Рішення

від 02.07.2018 по справі 910/23663/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2018Справа № 910/23663/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ СІТІ ІНТЕРТЕЙМЕНТ

до 1. Комунального підприємства Київблагоустрій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

3. Головного управління державної казначейської служби України у м.Києві

про стягнення 47 778,23 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від позивача: Литвиненко О.І.

від відповідача 1: Куценко О.В.

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю КИЇВ СІТІ ІНТЕРТЕЙМЕНТ звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Комунального підприємства Київблагоустрій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 47 778,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надав КП Київблагоустрій доручення від 27 травня 2014 року №94/05-14 про демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою, в тому числі тимчасових споруд на території Центрального парку культури і відпочинку м. Києва за адресою: м. Київ, Володимирський узвіз, 2. Комунальним підприємством Київблагоустрій за дорученням Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 травня 2014 року було демонтовано малі архітектурні форми (тимчасові споруди) Товариства з обмеженою відповідальністю Київ Сіті Інтертеймент що знаходилися на території Центрального парку культури і відпочинку м. Києва за адресою: м. Київ, Володимирський узвіз, 2. За роботи з демонтажу тимчасових споруд Комунальним підприємством Київблагоустрій було виставлено позивачу рахунок-фактура №2014080207 від 23 липня 2014 року на загальну суму 47 778,23 грн. Згідно з платіжним дорученням №7 від 28 липня 2014 року позивач оплатив зазначений рахунок на суму 47 778,23 грн. 28 липня 2014 року між позивачем та Комунальним підприємством Київблагоустрій був підписаний акт №207 виконаних робіт на суму 47 778,23 грн., після чого конструкції були повернуті позивачу. Позивач, вважаючи, що дії Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства Київблагоустрій є протиправним звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва. Постановою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2015 та якою визнано дії Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із демонтажу малих архітектурних форм у кількості 54 штуки, розташованих на території Центрального парку культури і відпочинку м. Києва за адресою: м. Київ, Володимирський узвіз, 2 протиправними, набрала законної сили. У зв'язку з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 47 778,23 грн., яку він не мав на меті сплачувати за умови дотримання законодавства в частині дотримання порядку демонтажу малих архітектурних форм.

Ухвалою від 03.01.2018р. відкрито провадження по справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.02.2018р. Вказаною ухвалою залучено Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Відповідач 1 у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що постановою суду адміністративної юрисдикції визнано протиправними дії Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу малих архітектурних форм позивача, а Комунальне підприємство Київблагоустрій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) лише виконує доручення, які надає відповідач 2. Отже, на думку вказаного учасника судового процесу, шкода позивачу була завдана саме неправомірними діями Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

02.02.2018р. судом відкладено підготовче засідання на 19.02.2018р.

19.02.2018р. судом було задоволено клопотання позивача про залучення в якості співвідповідача Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), строк розгляду справи розпочато заново, призначено судове засідання на 19.03.2018р.

У судовому засіданні 19.03.2018р. судом було прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, в якій Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ СІТІ ІНТЕРТЕЙМЕНТ просило суд стягнути в рівних долях з відповідачів грошові кошти в сумі 47 778,23 грн. та витрати по сплаті судового збору; відкладено підготовче засідання на 20.04.2018р.

Відповідач 2 у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, з огляду на наявність підстав для застосування до спірних правовідносин загальних правових норм щодо відшкодування шкоди, завданої під час господарської або технічної діяльності, а отже, відповідальною за таку шкоду є особа, яка безпосередньо її завдала позивачу.

У судовому засіданні 20.04.2018р. судом було відхилено як необґрунтоване та безпідставне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ СІТІ ІНТЕРТЕЙМЕНТ про залучення співвідповідачів; відкладено підготовче засідання на 07.05.2018р.

07.05.2018р. представником позивача було подано уточнену позовну заяву, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю КИЇВ СІТІ ІНТЕРТЕЙМЕНТ просило суд залучити до участі у розгляді справи в якості відповідача 3 Головне управління державної казначейської служби України у м.Києві та стягнути з місцевого бюджету територіальної громади міста Києва через Головне управління державної казначейської служби України у м.Києві шляхом безспірного списання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ СІТІ ІНТЕРТЕЙМЕНТ грошові кошти в сумі 47 778,23 грн.

Ухвалою від 07.05.2018р. прийнято заяву №03/05 від 03.05.2018р. Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ СІТІ ІНТЕРТЕЙМЕНТ до розгляду; залучено до участі у розгляді справи в якості відповідача 3 Головне управління державної казначейської служби України у м.Києві.

07.05.2018р. судом відкладено підготовче засідання на 21.05.2018р.

Відповідач 3 у відзиві від 18.05.2018р. проти задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ СІТІ ІНТЕРТЕЙМЕНТ заперечував з тих підстав, що органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання грошових коштів. До того ж, вказаним учасником судового процесу вказано про необхідність застосування до спірних правовідносин норм статей 22 Цивільного кодексу України та ст.225 Господарського кодексу України.

21.05.2018р. підготовче засідання будо відкладено на 18.06.2018р.

18.06.2018р. судом закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті на 02.07.2018р.

З метою повідомлення відповідачів 2 та 3 про дату, час та місце судового засідання на адресу вказаних учасників судового процесу було скеровано ухвали від 18.06.2018р. про повідомлення у відповідності до ст.120 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 02.07.2018р. представником позивача було підтримано позовні вимоги (в редакції заяви від 07.05.2018р.).

Представник відповідача 1 позов Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ СІТІ ІНТЕРТЕЙМЕНТ (в редакції заяви від 07.05.2018р.) підтримав.

Представники відповідачів 2 та 3 в судове засідання 02.07.2018р. не з'явились, проте, про дату, час та місце розгляду спору були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями.

До того ж, судом прийнято до уваги, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

До того ж, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі 2 та 3 мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами від 18.06.2018р. та з попередніми судовими рішеннями по справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Наразі, за висновками суду, неявка представників відповідачів 2 та 3 не перешкоджає розгляду справи по суті у судовому засіданні 02.07.2018р.

В судовому засіданні 02.07.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

27.05.2014р. Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було надано Комунальному підприємству Київблагоустрій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доручення №94/05-14 про демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою, в тому числі, тимчасових споруд на території Центрального парку культури і відпочинку м. Києва за адресою: м. Київ, Володимирський узвіз, 2.

Комунальним підприємством Київблагоустрій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі вказаного вище доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було демонтовано малі архітектурні форми (тимчасові споруди) Товариства з обмеженою відповідальністю Київ Сіті Інтертеймент , що знаходились на території Центрального парку культури і відпочинку м. Києва за адресою: м. Київ, Володимирський узвіз, 2.

Листом №2/06-14 від 04 червня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Київ Сіті Інтертеймент звернулось до відповідачів 1 та 2 з вимогою про повернення демонтованих малих архітектурних форм, а саме керуючись п. 13.3.5 Правил благоустрою за відповідним актом приймання-передачі повернути позивачу належні йому конструкції, але без стягнення вартості робіт з їх демонтажу, перевезення, розвантаження та зберігання.

У відповідь на означене звернення Комунальним підприємством Київблагоустрій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було направлено позивачу лист №043-662 від 16.06.2014р., в якому вказано про зберігання демонтованих споруд у відповідача 1 та можливість їх повернення на підставі відповідної заяви.

У відповідь на означений лист Товариством з обмеженою відповідальністю Київ Сіті Інтертеймент було направлено вимогу №4/05-14 від 17.06.2014р. про повернення демонтованих малих архітектурних форм.

За роботи з демонтажу тимчасових споруд Комунальним підприємством Київблагоустрій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було виставлено позивачу рахунок-фактуру №2014080207 від 2307.2014р. на загальну суму 47 778,23 грн.

Згідно з платіжним дорученням №7 від 28.07.2014 р. позивачем було перераховано грошові кошти в якості оплати за виставленим відповідачем 1 рахунком.

28.07.2014р. Комунальним підприємством Київблагоустрій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю Київ Сіті Інтертеймент було підписано акт №207 виконаних робіт, згідно якого відповідачем 1 було виконано, а позивачем прийнято роботи по демонтажу конструкцій за адресою: м. Київ, Володимирський узвіз, 2.

