Рішення
від 09.07.2018 по справі 815/1391/18
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1391/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (представник за ордером)

відповідач: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Південний енерготехнічний завод» (66100, Одеська обл., місто Балта, вул. Котовського, будинок 199; код ЄДРПОУ 39466459) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, будинок 5; код ЄДРПОУ 39398646), заступника начальника Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_3 (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, будинок 5) про визнання неправомірними дій, визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 22.03.2018 р., №№ НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 від 20.03.2018 р., вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0143371304 від 20.03.2018 р., рішень № НОМЕР_8, №0143331304 від 20.03.2018 р., -

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 червня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшла позовна заява Головного управління ДФС в Одеській області, заступника начальника Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_3, в якій позивач, збільшивши предмет позову (т.4, а.с. 188-262), просить визнати неправомірними та скасувати:

податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.03.2018 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 543843,75 грн.,

податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 22.03.2018 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1157042,50 грн.,

податкове повідомлення-рішення №0010651412 від 22.03.2018 р. про застосування штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість у сумі 340 грн.,

податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 22.03.2018 р. про застосування штрафних санкцій за платежем акцизний збір у сумі 26983,17 грн., винесені заступником начальника Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_3;

податкове повідомлення рішення №0143181304 від 20.03.2018 р. про збільшення грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в сумі 17756,52 грн.,

податкове повідомлення-рішення №0143141304 від 20.03.2018 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 510 грн.;

вимогу про сплату боргу(недоїмки) № Ю-0143371304 від 20.03.2018 р. на суму 9621,51 грн.;

рішення № НОМЕР_8 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 4810,76 грн.;

рішення № НОМЕР_9 від 20.03.2018 р. про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в розмірі 170 грн., винесені заступником начальника ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_4;

визнати неправомірними дії заступника начальника Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_3 щодо винесення податкових повідомлень-рішень №№0010701412, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 22.03.2018р.;

відшкодувати ТОВ «Південний енерготехнічний завод» судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності ТОВ «Південний енерготехнічний завод» у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Крім того, на думку позивача, позапланову перевірку проведено без дотримання вимог пп.78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Враховуючи, що позапланова перевірка, призначена пп.78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження, збільшивши позивачу за наслідками вказаної перевірки позивачу податкові зобов'язання та встановивши нові порушення, контролюючий орган діяв не в межах повноважень. Позивач зазначив, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних рішень.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 р. відкрито провадження по справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись в порядку загального позовного провадження; встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено підготовче засідання на 26.04.2018 р. о 16 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 26.04.2018 р., яка занесена до протоколу засідання, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 30.05.2018 р. 11 год. 00 хв.

Відповідач в обґрунтування правової позиції зазначив про безпідставність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, враховуючи наявність порушень, зафікованих актами планової та позапланової перевірок ТОВ «Південний енерготехнічний завод» , зокрема щодо: заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 435075 грн., заниження податку на додану вартість на суму 925634 грн., порушення вимог законодавства щодо обов'язкової реєстрації платником акцизного податку, за що передбачено застосування штрафних санкцій в розмірі 100 відсотків вартості реалізованих паливо-мастильних матеріалів; заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 10224,88 грн., заниження податкового зобов'язання з військового збору на суму 896,31 грн. та з єдиного соціального внеску на суму 9621,11 грн.; несвоєчасного подання Звіту про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування листопад 2016р.

Ухвалою суду від 30.05.2018 р. підготовче провадження в адміністративній справі закрито, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.06.2018 р. 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 19.06.2018 р., яка занесена до протоколу засідання, відкладено розгляд справи на 26.06. 2018 р. 15 год. 00 хв., яке було перенесено на 27.06.2018р. 11 год. 30 хв.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в тому числі посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві (т.1, а.с. 4-75), відповіді на відзив (т.5, а.с. 60-69) та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву (т. 5, а.с. 7-27).

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, керуючись КАС України в редакції чинній з 15.12.2017 р.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДФС в Одеській області відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.77.1 ст.77 ПК України, на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 6578 від 07.12.2017р. направлень на перевірку проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Південний енерготехнічний завод» (код ЄДРПОУ 39466459) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р.

За наслідками перевірки складено акт № 103/15-32-14-12/39466459 від 19.01.2018р. (т.1, а.с. 83-134), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

п, 44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п 134.1 ст.134, 135.1 ст.135 ПК України, розділу 1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України№73 від 07.02.2013р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 р. за №336/22868, п.4, п.11, п.19, п.31. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Мінфіну України №87 від 31.03.1999 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 р. за №397/3690, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 3апаси , затвердженого наказом Мінфіну України №246 від 20.10.1999р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за №751\4044, п. 5, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 року, зареєстрованого Міністерством юстиції 14.12.1999р. за №860\4153, п.4, п.5, п.7, п.11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за №27\4248, п. 12, п. 13 П(с) БО № 18 Будівельні контракти , затвердженого наказом Мінфіну України від 28.04.2001 р. №205, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2001 р. за №433\5624, п.1.2, п.2.1, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 89520 грн., у тому числі за 2016 рік в сумі 89520 грн.;

пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст.198 ПК України, п.1.2 , п.2.1, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого занижено податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну всього у сумі 925 634 грн., у тому числі за січень 2016 року в сумі 3500 грн., за лютий 2016 року в сумі 73898 грн.; за квітень 2016р. в сумі 9524 грн., за серпень 2016 р. в сумі 55473 грн., за вересень 2016р. в сумі 315102 грн., за листопад 2016р. в сумі 253534 грн., за грудень 2016 р. в сумі 214 603 грн.

п.46.1 ст.46, п.49.1 ст.49, пп.49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України, несвоєчасно надано Податкові декларації з податку на додану вартість за листопад 2016 р. та грудень 2016р.;

пп.14.1.212 п.14,1 ст. 14, пп. 212.1.15 п.212.1 ст.212, пп.212.3.4 п.212.3 ст.212 ПК України, TOB Південний енерготехнічний завод не зареєструвалось платником акцизного податку, за що передбачено застосування штрафних санкцій в розмірі 100 відсотків вартості реалізованих паливо-мастильних матеріалів;

п.47.1.3 ст.47 розд. II та п.176.2 ст.176 ПК України, порушено порядок заповнення податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ), у періоді з 31.10.2014р. по 31.12.2016р.;

пп.14.1.54 та пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, пп.163.1.2 п.163.1 ст.163. 164.1, п.п.164.2.1 п. 164.2 ст. 164, ч.1 п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст. 171, пп. а п.176.2 ст.176, ПК України, TOB ПЕТЗ , у продовж періоду, що перевірявся, занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, всього у сумі 10224,88 грн.;

ст. 163, 164.1, п.п.164.2.1 п. 164.2 ст. 164, ч.1 п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 пп. 68.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, пп. а п.176.2 ст.176, п.п.1.1, п.п.1.2, п.п.1.3, п.п.1.4, п.п.1.5 п.16-1 Підрозділу 10 Перехідних положень ПК України, TOB ПЕТЗ , упродовж періоду, що занижено податкове зобов'язання з військового збору на загальну суму 896,31 грн.;

п. 1 ч. 2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, п. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закон України від 8 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , TOB ПЕТЗ , упродовж періоду, що перевірявся, занижено податкове зобов'язання з єдиного соціального внеску, на загальну суму 9621,11 грн.;

п.4 ч.2 ст.6 Закону України Про збір га облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року №2464-VI, несвоєчасно подано Звіт про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування листопад 2016р.

