фактура №157 від 31.07.2014; товарно-транспортна накладна від 31.07.2014; банківська виписка.

Між позивачем (покупець) та ТОВ ВІНТ-РПБ (постачальник) укладено договір поставки №53/14 від 02.09.2014 з додатками до нього.

Згідно п.4.1 вказаного Договору поставки, поставка товару здійснювалася окремими партіями, відповідно до наданого покупцем та схваленого постачальником замовлення на поставку продукції, або/чи відповідного додатку.

На виконання даного договору позивачем були надані видаткові накладні: №174 від 30.10.2014, №60 від 12.09.2014, №132 від 26.09.2014, №38 від 06.10.2014; податкові накладні: №60 від 12.09.2014, №132 від 26.09.2014, №38 від 06.10.2014, №174 від 30.10.2014; рахунки-фактури: №60 від 02.09.2014, №132 від 26.09.2014; товарно-транспортні накладні: №174/10 від 30.10.2014, №38/10 від 06.10.2014, №132/09 від 26.09.2014; звіти про дебетові та кредитові операції, банківські виписки.

Судом досліджено господарські правовідносини, що виникли між позивачем (покупець) та ТОВ ТІТУЛ АВТО (постачальник) за Договором поставки №43 від 27.10.2014 з додатками до нього. Згідно п.2.1 вказаного Договору кількість товару, що поставляється за цим Договором, зазначається у видаткових накладних.

На виконання даного договору позивачем були надані видаткові накладні: №169 від 28.11.2014, №167 від 28.11.2014, №170 від 28.11.2014, №117 від 20.11.2014, №174 від 30.10.2014, №164 від 28.10.2014, №163 від 28.10.2014, №162 від 28.10.2014; Податкові накладні: №169 від 28.11.2014, №167 від 28.11.2011, №170 від 28.11.2014, №117 від 20.11.2014, №174 від 30.10.2014, №164 від 28.10.2014, №163 від 28.10.2014, №162 від 28.10.2014; товарно-транспортні накладні: №162/164 від 28.10.2014, №174/10-2 від 30.10.2014; звіти про дебетові та кредитові операції, банківські виписки.

Крім того, в матеріалах справи містяться документи первинного бухгалтерського обліку по взаємовідносинах з ТОВ АЛЬКАР-СМТ , а саме: рахунок-фактура №49 від 08.05.2014, видаткова накладна №49 від 08.05.2014, податкова накладна №49 від 08.05.2014, звіт про дебетові та кредитові операції.

На підтвердження використання товарів отриманих від ТОВ ВІНТ-РПБ , ТОВ ТІТУЛ АВТО , ТОВ АЛЬКАР-СМТ , ТОВ ФІДОМ-СТ у власній подальшій господарській діяльності позивачем надано до суду: видаткові накладні №РН-0001074 від 26.08.2014, №РН-0001355 від 28.10.2014, №РН-0001318 від 23.10.2014, №РН-0001156 від 15.09.2014, №РН-0000853 від 15.07.2014, №РН-0000792 від 26.06.2014, №РН-0001364 від 29.10.2014, №РН-0001374 від 30.10.2014, №РН-0001627 від 18.12.2014; товарно-транспортні накладні від 26.08.2014, від 23.10.2014, №0000000593 від 15.07.2014; калькуляції вартості виробництва продукції №КА-0000231 від 22.08.2014, №КА-0000233 від 22.08.2014, №КА-0000232 від 22.08.2014, КА-0000226 від 21.10.2014, №КА-0000225 від 21.10.2014, №КА-0000228 від 10.10.2014, №КА-0000227, №КА-0000215 від 14.07.2014, №КА-0000195 від 25.06.2014, №КА-0000193 від 25.06.2014; довіреності №2481 від 28.10.2014, №2061 від 15.09.2014, №81 від 18.06.2014, №310 від 29.10.2014, №17 від 30.10.2014.

Окрім того, судом досліджено надану позивачем до матеріалів справи довідку про використання придбаного товару по підприємствам ТОВ ВІНТ-РПБ , ТОВ ТІТУЛ АВТО , ТОВ АЛЬКАР-СМТ , ТОВ ФІДОМ-СТ , згідно з якою, всі придбані позивачем у згаданих контрагентів товари були використані в виробництві товарів, які в подальшому реалізовані контрагентам-покупцям. Окрім того, суд звертає увагу на те, що реалізовуючи товари власного виробництва, в яких використовувалися деталі, придбані у контрагентів по спірним операціям, позивачем отримано дохід, який значно перевищує вартість понесених витрат на придбання цих товарів.

Позивачем також надано до матеріалів справи договори надання послуг з організації перевезення вантажу №41 від 01.10.2014 та №15/09 від 15.09.2014, укладені між позивачем та ТОВ Спектор-Альянс та ТОВ Мірадоні відповідно, та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та відповідні платіжні доручення до них.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі - ПК України).

Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та отримання ним доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 ст.138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1 цієї ж статті визначено, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку та відповідно витрат платника податків.

Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Поряд із цим, суд зазначає, що, відповідно до ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положення.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відповідно понесених витрат до складу витрат господарської діяльності для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що усі придбані товари відповідають напрямку господарської діяльності позивача. Більш того, контролюючим органом в акті перевірки самостійно вказано на використання придбаних товарів у господарський діяльності позивача.

