Постанова

від 26.06.2018 по справі 910/19331/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2018 р. Справа№ 910/19331/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Мартюк А.І.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Вінницькій Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Скрипник О.М. директор, Фамова Х.В. довіреність № б/н від 10.06.18;

від відповідача 1: Ваховська І.Б. довіреність № 225-КМТ-1397 від 12.04.18;

від відповідача 2: Ваховська І.Б. довіреність № 062/01/10-579 від 22.01.18;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 (повне рішення складено 23.04.2018)

у справі №910/19331/17 (головуючий суддя Усатенко І.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Родинний центр реабілітації "Феміна"

до 1)Київської міської ради

2)Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 - Комунальне підприємство "Київська міська стоматологічна поліклініка"

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 у справі №910/19331/17 (з врахуванням ухвали від 25.04.2018 про виправлення описки) позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 06.04.2017 N 140/2362 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва єдиному претенденту на право оренди" в частині не застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родинний центр реабілітації "Феміна" (03039, м. Київ, пр-т Голосіївський, буд. 60, кв. 444; ідентифікаційний код 40289135) орендної ставки, визначеної пунктом 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва". Стягнуто з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Родинний центр реабілітації "Феміна" 1600 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Київська міська рада 11.05.2018 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Також просить стягнути на її користь судові витрати.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки пункт 11 рішення Київської міської ради №415/1280 від 21.04.2015 був спрямований на визначене коло осіб і мав обмежену дію в часі; застосування знижки, передбаченої вказаним пунктом, є правом власника об'єкту оренди, а не його обов'язком; спірне рішення прийнято Київською міською радою в межах власних повноважень та у спосіб, визначений законодавством.

16.05.2018 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Київського апеляційного господарського суду та згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Мартюк А.І., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 26.06.2018.

12.06.2018 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що рішення Київської міської ради №415/1280 від 21.04.2015 є локальним нормативним актом і його пункт 11 мав застосовуватись до 01.07.2017; вказаним пунктом не передбачено право Київської міської ради застосовувати або не застосовувати ставки за власним бажанням, а визначено встановлення орендної плати у розмірі 50% ставки, отже спірне рішення Київської міської ради в частині незастосування даного пункту 11 до договору оренди з позивачем не відповідає чинному законодавству і підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Третя особа явку представників у судове засідання не забезпечила. Про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідачів у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові.

Представники позивача у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення без змін.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

21.04.2015 Київською міською радою було прийнято рішення №415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва".

Відповідно до пункту 11 зазначеного рішення Київської міської ради (в редакції, яка діяла станом на 06.04.2017) встановлено, що до 01 липня 2017 року, але не пізніше дати набуття чинності новою редакцією Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, для об'єктів оренди, дата оцінки яких встановлена після 01 вересня 2014 року, орендні ставки, визначені Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, застосовуються у розмірі 50% встановленого обсягу, крім: ставок, визначених пунктами 1 - 5 таблиці 2 Методики (за винятком банків), погодинної орендної плати відповідно до пункту 6 Методики і орендної плати, визначеної за результатами конкурсу.

06.04.2017 Київською міською радою (відповідач 1) було вирішено передати в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Родинний центр реабілітації "Феміна" (позивач) нежитлові приміщення за адресою: вул. Пімоненка, 10 А, загальною площею 238, 00 кв. м. строком на два роки та ставкою орендної плати 10%, про що прийнято рішення Київської міської ради від 06.04.2017 №140/2362 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва єдиному претенденту на право оренди" (далі - спірне рішення).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, вказане рішення було прийнято Київською міською радою, як зазначено у рішенні, відповідно до статей 760 - 763 Цивільного кодексу України, частини п'ятої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 5 та 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280, з метою забезпечення ефективного використання нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва та враховуючи те, що за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди подано одну заяву.

У примітці до ставки орендної плати - 10%, яка визначена в додатку до рішення Київської міської ради від 06.04.2017 № 140/2362, вказано, що до орендної ставки не застосовується пункт 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача 1 з листом від 07.06.2017 за вих. № 1, у якому просив надати інформацію на якій правовій підставі до орендної ставки, що визначена для Товариства з обмеженою відповідальністю "Родинний центр реабілітації "Феміна", не застосовується пункт 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280.

У відповідь на лист позивача, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (відповідач 2) надав лист від 15.06.2017 за вих. №062/05/19 - 6086, в якому повідомив, що під час розгляду Київською міською радою проекту рішення "Про передачу в оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва єдиному претенденту на право оренди", яким передбачалося надання в оренду ТОВ "Родинний центр реабілітації "Феміна" нежитлових приміщень на вул. Пимоненка, 10-А, загальною площею 238,00 кв. м, депутатом Київської міської ради Антонєнком Л В. було запропоновано не застосовувати до зазначеного орендаря знижку орендної плати, передбаченої пунктом 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280. Київська міська рада прийняла рішення з урахуванням пропозиції Антонєнка Л. В. Відповідно до рішення Київської міської ради від 06.04.2017 №140/2362 передбачається укладання договору оренди з ТОВ "Родинний центр реабілітації "Феміна" на користування нежитловими приміщеннями на вул. Пимоненка, 10-А, загальною площею 238,00 кв. м, з застосуванням орендної ставки у розмірі 10 % на весь термін оренди.

В подальшому, 21.06.2017 між відповідачем 2, як орендодавцем, позивачем, як орендарем, та Комунальним підприємством "Київська міська стоматологічна поліклініка" (третя особа), як балансоутримувачем було укладено договір № 2468 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від "06" квітня 2017 року № 140/2362 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт, яке знаходиться за адресою: вулиця Пимоненка Миколи, буд. 10-А, для розміщення приватного закладу охорони здоров'я (медичний центр з фізичної реабілітації (фізіотерапії).

Відповідно до п. 2.1. договору об'єктом оренди є нежилі приміщення загальною площею 238,00 кв. м на 3 поверсі, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.

В п. 2.2. договору зазначено, що вартість об'єкта згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на "31" березня 2017 року становить за 1 кв. м. 16 512,61 грн. всього 3 930 000,00 грн.

Згідно з п. 3.1. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від "21" квітня 2015 року №415/1280, і становить без ПДВ: 137,61 грн. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку квітень 2017 року 32 750, 00 грн. без ПДВ.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.2. договору).

Сторони в п. 3.4. договору погоджено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу одній із сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з п. 3.5., 3.6., 3.7. договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою, орендна плата сплачується на рахунок балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 21.06.2017 до 19.06.2020 (п. 9.1. договору).

Пунктом 9.3. договору визначено, що усі зміни та доповнення до договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту їх підписання сторонами.

У пункті 2 розрахунку орендної плати по нежитловому приміщенню за адресою: м. Київ, вул. Миколи Пимоменка, 10-А, станом на квітень 2017 р. (додаток № 1 до договору) зазначено, що вартість об'єкта оренди, яке є частиною нежилого будинку (споруди) відповідно до висновку про вартість майна станом на 31.03.2017, виконано суб'єктом оціночної діяльності - ПП "Саната", що діє на підставі сертифіката складає 3 930 000, 00 грн. без ПДВ.

У зв'язку із викладеними обставинами позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 06.04.2017 № 140/2362 в частині незастосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родинний центр реабілітації Феміна" орендної ставки, визначеної п. 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на неправомірне не застосування до нього при прийнятті спірного рішення Київської міської ради від 06.04.2017 № 140/2362 пункту 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірне рішення Київської міської ради не відповідає положенням чинного законодавства України і порушує права позивача.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 06.04.2017 № 140/2362 в частині не застосування до позивача орендної ставки, визначеної пункті 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Зазначене положення Конституції України знайшло своє відображення у статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції чинній станом на 06.04.2017), згідно якої рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначено, що регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Отже, враховуючи наведені положення чинного законодавства, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" є регуляторним актом органу місцевого самоврядування, який встановлює норми права та застосовується щодо невизначеного кола осіб, і є обов'язковим до виконання на відповідній території.

Пунктом 11 вказаного рішення було встановлено, що до 01 липня 2017 року, але не пізніше дати набуття чинності новою редакцією Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, для об'єктів оренди, дата оцінки яких встановлена після 01 вересня 2014 року, орендні ставки, визначені Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, застосовуються у розмірі 50 % встановленого обсягу, крім: ставок, визначених пунктами 1 - 5 таблиці 2 Методики (за винятком банків), погодинної орендної плати відповідно до пункту 6 Методики і орендної плати, визначеної за результатами конкурсу.

В подальшому, рішенням від 08.02.2018 № 21/4085 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" було змінено орендні ставки за використання нерухомого майна територіальної громади та встановлено, що до 31.12.2018 орендні ставки, що визначені цим рішенням для видів діяльності визначених п. 11, 13, 17, 32, 33, 36, 38, 41, 48 таблиці 2, дата оцінки яких встановлена після 01.09.2014, застосовується у розмірі 70% від встановленого обсягу, крім орендної плати, визначеної за результатами конкурсу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не зважаючи на внесені в рішення від 21.04.2015 № 415/1280 зміни щодо відсотка орендної плати, спірним рішенням порушені права позивача, оскільки, в будь-якому випадку відсоток (50%), визначений п. 11 рішення від 21.04.2015 № 415/1280, як і відсоток у розмірі 70%, визначений Рішенням від 08.02.2018 № 21/4085 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" для визначення орендної плати має застосовуватись до позивача. Крім того, вказані зміни були внесені після прийняття спірного рішення.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, оцінка об'єкту оренди проведена станом на 31.03.2017, тобто після 01.09.2014. При цьому, позивач не відноситься до категорії господарюючих суб'єктів, що визначені пунктами 1-5 таблиці 2 Методики, рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" є регуляторним актом (нормативно - правовим), що має виконуватися всіма суб'єктами правовідносин, які ним регулюються, в тому числі і Київською міською радою, відповідно прийняття рішення Київською міською радою від 06.04.2017 №140/2362 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва єдиному претенденту на право оренди" в частині не застосування до позивача орендної ставки, визначеної пунктом 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" не відповідає положенням чинного законодавства України, і порушує права позивача.

Крім цього, відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року, Перший Протокол, протоколи №4 і №7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року та Протоколи №2 і №11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі із застереженнями.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Що стосується суті порушених прав позивача, які передбачені Конвенцією, то вони викладені в ст.1 Першого Протоколу про право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Необхідно зазначити, що крім традиційної для України концепції власності (рухоме і нерухоме майно) та прав, що пов'язані з відносинами власності між особами (акції, інтелектуальна власність тощо), власністю в розумінні ст.1 Першого Протоколу до Конвенції є оренда майна. Так, у справі "Меллахер та Інші проти Австрії" (1989р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що право на укладення договору оренди є частиною права власності (право володіння та користування) і тому дане право є одним із аспектів права власності. Крім цього, власністю в розумінні ст.1 Першого Протоколу є і "законні сподівання" позивача на отримання на підставі закону майна для забезпечення своєї діяльності та застосування до спірних правовідносин пункту 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280.

Згідно з ч.3 ст.41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Відповідно до ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Стаття 124 Конституції України кореспондується як зі статтею 13, так і зі статтею 6 Конвенції, яка гарантує право на ефективний і справедливий судовий розгляд. Європейський Суд трактує статтю 6 Конвенції розширено, оскільки вона має істотне значення для існування демократії. У справі "Делькур проти Бельгії" (1970р.) Суд вказав, що в демократичному суспільстві за змістом Конвенції право на справедливий судовий розгляд займає таке важливе місце, що обмежувальне розуміння пункту 1 ст.6 не відповідало б меті і змісту цього положення.

Більше того, доступ до судових інстанцій має бути реальним, а не формальним. За висновком Європейського суду державні органи, які приймають первинне рішення, повинні виконувати процесуальні вимоги, що випливають з п.1 Статті 6, або ж їх рішення повинні піддаватись контролю такого судового органу, який цим вимогам відповідає (справа "Альбер і Ле Конт проти Бельгії" (1982)).

Враховуючи обставини справи, наведені норми законодавства, а також враховуючи положення пункту 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність та обґрунтованість позовних вимог позивача щодо визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 06.04.2017 № 140/2362 в частині не застосування до позивача орендної ставки, визначеної п. 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 у справі № 910/19331/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 у справі №910/19331/17 - без змін.

2. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19331/17.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09.07.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді А.І. Мартюк

Б.О. Ткаченко