30.01.2018р. (вх. № 1216/10/15-32) позивачем подано заперечення на акт № 103/15-32-14-12/39466459 від 19.01.2018р. (т.1, а.с. 135-173).

07.02.2018р. (вих. № 27/35/10/15-32-14-17-11) Головним управлінням ДФС в Одеській області за результатами розгляду зазначених заперечень повідомлено ТОВ «Південний енерготехнічний завод» , що об'єктивний розгляд обставин, на які посилається скаржник у скарзі, неможливий без проведення документальної позапланової перевірки на підставі п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України з питань, які зазначені в акті документальної планової перевірки № 103/15-32-14-12/39466459 від 19.01.2018р. (т.1, а.с. 177-179).

Згідно наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 1154 від 19.02.2018р. призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Південний енерготехнічний завод» (код ЄДРПОУ 39466459) з питань правильності висновків акта документальної планової перевірки № 103/15-32-14-12/39466459 від 19.01.2018р., а саме щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства, що стали предметом оскарження акта планової перевірки за період з 31.10.2014р. по 31.12.2016р., з 21.02.2018р., тривалістю 5 робочих днів (т.1, а.с. 180).

На підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 1154 від 19.02.2018р., відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.78.1.5 п.78.1 ст. 78 ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Південний енерготехнічний завод» (скорочено - ТОВ ПЕТЗ ) (код ЄДРПОУ 39466459) із вказаних вище питань.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 413/15-32-14-12/39466459 від 05.03.2018 р. (т.1, а.с. 193- 255), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

п.44.1 ст.44, п. 14.1.13, п.14.1.36, пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст. 135 ПК України, п.11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 звіт про фінансові результати , затвердженого наказом Мінфіну України № 87 від 31.03.1999р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №397/3690, п.3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 433 від 28.03.2013р., п.5, п.7, п.8, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства №290 від 29.11.1999р., зареєстрованого Міністерством юстиції України 14.12.1999р. за №860/4153, п.4, п.5, п.6, п.7, п.11, п.17, п. 21, п.29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за №27/4248, п.12, п.13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 18 Будівельні контракти , затвердженого наказом Мінфіну України № 205 від 28.04.2001р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.05.2001р. за № 433/5624, п.1.2, п. 2.1, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., ст.4, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. № 996-ХІV, в результаті чого занижено податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 435075 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 435075 грн.;

п.14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.44.1 ст.44, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198 ПК України, п.1.2, п. 2.1, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. № 996-ХІV, в результаті чого занижено податку на додану вартість всього в сумі 925634 грн., в тому числі за січень 2016 року в сумі 3500 грн., за лютий 2016 року в сумі 73898 грн., за квітень 2016 року в сумі 9524 грн. за серпень 2016 року в сумі 55473 грн., за вересень 2016 року в сумі 315102 грн., за листопад 2016 року в сумі 253534 грн., за грудень 2016 року в сумі 214603 грн.;

пункт 46.1 ст. 46, п. 49.1 ст. 49, пп.49.18.2 п.49.18 ст. 49 ПК України, несвоєчасно надано податкові декларації з податку на додану вартість за листопад та грудень 2016р.;

пп.14.1.212 п.14.1 ст.14, пп.212.1.15 п.212.1 ст. 212, п.п. 212.3.4 п.212.3 ст. 212 ПК України ТОВ Південний енерготехнічний завод не зареєструвалось платником акцизного податку;

ст.3, ч.2 ст. 30 Закону України № 108/95 від 24.03.1995р. Про оплату праці , ст. 115 Кодексу законів про працю України, ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

п.47.1.3 ст. 47 розділу ІІ та п.176.2 ст. 176 ПК України, ТОВ ПЕТЗ порушено порядок заповнення податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) у періоді з 31.10.2014р. по 31.12.2016р.;

пп.14.1.54 та пп.14.1.180 п.14.1 ст. 14, пп.162.1.3 п.162.1 ст. 162, пп.163.1.2 п.163.1 ст. 163, п.164.1, пп.164.2.1 п.164.2 ст.164. ч.1 п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.п. 168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.п. а п.176.2 ст.176 ПК України, ТОВ ПЕТЗ упродовж періоду, що перевірявся, занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб всього в сумі 10224,88 грн.;

пп.14.1.54 та пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.162.1.3 п.162.1 ст. 162, пп. 163.1.2 п.163.1 ст. 163, п.164.1, пп.164.2.1 п.164.2 ст.164, ч.1 п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.п. 168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.п. а п.176.2 ст.176 ПК України, п.п.1.1, п.п. 1.2, п.п.1.3, п.п. 1.4, п.п.1.5 п.16-1 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України, ТОВ ПЕТЗ упродовж періоду, що перевірявся, занижено податкове зобов'язання з військового збору на загальну суму 896,31 грн.;

п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст. 7, п.5 ст.8, ч.2 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , ТОВ ПЕТЗ упродовж періоду, що перевірявся, занижено податкове зобов'язання з єдиного соціального внеску на загальну суму 9621,11 грн.;

п. 4 ч.2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-VI, ТОВ ПЕТЗ несвоєчасно подано звіт про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування листопад 2016р.

За результатами перевірки на підставі актів № 103/15-32-14-12/39466459 від 19.01.2018р., № 413/15-32-14-12/39466459 від 05.03.2018 р. прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_5 від 20.03.2018 р., яким ТОВ ПЕТЗ збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 17756,52 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 10224,88 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 7531,64 грн. (т.3, а.с. 35);

№ НОМЕР_6 від 20.03.2018 р., яким до ТОВ ПЕТЗ за порушення пп. 47.1.3 п. 47.1 ст. 47 ПК України застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн. (т.3, а.с. 34)

№ НОМЕР_7 від 20.03.2018 р., яким ТОВ ПЕТЗ збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, в тому числі з військового збору у розмірі 1554,85 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 896,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 658,54 грн. (т.4, а.с. 263);

№0010701412 від 22.03.2018 р., яким ТОВ ПЕТЗ збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 543843,75 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 435075,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 108768,75 грн. (т.3, а.с. 36-37);

№0010661412 від 22.03.2018 р., яким ТОВ ПЕТЗ збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1157042 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 925634,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 231408,50 грн. (т.3, а.с. 38-39);

№0010651412 від 22.03.2018 р., яким до ТОВ ПЕТЗ застосовано штрафні санкції за платежем податок на додану вартість у розмірі 240 грн. (т.3, а.с. 40-41);

№0010691412 від 22.03.2018 р., яким до ТОВ ПЕТЗ застосовано штрафні санкції за платежем акцизний збір з вироблених в Україні товарів - пальне у розмірі 26983,17 грн. (т.3, а.с. 42-43);

вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0143371304 від 20.03.2018 р. на суму 9621,51 грн. (т.3, а.с. 31);

рішення № НОМЕР_8 від 20.03.2018 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 4810,76 грн. (т.3, а.с. 32);

рішення №0143331304 від 20.03.2018 р. про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. (т.3, а.с. 33).

