Постанова

від 25.09.2018 по справі 910/23663/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2018 р. Справа№ 910/23663/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Калатай Н.Ф.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Литвиненко О.І. довіреність № б/н від 21.11.17

відповідачі явку своїх представників не забезпечили

розглянувши матеріали апеляційної скарги Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 02 липня 2018 року повний текст складено 11.07.2018 р.)

у справі № 910/23663/17 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Сіті Інтертеймент"

до: 1. Комунального підприємства "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2. Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

3. Головного управління державної казначейської служби України у м.Києві

про стягнення 47 778,23 грн., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Сіті Інтертеймент" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому з урахуванням "уточненої позовної заяви" просило стягнути з місцевого бюджету територіальної громади міста Києва через Головне управління державної казначейської служби України у м.Києві шляхом безспірного списання на користь ТОВ "Київ Сіті Інтертеймент" грошові кошти в сумі 47 778,23 грн. (а.с.14-20, 113-119).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 р. у справі №910/23663/17 позовні вимоги задоволено, стягнуто з місцевого бюджету територіальної громади міста Києва через Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ "Київ Сіті Інтертеймент" грошові кошти в сумі 47 778,23 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (а.с.167-180).

26 липня 2018 року Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 02 липня 2018 року у справі № 910/23663/17, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 серпня 2018 року, апеляційна скарга Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у справі № 910/23663/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Кропивна Л.В., Калатай Н.Ф.

03 серпня 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - судді - Кропивна Л.В., Калатай Н.Ф.) відкрито апеляційне провадження у справі № 910/23663/17, розгляд апеляційної скарги Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 р. у справі № 910/23663/17 призначено на 18.09.2018 р.

18 вересня 2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 25.09.2018 р.

24 вересня 2018 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Представник ТОВ "Київ Сіті Інтертеймент" у судовому засіданні 25 вересня 2018 року проти розгляду апеляційної скарги за відсутності відповідачів не заперечував, а також надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представники Комунального підприємства "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві у судове засідання 25 вересня 2018 року не з'явились, про причини неявки колегію суддів не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним, у розумінні ст.ст. 120, 242 ГПК України та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" чином, що підтверджується в т.ч. копією реєстру про відправлення поштової кореспонденції з повідомленням, а також роздруківками з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень за ідентифікаторами 0411622879581, 0411622879590, 0411622879611.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представників відповідачів.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.ч.1,2 ст.269 ГПК України).

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.

27 травня 2014 року Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-1) надано Комунальному підприємству "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-2) доручення №94/05-14 про демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою, в тому числі, тимчасових споруд на території Центрального парку культури і відпочинку м. Києва за адресою: м. Київ, Володимирський узвіз, 2.

Комунальним підприємством "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі вказаного вище доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було демонтовано малі архітектурні форми (тимчасові споруди) ТОВ "Київ Сіті Інтертеймент" (далі - позивач), що знаходились на території Центрального парку культури і відпочинку м. Києва за адресою: м. Київ, Володимирський узвіз, 2.

Листом №2/06-14 від 04 червня 2014 року позивач звернувся до відповідачів - 1, - 2 з вимогою про повернення демонтованих малих архітектурних форм, а саме керуючись п. 13.3.5 Правил благоустрою за відповідним актом приймання-передачі просив повернути позивачу належні йому конструкції, без стягнення вартості робіт з їх демонтажу, перевезення, розвантаження та зберігання.

Відповідачем-1 у відповідь на лист позивача листом №043-662 від 16.06.2014р. повідомлено про правомірність демонтажу, про зберігання демонтованих споруд у відповідача-1 та можливість їх повернення на підставі відповідної заяви (а.с. 23-24).

У відповідь на цей лист позивачем направлено відповідачу-1 лист №4/05-14 від 17.06.2014р., у якому зазначено про неправомірність дій зазначеної особи щодо демонтажу, а також необхідності сплати його вартості, а також про повернення демонтованих малих архітектурних форм без оплати робіт з демонтажу (а.с. 25).

23 липня 2014 року відповідач-1 за роботи з демонтажу тимчасових споруд виставив позивачу рахунок-фактуру №2014080207 на суму 47778,23 грн. (а.с.26).

Згідно з платіжним дорученням №7 від 28.07.2014 р. позивачем перераховано грошові кошти в якості оплати за виставленим відповідачем-1 рахунком (а.с. 27).

