Постанова

від 04.07.2018 по справі 395/1318/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2018 року м. Кропивницький

справа № 395/1318/16-ц

провадження № 22-ц/781/1201/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Суровицької Л.В.,

суддів Авраменко Т.М. Черненка В.В.

за участю секретаря Бодопрост М.М.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - адвокат ОСОБА_2;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Машинно-технологічна станція Ятрань ,

третя особа - Новомиргородська районна державна адміністрація Кіровоградської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2018 року у складі судді Орендовського В.А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Машинно-технологічна станція Ятрань , третя особа - Новомиргородська районна державна адміністрація про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Машинно-технологічна станція Ятрань , третя особа- Новомиргородська районна державна адміністрація про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі з тих підстав, що вона її не підписувала.

Зазначала, що на підставі Державного акту вона є власником земельної ділянки загальною площею 6,7179 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. Відповідно до договору оренди № 169 від 01 вересня 2006 року, зареєстрованого Новомиргородським відділенням КФ ДП КРЦДЗК від 28 грудня 2006 за № 240 відповідач користувався її земельною ділянкою на правах оренди. Строк дії договору оренди закінчується 28 грудня 2016 року. Листом від 11 листопада 2016 року вона повідомила відповідача про необхідність повернення їй земельної ділянки, проте відповідачем вимогу проігноровано, договір оренди пролонговано додатковою угодою, яку вона не підписувала.

Під час перевірки припинення обтяження на земельну ділянку їй стало відомо про факт реєстрації відповідачем додаткової угоди до договору оренди, із змістом якої вона не була ознайомлена, як сторона, та її не підписувала.

Вона не підписувала договір оренди, зареєстрований за №9057420 від 16 березня 2015 року та не передавала відповідачу земельну ділянку в строкове користування, отже фактично між ними правочин не був вчинений. У зв'язку із самовільним зайняттям відповідачем земельної ділянки на підставі не чинного договору оренди, вона на даний час не може реалізувати своє право на володіння, розпорядження та користування власним майном.

В ході розгляду справи, уточнивши позовні вимоги, остаточно просила суд визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 10 вересня 2014 року до договору оренди землі, яка зареєстрована Реєстраційною службою Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області за № 9057420 від 16 березня 2015 року щодо продовження строку дії оренди земельної ділянки, стягнути з відповідача судові витрати (т.1, а.с.2-4,113-118).

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Суд зазначив, що доказів того, що позивач не підписувала додаткову угоду від 10 вересня 2014 року та у неї не було вільного волевиявлення на її укладення з відповідачем ні позивач, ні її представники суду не надали (т.2, а.с.24-27).

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зазначає, що судом необ'єктивно та не в повній мірі надано оцінку наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення необґрунтованого та помилкового рішення. Суд належним чином не мотивував відхилення висновку експерта, а лише послався на те, що експерт застосував метод скріблення без отримання дозволу суду та те, що нібито в подальшому змінило властивості та первинний стан документу, що на думку сторони позивача є необґрунтованим, оскільки експертом в судовому засіданні було надано пояснення з цього приводу та зазначено, що він, застосовуючи метод скріблення не знищив повністю або частково об'єкт експертизи, не змінив його властивості, оскільки на об'єкті експертизи (додатковій угоді) існує багато інших місць перетину, які можливо в подальшому дослідити за результатами призначення додаткових експертиз. В рішенні суд послався на висновок повторної комісійної експертизи наданий ДНДЕКЦ № 19/8-4/358-СЕ/17 від 13 листопада 2017 року, який сторона позивача вважає неповним та необ'єктивним. Причина призначення повторної комісійної експертизи полягала у невірному застосуванні методу скріблення, однак експерти його не застосували, що вплинуло на об'єктивність і повноту проведення експертизи. Підписання додаткової угоди позивач обґрунтовує обставинами складання розписки на чистому аркуші паперу під час отримання орендної плати. Вважає, що відповідач з метою складання спірних додаткових угод та укриття від позивача факту продовження строку дії договору оренди земельної ділянки отримав підпис позивача, а потім надрукував графічний текст та лінії додаткової угоди до договору оренди землі (т.2, а.с.41-48).

Апеляційне провадження відкрито 07 червня 2018 року (т.2 а.с.64). Розгляд прави призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 04 липня 2018 року (т.2 а.с.83).

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін. Зазначав, що судова експертиза проведена з порушенням норм законодавства, а експертний висновок № 17-294 від 28 квітня 2017 року складено на підставі методу, застосованого з порушенням законодавства. Ухвалою суду у справі було призначено повторну комісійну судово-технічну експертизу, підставою для призначення якої стало порушення законодавства, допущене експертом при проведенні судової експертизи, зокрема неотримання дозволу від суду на використання методу, що призводить до часткового пошкодження об'єкту дослідження, а також невідповідність висновків експерта іншим матеріалам справи, а не невірне застосування методу скріблення, як зазначає апелянт. Висновок експертів № 19/8-4/358-СЕ/17 від 13 листопада 2017 року є повним і обґрунтованим, а сама повторна експертиза проведена з дотриманням вимог законодавства. Твердження апелянта, що позивач свій підпис під додатковою угодою обґрунтовує обставинами складання розписки на чистому аркуші паперу під час отримання орендної плати є лише припущенням, не підтверджується доказами та спростовується матеріалами справи, зокрема висновками експертів № 19/8-4/358-СЕ/17 від 13 листопада 2017 року та № 49 від 23 березня 2017 року. Жодного доказу того, що підпис на додатковій угоді вчинено не позивачем не надано( т.2 а.с.73-76).

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача та третьої особи - Новомиргородської РДА, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи ( т.2,а.с.86,88), в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про причини неявки суд не повідомили.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суду дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (ст.14 Закону України Про оренду землі ).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України). Істотні умови договору оренди визначені в ст.15 Закону України Про оренду землі і за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України). Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, в тому числі встановлених ч.3 ст.203 ЦК України.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивач на підставі Державного акту є власником земельної ділянки площею 6,7179 га, розташованої на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_1( т.1 а.с.6).

01 вересня 2006 року укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років, за умовами якого позивач передала її в оренду відповідачу. 11 листопада 2016 року позивач подала заяву відповідачу про відмову в пролонгації строку дії договору оренди (т.1 а.с.8,9).

10 вересня 2014 року підписано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2006 року, в якій зазначено, що договір оренди діє до 31 грудня 2023 року ( т.1 а.с.80).

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що додаткова угода зареєстрована 16 березня 2015 року (т.1 а.с.10).

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначала, що вона на прохання відповідача на чистому аркуші паперу поставила свій підпис, на якому відповідач без її згоди виклав текст додаткової угоди, якою проджовжено строк дії договору оренди.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.3 ст.12 ЦПК України).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що обставини укладення додаткової угоди, зазначені в позовній заяві є недоведеними.

Суд дав належну оцінку висновку експерта № 17-294 від 28 квітня 2017 року (т.1 а.с.75-82), оскільки експерт при проведенні експертизи в порушення вимог частин 3 і 4 ст.108 ЦПК України без отримання дозволу суду застосував метод скобління медичним скальпелем, пошкодивши оригінал спірної додаткової угоди (об'єкт дослідження), що змінило властивості та первинний стан документа.

Відповідно до ч.1 ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що для проведення експертизи було надано витребуваний з реєстраційної служби оригінал додаткової угоди до договору оренди землі, в якому міститься підпис орендодавця. Справжність свого підпису позивач не оспорює, зазначала, що на час виконання підпису, тексту додаткової угоди на аркуші паперу не було. Висновок щодо послідовності нанесення друкованих та рукописних текстів експерт обґрунтував тим, що є нашарування тонеру друкуючого пристрою (принтера) поверх барвника пасти пишучого приладу (кулькової ручки) в місцях їх перетинання, і саме там використаний без дозволу суду метод скобління.

Висновком № 19/8-4/358-СЕ/17 від 13 листопада 2017 року повторної комісійної судово-технічної експертизи документів, проведеної Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України, встановлено, що в спірній додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки рукописні записи, підписи та електрофотографічні зображення нанесені в такій послідовності: першим - друкований текст (лінії графлення), другим - підписи від імені ОСОБА_3 в графі Орендар та від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець . У штрихах підпису від імені ОСОБА_1 будь-яких ознак механічного впливу, у тому числі механізмів знакодрукуючого пристрою (електрофотографічного), не виявлено (т.1 а.с.173-183).

Висновок повторної комісійної судово-технічної експертизиоцінено судом за правилами, встановленими ст.89 ЦПК України.

Крім того, як пояснював в судовому засіданні 11 вересня 2017 року представник відповідача, в кримінальному провадженні проведена іншою експертною установою ще одна судово-технічна експертиза, якою була встановлена така ж послідовність нанесення текстів в додатковій угоді, яка зазначена у висновку повторної комісійної судово-технічної експертизи (т.1, а.с.144-152).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що позов про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди з тих підстав, що її позивач не підписувала та відсутнє її волевиявлення на її укладення, є недоведений. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382,384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, залишити без задоволення.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 09 липня 2018 року.

Головуюча суддя Л.В. Суровицька

Судді Т.М. Авраменко

В.В. Черненко