Позивач, не погоджуючись із зазначеними рішеннями контролюючого органу, звернувся до суду з цим позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Згідно матеріалів справи про проведення планової документальної виїзної перевірки ТОВ ПЕТЗ було проінформовано письмовим повідомленням № 556/15-32, надісланим позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Перевірку проведено з відома директора ТОВ ПЕТЗ ОСОБА_5 та у присутності головного бухгалтера ОСОБА_6 (т.1, а.с. 84).

Суд зазначає, що відповідно до пп.78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Відповідачем за наслідками позапланової перевірки збільшено суму заниження податку на прибуток з 89520 тис. до 435075 грн. та доповнено акт позапланової перевірки пунктом 5 ст.3, ч.2 ст. 30 Закону України № 108/95 від 24.03.1995р. Про оплату праці (зі змінами та доповненнями), ст. 115 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VII (зі змінами та доповненнями) , оскільки позапланова перевірка, призначена на підставі пп.78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Надаючи правову оцінку правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваних рішень, суд виходив з наступного.

ТОВ ПЕТЗ зареєстровано як юридичну особу 30.10.2014р(номер запису: 1 528 102 0000 000818).

Видами діяльності ТОВ ПЕТЗ є: Код КВЕД 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у.; Код КВЕД 43.21 Електромонтажні роботи; Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 35.14 Торгівля електроенергією; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); Код КВЕД 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 435075 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 435075 грн. суд зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи, за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. ТОВ ПЕТЗ задекларовано в рядку декларацій Дохід від будь-якої діяльності (з вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку у сумі 10964019 грн. (т.1, а.с. 87, 196).

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пп. 14.1.31 п. 14.1 ст. 14 ПК України відчуження майна - будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

Згідно п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п.134.1 ст.134 передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно п. 2.1, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких принципах: нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці; інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. № 996-ХІV).

Перевіркою відображених у в рядку декларацій Дохід від будь-якої діяльності (з вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку показників за вказаний період встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із проведення робіт на об'єктах, організації приєднання об'єктів до електричних мереж (нестандартне приєднання), ремонт протипожежних кабельних ліній із заміною дефектних ділянок у районах електричних мереж ПАТ Київенерго .

На формування витрат мало вплив здійснення операцій із придбання товарів та послуг, транспортування придбаних товарів.

За змістом висновків контролюючого органу господарські операції ТОВ ПЕТЗ з ТОВ Будівельне управління №39 (код ЄДРПОУ 39118771) згідно договорів підряду від 16.06.2016р., від 29.07.2016р., № 241016 від 24.10.2016р. мають безтоварний характер.

Судом встановлено, що 16.06.2016р. між ТОВ ПЕТЗ (замовник) та ТОВ Будівельне управління №39 (підрядник) укладено договір підряду, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання по виконанню переходу методом ГНБ через проїжджу частину вул. Фізкультури (2 труби діаметром 160, довжиною 17м.п.) на об'єкті Будівництво багатофункціонального комплексу з торгово-офісними приміщеннями по вул. Горького, 46-46а у Голосіївському районі м.Києва (т.3, а.с. 48-50).

На підтвердження факту виконання умов зазначеного договору позивачем надано засвідчені копії: договірної ціни, локального кошторису на будівельні роботи, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акта виконання будівельних робіт (форма КБ-2 в) (т.3, а.с. 51-57).

За наслідками вказаних правовідносин на виконання вимог ст. 201 ПК України складено податкову накладну №12 від 30.06.2016р. на суму 35700 грн. (ПДВ 5950 грн.) (т.3, а.с. 58).

На підтвердження факту оплати згідно вказаного договору до суду надано засвідчену копію платіжного доручення № 55 від 30.06.2016р. (т.3, а.с. 59).

29.07.2016р. між ТОВ ПЕТЗ (замовник) та ТОВ Будівельне управління №39 (підрядник) укладено договір підряду, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання по виконанню переходу методом ГНБ через проїжджі частини вул. Володимирська (2 труби діаметром 160, довжиною 17м.п.) та вул. Жилянська (2 труба діаметром 160, довжиною 54 м.п.) на об'єкті Будівництво багатофункціонального комплексу з торгово-офісними приміщеннями по вул. Горького, 46-46а у Голосіївському районі м. Києва (т.3, а.с. 60-62).

На підтвердження факту виконання умов зазначеного договору позивачем надано засвідчені копії: договірної ціни, локального кошторису на будівельні роботи, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акта виконання будівельних робіт (форма КБ-2 в) (т.3, а.с.63-71).

За наслідками вказаних правовідносин на виконання вимог ст. 201 ПК України складено податкові накладні №20 від 22.08.2016р. на суму 22100 грн. (ПДВ 3683,33 грн.), №21 від 23.08.2016р. на суму 42390,00 грн. (ПДВ 7065,00 грн.) (т.3, а.с. 72-73).

На підтвердження факту оплати згідно вказаного договору до суду надано засвідчені копії платіжних доручень № 79 від 22.08.2016р. (т.3, а.с.74).

24.10.2016р. між ТОВ ПЕТЗ (замовник) та ТОВ Будівельне управління №39 (підрядник) укладено договір підряду № 241016, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання по виконанню переходу методом ГНБ на об'єкті Реконструкція ПС 110/35/10кВ Воскресенська з заміною трансформатора Т-2 в м. Києві, просп. Алішера Навої, 1(Н). Загальна довжина переходів складає: 304 м по 4 поліетиленові труби Д=160мм; 52 м по 4 поліетиленові труби Д=160мм - 1424м.п., сталевих футлярів Д=500мм-52м.п. (т.3, а.с. 76-78).

На підтвердження факту виконання умов зазначеного договору позивачем надано засвідчені копії: договірної ціни, локального кошторису на будівельні роботи, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), акта виконання будівельних робіт (форма КБ-2 в) (т.3, а.с.79-89; 95-100).