За твердженнями позивача, після підписання вказаного вище акту виконаних робіт тимчасові конструкції було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю Київ Сіті Інтертеймент .

Постановою від 30.10.2014р. Київського апеляційного адміністративного суду по справі №826/7990/14, яку було залишено без змін ухвалою від 26.11.2015р. Вищого адміністративного суду України по справі №К/800/59630/14, визнано протиправними дії Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з демонтажу малих архітектурних форм у кількості 54 одиниць, розташованих на території Центрального парку культури і відпочинку м.Києва адресою: м.Київ, вул.Володимирський узвіз, 2.

З огляду на наведені вище обставини, посилаючись на те, що внаслідок протиправних дій Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Товариству з обмеженою відповідальністю КИЇВ СІТІ ІНТЕРТЕЙМЕНТ було завдано шкоди в розмірі 47 778,23 грн., останній звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Судом вказувалось, що відповідач 1 у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що постановою суду адміністративної юрисдикції визнано протиправними дії Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу малих архітектурних форм позивача, а Комунальне підприємство Київблагоустрій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) лише виконує доручення, які надає відповідач 2. Отже, на думку вказаного учасника судового процесу, шкода позивачу була завдана саме неправомірними діями Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідач 2 у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, з огляду на наявність підстав для застосування до спірних правовідносин загальних правових норм щодо відшкодування шкоди, завданої під час господарської або технічної діяльності, а отже, відповідальною за таку шкоду є особа, яка безпосередньо її завдала позивачу.

Відповідач 1 у відзиві від 18.05.2018р. проти задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ СІТІ ІНТЕРТЕЙМЕНТ заперечував з тих підстав, що органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання грошових коштів. До того ж, вказаним учасником судового процесу вказано про необхідність застосування до спірних правовідносин норм статей 22 Цивільного кодексу України та ст.225 Господарського кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься відшкодування шкоди. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У відповідності до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи. Вказану правову позицію було висловлено Верховним Судом у постановах від 23.05.2018р. по справі №923/574/17, від 18.06.2018р. по справі №904/1284/17.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (аналогічний висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 916/336/17).

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) позивачем повинно бути доведено, зокрема, протиправність поведінки відповідача 2; наявність заподіяної діями вказаного учасника судового процесу шкоди; причинний зв'язок між ними.

Наразі, суд зазначає, що суб'єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 21.06.2018р. по справі №916/1371/17.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (ч.3 ст.140 Конституція України).

За приписами ст.2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є органом місцевого самоврядування, а отже, є суб'єктом відповідальності (за наявності всіх складових у сукупності) згідно ст.1173 Цивільного кодексу України.

З приводу протиправної поведінки означеного суб'єкта владних повноважень суд зазначає наступне.

Як вбачається з представлених до матеріалів справи документів судом адміністративної юрисдикції розглядався позов Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ СІТІ ІНТЕРТЕЙМЕНТ до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства Київблагоустрій про визнання протиправними дій.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.07.2014р. в задоволенні вказаного позову було відмовлено.

Постановою від 30.10.2014р. Київського апеляційного адміністративного суду по справі №826/7990/14, яку було залишено без змін ухвалою від 26.11.2015р. Вищого адміністративного суду України по справі №К/800/59630/14, визнано протиправними дії Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з демонтажу малих архітектурних форм у кількості 54 одиниць, розташованих на території Центрального парку культури і відпочинку м.Києва адресою: м.Київ, вул.Володимирський узвіз, 2.

Відповідно до преамбули та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України , а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу ч.4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України (чинного на момент винесення рішення), ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є джерелом права для національного суду.