28 липня 2014 року відповідач-1 та позивач підписали Акт №207 виконаних робіт, згідно якого відповідачем-1 виконано, а позивачем прийнято роботи по демонтажу конструкцій за адресою: м. Київ, Володимирський узвіз, 2 (а.с. 28).

Позивач зазначає, що після підписання вищезазначеного акту йому було повернуто відповідні тимчасові конструкції.

30 жовтня 2014 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/7990/14, залишеною без змін ухвалою від 26.11.2015 р. Вищого адміністративного суду України у справі №К/800/59630/14, визнано протиправними дії Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з демонтажу малих архітектурних форм у кількості 54 одиниць, розташованих на території Центрального парку культури і відпочинку м.Києва адресою: м.Київ, вул.Володимирський узвіз, 2 (а.с. 29-33, 34-38).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок протиправних дій Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які визнані незаконними у судовому порядку, позивачу завдано шкоди в розмірі 47778,23 грн.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що у справі №910/3221/15 Вищим господарським судом України зазначено про помилковість відшкодування шкоди за рахунок коштів державного бюджету м. Києва. На думку апелянта, наявні підстав для застосування до спірних правовідносин загальних правових норм щодо відшкодування шкоди, завданої під час господарської або технічної діяльності (ст. 1166 ЦК України), а отже, відповідальною за таку шкоду є особа, яка безпосередньо її завдала позивачу, а тому позовні вимоги до Департаменту апелянт вважає необґрунтованими. При цьому апелянт зазначає, що його дії по наданню доручення від 27.05.2014 №94/05-14 відповідають чинному законодавству.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги у відзиві на неї позивач зазначає, що рішенням у справі №826/7990/14 визнано протиправними дії Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) із демонтажу конструкцій та зобов'язано КП "Київблагоустрій" повернути позивачу конструкції, чим на думку позивача спростовуються доводи апелянта про відсутність його вини у завданні позивачу шкоди.

З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 22 ЦК України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом статей 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, перш слід з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

При цьому, слід відрізняти обов'язок боржника по відшкодуванню збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто, від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку спірні правовідносин виникли з позадоговірної шкоди, а тому застосуванню підлягають приписи глави 82 Цивільного кодексу України, а ніяким чином не ст.22 ЦК України та ст.225 ГК України.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, на відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма ст. 1173 ЦК України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи. Вказану правову позицію було висловлено Верховним Судом у постановах від 23.05.2018р. по справі №923/574/17, від 18.06.2018р. по справі №904/1284/17.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади або місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 р. у справі № 916/336/17).

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Суб'єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 ЦК України є органи державної влади або місцевого самоврядування. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 21.06.2018р. по справі №916/1371/17.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (ч.3 ст.140 Конституції України).

Як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є органом місцевого самоврядування , а отже, є суб'єктом відповідальності (за наявності всіх складових у сукупності) згідно ст.1173 ЦК України.

З приводу протиправної поведінки означеного суб'єкта владних повноважень слід зазначити наступне.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014р. у справі №826/7990/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2015р. у справі №К/800/59630/14, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2014р., задоволено позов ТОВ "Київ Сіті Інтертеймент" та визнано протиправними дії Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з демонтажу малих архітектурних форм у кількості 54 одиниць, розташованих на території Центрального парку культури і відпочинку м.Києва адресою: м.Київ, вул.Володимирський узвіз, 2.

Встановлені у вказаній постанові обставини в силу положень ч. 4 ст.75 ГПК України мають преюдиційне значення та не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи та в т.ч. особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Під час розгляду адміністративного позову Київським апеляційним адміністративним судом у постанові від 30.10.2014 р. у справі №826/7990/14 встановлено, що: "Розпорядженням №2086 від 20.11.2013р. Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було передбачено проведення різдвяної ярмарки на території Центрального парку культури і відпочинку м. Києва у період з 14 грудня 2013р. по 20 січня 2014р.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ Сіті Інтертеймент" та Центральним парком культури і відпочинку м. Києва був укладений договір № 1 від 02.12.2013р. про масовий захід "Різдвяний ярмарок", згідно якого позивачем було замовлено у Центрального парку культури і відпочинку м. Києва послуги, пов'язані із забезпеченням облаштування та функціонування об'єктів торгівлі, а саме - надання доступу на територію парку, розроблення план-схеми розміщення об'єктів торгівлі, отримання погодження на їх розміщення, організація підключення об'єктів торгівлі до електромережі, забезпечення прибирання території тощо.