За наслідками вказаних правовідносин на виконання вимог ст. 201 ПК України складено податкові накладні №5 від 14.11.2016р. на суму 163507,87 грн. (ПДВ 27251,31 грн.), №7 від 25.010.2016р. на суму 300000,00 грн. (ПДВ 5000,00 грн.) (т.3, а.с. 90-91).

На підтвердження факту оплати згідно вказаного договору до суду надано засвідчені копії платіжних доручень №186 від 25.10.2016р., №230 від 20.12.2016р., №248 від 20.12.2016р., (т.3, а.с.92-94).

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, серед видів діяльності ТОВ Будівельне управління №39 є, зокрема: Код КВЕД 43.13 Розвідувальне буріння; Код КВЕД 43.21 Електромонтажні роботи; Код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; Код КВЕД 42.21 Будівництво трубопроводів; Код КВЕД 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Правомірність формування валових витрат за наслідками вказаних правовідносин обґрунтовується необхідністю даних робіт для реалізації господарських зобов'язань ТОВ ПЕТЗ перед замовником ТОВ Київенерго відповідно до договорів: № 139/07-16 від 25.01.2016р. про виконання робіт з організації приєднання до електричних мереж (нестандартне приєднання): Будівництво багатофункціонального комплексу з торгово-офісними приміщеннями по вул. Горького,46-46а у Голосіївському районі м. Києва з поставкою обладнання (т.3, а.с.108-124); № 139/07-16 від 26.05.2016р. про виконання робіт з реконструкції ПС 110/5/10 кВ Воскресенська з заміною трансформатора Т-2 з поставкою обладнання (т.3, а.с. 156-175).

За умовами договорів, укладених ТОВ ПЕТЗ (підрядник) з ТОВ Київенерго (замовник), підрядник має право залучати до виконання робіт за договорами підряду субпідрядні організації та забезпечує координацію і контроль їх діяльності на будівельному майданчику.

На підтвердження фактичного виконання договорів, укладених з ТОВ Київенерго позивач надав до суду копії відповідних первинних документів у будівництві (т.3, а.с. 126-155; 176-194).

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ ПЕТЗ мало взаємовідносини з ТОВ ЮТІЕК (код ЄДРПОУ 39462695) згідно договору поставки товару № Ю010916 від 01.09.2016р. та зафіксовано в акті перевірки, що позивачем безпідставно до собівартості виконаних послуг включено витрати по списанню паливно-мастильних матеріалів за нікчемними договорами оренди автомобіля в сумі 269983,17 грн. та оренди автомобіля РЕНО в сумі 600 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ ПЕТЗ (орендар) та ОСОБА_7 (орендодавець) укладено договір оренди автомобіля № 05-01/16 від 05.01.2016р. (а.с. т.3, а.с. 213-214).

19.09.2016р. між ТОВ ПЕТЗ (орендар) та ОСОБА_8 (орендодавець) укладено договір оренди автомобіля №02-19/16 (т.3, а.с. 229-230).

Матеріалами справи підтверджується, що з метою транспортування придбаних у ТОВ ЮТІЕК товарів позивачем було придбано та використано паливно-мастильні матеріали.

Стосовно тверджень контролюючого органу, що договори укладені між ТОВ ПЕТЗ та ОСОБА_7, ОСОБА_9 не породжують правових наслідків, суд зазначає, що відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішень суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами, наявності рішень суду про визнання недійсними договорів оренди автомобіля № 05-01/16 від 05.01.2016р., № 02-19/16 від 19.09.2016р.

В акті позапланової перевірки зафіксовано, що на порушення п.189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198 ПК України ТОВ ПЕТЗ збільшено податкове зобов'язання з ПДВ по списаним паливо-мастильним матеріалам не в господарській діяльності на загальну суму 5396,59 грн., в тому числі за жовтень 2016 року в сумі 763,42, за листопад 2016 року в сумі 1895,19 грн., за грудень 2016 року в сумі 2737 грн. (т.3, а.с. 216).

Такі висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що ТОВ ПЕТЗ не мало достатніх документів, підтверджуючих використання паливно-мастильних матеріалів в господарській діяльності.

Cуд зазначає, що за наслідками планової перевірки вказаного порушення зафіксовано не було, відтак, висновки відповідача у вказаній частині сформовані за наслідками позапланової перевірки безпідставно, враховуючи, що за приписами пп.78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна перевірка, призначена з підстав визначених вказаною нормою проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Разом з тим, реальність господарських операцій ТОВ ПЕТЗ з ТОВ ЮТІЕК підтверджується первинними документами, що надавались до перевірки та надані позивачем до суду, а отримані від контрагента товарно-матеріальні цінності були використані у господарській діяльності позивача.

Таким чином, висновки контролюючого органу про заниження ТОВ ПЕТЗ податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 435075 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 435075 грн. є без підставними та не знайшли підтвердження під час судового розгляду, відтак, податкове повідомлення-рішення №0010701412 від 22.03.2018 р., яким ТОВ ПЕТЗ збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 543843,75 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 435075,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 108768,75 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість всього в сумі 925634 грн., в тому числі за січень 2016 року в сумі 3500 грн., за лютий 2016 року в сумі 73898 грн., за квітень 2016 року в сумі 9524 грн. за серпень 2016 року в сумі 55473 грн., за вересень 2016 року в сумі 315102 грн., за листопад 2016 року в сумі 253534 грн., за грудень 2016 року в сумі 214603 грн., суд зазначає наступне.

Згідно висновків контролюючого органу, за наслідками перевірок ТОВ ПЕТЗ не підтверджено отримання робіт (послуг) по виконанню будівельних робіт ТОВ Будівельне управління №39 всього на суму 565498 грн., в т.ч. ПДВ 93949 та отримання товару ТОВ ЮТІЕК всього на суму 4904079,06 в т.ч. ПДВ 817346,51 грн. (т.1, а.с. 211).

На думку контролюючого органу, не підтверджено отримання робіт (послуг) по виконанню будівельних робіт ТОВ Будівельне управління №39 всього на суму 565498 грн., в т.ч. ПДВ 93949 грн. Встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ по списаним паливо-мастильних матеріалах на суму ПДВ 5396,59 грн. Встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ по отриманій попередній оплаті від ТОВ ПЕТЗ в сумі 21000 грн., в т.ч. ПДВ 3500 грн.

Згідно матеріалів справи, за період з 31.10.2014р. по 31.12.2016р. ТОВ ПЕТЗ задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 3257557 грн. (т.3, а.с. 216).

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту з придбання товарів (робіт, послуг) за період з 31.10.2014р. по 31.12.2016р. встановлено його завищення всього на суму 911296 грн.