Частиною 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже, виходячи з вищевикладеного, судове рішення по справі №826/7990/14, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

Як вбачається зі змісту постанови від 30.10.2014р. Київського апеляційного адміністративного суду по справі №826/7990/14, яку було залишено без змін ухвалою від 26.11.2015р. Вищого адміністративного суду України по справі №К/800/59630/14, під час розгляду адміністративного позову судом було встановлено, що Розпорядженням №2086 від 20.11.2013р. Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було передбачено проведення різдвяної ярмарки на території Центрального парку культури і відпочинку м. Києва у період з 14 грудня 2013р. по 20 січня 2014р.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю КИЇВ СІТІ ІНТЕРТЕЙМЕНТ та Центральним парком культури і відпочинку м. Києва був укладений договір № 1 від 02.12.2013р. про масовий захід Різдвяний ярмарок , згідно якого позивачем було замовлено у Центрального парку культури і відпочинку м. Києва послуги, пов'язані із забезпеченням облаштування та функціонування об'єктів торгівлі, а саме - надання доступу на територію парку, розроблення план-схеми розміщення об'єктів торгівлі, отримання погодження на їх розміщення, організація підключення об'єктів торгівлі до електромережі, забезпечення прибирання території тощо.

В межах вказаного договору Товариством з обмеженою відповідальністю Київ Сіті Інтертеймент встановлено на території Центрального парку культури і відпочинку м. Києва 85 дерев'яних будиночків - об'єктів торгівлі.

Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) був складений припис №1311491 від 20.12.2013р., яким Центральному парку культури і відпочинку м. Києва запропоновано усунути порушення правил благоустрою шляхом надання проектно-дозвільної документації на проведення різдвяних ярмарок.

На виконання вказаного припису Центральним парком культури і відпочинку м. Києва надано відповідачу Контрольну карту №13060289-Пч, якою було надано дозвіл на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв'язку із встановленням тимчасових споруд на період проведення різдвяної ярмарки з 25.12.2013р. року по 20.01.2014р.

Київським апеляційним адміністративним судом було встановлено, що у травні 2014р. Прокуратура м. Києва внесла подання від 08 травня 2014 року № 40-59вих14 про усунення порушень вимог законодавства України про благоустрій населених пунктів, причин та умов, що їм сприяли. Вказане подання містило вимогу про вжиття заходів щодо усунення порушень вимог Закону України Про благоустрій населених пунктів .

У зв'язку з цим Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було надано Комунальному підприємству Київблагоустрій доручення №94/05-14 від 27.05.2014р. про демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою, в тому числі, тимчасових споруд на території Центрального парку культури і відпочинку м. Києва за адресою: м. Київ, Володимирський узвіз, 2.

Київським апеляційним адміністративним судом було встановлено, згідно актів про проведення демонтажу вказане доручення було виконане.

Постановою від 30.10.2014р. Київського апеляційного адміністративного суду по справі №826/7990/14, яку було залишено без змін ухвалою від 26.11.2015р. Вищого адміністративного суду України по справі №К/800/59630/14, визнано протиправними дії Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із демонтажу малих архітектурних форм у кількості 54 штуки, розташованих на території Центрального парку культури і відпочинку м. Києва за адресою: м. Київ, Володимирський узвіз, 2.

Отже, виходячи з наслідків розгляду адміністративного позову, суд дійшов висновку стосовно належної доказової обґрунтованості тверджень позивача стосовно протиправної поведінки відповідача 2, яка полягала у демонтуванні малих архітектурних форм у кількості 54 штуки, розташованих на території Центрального парку культури і відпочинку м. Києва за адресою: м. Київ, Володимирський узвіз, 2, які належали Товариству з обмеженою відповідальністю Київ Сіті Інтертеймент .

Господарським судом зазначалось, що шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

Як було встановлено вище, за роботи з демонтажу тимчасових споруд Комунальним підприємством Київблагоустрій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було виставлено позивачу рахунок-фактуру №2014080207 від 2307.2014р. на загальну суму 47 778,23 грн.

Згідно з платіжним дорученням №7 від 28 липня 2014 р. позивачем було перераховано грошові кошти в якості оплати за виставленим відповідачем 1 рахунком.

Тобто, у даному випадку, фактично шкода, завдана позивачу, полягала у зменшенні майнових благ - витратах грошових коштів в сумі 47 778,23 грн.

З приводу наявності причинно-наслідкового зв'язку, суд зазначає, що фактично витрати позивача на оплату робіт з демонтування малих архітектурних форм в розмірі 47 778,23 грн. стали наслідком протиправних дій, встановлених у постанові від 30.10.2014р. Київського апеляційного адміністративного суду по справі №826/7990/14, яку було залишено без змін ухвалою від 26.11.2015р. Вищого адміністративного суду України по справі №К/800/59630/14.