В рамках вказаного договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ Сіті Інтертеймент" встановлено на території Центрального парку культури і відпочинку м. Києва 85 дерев'яних будиночків - об'єктів торгівлі.

Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) був складений припис №1311491 від 20.12.2013р., яким Центральному парку культури і відпочинку м. Києва запропоновано усунути порушення правил благоустрою шляхом надання проектно-дозвільної документації на проведення різдвяних ярмарок.

На виконання вказаного припису Центральним парком культури і відпочинку м. Києва надано відповідачу Контрольну карту №13060289-Пч, якою було надано дозвіл на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв'язку із встановленням тимчасових споруд на період проведення різдвяної ярмарки з 25.12.2013р. року по 20.01.2014р."

Також, Київським апеляційним адміністративним судом встановлено, що: "у травні 2014р. Прокуратура м. Києва внесла подання від 08 травня 2014 року № 40-59вих14 про усунення порушень вимог законодавства України про благоустрій населених пунктів, причин та умов, що їм сприяли. Вказане подання містило вимогу про вжиття заходів щодо усунення порушень вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

У зв'язку з цим Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було надано Комунальному підприємству "Київблагоустрій" доручення №94/05-14 від 27.05.2014р. про демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою, в тому числі, тимчасових споруд на території Центрального парку культури і відпочинку м. Києва за адресою: м. Київ, Володимирський узвіз, 2.

Згідно актів про проведення демонтажу вказане доручення відповідача було виконане."

За висновками Київського апеляційного адміністративного суду: "Рішення про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за поданням районних в місті Києві державних адміністрацій. Іншої підстави для демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд, ніж невиконання припису про демонтаж у встановлений строк, Правила - не містять. В матеріалах справи відсутні припис власнику (особі, яка здійснила встановлення) тимчасових споруд, розташованих за адресою: м. Київ, Володимирський узвіз, 2, про їх демонтаж, відповідне подання районної в м. Києві державної адміністрації та рішення відповідача про демонтаж.".

Отже, за результатами розгляду адміністративного позову встановлено незаконність дій Департаменту, що полягали у демонтуванні малих архітектурних форм у кількості 54 штуки, розташованих на території Центрального парку культури і відпочинку м. Києва за адресою: м. Київ, Володимирський узвіз, 2, які належали ТОВ "Київ Сіті Інтертеймент".

Позивачем за роботи з демонтажу тимчасових споруд Комунальним підприємством "Київблагоустрій" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виставлено позивачу рахунок-фактуру №2014080207 від 23.07.2014р. на загальну суму 47 778,23 грн., який оплачений позивачем за платіжним дорученням №7 від 28.07.2014 р.

Тобто, у даному випадку, фактично шкода, завдана позивачу, полягала у зменшенні майнових благ - витратах грошових коштів в сумі 47 778,23 грн.

Витрати позивача на оплату робіт з демонтування малих архітектурних форм в розмірі 47 778,23 грн. стали наслідком протиправних дій Департаменту, встановлених у постанові від 30.10.2014 р. Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/7990/14, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями Департаменту та завданою позивачу шкодою.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що твердження відповідача-2 стосовно того, що демонтаж малих архітектурних форм, здійснювався саме відповідачем-1, не нівелюють обставин наявності складових шкоди саме у діях відповідача-2, з урахуванням наступного.

Згідно з п.13.3.1 рішення №1051/1051 від 25.12.2008р. Київської міської ради "Про Правила благоустрою міста Києва" у разі виявлення самовільно встановлених малих архітектурних форм, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вноситься припис його власнику (особі, яка здійснила встановлення) з вимогою усунення порушень шляхом демонтажу об'єкта протягом семи робочих днів, крім тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, відсутніх в матеріалах єдиної цифрової топографічної основи території міста Києва, на демонтаж яких надається один робочий день. Власник (особа, яка здійснила встановлення) проводить демонтаж з обов'язковим відновленням благоустрою території.

Якщо власники (особи, які здійснили встановлення) об'єктів, зазначених у пункті 13.3.1 цих Правил, ухиляються від демонтажу в строки, визначені в приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), демонтаж, перевезення, зберігання таких об'єктів здійснюється Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та районними в місті Києві державними адміністраціями на підставі рішень, зазначених в пункті 13.3.3 цих Правил, за кошти міського бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, з подальшим відшкодуванням усіх витрат власником (особою, яка здійснила встановлення) тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, майданчика для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства або малої архітектурної форми, винним у порушенні благоустрою (п.13.3.2 рішення №1051/1051 від 25.12.2008р. Київської міської ради "Про Правила благоустрою міста Києва").