За приписами п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

За приписами п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 07.10.2016 р. між ПП Укрпалетсистем (продавець) та ТОВ ПЕТЗ (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №Т-Ю-1016-619, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати покупцеві нафтопродукти відповідної якості, а покупець приймає та оплачує нафтопродукти (товар) по бланкам внутрішнього опису (талони) продавця, в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у рахунку -фактурі або накладній, та/або акті прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору (т.4, а.с. 31-34).

Згідно видаткової накладної № 045-5184 від 07.10.2016р., акту прийому-передачі талонів від 07.10.2016р. ТОВ ПЕТЗ отримано талони на бензин АИ-95-К5 Євро 300л, дизельне паливо ДТ-Л-К5 1700л на загальну суму 37530, 00 грн. (ПДВ 5852,24 грн.) (т.4, а.с. 35, 37-38).

За наслідками вказаних правовідносин на підставі отриманої від контрагента податкової накладної № 1152 від 07.10.2016р. (т.4, а.с. 39) позивачем сформовано податковий кредит.

На підтвердження факту оплати за вказаними правовідносинами позивачем надано засвідчену копію платіжного доручення №155 від 07.10.2016р. (т.4, а.с. 36).

Судом встановлено, що 01.09.2016р. між ТОВ ЮТІЕК (постачальник) та ТОВ ПЕТЗ (покупець) укладено договір поставки товару № Ю010916К/П, відповідно до якого постачальник зобов'язується проводити поставку (продаж) покупцю у власність (повне господарське відання) товари народного споживання, товари технічного призначення, обладнання, будівельні матеріали, електротовари, меблі, транспортні засоби, запчастини тощо (товар) для використання виключно в будівництві та з метою виконання монтажно-будівельних робіт, окремими партіями, відповідно до замовлення покупця , а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору (т.2, а.с. 36-43).

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано засвідчені копії: видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунку на оплату, платіжних доручень, відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, відомостей про реєстрацію контрагента платником ПДВ (т.2, а.с. 44-137).

Посилання контролюючого органу на те, що в товарно-транспортних накладних не конкретизовано шляху прямування вантажу, а лише зазначено назви міст жодним чином не впливає на товарність господарської операції позивача з ТОВ ЮТІЕК .

Розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., передбачено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Тобто оформлення товарно-транспортних накладних здійснюється при отриманні послуг з перевезення та є обов'язковим первинним документом, що свідчить про реалізацію товарно-матеріальних цінностей та на підставі якого формуються доходи та податкові зобов'язання з податку на додану вартість платника податку при операціях з реалізації/ постачання товарно-матеріальних цінностей.

Пунктом 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97р. (далі - Правила), передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). При цьому, згідно п.11.6 вказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. Водночас у Правилах вказані терміни вживаються в такому значенні: замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

ТОВ ПЕТЗ за умовами договору здійснювалось придбання товарів для використання в будівництві та з метою виконання монтажно-будівельних робіт.

Господарські операції ТОВ ПЕТЗ з ТОВ Будівельне управління №39 (код ЄДРПОУ 39118771) згідно договорів підряду від 16.06.2016р., від 29.07.2016р., №241016 від 24.10.2016р., підтверджується належно оформленими первинними документами та мають реальний характер, детально здійснено при дослідженні висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на прибуток, про що зазначалось вище.

Під час дослідження обсягу податкових прав і обов'язків платника за господарською операцією суд не обмежується перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а оцінює всі докази в сукупності та взаємозв'язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

Водночас, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішень суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами, наявності рішень суду про визнання недійсними правочинів позивача з контрагентами, за наслідками господарських взаємовідносин ТОВ ПЕТЗ сформовано податковий кредит.

Позивач не уповноважений будь-яким чином здійснювати перевірку походження товару у своїх контрагентів. Крім того, наявність у контрагентів складських приміщень, персоналу, податкової адреси не були предметом або обов'язковими умовами укладених з ТОВ ПЕТЗ договорів.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2018 р. у справі №806/4408/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3796/18), в якій зазначено, що можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких сформовано позивачем витрати та податковий кредит.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

За приписами ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що позивач не уповноважений будь-яким чином здійснювати перевірку походження товару у своїх контрагентів. Крім того, наявність у контрагентів складських приміщень, персоналу, податкової адреси не були предметом або обов'язковими умовами укладених з ТОВ ПЕТЗ договорів.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Відповідно до ст.ст.46-49 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України ).

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому ПК України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 ПК України та його узгодження.

Такий висновок у повній мірі кореспондується з положенням статті 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.01.2018 року №К/9901/2529/18 (справа № 804/8943/13-а), від 17.01.2018 року № К/9901/1524/18 (справа №802/537-13-а), від 17.01.2018 року № К/9901/1187/18 (справа № 2а/0270/4386/12), від 17.01.2018 року № К/9901/1234/18 (справа № 8261244/13-а), від 18.01.2018 року по справі №К/9901/2964/18 (справа № 2а-44807/1670), від 16.01.2018 року № К/9901/745/18 (справа №2а-3404/12/1370), від 16.01.2018 року № К/9901/2558/18 (справа № 826/1398/14), від 16.01.2018 року № К/9901/881/18 (справа № 805/13237/13-а), від 16.01.2018 року №К/9901/667/18 (справа № 2а-2794/12/2070).

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що позивачем виконано зобов'язання за договорами, укладеними з вищезазначеними контрагентами, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п.201.7 ст. 201 ПК України, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Актом перевірки позивача підтверджується надання останнім відповідачу первинної документації щодо господарських операцій з вищевказаними суб'єктами господарювання. При цьому протилежного не доведено відповідачем, невідповідність зазначеної документації нормам ПК України відповідачем не встановлено.

Наявні у позивача первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , ст.ст. 44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Суд зазначає, що належних доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки щодо заниження позивачем податку на додану вартість, за період, що перевірявся всього в сумі 925634 грн., відповідачем не надано.

Як встановлено судом та протилежного не доведено відповідачем, надані ТОВ ПЕТЗ документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеними контрагентами, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товарів. Видані контрагентами позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Так, включена позивачем до складу податкового кредиту оспорювана сума податкового кредиту на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які оформлені та зареєстровані з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України.

Відповідачем не спростовано, що на момент складення податкових накладних за періоди, що перевірялись, вищевказані контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ та відповідно мали право на складання податкових накладних.

Окрім того, суд враховує, що позивачем надано документи, що підтверджують пов'язаність здійснених витрат з господарською діяльністю, подальше використання придбаних товарів та робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Таким чином, ТОВ ПЕТЗ правомірно включено до складу Декларації з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ з придбання паливно-мастильних матеріалів у ПП Укрпалетсистем у розмірі 5852,24 грн., суму ПДВ з придбання товарів у ТОВ Ютіек у розмірі 817346,51 грн., суму ПДВ з придбання послуг у ТОВ Будівельне управління № 39 в розмірі 939469,64 грн.

Висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість всього в сумі 925634 грн. не знайшли підтвердження під час судового розгляду справи по суті, відтак податкове повідомлення-рішення є №0010661412 від 22.03.2018 р., яким ТОВ ПЕТЗ збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1157042 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 925634,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 231408,50 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків контролюючого органу про порушенням п.46.1 ст. 46, п. 49.1 ст. 49, пп.49.18.2 п.49.18 ст. 49 ПК України відносно несвоєчасного надання податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад та грудень 2016р. та безпідставності прийняття податкового повідомлення-рішення №0010651412 від 22.03.2018 р., яким до ТОВ ПЕТЗ застосовано штрафні санкції за платежем податок на додану вартість у розмірі 240 грн., слід зазначити наступне.

За приписами п.46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом п. 49.1 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Підпунктом 49.18.2 п.49.18 ст. 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Суд звертає увагу, що відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015р., факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак факту вищевказаного порушення контролюючим органом не викладено в актах перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на відповідні документи та під час судового розгляду не доводилось.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення пп.14.1.212 п.14.1 ст.14, пп.212.1.15 п.212.1 ст. 212, п.п. 212.3.4 п.212.3 ст. 212 ПК України, в зв'язку з тим, що ТОВ ПЕТЗ не зареєструвалось платником акцизного податку, суд зазначає наступне.

Згідно з пп.9.1.4 п.9.1 ст.9 ПК України акцизний податок є загальнодержавним податком.

Відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Відповідно до абз. 1 пп. 14.1.212 п.14.1 ст. 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками (абз. 2 пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Таким чином, суб'єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені абзацом другим пп. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку.

Згідно пп. 212.3.4 п.212.3 ст. 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

Відповідно до п.117.3 ст. 117 ПК України здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

ДФС України у листах №22705/6/99-99-15-03-02-15 від 20.10.2016р. та №24565/7/99-99-15-03-03-17 від 20.07.2016 р. зазначено, що у випадку, коли придбане товариством пальне використовується виключно для власних потреб і товариство не укладало будь-яких договорів, відповідно до абзацу другого пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, обов'язок реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального згідно з пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України не виникатиме, оскільки така операція не є реалізацією пального у розумінні абзацу другого пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

У разі якщо товариство планує здійснювати операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального іншим особам чи будь-які інші операції з пальним на митній території України, які визначені в абзаці другому пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, то до початку здійснення таких операцій воно повинно зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та складати акцизні накладні на такі обсяги реалізації, а також на обсяги пального, що використовується для власного споживання, зареєструвавши накладні в Єдиному реєстрі акцизних накладних згідно з п. 231.1 ст. 231 Кодексу.

Відповідно до п. 216.9 ст. 216 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар.

Таким чином, об'єктом оподаткування акцизним податком з роздрібної торгівлі підакцизних товарів, зокрема пального, є операції з фізичного відпуску з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції пального.

Податкові зобов'язання зі сплати акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів, зокрема пального, виникають при здійсненні фізичного відпуску пального через мережу АЗС (роздрібної торгівлі пальним), а саме у продавця (реалізатора) пального, тобто в особи, яка безпосередньо здійснює відпуск пального через АЗС, незалежно від форми розрахунків (готівкова, безготівкова, у тому числі з використанням талонів, карток, відомостей на відпуск пального), під час здійснення розрахункових операцій.

Однією із визначних умов реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є продаж підакцизних товарів для їх особистого некомерційного використання.

Положеннями п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України та ст. 42 Господарського кодексу України визначено поняття "підприємництво" та "господарська діяльність".

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, реалізація нафтопродуктів іншим суб'єктам господарювання (юридичним особам, фізичним особам-підприємцям), створеним для заняття підприємництвом, не може вважатись особистим некомерційним використанням.

Відповідно до ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять", роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг.

Таким чином, об'єктом оподаткування акцизним податком є будь-які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, при цьому, незалежно від форми розрахунків та мети використання.

Як було встановлено судом, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності, видами діяльності ТОВ ПЕТЗ є: Код КВЕД 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у.; Код КВЕД 43.21 Електромонтажні роботи; Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 35.14 Торгівля електроенергією; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); Код КВЕД 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Тобто, серед видів діяльності ТОВ ПЕТЗ відсутній такий вид діяльності як роздрібна торгівля пальним (Код КВЕД 47.30).

Згідно з пп. 231.1.3 п. 231.1 ст. 231 ПК України, у разі здійснення операцій з реалізації пального, які передбачають відпуск пального через паливороздавальні колонки на автомобільних заправних станціях (комплексах), автомобільних газових заправних станціях, акцизна накладна складається у день проведення відпуску пального через паливороздавальні колонки на таких станціях незалежно від того, коли відбувся перехід права власності на таке пальне.

Відповідно до п. 1.2 Розділу І Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №376 від 06.12.2005р., автозаправна станція - це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту);

Згідно п.2.1 Розділу ІІ Правил безпеки систем газопостачання, які затверджені наказом Міненерговугілля №285 від 15.05.2015р., автомобільна газозаправна станція - це комплекс, призначений для заправки газобалонних установок автомобілів зріджених вуглеводневих газів.

Заправка автомобілів та інших транспортних засобів провадиться оператором АЗС (за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора) через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри) (п.п. 34 та 35 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20 грудня 1997 року).

Тобто фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції пального - це здійснення заправки автомобілів моторним паливом або зрідженим вуглеводневим газом через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.

Згідно з вимогами чинного законодавства реалізація пального через АЗС повинна здійснюватися із застосуванням спеціалізованих комп'ютерно-касових систем, які включені до держреєстру та відповідають Технічним вимогам та забезпечують відпуск пального у єдиному технологічному циклі з друкуванням фіскального касового чека.

Крім того, порядок відпускання ПММ для транспортних засобів врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 р. (далі - Інструкція № 281). Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Суд зазначає, що Інструкцією №281 визначено наступні загальні поняття: талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому; платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг.

Смарт-картка (паливна картка) є платіжною карткою із вмонтованим мікроконтролером як носієм та обробником інформації, потрібної для ініціювання переказу коштів та/або виконання службових операцій (п. 2.1 розділу 2 Правил Національної системи масових електронних платежів, затверджених постановою Національного банку України № 620 від 10.12.2004 р.).

Вимоги щодо обігу, використання (видачі водіям тощо) та зберігання платіжних паливних карток (у т.ч. смарт-карток) і талонів встановлюються договором про відпуск палива і паливно-мастильних матеріалів за паливними картками між покупцем і продавцем. Паливна картка, талони передаються на підприємство за актом приймання-передачі після оплати вартості згідно з умовами договору. Підтвердженням факту отримання пального можуть бути видаткові документи або чеки терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального з АЗС.

Таким чином, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві і у продавця (реалізатора) нафтопродуктів, тобто в особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС (через паливо- та газороздавальні колонки) безпосередньо споживачам, незалежно від форми розрахунків (готівкова, безготівкова (в тому числі з використанням талонів, карток, відомостей на відпуск нафтопродуктів)), такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до п.п. 213.1.9 п.213.1 ст. 213 Кодексу.

Суд враховує той факт, що, ні в актах перевірки, ні під час судового розгляду справи відповідачем не зазначено і не підтверджено належними та допустимими доказами наявності у ТОВ ПЕТЗ на праві власності або користування діючих АЗС або інших колонок для здійснення операцій з реалізації пального.

Судом встановлено, що ТОВ ПЕТЗ придбано паливно-мастильні матеріали у ПП Укрпалетсистем (код ЄДРПОУ 32285225) на підставі договору поставки нафтопродуктів № Т-Ю-1016-619 від 07.10.2016р.

Згідно видаткової накладної № 045-5184 від 07.10.2016р., податкової накладної № 1152 від 07.10.2016р., акту прийому-передачі талонів від 07.10.2016р. ТОВ ПЕТЗ отримано талони на бензин АИ-95-К5 Євро 300л, дизельне паливо ДТ-Л-К5 1700л (т.4, а.с. 35, 37-38), які в подальшому було використано у господарській діяльності позивача.

Відтак, операції, з приводу яких виник спір, не є об'єктом оподаткування акцизним податком, передбаченим пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України, а дата їх здійснення не є датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, згідно з п. 216.9 ст. 216 ПК України.

Таким чином, враховуючи відсутність власних (орендованих тощо) АЗС та/або не здійсненні фактичного отримання пального і фізичного відпуску кінцевим споживачам, а також інших операцій з реалізації, визначених абзацом другим пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, у ТОВ ПЕТЗ не виникає обов'язку щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального та складання акцизних накладних.

Враховуючи наведене, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків контролюючого органу, про порушення позивачем пп.212.1.15 п.212.1 ст. 212, п.п. 212.3.4 п.212.3 ст. 212 ПК України, в зв'язку з тим ТОВ ПЕТЗ не зареєструвалось платником акцизного податку, оскільки позивач не є такою особою, що відповідно до пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України, здійснює реалізацію пального, та підлягає обов'язковій реєстрації контролюючими органами як платник акцизного податку за місцезнаходженням юридичної особи.

Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення №0010691412 від 22.03.2018 р., яким до ТОВ ПЕТЗ застосовано штрафні санкції за платежем акцизний збір з вироблених в Україні товарів - пальне у розмірі 26983,17 грн., не ґрунтується на приписах чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, слід зазначити наступне.

Контролюючим органом встановлено, що ТОВ ПЕТЗ здійснювало фінансово-господарську діяльність у період з 01.11.2014р. по 31.07.2016р., проте керівникам ОСОБА_9 (податковий номер НОМЕР_10) та ОСОБА_10 (податковий номер НОМЕР_11) не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата, за періоди: листопад 2014 року - січень 2016 року та лютий 2016 року - липень 2016 року, відповідно, чим підприємство занизило базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб за період листопад 2014- липень 2016 всього у сумі 27553,50 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період листопад 2014- липень 2016, всього у сумі 4428,88 грн.

Позивач не погоджується із зазначеним висновком відповідача з тих підстав, що керівниками підприємства призначались його засновники, які виконували роботу керівника на безоплатній основі.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу № 1 від 17.10.2014 р. було створено ТОВ ПЕТЗ . Єдиним засновником підприємства був ОСОБА_9, якого і призначено директором ТОВ ПЕТЗ (т.4, а.с. 48). Про призначення на посаду директора ОСОБА_9 було видано наказ №1 від 17.10.2014 р. та останній вступив на посаду директора ТОВ ПЕТЗ . Таким чином, ОСОБА_9 діяв як засновник та фактично виконував функції директора.

Згідно з протоколом №2 загальних зборів від 26.01.2016 р. відбулось відчуження частики в статутному капіталі в розмірі 99% від ОСОБА_9 ОСОБА_9 ОСОБА_11, в зв'язку з чим затверджено новий склад учасників підприємства: ОСОБА_9 - 1% від статутного капіталу та ОСОБА_10 - 99% статутного капіталу. Таким чином, змінився власник та керівник ТОВ ПЕТЗ .

Згідно наказу директора ТОВ ПЕТЗ №3 від 28.01.2016р. ОСОБА_10 приступив до виконання обов'язків директора товариства.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 145 ЦК України (була чинною на час виникнення спірних правовідносин) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 65 ГК України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.

У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

У листі Міністерства юстиції України № 533-0-2-13/6.1 від 20.09.2013 р. акцентовано увагу на тому, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно п.2.1. Положення про директора ТОВ ПЕТЗ , затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ ПЕТЗ (протокол № 1/1 від 18.10.2014р.), яке надавалось позивачем до перевірки, директор обирається з числа учасників товариства, учасник виконує функції директора на безоплатній основі та здійснює управління поточною діяльністю товариства (т.4, а.с. 66-85).

Відтак, враховуючи, що функції директора ТОВ ПЕТЗ виконувались його засновником, не нарахування та не виплата останньому заробітної плати не суперечить приписам чинного законодавства.

Суд враховує, що податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України).

Таким чином, твердження контролюючого органу про неправомірне ненарахування заробітної плати керівникам ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є необґрунтованими, враховуючи, що останні безоплатно виконували функції директора товариства, будучи його засновниками.

Надаючи оцінку зафіксованому за наслідками перевірки порушення під час виплати заробітної плати найманим працівникам за серпень 2016 року (нараховано податку в сумі 5796,00 грн.), який не перераховано до бюджету, що призвело до заниження податку на доходи з фізичних осіб за період серпень, вересень 2016 р, за яким ТОВ ПЕТЗ сплачено податок на доходи фізичних осіб на заробітну плату з авансу за серпень 2016р. в розмірі 2160 грн. та 3636 грн., суд враховує, що позивачем було нараховано та проведено сплату даного податку, проте внаслідок помилки грошові кошти надійшли на інший рахунок.

Зазначені обставини позивач доводить, посилаючись на реєстри операцій за рахунками ТОВ ПЕТЗ в ПАТ Перший український міжнародний банк за серпень 2016 року (т.4, а.с. 91-99).

Зазначене свідчить про відсутність у платника податку наміру щодо ухиляння від сплати вказаного податку та відсутність вини у виникненні вказаної помилки ТОВ ПЕТЗ , враховуючи, що призначення платежу було зазначено вірно. Відтак, накладення на позивача штрафу за вказане порушення суперечить принципу пропорційності та не забезпечує необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), передбаченого п.8 ч.2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до п.176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

За змістом пп. 47.1.3 п. 47.1 ст. 47 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть податкові агенти.

