Рішення

від 10.07.2018 по справі 905/576/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.07.2018 м.Харків Справа № 905/576/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторгівельна фірма ЗОРЯ , смт. Зарічне, Лиманський район, Донецька область

про : стягнення 147580,02грн.

за участю представників :

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЙА» м.Дніпро, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторгівельна фірма ЗОРЯ , смт. Зарічне, Лиманський район, Донецька область про стягнення грошових коштів у розмірі 134875,30грн., з яких: 113024,00грн. - основний борг; 1449,18грн. - 3% річних; 6353,08грн. - інфляційні нарахування; 14049,04грн. - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №02/10/17 від 02.10.17р. в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/576/18.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.03.18р. відкрито провадження у справі №905/576/18; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 25.04.18р.

20.04.18р. до суду від позивача надійшли:

- клопотання згідно, якого позивач не заперечує про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, а також просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі;

- клопотання про дослідження оригіналів доказів та докази в оригіналі;

- заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

23.04.18р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 25.04.18р. розгляд справи відкладено на 22.05.18р.

21.05.18р. до суду від позивача надійшли наступні документи:

- заява про заміну позивача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЙА» його правонаступником - ОСОБА_2 підприємством «МІРІАЛ-ПРАЙМ» на підставі договору про відступлення права вимоги від 15.05.18р.;

- клопотання (вх.№10385/18 від 21.05.18р.), у якому позивач просить суд продовжити строк підготовчого провадження у справі, задовольнити заяву про заміну позивача у справі та оголосити перерву у судовому засіданні для надання відповідачу можливості добровільного погашення визнаного ним боргу.

Також, 21.05.18р. до суду від ОСОБА_2 підприємства «МІРІАЛ-ПРАЙМ» надійшла заява про залучення до участі справі ОСОБА_2 підприємства «МІРІАЛ-ПРАЙМ» як правонаступника позивача на підставі договору відступлення права вимоги від 15.05.18р. за яким ПП «МІРІАЛ-ПРАЙМ» набув права вимоги за договором купівлі-продажу №02/10/17 від 02.10.17р., яким обґрунтовано позовні вимоги; клопотання про дослідження оригіналів доказів та докази в оригіналі;

Ухвалою господарського суду від 22.05.18р. замінено позивача у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЙА» , м.Дніпро на його правонаступника Приватне підприємство «МІРІАЛ-ПРАЙМ» , м.Дніпро.

Також, 22.05.18р. судом постановлена ухвала про розгляд справи №905/576/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.06.18р.

18.06.18р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (з додатками).

Ухвалою суду від 19.06.18р. за результатами підготовчого провадження задоволено заяву ОСОБА_2 підприємства «МІРІАЛ-ПРАЙМ» про збільшення позовних вимог до 147580,02грн.; закрито підготовче провадження у справі №905/576/18 та розгляд справи по суті призначено на 10.07.18р.

03.07.18р. до суду надійшли:

- заява ОСОБА_2 підприємства «МІРІАЛ-ПРАЙМ» (з додатками) про заміну позивача у справі на його правонаступника Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпро на підставі договору про відступлення права вимоги від 27.06.18р.;

- заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпро (з додатками) про залучення до участі у справі в якості позивача, як правонаступника ОСОБА_2 підприємства «МІРІАЛ-ПРАЙМ» та оголошення перерви в судовому засіданні.

06.07.18р. від відповідача надійшла заява в якій останній не заперечує проти заміни позивача ОСОБА_2 підприємства «МІРІАЛ-ПРАЙМ» на правонаступника Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

09.07.18р. від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшло клопотання про огляд судом оригіналів доказів та докази в оригіналі.

Ухвалою суду від 10.07.18р. замінено позивача у справі Приватне підприємство «МІРІАЛ-ПРАЙМ» , м.Дніпро на його правонаступника Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк.

У судове засідання 10.07.18р. представники сторін не з'явилися; про місце, час та дату слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

Відповідачем відзив на позовну заяву суду не наданий.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на наведене, суд вирішує спір по суті за наявними матеріалами на підставі ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

02.10.17р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЙА» (продавець), яке відступило право вимоги ОСОБА_2 підприємству «МІРІАЛ-ПРАЙМ» , яке в подальшому відступило право вимоги Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та відповідачем (покупець) Товариством з обмеженою відповідальністю Агроторгівельна фірма Зоря укладений договір купівлі-продажу №02/10/17 (далі за текстом - договір), згідно, якого продавець зобов'язується передати в обумовлені строки (строк) у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити на умовах, обумовлених цим договором, макуху соняшникому (п.1.1. договору).

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. договору, ціна продукції: 3200,00 за одну тонну, без ПДВ. Кількість продукції 36,00 тони+/- 10%. Орієнтовна сума за продукцію: 115200,00 +/- 10% гривень.

Згідно п.2.5. договору, розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі виставленого рахунку.

Термін оплати - на протязі п'яти банківських днів з моменту отримання продукції (п.2.6. договору).

Відповідно до п.п.4.1., 4.2. договору, продавець передає продукцію на умовах СРТ - склад покупця (Донецька обл., Волноваський р-н, с.Вільне), відповідно до Міжнародних правил з тлумачення термінів Інкотермс 2010. Строк поставки продукції - до 04.10.2017р.

Продавець передає покупцеві одночасно з передачею продукції товарні накладні, а також документи, що засвідчують якість і комплектність продукції, а також інші документи, передбачені законодавством України. У разі не надання необхідних документів, покупець має право відмовитися від приймання продукції або призупинити приймання до надання необхідних документів (п.4.3. договору).

Згідно п.5.1. договору, у разі часткового або повного невиконання однією із сторін умов цього договору, винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Умовами п.5.2. сторони визначили, що за порушення строків оплати, передбачених цим договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неоплаченої продукції.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за даним договором, але не більше ніж до 31.12.18р. (п.7.8. договору).

Договір підписано керівниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі видаткової накладної №031001 від 03.10.17р. та товарно-транспортної накладної №664999 від 03.10.17р. відповідачу було поставлено товар на загальну суму 113024,00грн., який був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) на відповідній видатковій накладній та товарно-транспортній накладній без зауважень та заперечень.

Як зазначає позивач, разом із продукцією були передані всі належні документи передбачені п.4.3 договору.

Видаткова накладна та рахунок-фактура містять посилання на договір купівлі-продажу №02/10/17 від 02.10.17р.

Таким чином, на виконання умов договору купівлі-продажу №02/10/17 від 02.10.17р., позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 113024,00грн.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача на вказану суму за вказаним договором не спростований.

За твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу №02/10/17 від 02.10.17р., поставлений товар у встановлений строк не сплатив, у зв'язку з чим, за відповідачем рахується заборгованість за вищезазначеним договором в розмірі 113024,00грн.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, нараховані та пред'явлені до стягнення 3% річних у розмірі 2294,54грн. та інфляційні нарахування у розмірі 8631,74грн., а також на підставі п.5.2. договору пеня у розмірі 23629,74грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення договору купівлі-продажу №02/10/17 від 02.10.17р. між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Як визначено в ст.655 Господарського кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п.2.6. договору, визначено, що оплата покупцем товарів здійснюється в термін - на протязі п'яти банківських днів з моменту отримання продукції.

З матеріалів справи вбачається, що продукція була отримана відповідачем 03.10.17р. згідно видаткової накладної №031001 від 03.10.17р.

Відповідач у встановленому договором порядку не відмовився від прийняття поставлених товарів та не повідомив постачальника про будь-які недоліки чи невідповідності. Будь-яких актів невідповідності з приводу поставленого товару сторони не надали.

Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

За вказаних підстав, відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача згідно видаткової накладної від 03.10.17р. до 10.10.17р. (включно).

Виходячи з наведених вище норми законодавства та встановлених судом фактичних обставин щодо отримання відповідачем товару по договору купівлі-продажу №02/10/17 від 02.10.17р. у останнього виникло зобов'язання з його оплати.

Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача перед позивачем становить 113024,00грн. Доказів перерахування коштів в сумі 113024,00грн. на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу №02/10/17 від 02.10.17р., щодо оплати поставленого товару у строки обумовлені сторонами договору поставки, не виконав, а отже прострочив виконання зобов'язання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотнього суду не надано.

За таких обставин, враховуючи викладене, позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 113024,00грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних за період з 11.10.17р. по 14.06.18р. в розмірі 2294,54грн. та інфляційні втрати за період з жовтень 2017 року по травень 2018 року в розмірі 8631,74грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що 3% річних, та наданий розрахунок є арифметично вірним.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2294,54грн., підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Таким чином, вірним є період нарахування інфляційних з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, а саме з листопада 2017р. по травень 2018р. включно.

Судом перевірено розрахунок інфляційних нарахувань та встановлено, що інфляційні нарахування за повні місяці з листопада 2017р. по травень 2018р. складають 7189,19грн.

З наведених підстав, позовні вимоги в цій частині підлягаю частковому задоволенню в розмірі 7189,19грн.

Крім 3% річних та інфляційних нарахувань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, нараховану за період з 11.10.17р. по 14.06.18р. у розмірі 23629,74грн.

Відповідно до ст.549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.2. договору, за порушення строків оплати, передбачених цим договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неоплаченої продукції.

Згідно п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р., за приписом ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Разом з тим, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру пені за період прострочки платежу за загальний період з 11.10.17р. по 14.06.18р., суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично невірним, оскільки такий розрахунок здійснено з порушенням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору та приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України суд дійшов висновку, що розмір пені, який підлягає стягненню за період з 11.10.17р. по 11.04.18р. становить 16891,67грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Перевірка розрахунку 3% річних, інфляційних нарахувань та пені судом здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон» .

Суд відмовляє в задоволенні клопотань Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та ТОВ Агроторгівельна фірма Зоря щодо оголошення перерви у справі №905/576/18 з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду від 19.06.18р. закрито підготовче провадження у даній справі та призначено розгляд справи по суті.

Відповідно до ст.216 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи.

Заявниками клопотання не надано суду доказів на підставі яких, суд міг би дійти висновку про неможливість розгляду справи №905/576/18 в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідач заперечень проти позову не надав доводи позивача не спростував.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

При цьому, судом встановлено, що позивачем був сплачений судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.2 ч.2. ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає

1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з розміру позовних вимог 147580,02грн. позивач мав сплатити судовий збір в сумі 2213,70грн.

Згідно квитанцій ПАТ КБ ПриватБанк від 22.03.18р. на суму 2023,14грн. та від 15.06.18р. на суму 191,00грн. позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 2214,14грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем не подано відповідного клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 0,44грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторгівельна фірма ЗОРЯ , смт. Зарічне, Лиманський район, Донецька область про стягнення грошових коштів у сумі 147580,02грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агроторгівельна фірма ЗОРЯ (вул. Шевченка, буд. 2 Б, смт. Зарічне, Лиманський район, Донецька область, 84442; ЄДРПОУ 25580292) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 49000; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму основного боргу в розмірі 113024,00грн., 3% річних в розмірі 2294,54грн., інфляційні нарахування в сумі 7189,19грн., пеню в сумі 16891,67грн. та судовий збір у сумі 2090,99грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Рішення складено та підписано 10.07.18р.

Суддя М.О. Лейба