При цьому, суд зазначає, що твердження Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) стосовно того, що демонтування малих архітектурних форм у кількості 54 одиниць, розташованих на території Центрального парку культури і відпочинку м. Києва за адресою: м. Київ, Володимирський узвіз, 2, які належали Товариству з обмеженою відповідальністю Київ Сіті Інтертеймент , здійснювалось саме Комунальним підприємством Київблагоустрій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), не нівелюють обставин наявності складових шкоди саме у діях відповідача 2, з урахуванням наступного.

Згідно з п.13.3.1 рішення №1051/1051 від 25.12.2008р. Київської міської ради Про Правила благоустрою міста Києва у разі виявлення самовільно встановлених малих архітектурних форм, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вноситься припис його власнику (особі, яка здійснила встановлення) з вимогою усунення порушень шляхом демонтажу об'єкта протягом семи робочих днів, крім тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, відсутніх в матеріалах єдиної цифрової топографічної основи території міста Києва, на демонтаж яких надається один робочий день. Власник (особа, яка здійснила встановлення) проводить демонтаж з обов'язковим відновленням благоустрою території.

Якщо власники (особи, які здійснили встановлення) об'єктів, зазначених у пункті 13.3.1 цих Правил, ухиляються від демонтажу в строки, визначені в приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), демонтаж, перевезення, зберігання таких об'єктів здійснюється Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та районними в місті Києві державними адміністраціями на підставі рішень, зазначених в пункті 13.3.3 цих Правил, за кошти міського бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, з подальшим відшкодуванням усіх витрат власником (особою, яка здійснила встановлення) тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчика для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства або малої архітектурної форми, винним у порушенні благоустрою (п.13.3.2 рішення №1051/1051 від 25.12.2008р. Київської міської ради Про Правила благоустрою міста Києва ).

Відповідно до п.19.2.1 рішення №1051/1051 від 25.12.2008р. Київської міської ради Про Правила благоустрою міста Києва уповноважені працівники Головного управління контролю за благоустроєм мають право залучати спеціалістів структурних підрозділів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), комунальних підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян (за погодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань у сфері благоустрою території міста, вносити приписи з вимогою усунення порушень Закону України Про благоустрій населених пунктів і цих Правил, складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Одночасно, судом прийнято до уваги пояснення відповідача 1 про те, що згідно з статуту Комунального підприємства Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) останній підпорядкований Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з питань, визначених законодавством та цим статутом.

Предметом діяльності Комунального підприємства Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є, зокрема, демонтаж, перевезення та зберігання безхазяйного майна (кіосків, павільйонів, гаражів, рекламо носіїв, залишків будівельних матеріалів, автомобілів та ін.) та самовільно розміщених об'єктів, що порушують правила благоустрою міста.

За таких обставин, господарський суд приймає до уваги обґрунтовані твердження відповідача про те, що Комунальне підприємство Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не приймає рішень про демонтаж тимчасових споруд, а лише виконує доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу київської міської ради (київської міської державної адміністрації), якому відповідач підпорядкований.

Фактично, відповідач 1 є лише виконавцем рішень суб'єкта владних повноважень в межах своєї статутної діяльності. До повноважень Комунального підприємства Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не відноситься здійснення оцінки правомірності чи неправомірності винесеного відповідачем 2 припису та прийнятого нею рішення.

Таким чином, за висновками суду, заперечення відповідача 2 про наявність підстав для застосування правових наслідків спричинення шкоди саме до відповідача 1 є безпідставними, оскільки в діях Комунального підприємства Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не вбачається неправомірної поведінки при виконанні доручення суб'єкта владних повноважень.