Відповідно до п.19.2.1 рішення №1051/1051 від 25.12.2008р. Київської міської ради "Про Правила благоустрою міста Києва" уповноважені працівники Головного управління контролю за благоустроєм мають право залучати спеціалістів структурних підрозділів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), комунальних підприємств , установ та організацій, об'єднань громадян (за погодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань у сфері благоустрою території міста, вносити приписи з вимогою усунення порушень Закону України "Про благоустрій населених пунктів" і цих Правил, складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно статуту Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) останній підпорядкований Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з питань, визначених законодавством та цим статутом.

Предметом діяльності Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є, зокрема, демонтаж, перевезення та зберігання безхазяйного майна (кіосків, павільйонів, гаражів, рекламо носіїв, залишків будівельних матеріалів, автомобілів та ін.) та самовільно розміщених об'єктів, що порушують правила благоустрою міста.

До повноважень Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не відноситься здійснення оцінки правомірності чи неправомірності винесеного відповідачем 2 припису та прийнятого нею рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про вірність висновків суду першої інстанції про те, що Комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не приймає рішень про демонтаж тимчасових споруд, а лише виконує доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), якому підпорядкований, тобто є виконавцем рішень суб'єкта владних повноважень в межах своєї статутної діяльності.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази неправомірної поведінки відповідача-1 при виконанні доручення суб'єкта владних повноважень, що свідчить про відсутність підстав для покладення відповідальності у вигляді відшкодування завданої позивачу шкоди на відповідача-1 та відповідно необґрунтованість доводів апеляційної скарги у вказаній частині.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Київ Сіті Інтертеймент" про стягнення шкоди, завданої неправомірними діями саме Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, посилання позивача на невірну правову норму не нівелює наявності підстав для задоволення позову.

Щодо доводів апеляційної скарги (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України у справі №910/32221/15) про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відшкодування шкоди за рахунок коштів державного бюджету м. Києва слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди , завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до п.п. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України установлено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків , у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України зазначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно п.1 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, яке затверджено Наказом №1280 від 12.10.2011р. Міністерства фінансів України, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.10.2011р. за №1236/19974, Головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (Головне управління Казначейства) є територіальними органами Державної казначейської служби України.

Відповідно до п.п.14 п.4 вказаного Положення Головне управління Казначейства здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Постановою КМУ від 03.08.2011 р. № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

У пп. 2 п. 35 Порядку, зазначено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень , дій чи бездіяльності органів державної влади , їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Конституційний суд України в своєму рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001 р. у справі №1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Крім того, у вказаному рішення зазначено: "Конституція України гарантує громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів (статті 56, 62)".

З врахуванням наведених норм права відшкодування шкоди в даній справі може здійснюватись лише за рахунок місцевого бюджету, а не за рахунок коштів, виділених на утримання відповідача-2, оскільки обов'язок обслуговування бюджетних коштів та списання цих коштів, в тому числі на відшкодування шкоди, завданої фізичним або юридичним особам незаконними діями та рішенням органів державної влади, покладено на Державну казначейську службу України.

Оскільки предметом спору є відшкодування шкоди, завданої позивачу внаслідок демонтажу на підставі доручення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) малих архітектурних форм та те, що суб'єктом відшкодування завданої шкоди згідно ст.1173 ЦК України є в т.ч. орган місцевого самоврядування, тобто шкода відшкодовується за рахунок в т.ч. відповідного місцевого бюджету, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що шкода підлягає стягненню саме з місцевого бюджету територіальної громади міста Києва через Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення вимоги позивача (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) шляхом стягнення з місцевого бюджету територіальної громади міста Києва через Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві шляхом безспірного списання на користь ТОВ "Київ Сіті Інтертеймент" грошові кошти в сумі 47 778,23 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010), а також те, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02 липня 2018 року у справі №910/23663/17 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 02 липня 2018 року у справі № 910/23663/17 задоволенню не підлягає.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 02 липня 2018 року у справі № 910/23663/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02 липня 2018 року у справі №910/23663/17 залишити без змін.

3. Справу №910/23663/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді Л.В. Кропивна

Н.Ф. Калатай

Дата складення повного тексту - 26.09.2018 р.