Отже, укладання договорів з ТОВ ВІНТ-РПБ , ТОВ ТІТУЛ АВТО , ТОВ АЛЬКАР-СМТ , ТОВ ФІДОМ-СТ безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товарів у контрагентів, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

За таких обставин підстави для невключення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту та сум витрат до складу витрат господарської діяльності для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток позивача відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо відсутності підстав для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та сум витрат до складу витрат господарської діяльності для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

При цьому, суд відхиляє покликання контролюючого органу на наявність зареєстрованих кримінальних проваджень, в яких фігурують підприємства-контрагенти позивача, з огляду на таке.

Згідно з відповіддю СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області від 18.04.2018 №2417/23-02 на ухвалу суду від 29.03.2018 у даній справі, досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке внесено до ЄРДР 19.06.2014 за №32014080280000037 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, завершене. За його результатами до суду передано обвинувальний акт за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27 КК України. Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.09.2016 у справі №335/2409/16-к, провадження №1-кп/335/217/2016, який набрав законної сили 17.10.2016, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними у скоєнні злочинів за ознаками ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27 КК України. Відносно суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ ФІДОМ-СТ , ТОВ ТІТУЛ АВТО ,ТОВ АЛЬКАР-СМТ ,ТОВ ВІНТ-РПБ прокурором у порядку, передбаченому ст. 217 КПК України матеріали досудового розслідування виділені в окреме провадження №32016080000000024 за ознаками ч. 2 ст. 205 КК України. На теперішній час досудове розслідування по зазначеному кримінальному провадженню не завершене.

Судом також досліджені протокол допиту свідка від 14.07.2015 у кримінальному провадженні №32014080280000037 від 19.06.2014 та протокол допиту свідка від 05.08.2015 у кримінальному провадженні №32014080280000037 від 19.06.2014, згідно з якими, слідчим у межах даного кримінального провадження були допитані засновники та керівники підприємств ТОВ ФІДОМ-СТ , ТОВ ТІТУЛ АВТО ,ТОВ АЛЬКАР-СМТ ,ТОВ ВІНТ-РПБ ОСОБА_4 та ОСОБА_5В відповідно. За суттю даних протоколів допиту, вказані особи не заперечують своєї участі у створенні та діяльності підприємств та вказують, що дані підприємства здійснюють господарську діяльність, а також надають пояснення щодо обставин господарської діяльності підприємств.

Суд зазначає, що сам факт порушення кримінального провадження та отримання показань, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Наведена позиція узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у своїй постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17.

Частинами 6, 7 статті 78 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, відповідачем до суду не надано доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових (службових) осіб підприємств-контрагентів позивача.

Так само й не надано до суду й судових рішень про визнання угод позивача з названими контрагентами недійсними.

Отже висновки перевіряючих наразі є передчасними та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Господарсько-фінансові взаємовідносини позивача та вищевказаних контрагентів позивача в ході вказаних відповідачем кримінальних проваджень не досліджувалися та правової оцінки судом їм надано не було.

Суд зазначає, що створення підприємства для надання незаконних послуг та переваг іншим підприємствам не свідчить про нереальність всіх господарських операцій, вчинених від імені такого підприємства. В ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження повинно бути достовірно встановлено перелік підприємств, яким надавались послуги всупереч вимог чинного законодавства.

За таких обставин, з урахуванням наявності в матеріалах справи належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах позивача з його контрагентами та з урахуванням відсутності вироків суду щодо посадових (службових) осіб контрагентів позивача, посилання відповідача на наявність зареєстрованих кримінальних проваджень, в яких фігурують ці підприємства, не можуть бути взяті судом до уваги як беззаперечний доказ нереальності господарських операцій з вказаними контрагентами.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

До суду не надано доказів того, що контрагенти позивача на час вчинення операцій не були належним чином зареєстрованими як юридичні особи, тому суд виходить з того, що наведені в акті перевірки, рівно як і в відзиві відповідача на позовну заяву, доводи щодо неспроможності контрагентів позивача здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб'єктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.

Згідно зі ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на результати аналізу ЄРПН по контрагентам позивача, оскільки процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до суду, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між підприємствами та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Також суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на зібрану податкову інформацію (акти про неможливість проведення зустрічної звірки, тощо) з огляду на наступне.

В силу закону збирання та оброблення податковим органом податкової інформації, в якій викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Така податкова інформація не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є доказом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації про порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме до цієї особи.

До суду на надано жодного належного доказу того, що контрагенти позивача, в тому числі й перевізники, не здійснювали господарських операцій з позивачем, а доводи наведені відповідачем ґрунтуються лише на результатах дослідження баз даних ДФС та актах податкових органів, оцінку яким як доказам судом надано вище.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок про порушення позивачем податкового законодавства, зроблений відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Електрокомплекс задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.07.2015 №0001332201 та №0001322201, прийняті Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

3. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 498 (три тисячі чотириста дев'яносто вісім) гривень 14 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Електрокомплекс (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 39-А, код ЄДРПОУ 32721642) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39488184).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 24.05.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко