Рішення

від 03.07.2018 по справі 914/649/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2018р. Справа №914/649/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д. за участю секретаря судового засідання Думин В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", м. Калуш, Івано-Франківська область

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго", м. Львів

про стягнення неустойки в розмірі 2 342 400,00 грн.

За участю представників:

від позивача: Яковишин З.В. - представник;

від відповідача: Чорній О.Б. - представник.

Суть спору та обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про стягнення неустойки в розмірі 2 342 400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 29.10.2014 р. укладено Договір від 29.10.2014 р. №А201407407 оренди індивідуально визначеного майна, відповідно до умов п.11.2. цього Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 жовтня 2015 року. Сторонам укладено Додаткові угоди від 01.06.2015 року № 1, від 01.11.2015 р. № 2, від 05.10.2016 р. № 3 про внесення змін до Договору від 29.10.2014 р. №А201407407 оренди індивідуально визначеного майна, якими внесено зміни в тому числі в п.11.2. Договору та продовжено строк дії Договору до 31.03.2017 року, та в п. 3.4. Договору, де визначено, що орендар зобов'язується повернути орендоване майно у строк до 60-ти днів з дати припинення Договору чи/або дострокового його розірвання. Позивач стверджує, що листом від 24.01.2017 р. № 46 повідомив відповідача про припинення дії договору від 29.10.2014 р. №А201407407 оренди індивідуально визначеного майна з 01.04.2017 р. у зв'язку з виробничою необхідністю. Оскільки відповідач не виконав обов'язку з повернення майна після припинення договору оренди індивідуально визначеного майна від 29.10.2014 р. №А201407407, позивачем нараховано неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, що становить 2 342 400,00 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 11.04.2018 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 08.05.2018 року.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву (вх.№16203/18 від 08.05.2018 р.), в якому щодо задоволення позовних вимог заперечив повністю. Зокрема зазначив, що договір оренди індивідуально визначеного майна від 29.10.2014 р. №А201407407 продовжив свою дію за мовчазною згодою сторін у відповідності до статті 284 Господарського кодексу України та статті 764 Цивільного кодексу України в зв'язку з відсутністю заяв орендодавця та орендаря про припинення дії договору. Стверджує, що листів позивача від 24.01.2017 р. №46, від 15.03.2017 р. № 185, від 26.04.2017 р. №361, від 06.06.2017 р. № 539, від 16.06.2017 р. №617 про повернення об'єкта оренди, на які позивач посилається у позовній заяві, відповідач не отримував та позивачем не подано належних доказів протилежного. Також зазначив, що відповідачем сплачувалася орендна плата за весь час користування предметом оренди (Автотрансформатором).

Представником позивача через канцелярію суду подано відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№21180/18 від 11.06.2018 р.), в якому зазначив, що листи позивача від 24.01.2017 р. №46, від 15.03.2017 р. № 185, від 26.04.2017 р. №361, від 06.06.2017 р. № 539, від 16.06.2017 р. №617 про повернення об'єкта оренди направлялися відповідачу засобами факсимільного та електронного поштового зв'язку на факс виробничого підрозділу відповідача Бурштинська теплова електрична станція та на офіційну електронну пошту відповідача ZaikaOS@dtek.com, тому вважає ним подано належні докази відправлення позивачем вказаних листів відповідачу. Також стверджує, що відповідно до п.2.1. Договору від 29.10.2014 р. №А201407407 оренди індивідуально визначеного майна строк оренди може бути змінений за спільним рішенням Сторін, шляхом оформлення додаткової угоди до Договору.

Представником відповідача через канцелярію суду подано заперечення на відповідь на відзив (вх.№21694/18 від 13.06.2018 р.), в яких зазначено, що строк оренди визначено в п. 2.2. Договору оренди індивідуально визначеного майна від 29.10.2014 р. №А201407407, а саме - з дати підписання Акту приймання-передачі про надання Майна в оренду до дати підписання акту приймання-передачі про повернення майна з оренди. Вважає, що надсилання позивачем відповідачу Актів використання орендованого майна та виставлення рахунків про сплату орендних платежів після 31.03.2017 року є підтвердженням мовчазної згоди на продовження дії Договору оренди індивідуально визначеного майна від 29.10.2014 р. №А201407407. Крім того, 19.09.2017 р. між сторонами укладено Додаткову угоду № 4 до зазначеного Договору. Також стверджує, що жодних листів позивача про припинення дії Договору від 29.10.2014 р. №А201407407 оренди індивідуально визначеного майна на офіційну юридичну адресу відповідача не надходило, а електронна адреса, яка вказана позивачем ZaikaOS@dtek.com , не є офіційною електронною адресою відповідача, що вбачається з офіційної інформації про ПАТ ДТЕК Західенерго , розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також відповідач зазначив, що умовами Договору не було визначено порядку здійснення листування між сторонами, тому відповідно до п.11.9. Договору взаємовідносини Сторін, не врегульовані Договором, регулюються чинним законодавством України. Отже відповідач вважає, що нарахування неустойки не передбачене умовами Договору оренди індивідуально визначеного майна від 29.10.2014 р. №А201407407 та є неправомірним та безпідставним.

Рух справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

Ухвалою від 13.06.2018 р. суд закрив підготовче провадження у даній справі та перейшов до розгляду справи по суті. В судовому засіданні 13.06.2018 року оголошено перерву до 03.07.2018 р.

В судове засідання 03.07.2018р. з'явилися представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та матеріалах справи.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченні на відповідь на відзив та матеріалах справи.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають до задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 29.10.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством ДТЕК Західенерго (Орендар) укладено Договір № А201407407 оренди індивідуально визначеного майна (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) окреме індивідуально визначене майно (далі - Майно) на умовах цього Договору (п.1.1.Договору).

В п. 1.2. Договору визначено найменування та характеристика Майна, що передається в оренду: Автотрансформатор АТДЦТН-125000/220/110/10, заводський номер 100638, 1987 року виготовлення, в кількості 1 штука. Майно передається в оренду з метою його використання за цільовим призначенням на території ВРП 220/330 кВ Відокремленого підрозділу Бурштинська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго (п.1.5. Договору).

В п.2.1. Договору сторони передбачили, що Майно надається в оренду строком до 31 жовтня 2015 р. Строк оренди може бути змінений за спільним рішенням Сторін, шляхом оформлення додаткової угоди до Договору. В п.2.2. Договору визначено, що строк оренди - з дати підписання Акту приймання-передачі про надання Майна в оренду до дати підписання акту приймання-передачі про повернення Майна з оренди включно.

Згідно п. 3.1. Договору передача Майна в оренду здійснюється за Актом приймання-передачі Майна в оренду, який підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками Сторін. Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) Майном з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі Майна в оренду.

Згідно п.3.4. Договору повернення Майна у зв'язку із закінченням строку оренди чи/або дострокового розірвання цього Договору здійснюється за Актом приймання-передачі Майна з оренди, який підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками Сторін. Орендар зобов'язаний повернути Майно у строк до 30-ти днів з дати припинення Договору чи/або дострокового його розірвання.

Відповідно до п.3.6. Договору Майно вважається повернутим Орендодавцеві з моменту підписання Акту приймання-передачі майна з оренди.

В п.11.2. Договору сторони передбачили, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 жовтня 2015 року.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством ДТЕК Західенерго (Орендар) 01.06.2015 р., 01.11.2015 р. 05.10.2016 р. укладено Додаткові угоди №1, № 2 № 3 про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного майна №А201407407 від 29.10.2014 року. Так, відповідно до Додаткової угоди № 3 внесено зміни в пункт 2.1. Договору, а саме зазначено, що Майно надається в оренду до 31 березня 2017 р.

Відповідно до Додаткової угоди № 3 до Договору також встановлено новий строк повернення Майна: Орендар зобов'язаний повернути Майно у строк до 60-ти днів з дати припинення Договору чи/або дострокового його розірвання (п.3.4. Договору у новій редакції згідно Додаткової угоди від 05.10.2016 р. №3).

Сторонами відповідно до Додаткової угоди № 3 до Договору також внесено зміни у п.11.2. Договору та викладено його у такій редакції: цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 березня 2017 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем отримано в оренду Майно: Автотрансформатор АТДЦТН-125000/220/110/10, заводський номер 100638, 1987 року виготовлення, що не заперечується сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач (Орендар) повернув позивачу (Орендодавцю) предмет оренди (Автотрансформатор АТДЦТН-125000/220/110/10, заводський номер 100638, 1987 року виготовлення) 20.02.2018 року згідно Акта приймання-передачі майна до Договору оренди №А201407407 від 29.10.2014 р., який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками обох Сторін (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи).

Позивач вважає, що обов'язок відповідача щодо повернення предмета оренди виник з 01.04.2017 року у зв'язку з закінченням строку оренди та відповідач мав повернути майно до 31.05.2017 р., враховуючи внесені Додатковою угодою № 3 зміни в п.3.4. Договору.

Позивач стверджує, що Договір припинив свою дію 01.04.2017 р., враховуючи внесені Додатковою угодою № 3 зміни, про що він повідомив відповідача листом від 24.01.2017 р. № 46. Тому вважає, що в нього виникло право нарахування відповідачу неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь період прострочення.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Аналіз вказаної норми закону свідчить, що обов'язок з повернення речі виникає у наймача після припинення договору оренди.

Відповідач стверджує, що Договір оренди індивідуально визначеного майна №А201407407 від 29.10.2014 року продовжував свою дію за мовчазною згодою сторін, оскільки жодних листів від позивача про припинення дії Договору відповідачу не надходило та відповідно відповідачем не направлялися такі листи позивачу як Орендодавцю.

Так, відповідно до частини 4 статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Суд вважає за необхідне зазначити, що твердження позивача про те, що ним направлялися відповідачу листи від 24.01.2017 р. №46, від 15.03.2017 р. № 185, від 26.04.2017 р. №361, від 06.06.2017 р. № 539, від 16.06.2017 р. №617 про припинення договору оренди та про повернення об'єкта оренди не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, позивач зазначає, що такі листи направлялися відповідачу засобами факсимільного та електронного поштового зв'язку на факс виробничого підрозділу відповідача Бурштинська теплова електрична станція та на офіційну електронну пошту відповідача ZaikaOS@dtek.com, тому вважає ним подано належні докази відправлення позивачем вказаних листів відповідачу. Однак, з долучених позивачем до матеріалів справи доказів відправлення листів засобами факсимільного зв'язку не вбачається які саме документи чи листи відправлялися та ким були отримані.

Суд вважає за необхідне зазначити, що, оскільки Договором сторони не обумовили порядок листування, то належним доказом надсилання листів відповідно до чинного законодавства є оригінал поштової квитанції з описом вкладення про надсилання рекомендованою поштою. Згідно з "Правилами надання послуг поштового зв'язку", затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, належним доказом направлення є бланк опису вкладення, який згідно пункту 61 Правил заповнюється відправником у 2-х примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Відповідно до п.2 вказаних Правил розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку. Пунктом 19 вказаних Правил передбачено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Крім того, суд звертає увагу на те, що як вбачається з вбачається з офіційної інформації про ПАТ ДТЕК Західенерго , розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка є загальнодоступною, зазначено факс та адресу електронної пошти відповідача.

В статті 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 4.1. Договору, з врахуванням внесених змін згідно Додаткової угоди від 05.10.2016 р. № 3 до Договору, Сторони передбачили, що розмір орендної плати в місяць за домовленістю Сторін з 01 листопада 2016 року становить 134 400,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 22400,00 грн.

В пункті 4.5. Договору встановлено, що нарахування орендної плати розпочинається з дати підписання Акту приймання-передачі майна в оренду і закінчується датою підписання Акту приймання-передачі майна з оренди.

Відповідно до п.4.6. Договору орендна плата сплачується у гривнях, в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, за який вноситься орендна плата. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно на підставі актів про використання орендованого майна, які складаються Орендодавцем, підписуються Сторонами й скріплюються печатками Сторін з третього числа місяця, наступного за звітним місяцем, та наданих Орендодавцем рахунків (п.4.7. Договору).

Суд звертає увагу на те, що, як вбачається з матеріалів справи, позивачем протягом червня 2017 року - лютого 2018 року направлялися відповідачу Акти використання орендованого майна та виставлялися рахунки про сплату орендних платежів. Акти використання орендованого майна за червень 2017 року - лютий 2018 року підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками обох сторін.

На підставі виставлених рахунків за червень 2017 р. - лютий 2018 р. відповідачем сплачувалася орендна плата в розмірі, передбаченому умовами Договору, що не заперечується сторонами та про що свідчать банківські виписки, копія яких міститься в матеріалах справи.

Отже, надсилання позивачем відповідачу Актів використання орендованого майна та виставлення рахунків про сплату орендних платежів після 31.03.2017 року є підтвердженням мовчазної згоди на продовження дії Договору від 29.10.2014 р. №А201407407 оренди індивідуально визначеного майна.

Крім того, суд звертає увагу на те, що 19.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством ДТЕК Західенерго (Орендар) укладено Додаткову угоду про зміну реквізитів №4 до Договору оренди індивідуально визначеного майна №А201407407 від 29.10.2014 року, в пункті 2 якої Сторони визначили, що інші умови вищевказаного Договору, не порушені даною Додатковою угодою, залишаються незмінними, і Сторони підтверджують за ними свої зобов'язання. Дана Додаткова угода підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками обох сторін, факт укладення даної Додаткової угоди не заперечується ні позивачем, ні відповідачем.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач належним чином виконував договірні зобов'язання щодо належного користування предметом оренди та щодо сплати орендних платежів на визначених Договором умовах. Тому відповідач правомірно сподівався на продовження дії Договору.

Що стосується тверджень позивача про те, що строк оренди може бути змінений за спільним рішенням Сторін, шляхом оформлення додаткової угоди до Договору, суд зазначає, що відповідно до п.2.2. Договору строк оренди - з дати підписання Акту приймання-передачі про надання Майна в оренду до дати підписання акту приймання-передачі про повернення Майна з оренди включно.

З огляду на викладене, враховуючи положення статей 284 Господарського кодексу України та 764 Цивільного кодексу України та факт користування відповідачем Предметом оренди після 30.03.2017 р. і сплату ним орендних платежів, беручи до уваги те, що позивачем не надано належних доказів надіслання листів відповідачу про припинення Договору протягом місяця після закінчення строку договору, Договір продовжив свою дію, відповідно немає підстав нарахування неустойки згідно ч.2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, витрати по сплаті судового збору суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Карпатнафтохім до відповідача: Публічного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго про стягнення неустойки в розмірі 2 342 400,00 грн. - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 10.07.2018р.

Суддя Запотічняк О.Д.