Ухвала

від 03.07.2018 по справі 482/498/15-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

3 липня 2018 року

м. Київ

справа № 482/498/15-к

провадження № 51-1449 км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 4 березня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015150280000008, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі КК) не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 вересня 2015 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років шість місяців з конфіскацією всього майна; за ч. 1 ст. 317 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років шість місяців з конфіскацією всього майна.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він у невстановленому місці, за невстановлених обставин, у невстановлені дату та час, діючи умисно та протиправно, порушуючи Закон України №60/95-ВР від 15.02.1995 року «Про незаконний обіг в Україні наркотичних речовин, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», з метою наживи та збагачення, в невстановленому місці придбав наркотичний засасіб канабіс в особливо великих розмірах, який зберігав на території домоволодіння за місцем мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшого його збуту.

Так, 20 січня 2015 року в період часу з 12 год 05 хв по 13 год 26 хв. на підставі ухвали слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 16січня 2015 року було проведено обшук території домоволодіння за місцем постійного проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено з кімнати будинку поліетиленовий пакет з насінням рослинного походження сіро-зеленого кольору; з підсобного приміщення п`ять поліетиленових пакетів з речовиною рослинного походження сіро-зеленого кольору з характерними ознаками коноплі; з підсобного приміщення один поліетиленовий мішок білого кольору з речовиною рослинного походження сіро-зеленого кольору з характерними ознаками коноплі, яка згідно висновку експерта №98 від 20 січня 2015 року є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, вага якого у висушеному стані становить 5058,953 гр.

Крім того, 20 січня 2015 року в денний час, точного часу в ході досудового слідства не встановлено, ОСОБА_6 , знаходячись за місцем свого постійного мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , умисно безоплатно надавав приміщення за вищевказаною адресою ОСОБА_8 для незаконного вживання особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу, шляхом паління з використанням цигарок, забезпечивши тим самим можливість вчинити зазначені дії.

ОСОБА_8 , скориставшись дозволом, вжив за місцем мешкання ОСОБА_6 особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс шляхом паління.

Апеляційний суд Миколаївської області скасував вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання та ухвалив свій вирок від 4 березня 2016 року, яким ОСОБА_6 визнав винуватим і призначив йому покарання за ч. 3 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років з конфіскацією всього майна; за ч. 1 ст. 317 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років з конфіскацією всього майна.

Зарахував ОСОБА_6 строк попереднього ув`язнення у період з 20 січня 2015 року по 04 березня 2016 року (включно), що складає 1 рік 1 місяць 13 днів, у строк покарання у виді позбавлення волі із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі, що становить 2 роки 2 місяці 26 днів.

В решті вирок суду залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що судовий розгляд у судах першої та апеляційної інстанцій проведено неповно та однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. При цьому зазначає, що суд безпідставно відхилив показання свідків, які підтверджували його невинуватість у вчиненні злочинів, а інші покази свідків взяв до уваги. Крім того, вказує, що медичний огляд ОСОБА_8 був проведений не 20 січня 2015 року, а на наступний день, що, на думку засудженого, ставить під сумнів доведення його вини в утриманні та наданні приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила її залишити без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , які підтримали касаційну скаргу засудженого та просили її задовольнити, доводи прокурора ОСОБА_5 та перевіривши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено ч. 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412414 цього Кодексу.

Причому можливість скасування касаційним судом судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій внаслідок неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК) і через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачена.

Зі змісту касаційної скарги засудженого убачається, що він, крім іншого, посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та фактично просить доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Твердження засудженого про недоведеність його вини у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 та ч. 1 ст. 317 КК, є безпідставними, оскільки протилежні висновки місцевого суду в цій частині ґрунтуються, у відповідності до вимог ст. 370 КПК, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені відповідними доказами.

Такі висновки відповідають: даним протоколу обшуку від 20січня 2015 року; показанням свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про те, що 20 січня 2015року за участю понятих та ОСОБА_6 проводився обшук за місцем мешкання останнього по АДРЕСА_1 , в ході обшуку було виявлено та вилучено в одній з кімнат будинку недопалки з попільниці, а в господарському приміщенні був виявлений мішок з речовиною, схожою на коноплю, а також пакети з речовиною, схожою на коноплю, які знаходилися у мішку; свідка ОСОБА_8 , який показав, що 20 січня 2015 року, зустрівши ОСОБА_6 , останній запропонував зайти до будинку, де він мешкає, щоб покурити коноплю, і він погодився. Коли вони знаходились у будинку, то ОСОБА_6 виходив і через хвилин десять прийшов та приніс наркотичні засоби, які вони вживали разом, недопалки залишаючи в попільниці. Після того, як він пішов з будинку ОСОБА_6 , був затриманий працівниками міліції і при медичному огляді в Новоодеській ЦРЛ було встановлено у нього стан наркотичного сп`яніння.

Крім того, згідно з висновками експерта № 98 від 20 січня 2015 року та № 120 від 23січня 2015 року речовина рослинного походження, вилучена під час проведення обшуку на території місця мешкання ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 , у пакетах №№ 13 є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, загальна маса якого в перерахунку на суху речовину становить 5058,953 грама, що є особливо великим розміром, а у вилучених під час проведення обшуку на території домоволодіння за місцем мешкання ОСОБА_6 13недопалках виявлено суміш речовини рослинного походження, що у своєму складі містить особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (марихуану), маса якого в перерахунку на суху речовину становить 1,114 грама. Ці висновки обґрунтовано визнані апеляційним судом такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Про умисел на збут наркотичних засобів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх; тощо. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за збут таких засобів і речовин настає незалежно від їх розміру (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів № 4 від 26 квітня 2002 року).

Про умисел ОСОБА_6 на збут наркотичних засобів свідчить як особливо великий розмір, так і спосіб упакування та розфасування виявленого у його домоволодінні особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 в господарському приміщенні, а саме в хліву для утримання худоби був вилучений мішок, в якому знаходилась речовина схожа на коноплю та розфасовані пакети (разом з канабісом в крупно подрібненому стані в мішку також знаходились 5 пакетів з наркотичним засобом в подрібненому стані).

А тому апеляційним судом обґрунтовано зазначено, що з огляду на зберігання ОСОБА_6 значної кількості наркотичного засобу, в тому числі і фасованого, з урахуванням того, що ОСОБА_6 в наркодиспансері на обліку не перебуває, умисел останнього був направлений саме на збут наркотичних засобів.

Доводи засудженого про те, що суд безпідставно не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не заслуговують на увагу, оскількиу вироку зазначені підстави для таких висновків суду щодо показань вищезазначених свідків, які є близькими родичами обвинуваченого та мають зацікавленість у справі. Крім того, показання вказаних свідків спростовуються іншими доказами.

Також є безпідставними доводи засудженого про те, що суд не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які стверджували, що 19 січня 2015 року до будинку ОСОБА_6 з мішком підходили ОСОБА_17 з іншою особою.

У судовому засіданні встановлено, що свідок ОСОБА_17 приходила додому до ОСОБА_6 19 січня 2015 року близько о 17 годині, але вдома його не було і вона прийшла зранку 20 січня 2015 року із знайомим, пропонувала ОСОБА_6 випити, він відмовився і вони пішли. ОСОБА_17 приходила до ОСОБА_6 з пакетом із пляшками і з цим же пакетом вона пішла від нього.

Водночас є необґрунтованими доводи засудженого про те, що медичний огляд ОСОБА_8 був проведений не 20 січня 2015 року, а на наступний день, що, на його думку, ставить під сумнів доведеність його вини в утриманні та наданні приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів.

Вказані обставини були встановлені не лише на підставі даних цього медичного огляду, а виходячи із всієї сукупності доказів, яка обґрунтовано визнана судом апеляційної інстанцій достатньою для доведення вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 317 КК. Зокрема, судами зроблено відповідні висновки й на підставі показань свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , даних протоколу обшуку від 20січня 2015 року, проведеного на території домоволодіння за місцем мешкання ОСОБА_6 , висновку експерта № 120 від 23січня 2015 року.

Всі ці докази узгоджуються між собою. Так, показання свідка ОСОБА_8 об`єктивно підтверджуються даними протоколу обшуку про виявлення та вилучення 13 недопалків, у яких згідно з висновком експерта №120 від 23 січня 2015року виявлена суміш речовини рослинного походження, яка у своєму складі містить особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс (марихуану).

Крім того, відповідно до п. 7 Порядку проведення медичного огляду та медичного обстеження осіб, які зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України Міністерства внутрішніх справ України № 158/417 від 16 червня 1998 року, термін медичного обстеження не повинен перевищувати 10 діб.

А згідно з актом медичного огляду №14 від 21 січня 2015 року обстеження ОСОБА_8 , під час якого в нього було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, проводилось у строк, який не перевищував визначений у вищезазначеному Порядку, що вказує на правильну оцінку апеляційним судом достовірності результатів цього медичного огляду.

А тому, враховуючи сукупність вищезазначених доказів, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_6 вчинив незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів в особливо великих розмірах та організацію місця для незаконного вживання наркотичних засобів і надання приміщення з цією метою. Цей висновок є обґрунтованим і не викликає сумніву у колегії суддів.

Таким чином, судом об`єктивно, повно і всебічно встановлено обставини кримінального провадження. У вироку суду у повній відповідності до вимог ст. 374 КПК наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК, та які досліджені й оцінені із дотриманням положень ст. 94 КПК. В основу обвинувального вироку покладені виключно ті докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Дії засудженого ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК кваліфіковано судом правильно.

Покарання засудженому апеляційним судом призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України.

За таких обставин суд визнає вирок апеляційного суду таким, що відповідає вимогам статей 374, 420 КПК.

На думку суду, в процесі судового та апеляційного розгляду кримінального провадження істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, суд

ухвалив:

вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 4 березня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3