За приписами ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Однак, факту порушення ст. 119 ПК України відповідач не довів та не підтвердив належними та допустимими доказами.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 20.03.2018 р., яким ТОВ ПЕТЗ збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 17756,52 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 10224,88 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 7531,64 грн., та відповідно податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_6 від 20.03.2018 р., яким до ТОВ ПЕТЗ за порушення пп. 47.1.3 п. 47.1 ст. 47 ПК України застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн., суд вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження податкового зобов'язання з військового збору на загальну суму 896,31 грн., суд зазначає наступне.

Згідно пп. 1.1, 1.2 п. 16-11 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу

Підпунктом 1.4 п. 16-11 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Підпунктом 1.3 п. 16-11 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

За наслідками перевірки встановлено, що ТОВ ПЕТЗ не утримано військовий збір з сум оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати нарахованої керівникам ОСОБА_9 та ОСОБА_10О, за період листопад 2014 -липень 2017 року на загальну суму 413,31 грн.; не перераховано нарахований податок з військового збору під час виплат заробітної плати за серпень 2016р., всього у сумі 483,00 грн.

Як було зазначено вище судом, оскільки функції керівників безоплатно виконували їх засновники, відповідно у позивача в даному випадку не виникало обов'язку нараховувати та сплачувати військовий збір.

Податок з військового збору під час виплат заробітної плати за серпень 2016р., всього у сумі 483,00 грн. було позивачем нараховано, проте помилково перераховано за іншими реквізитами.

Відповідно до п.22.4 ст. 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відтак, суд дійшов висновку, що вчасне та у повному обсязі перерахування відповідного збору навіть на помилковий рахунок не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений строк, а відтак і для застосування штрафних санкцій. Подібна позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 у справі №826/6059/13-а.

Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_7 від 20.03.2018 р., яким ТОВ ПЕТЗ збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, в тому числі з військового збору у розмірі 1554,85 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 896,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 658,54 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно висновків контролюючого органу, TOB ПЕТЗ занижено базу оподаткування з єдиного соціального внеску на суму 17691,50 грн. за період з 31.10.2014р. по 31.12.2015р., не нарахувавши заробітної плати керівникам:

ОСОБА_9 (податковий номер НОМЕР_10) за періоди листопад 2014 року -грудень 2014 року, що становить 2436,00 грн..; січень 2015 року - грудень 2015 року становить 15256 грн.; січень 2016 року - 1378 грн.,

ОСОБА_10 (податковий номер НОМЕР_11) за період лютий 2016 року - липень 2016 року становить 8484,00 грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За приписами ч.1 ст.7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно ч.2 ст. 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Як було встановлено та зазначено вище судом, оскільки функції керівників безоплатно виконували їх засновники, які відповідно у позивача в даному випадку не виникало обов'язку нараховувати їм заробітну плату та відповідно - єдиного внеску на суму нарахованої заробітної плати.

Крім того, висновки контролюючого органу про заниження TOB ПЕТЗ бази оподаткування з єдиного соціального внеску на суму 17691,50 грн. за період з 31.10.2014 по 31.12.2015р. зроблені без посилання на реквізити первинних документів, які б підтверджували факт фіксованого порушення.

Таким чином, рішення № НОМЕР_8 від 20.03.2018 р., №0143331304 від 20.03.2018р., вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0143371304 від 20.03.2018 р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення, базуються на припущеннях та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду .

Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України» , зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовуються судами як джерело права.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З огляду на зазначене суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 22.03.2018 р., №№ НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 від 20.03.2018 р., вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0143371304 від 20.03.2018 р., рішень № НОМЕР_8, №0143331304 від 20.03.2018 р. є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Разом з тим суд враховує, що застосування різних способів захисту порушенного права позивача повинно відбуватись з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку. Порушення вимог законодавства рішенням чи діями субєкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішеннями.

Таким чином, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність законодавчо встановлених підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій заступника начальника Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_3 щодо винесення податкових повідомлень-рішень №№0010701412, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 22.03.2018р., оскільки такий спосіб захисту не забезпечує відновлення порушеного права позивача, за судовим захистом якого він звернувся, та за умови визнання судом неправомірними і скасування відповідних рішень контролюючого органу.

Також згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст. 139 КАС України).

Враховуючи, що ціна позову, враховуючи збільшення позовних вимог, становить 1762633,06 грн., позивачу належало сплатити судовий збір у розмірі 26439,50 грн. (за позовні вимоги майнового характеру) та 1762,00 грн. за позовні вимоги немайнового характеру), всього - 28201,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за подання позову сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 28 178,17 грн. (платіжне доручення № 204 від 22.12.2017р.), та у розмірі 24,00 (платіжний документ № 81840 від 20.04.2018р.).

Враховуючи, що при прийнятті рішення суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог майнового характеру та про відмову у задоволені позову в частині вимоги немайнового характеру, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 26439,50 грн., які належало ТОВ ПЕТЗ сплатити за позовні вимоги майнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Південний енерготехнічний завод» (66100, Одеська обл., місто Балта, вул. Котовського, будинок 199; код ЄДРПОУ 39466459) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, будинок 5; код ЄДРПОУ 39398646), заступника начальника Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_3 (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, будинок 5) про визнання неправомірними дій, визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 22.03.2018 р., №№ НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 від 20.03.2018 р., вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0143371304 від 20.03.2018 р., рішень № НОМЕР_8, №0143331304 від 20.03.2018 р., - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 22.03.2018 р., №№ НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 від 20.03.2018 р.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0143371304 від 20.03.2018 р.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_8 від 20.03.2018 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0143331304 від 20.03.2018 р. про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, Одеська обл., місто Одеса, вул. Семінарська, будинок 5; код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Південний енерготехнічний завод» (66100, Одеська обл., місто Балта, вул. Котовського, будинок 199; код ЄДРПОУ 39466459) судовий збір у розмірі 26439,50 грн. (двадцять шість тисяч чотириста тридцять дев'ять гривень 50 коп.)

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.07.2018 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.

СудОдеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення09.07.2018
Оприлюднено10.07.2018
Номер документу75190589
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —815/1391/18

Ухвала від 01.11.2019

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Димерлій О.О.

Ухвала від 31.10.2019

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Димерлій О.О.

Ухвала від 23.07.2019

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Димерлій О.О.

Ухвала від 16.11.2018

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Шевчук О.А.

Ухвала від 18.10.2018

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Шевчук О.А.

Ухвала від 31.08.2018

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Кравець О.О.

Рішення від 09.07.2018

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Самойлюк Г. П.

Рішення від 09.07.2018

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Самойлюк Г. П.

Ухвала від 30.05.2018

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Самойлюк Г. П.

Ухвала від 10.04.2018

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Самойлюк Г. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні