Рішення

від 10.07.2018 по справі 621/2154/17

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

621/2154/17

2/621/176/18

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

10 липня 2018 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Овдієнка В. В.

з участю секретаря Лацько А. С.

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Востокэнергоремонт",

розглянувши за відсутністю учасників справи за правилами загального позовного провадження в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокэнергоремонт" про стягнення не нарахованої та не виплаченої працівникові суми заробітної плати, суми грошової компенсації за невикористані відпустки, заборгованості по заробітній платі,

у с т а н о в и в:

29.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, а 01.11.2017, 23.01.2018, 27.04.2018 - з уточненими позовними заявами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокэнергоремонт", та в остаточній редакції позовної заяви сформулював наступні вимоги: стягнути з відповідача на його користь суму не нарахованої та не виплаченої заробітної плати за 2015-2016 роки в розмірі 9367 грн 58 к.; суму грошової компенсації за невикористані відпустки в розмірі 4881 грн 60 к.; суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 417 грн 05 к., а всього 14666 грн 23 к.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що з підприємством відповідачем ТОВ "Востокэнергоремонт" він перебував у трудових відносинах у період з 01.08.2013 по 05.12.2016. Наказом №307 від 01.08.2013 його було прийнято на роботу на посаду майстра дільниці з дефектоскопії з посадовим окладом 1500 грн 00 к., з яким він був ознайомлений та підписав його.

У період з вересня 2013 року по березень 2014 року включно його посадовий оклад склав 1700 грн 00 к.

01.04.2014 на підставі його письмової заяви від 31.03.2017 його було переведено на посаду начальника лабораторії з контролю виробництва з посадовим окладом 1800 грн 00 к., про що був виданий наказ №162 К від 01.04.2014.

На вказаній посаді він працював постійно до дня свого звільнення 05.12.2016. Наказом №270 К від 05.12.2016 він був звільнений з підприємства відповідача ТОВ "Востокэнергоремонт" за згодою сторін, з яким він був ознайомлений та підписав його.

Під час роботи на підприємстві відповідача, останнім грубо порушувались його права, як працівника.

Так, не дивлячись на те, що його посадовий оклад складав 1800 грн 00 к., з липня 2015 року відповідач самостійно зменшив суму окладу та став сплачувати йому зарплату в сумі мінімальної заробітної плати, а саме:

2015 рік: у липні та серпні - по 1218 грн 00 к., при цьому не нарахував та не сплатив по 582 грн 00 к., кожного місяця; з вересня по грудень - по 1378 грн 00 к., при цьому не нарахував та не сплатив по 422 грн 00 к., кожного місяця, а всього не нарахована та не виплачена сума заробітної плати за 2015 рік склала 2852 грн 00 к.;

2016 рік: з січня по квітень - по 1378 грн 00 к., при цьому не нарахував та не сплатив по 422 грн 00 к., кожного місяця; з травня по вересень - 1450 грн 00 к., при цьому не нарахував та не сплатив по 350 грн 00 к., кожного місяця; з жовтня по листопад - 362 грн 50 к., при цьому не нарахував та не сплатив по 1437 грн 50 к., кожного місяця; у грудні - 54 грн 55 к., при цьому не нарахував та не сплатив 202 грн 58 к. (з розрахунку, визначеного п. 8 постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, а саме, шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів: 1800 х 2 = 3600 грн; 3600 грн: 42 дні = 85 грн74 к.; 85 грн 71 к. х 3 робочих дні = 257 грн 13 к.; 257 грн 13 к. - 54 грн 55 к. = 202 грн 58 к.), а всього не нарахована та не виплачена сума заробітної плати за 2016 рік склала 6 515 грн 58 к.

Загальна сума не нарахованої та не виплаченої заробітної плати за 2015-2016 роки склала суму 9 367 грн 58 к.

Під час роботи, кожного місяця, він неодноразово звертався до керівника підприємства з проханням про донарахування та виплату йому заробітної плати, на що отримував згоду та посилання на скрутне матеріальне становище підприємства і запевнення у повній виплаті всіх належних йому сум.

Він цілком довіряв керівництву підприємства відповідача, не бажав ускладнень відносин з останнім, а тому щомісячно чекав на донарахування та виплату заробітної плати у повному обсязі.

Однак, донарахування та виплата йому заробітної плати так і не відбулась до його звільнення з підприємства 05.12.2016.

Крім не донарахування та не виплати заробітної плати, йому також не була нарахована та виплачена грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Працюючи на підприємстві відповідача у період з 01.08.2013 по 05.12.2016 щорічна відпустка йому взагалі не надавалась.

Вважав, що з відповідача підлягає стягненню на його користь грошова компенсація за невикористані відпустки в загальній сумі 4 881 грн 60 к. (з розрахунку, визначеного п. 7 постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, а саме, шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством), з наступним множенням результату на число календарних днів відпустки.

При розрахунку компенсації за невикористану відпустку при звільненні за рахунковий період приймаються 12 місяців, які передували місяцю звільнення, оскільки звільнення є подією, з настанням якої виникає право на таку виплату і не залежить від того, за які робочі періоди провадиться нарахування компенсації.

Так, 12 місяців, які передували місяцю його звільнення становлять період з грудня 2015 року по листопад 2016 року.

Розрахунок середньоденної заробітної плати провадиться за тими ж правилами, що і середній заробіток для звичайних відпускних.

Його заробітна плата за період з грудня 2015 року по листопад 2016 року (12 місяців перед звільненням по 1800 грн 00 к., кожного місяця) склала 21 600 грн 00 к.

Кількість календарних днів року - 365 днів; кількість святкових і неробочих днів, встановлених законодавством - 11 днів; 365 днів - 11 днів = 354 дні; 21 600 грн : 354 дні = 61 грн 02 к., що є середньо денною заробітною платою.

Розрахунок кількості днів відпустки, на яке він має право: за періоди з 01.08.2013 по 31.07.2014 - 24 дні; за період з 01.08.2014 по 31.07.2015 - 24 дні; за період з 01.08.2015 по 31.07.2016 року - 24 дні; за період з 01.08.2016 по 01.12.2016 - 8 днів (24 дні : 354 дні = 0,068; 0,068 х 122 дні за 4 місяці = 8 днів).

Загальна кількість днів відпустки становить 80 днів.

Розрахунок суми компенсації: середньоденна заробітна плата - 61 грн 02 к.; 80 днів невикористаної відпустки; 61 грн 02 к. х 80 днів = 4 881 грн 60 к.

Таким чином, загальний розмір грошової компенсації за невикористані відпустки складає суму у розмірі 4 881 грн 60 к.

Також йому не були виплачені нараховані підприємством суми заробітної плати, а саме: за листопад 2016 року в розмірі 362 грн 50 к.; за грудень 2016 року в розмірі 54 грн 55 к., а всього 417 грн 05 к.

Загальна сума заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача на його користь становить 14 598 грн 36 к. (9 367 грн 58 к + 4 881 грн 60 к. + 417 грн 05 к. ) = 14 666 грн 23 к.

Вказані суми йому не були виплачені в день його звільнення, не дивлячись, на вимоги ст. 116 КЗпП України, згідно якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

При його звільненні 05.12.2016 на підприємстві його запевнили в тому, що донарахування та виплата всіх належних йому сум відбудеться під час повного розрахунку з ним, однак такий розрахунок з ним так і не був проведений.

Ні в день звільнення 05.12.2016, ні в наступні дні ніяких виплат він не отримував.

У подальшому він неодноразово приходив до ТОВ "Востокэнергоремонт" за розрахунком. Відповідач не заперечував проти виплати йому всіх належних сум, однак посилався на скрутне матеріальне становище на підприємстві, відсутність договорів, запевняв його у проведенні згодом повного розрахунку.

Не дочекавшись проведення з ним повного розрахунку, 27.07.2017 він був змушений звернутись до Головного управління Держпраці у Харківській області щодо порушень підприємством відповідача законодавства про працю відносно нього.

За результатами розгляду Головним управлінням Держпраці у Харківській області його заяви було виявлено порушення законодавства про працю щодо нього, що вбачається з листа Головного управління Держпраці у Харківській області від 23.08.2017 №К-716/02.03/12.-14/9118.

З вказаного листа Головного управління Держпраці у Харківській області від 23.08.2017 йому стало відомо, що відповідач начебто виплатив йому всі належні йому від підприємства суми при звільненні 19.01.2017, при цьому послався на його підпис у відомості на виплату грошей від 19.01.2017.

Однак, вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки станом на 19.01.2017 він не міг отримувати від підприємства відповідача будь-які кошти, оскільки перебував за межами України, будучи змушеним заробляти собі на життя за кордоном, де працював у період з 14.12.2016 по 09.03.2017 та з 23.03.2017 по 15.06.2017.

Ухвалою судді Зміївського районного суду від 02 листопада 2017 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено судовий розгляд.

17.11.2017 за клопотанням позивача відкладено розгляд справи.

15.01.2018 у зв'язку з першою неявкою представника відповідача продовжено строк розгляду справи та відкладено судовий розгляд.

01.03.2018 прийнято до розгляду уточнений позов і відкладено розгляд справи.

27.04.2018 вдруге прийнято уточнений позов і відкладено розгляд справи.

06.06.2018 у зв'язку з неявкою представника відповідача відкладено судовий розгляд справи.

05.07.2018 належним чином повідомлені учасники справи повторно в судове засідання не з'явилися.

Позивач ОСОБА_1 подав заяву про судовий розгляд справи за його відсутністю, підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, не заперечував проти ухвалення по справі заочного рішення. (а. с. 151).

Представник відповідача ТОВ "Востокэнергоремонт", який повідомлявся у порядку визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, про причини повторної неявки не повідомив, будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подавав.

Факт належного повідомлення відповідача ТОВ "Востокэнергоремонт" про місце і час розгляду справи підтверджується: відомостями рекомендованих листів, якими направлялися повістки на адресу місцезнаходження юридичної особи, але рекомендовані листи не були отримані та повернуті до суду з відміткою за зазначеною адресою не проживає (а. с. 86, 120, 150); а також відомостями списку справ, призначених до розгляду у Зміївському районному суді Харківської області і оголошеннями про виклик в судове засідання, що розміщені на загально доступному офіційному веб-порталі Судової влади України (а. с. 88, 91).

Оскільки суд не має відомостей про причину повторної неявки представника відповідача, який повідомлявся про час і місце розгляду справи у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, і від якого не надійшли відзив та заява про судовий розгляд за його відсутністю, справу вирішено на підставі наявних у ній даних та постановлено заочне рішення у відповідністю з частиною 4 статті 223, частиною 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, проти чого не заперечував позивач.

Зважаючи на те, що всі учасники справи в засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Пунктом 9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Оскільки судовий розгляд призначено за правилами ЦПК України в редакції, що була чинною до 14.12.2017, з складності справи, справу розглянуто за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі відомостей, наявних у позовній заяві та письмових доказах, встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ТОВ "Востокэнергоремонт" Код ЄДРПОУ: 31438136 має місце знаходження: 85205, Донецька область, м. Торецьк, вул. Герцена, буд. 11, кв. 3 (а. с. 49-52).

Згідно наказу ТОВ "Востокэнергоремонт" №209 К від 06.07.2016 вбачається, що на підставі протоколу №1 від 23.06.2016, затвердженого 23.06.2016 Позачерговими загальними зборами засновників (учасників) ТОВ "Востокэнергоремонт" призначено тимчасово виконуючим обов'язки Генерального директора ОСОБА_2 (а. с. 11, 112, 143).

Позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Востокэнергоремонт"у період з 01.08.2013 по 05.12.2016, що підтверджується: 1) на підставі письмової заяви ОСОБА_1 від 01.08.2013 наказом №307 К від 01.08.2013 прийнято на роботу на посаду майстра дільниці з дефектоскопії з посадовим окладом 1500 грн 00 к., з яким він був ознайомлений та підписав його; 2) на підставі письмової заяви ОСОБА_1 від 31.03.2017 наказом №162 К від 01.04.2014 ОСОБА_1 переведено на посаду начальника лабораторії з контролю виробництва з посадовим окладом 1800 грн 00 к.; на підставі письмової заяви ОСОБА_1 наказом №270 К від 05.12.2016 ОСОБА_1 звільнено за згодою сторін. (а. с. 7, 8, 9, 108-111, 139-142).

27.07.2017 ОСОБА_1 звернувся зі заявою до Головного управління Держпраці у Харківській області щодо можливих порушень законодавства про працю адміністрацією ТОВ "Востокэнергоремонт". (а. с. 12, 113, 144).

З листа Головного управління Держпраці у Харківській області №К-716/02.03/12.-14/9118 від 23.08.2017 вбачається, що з наданих адміністрацією ТОВ "Востокэнергоремонт" документів встановлено: наказом від 01.08.2013 №307 К ОСОБА_1 прийнято на основну роботу на посаду майстра дільниці дефектоскопії з тривалістю робочого дня 8 годин та з посадовим окладом 1700 грн 00 к. (згідно особової картки працівника), 1500 грн 00 к. згідно наказу від 01.08.2013 №307 K. З наказом від 01.08.2013 №307 К ОСОБА_1 ознайомлено під підпис. До заходу державного нагляду (контролю) не надана його письмова заява про прийняття його на роботу.

Згідно особової картки працівника за формою П-2 наказом від 01.04.2014 №162 К на підставі письмової заяви ОСОБА_1 від 31.03.2017 його переведено на посаду начальника лабораторії з контролю виробництва з посадовим окладом 1800 грн 00 к.

Наказом від 29.09.2016 №256 К 30.09.2016 ОСОБА_1 звільнено за згодою сторін згідно пункту 1 статті 36 КЗпПУ з основного місця роботи з посади начальника лабораторії з контролю виробництва, як зазначено в наказі від 29.09.2016 №256 К на підставі заяви. Але до заходу державного нагляду (контролю) адміністрацією підприємства не надано його заяви. В наказі від 29.09.2016 №256 К відсутній ОСОБА_1 підпис про ознайомлення його із зазначеним наказом.

В журналі обліку руху трудових книжок в графі "Дата та номер документа, на підставі якого прийнято працівника" здійснено запис про прийняття ОСОБА_1 01.08.2013 на посаду майстра дільниці з дефектоскопії та в графі "Дата і підстава видачі працівнику трудової книжки при звільненні" здійснено запис, що підставою видачі трудової книжки є наказ №256 К від 29.09.2016, але відсутній ОСОБА_1 підпис про отримання трудової книжки.

Наказом від 30.09.2016 №258 К 03.10.2016 ОСОБА_1 прийнято за сумісництвом (0,25 ставки) до ТОВ "Востокэнергоремонт" на посаду начальника лабораторії з контролю виробництва, про що також відповідно до вимог частини третьої ст. 24 КЗпПУ було повідомлене 30.09.2016 Східну ОДПІ м. Харкова ГУ ДФ Харківській області за відповідною формою. В зазначеному наказі відсутній підпис про ознайомлення ОСОБА_1 із зазначеним наказом. До заходу державного нагляду (контролю) не надана його письмова заява про прийняття його на роботу за сумісництвом. Посадовий оклад начальника лабораторії з контролю виробництва згідно штатного розпису станом на 01.10.2016 складав 362 грн 50 к. (0,25 ставки).

Наказом від 05.12.2016 №270 К 05.12.2016 ОСОБА_1 звільнено за згодою сторін згідно пункту 1 статті 36 КЗпПУ з основного місця роботи з посади начальника лабораторії з контролю виробництва на підставі заяви. З наказом цього ознайомлено про що свідчить його підпис.

07.08.2017 адміністрацією підприємства подано заяву до Слобідського ВП ГУНП в Харківській області щодо зникнення ОСОБА_1 особової справи, заяви про прийняття на роботу від 01.08.2013 та звільнення від 05.12.2017, а також трудової книжки Серії НОМЕР_2.

Згідно наданих табелів обліку робочого часу за період липень-грудень 2015 року, встановлено, що ОСОБА_1 відпрацьовано: в липні 168 годин (норма годин); в серпні 175 годин (норма годин); в вересні 176 годин (норма годин); в жовтні 40 годин (при нормі годин); в листопаді 44 години (при нормі годин); в грудні 6 годин (при нормі годин).

Документи щодо підстави зміни режиму йому роботи та розмірів посадового окладу (наказ про зміну режиму роботи, заява працівника про зміну йому режиму роботи, наказ про зміни розміру оплати праці, тощо) до заходу державного нагляду (контролю) адміністрацією підприємства не надані.

Згідно розрахунково-платіжних відомостей за період липень-грудень 2016 року, встановлено, що заробітну плату ОСОБА_1 нараховано: в липні 1450 грн 00 к. (оклад 1450 грн 00 к.); в серпні 1450 грн 00 к. (оклад 1450 грн 00 к.); в вересні 1450 грн 00 к. (оклад 1450 грн 00 к.); в жовтні 362 грн 50 к. (оклад 1450 грн 00 к.); в листопаді 362 грн 50 к. (оклад 1450 грн 00 к.); в грудні 54 грн 55 к. (оклад 1600 грн 00 к.).

Згідно наданих відомостей на виплату грошей за період липень 2016 року; грудень 2016 року заробітна плата виплачувалась з порушення вимог ч. 1 статті 115 КЗпПУ, а саме не дотримано строки виплати заробітної плати. Заробітна плата за: Липень 2016 виплачена 29.09.2016 в розмірі 1291 грн 27 к.; Серпень 2016 виплачена 29.09.2016 в розмірі 1291 грн 27 к.; Вересень 2016 виплачена 04.11.2016 в розмірі 1291 грн 27 к.; Жовтень 2016 виплачена 17.11 2016 в розмірі 291 грн 81 к.; Листопад 2016 виплачена 09.02.2016 в розмірі 291 грн 81 к.; Грудень 2016 виплачена 19.01.2017 в розмірі 43 грн 91 к.

В порушення вимог статті 116 КЗпПУ виплата сум, що належать ОСОБА_1 від підприємства при звільненні виплачені 19.01.2017, про що свідчить його підпис в відомості на виплату грошей від 19.01.2017, але згідно наданих до заходу державного нагляду (контролю) документів адміністрацією підприємства не проведено з ним повний розрахунок, в тому числі в порушення вимог статті 83 КЗпПУ грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки йому не нараховано та не виплачено.

Згідно його особової картки працівника за формою П-2, встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві в період з 01.08.2013 по 05.12.2016, але за час роботи щорічна відпустка йому не надавалась, чим не дотримано вимоги частини п'ятої статті 80 КЗпПУ.

В порушення вимог ст. ст. 163, 165 КЗпПУ на підприємстві працівникам задіяних на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, на роботах, де можливий вплив на шкіру шкідливо діючих речовин працівникам не видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття, інші засоби індивідуального захисту, мило, змиваючі та знешкоджуючі засоби.

Таким чином, питання викладені в заяві ОСОБА_1 (трудові відносини, проведення розрахунку при звільненні, тощо) мають ознаки індивідуального трудового спору.

За результатом проведеного заходу державного нагляду (контролю) інспектором праці вживаються заходи в межах наданих повноважень.

З метою встановлення фактичної суми заборгованості по заробітній платі період роботи в ТОВ "Востокэнергоремонт" пропоновано звернутися до Головного управління ДФС у Харківській області за випискою персоніфікованих даних. (а. с. 13-14, 114-115, 145-146).

Даними Індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1, а також відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФІС України про суми виплачених доходів за 2013-2016 роки підтверджуються доводи позивача про те, що йому був виплачений дохід на рівні нижчому, ніж встановлений посадовий оклад (а. с. 15, 27-28, 116, 147).

З довідок ТОВ "Енергопрогрес" №48/08-35, №48/08-35а від 15.06.2017 вбачається, що ОСОБА_1 в складі групи спеціалістів працював на будівництві АЕС "Бушер", згідно контракту у період з 14.12.2016 по 09.03.2017 та з 23.03.2017 по 15.06.2017. (а. с. 16, 17, 117, 118, 148, 149). Таким чином, виключається можливість отримання ним будь-яких сум у відповідача 19.01.2017.

Відомостями довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Комсомольською селищною радою Зміївського району Харківської області №6851 від 13.10.2017, підтверджується, що ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_3. (а. с. 24).

Згідно довідки Зміївського районного центру зайнятості №2461 від 05.09.2017 ОСОБА_1 у Зміївському районному центрі зайнятості на обліку не перебуває (а. с. 25).

Також, згідно відомостей довідки управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області №02-37/1222 від 05.09.2017 ОСОБА_1 на обліку в управлінні соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації станом на 05.09.2017 не перебуває, ніяких видів допомоги не отримує (а. с. 26).

Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці").

Відповідно до ст. 47 Кодексу Законів про працю України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У частині другій статті 233 Кодексу Законів про працю України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013вказується, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Схожий висновок було зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-331цс17 вказано, що "в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат".

Згідно з частиною першою статті 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року №95, прийнятої Генеральною конференцією Міжнародної організації праці, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Частиною п'ятою статті 97 Кодексу Законів про працю України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Частиною шостою статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Статтею 2 Закону України "Про відпустки" передбачено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про відпустки" щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам (частина дванадцята статті 10 Закону України "Про відпустки").

Порядок обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки врегульовано Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадяться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацом першим п. 7 розділу IV вказаного вище Порядку передбачено, що нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Позивачем ОСОБА_1 надано докази виникнення трудових правовідносин між ним та відповідачам ТОВ "Востокэнергоремонт" та наявності з боку відповідача невиконаних зобов'язань щодо проведення з позивачем повного розрахунку в день його звільнення.

За розрахунками позивача ОСОБА_1, підтвердженими відомостями щодо розміру його посадового окладу та відомостями про відпрацьований час та отримані ним доходи, сума не нарахованої та не виплаченої заробітної плати за 2015-2016 роки складає 9367 грн 58 к.; грошова компенсація за не використані відпустки - 4881 грн 60 к.; заборгованість по заробітній платі - 417 грн 05 к., а всього 14666 грн 23 к.

Відповідач будь-яких заперечень проти позовної заяви не надав, не спростував розрахунки не донарахованої та не виплаченої суми заробітної плати, суми компенсації за невикористані відпустки, заборгованості по заробітній платі.

За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1, є обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ТОВ "Востокэнергоремонт" належить стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 704 грн. 80 коп.

Відповідно до частини 6 статті 259 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення у даній справі, яка розглянута по суті 05 липня 2018 року, відкладено до 10 липня 2018 року.

Згідно частини 5 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України, дата складання повного рішення - 10 липня 2018 року, є датою ухвалення рішення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокэнергоремонт" на користь ОСОБА_1 14666 (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн 23 к., яка складається з наступного: не нарахованої та не виплаченої заробітної плати за 2015-2016 роки - 9367 (дев'ять тисяч триста шістдесят сім) грн 58 к.; грошової компенсації за невикористані відпустки - 4881 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн 60 к.; заборгованості по заробітній платі - 417 (чотириста сімнадцять) грн 05 к.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокэнергоремонт" до Державного бюджету України (стягувач Державна судова адміністрація України) судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 к., які перерахувати на рахунок дотримувача 31211256026001, дотримувач коштів: ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783; банк дотримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, який може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 10.07.2018 року.

Позивач - ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: 63460, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Востокэнергоремонт", місцезнаходження: 85205, Донецька область, м. Торецьк, вул. Герцена, буд. 11, кв. 3, ЄДРПОУ: 31438136.

Головуючий: В. В. Овдієнко