До того ж, суд звертає увагу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на те, що Вищим господарським судом України при перегляді судових рішень судів попередніх інстанцій по справі №910/32221/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ СІТІ ІНТЕРТЕЙМЕНТ до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Комунального підприємства Київблагоустрій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення з місцевого бюджету міста Києва через Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві на свою користь суми матеріальної шкоди в розмірі 47 778,23 грн., було зазначено, що саме дії Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) завдали шкоди Товариству з обмеженою відповідальністю КИЇВ СІТІ ІНТЕРТЕЙМЕНТ , що фактично підтверджує правову позицію суду щодо суб'єкту відшкодування шкоди у спірних правовідносинах.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ СІТІ ІНТЕРТЕЙМЕНТ про стягнення шкоди, завданої неправомірними діями саме Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Одночасно, оцінюючи доводи всіх учасників судового процесу, суд вважає за доцільне звернути увагу позивача та відповідача 3 на безпідставність посилань в обґрунтування своїх вимог та заперечень на приписи ст.22 Цивільного кодексу України та ст.225 Господарського кодексу України. При цьому, суд звертає увагу на наступне.

У відповідності до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, перш слід з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

При цьому, слід відрізняти обов'язок боржника по відшкодуванню збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 Цивільного кодексу України) від позадоговірної шкоди, тобто, від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Зазначене розмежування підстав відповідальності пояснюється також тим, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду - особа, яка її завдала.

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку спірні правовідносин виникли з позадоговірної шкоди, а тому застосуванню підлягають приписи глави 82 Цивільного кодексу України, а ніяким чином не ст.22 Цивільного кодексу України та ст.225 Господарського кодексу України.

При цьому, суд вказує, що посилання позивача на невірну правову норму не нівелює наявності підстав для задоволення позову.

Одночасно, судом вказувалось, що у заяві про уточнення позовних вимог позивач просив стягнути з місцевого бюджету територіальної громади міста Києва через Головне управління державної казначейської служби України у м.Києві шляхом безспірного списання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ СІТІ ІНТЕРТЕЙМЕНТ грошові кошти в сумі 47 778,23 грн.

Наразі, суд вважає за доцільне зазначити в резолютивній частині судового рішення по справі саме про стягнення з місцевого бюджету територіальної громади міста Києва через Головне управління державної казначейської служби України у м.Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ СІТІ ІНТЕРТЕЙМЕНТ грошових коштів в сумі 47 778, 23 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації.

При цьому, суд виходить з того, що суб'єктом відшкодування завданої шкоди згідно ст.1173 Цивільного кодексу України є держава, Автономна республіка Крим та орган місцевого самоврядування. Тобто шкода відшкодовується за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної республіки Крим, бюджетів органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

За приписами частини першої статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно п.1 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, яке затверджено Наказом №1280 від 12.10.2011р. Міністерства фінансів України, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.10.2011р. за №1236/19974, Головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (Головне управління Казначейства) є територіальними органами Державної казначейської служби України.

Відповідно до п.п.14 п.4 вказаного Положення Головне управління Казначейства здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Враховуючи, що предметом спору є відшкодування шкоди, завданої позивачу внаслідок демонтажу на підставі доручення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) малих архітектурних форм у кількості 54 штук, розташованих на території Центрального парку культури і відпочинку м.Києва за адресою: м.Київ, Володимирський узвіз, 2, шкода підлягає стягненню саме з місцевого бюджету територіальної громади міста Києва через Головне управління державної казначейської служби України у м.Києві.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

З приводу вимог позивача про стягнення з місцевого бюджету територіальної громади міста Києва судових витрат в сумі 1600 грн. суд зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України Про судовий збір .

Пунктом 13 ч.2 ст.3 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, у суду відсутні підстави для розподілу за наслідками розгляду справи судового збору за подання позову в сумі 1600 грн. між сторонами у відповідності до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги.

2. Стягнути з місцевого бюджету територіальної громади міста Києва через Головне управління державної казначейської служби України у м.Києві (01601, м.Київ, вул.Терещенківська, будинок 11-А, ЄДРПОУ 37993783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ СІТІ ІНТЕРТЕЙМЕНТ (02121, м.Київ, вул.Декабристів, будинок 12/37, квартира 136, ЄДРПОУ 38536451) грошові кошти в сумі 47 778, 23 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (04074, м.Київ, вул.Вишгородська, будинок 21, ЄДРПОУ 34926981).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.07.2018р.

Суддя Спичак О.М.