Постанова

від 10.07.2018 по справі 810/3541/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3541/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Харченко С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочка Є.О.

при секретарі: Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мінетех до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 15 вересня 2017 року № 0034931404.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт посилався на те, що положеннями п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01 січня 2017 року) передбачено обов`язок платників податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), подавати контролюючому органу звіт про контрольовані операції до 1 травня року, що настає за звітним, який позивачем своєчасно не виконано. У зв'язку з чим відповідач вважає, що прийняте ним податкове повідомлення рішення є правомірним.

У поданому до суду письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та поданого письмового відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Мінетех (ідентифікаційний код 38098409, місцезнаходження: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, урочище Чайка, вул. Антонова, буд. 6-А, кімната № 4) зареєстроване в якості юридичної особи 07 березня 2012 року та перебуває на податковому обліку в Києво-Святошинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

У вересні 2017 року посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.15 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання ТОВ Мінетех вимог податкового законодавства в частині несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

За результатами перевірки складено акт від 06 вересня 2017 року № 665/10-36-14-04/38098409, в якому зафіксовано порушення ТОВ Мінетех приписів п.п. 39.4.2 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасному поданні звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

Так, у ході контролюючого заходу посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області встановлено, що законодавчі вимоги щодо подання у строк до 01 травня 2016 року звіту про контрольовані операції за результатами господарської діяльності у 2015 році виконано платником податків лише 07 червня 2017 року.

На підставі акта перевірки від 06 вересня 2017 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 15 вересня 2017 року № 0034931404, яким відповідно до приписів п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 120.4 ст. 120 Податкового кодексу України до ТОВ Мінетех застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту (157 днів) у сумі 191226,00 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 15 вересня 2017 року № 0034931404, прийнятим Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області, позивач оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірним податковим повідомленням - рішенням до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію за податкове правопорушення щодо невиконання вимог п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України, за вчинення якого позивач вже поніс фінансову відповідальність.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 39.2.1.2 п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 13 серпня 2015 року) передбачено, що для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку держав (територій) за критеріями: 1) держави (території), у яких загальна ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні; 2) держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.

Аналогічні критерії щодо визначення контрольованих операцій та врахування держав (територій) під час затвердження Кабінетом Міністрів України відповідного переліку держав (територій) були затверджені цим же підпунктом у редакції, що діяла з 01 січня 2015 року по 13 серпня 2015 року.

У період з 01 січня 2015 року по 14 травня 2015 року з метою нарахування податку на прибуток підприємств за результатами господарської операції платника податків із контрагентом - нерезидентом, зареєстрованим у державі (території), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, використовувався перелік, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 1042-р.

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 1042-р Про затвердження переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні втратило чинність 14 травня 2015 року у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України розпорядження від 14 травня 2015 року № 449-р Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим п.п. 39.2.1.2 п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України , чинного до 16 вересня 2015 року.

До затверджених вказаними вище розпорядженнями переліків держав (територій) було включено Швейцарську Конфедерацію.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 977-р затверджено новий перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим п.п. 39.2.1.2 п. 39.2.1 п. 39.2 ст.39 Податкового кодексу України.

При цьому, у чинному з 16 вересня 2015 року переліку держав (територій) Швейцарська Конфедерація відсутня.

Враховуючи, що Швейцарська Конфедерація у період з 01 січня 2015 року по 16 вересня 2015 року була включена до переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим п.п. 39.2.1.2 п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, а з 16 вересня 2015 року - виключена з такого переліку, контрольованими господарськими операціями можуть визнаватися виключно господарські операції позивача із зареєстрованою у цій державі компанією CNHS International SA , що здійснювались за період, коли Швейцарська Конфедерація була включена до вищезазначених переліків (з 01 січня 2015 року по 16 вересня 2015 рокуу) та за умови, що обсяг операцій з компанією CNHS International SA у цей період перевищив 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків), а річний дохід позивача від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, в цілому за звітний 2015 рік перевищив 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків).

З матеріалів справи вбачається, що дохід ТОВ Мінетех від будь-якої діяльності за 2015 рік, що задекларований позивачем шляхом подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств за 2015 рік, становить 94069000,00 грн.

У свою чергу, обсяг господарських операцій позивача з його контрагентом - компанією CNHS International SA (Швейцарська Конфедерація), що проведені у період з 01 счіня 2015 року по 16 вересня 2015 року, перевищує 5 мільйонів гривень без ПДВ (у тому числі без врахування господарських операцій з цією юридичною особою, що проведені після 16 вересня 2015 року).

Враховуючи, що річний дохід позивача від будь-якої діяльності за звітний 2015 рік становить понад 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків), а обсяг його операцій з компанією CNHS International SA (Швейцарська Конфедерація) за період з 01 січня 2015 року по 16 вересня 2015 року перевищив 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків), суд дійшов висновку про наявність у позивача безумовного обов`язку щодо подачі у строк до 01 травня 2016 року звіту про контрольовані операції із відображенням у цьому звіті господарських операцій з наведеним вище контрагентом , що проведені у період з 01 січня 2015 року по 16 вересня 2015 року.

Разом з тим, за неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік позивача було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у сумі 365400,00 грн. (податкове повідомлення - рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 22 серпня 2016 року № 00000371405).

Доказів оскарження вказаного рішення з підстав незгоди із висновками податкового органу про приналежність господарських операцій з компанією CNHS International SA до контрольованих суду не надано.

Крім того, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивачем було сплачено застосовані до нього податковим повідомленням - рішенням Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 22 серпня 2016 року № 00000371405 штрафні (фінансові) санкції у повному обсязі (банківська виписка станом на 01 вересня 2016 року, а також подано податковому органу звіт про контрольовані операції за 2015 рік.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України (пункт 109.2 статті 109 Податкового кодексу України).

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства як різновид юридичної відповідальності встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (ст. 111 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01 січня 2017 року) передбачено обов`язок платників податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), подавати контролюючому органу звіт про контрольовані операції до 1 травня року, що настає за звітним.

В свою чергу невиконання платником податків вимог п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України щодо подання звіту про контрольовані операції у визначений строк є податковим правопорушенням та, як наслідок, тягне за собою фінансову відповідальність у вигляді застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Розмір фінансової відповідальності за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності визначено ст. 120 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла з 13 серпня 2015 року по 01 січня 2017 року), у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції на платника податків накладається штраф у сумі, що становить 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII, що набрав чинності з 01 січня 2017 року, внесено зміни до п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України, а також доповнено цю статтю п. 120.4.

Чинною з 01 січня 2017 року новою редакцією цієї статті передбачено розмежування розмірів відповідальності платника податків за невиконання вимог п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України у формі:

- неподання звіту про контрольовані операції (300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (абз. 2 п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України);

- несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції (один розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (абз. 2 п. 120.4 ст. 120 Податкового кодексу України).

При цьому, максимальний розмір штрафної (фінансової) санкції за неподання та несвоєчасне подання такого звіту є ідентичним.

Крім того, з 01 січня 2017 року законодавцем доповнено п. 120.3 ст.120 цього Кодексу абзацами 5 та 6 такого змісту: Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення .

Виходячи з характеру спірних правовідносин, з 01 січня 2017 року до платника податків можуть застосовуватися визначені п. 120.3 та 120.4 ст. 120 Податкового кодексу України фінансові санкції за наступні податкові правопорушення:

1) невиконання вимог п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України щодо подання звіту про контрольовані операції у визначений строк;

2) невиконання вимог п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України щодо подання звіту про контрольовані операції після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом.

Разом з тим, слід враховувати, що неподання звіту та несвоєчасне подання звіту є альтернативними ознаками складу одного правопорушення у вигляді невиконання вимог п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України щодо подання звітності у визначений строк.

Кваліфікація вказаного вище податкового правопорушення надається у ході перевірок платника податків.

Матеріали справи містять інформацію про те, що за наслідками податкової перевірки, результати якої оформлено актом від 09 серпня 2016 року, податковим органом виявлено неподання позивачем звіту про контрольовані операції за 2015 рік, у зв`язку з чим застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 365400,00 грн. на підставі вимог п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України у редакції, що діяла до 01 січня 2017 року (податкове повідомлення - рішення від 22 серпня 2016 року № 00000371405).

07 червня 2017 року позивачем подано звіт про контрольовані операції за 2015 рік.

За наслідками податкової перевірки, що проводилась після отримання від позивача вказаного вище звіту (акт перевірки від 06 вересня 2017 року), податковий орган, керуючись положеннями п. 120.4 ст. 120 Податкового кодексу України, застосував до платника податків штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасне подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік, у розмірі 191226,00 грн. відповідно до податкового повідомлення - рішення від 15 вересня 2017 року № 0034931404.

На момент винесення відповідачем податкового повідомлення - рішення від 15 вересня 2017 року № 0034931404 та на час розгляду даної справи попередньо винесене податкове повідомлення - рішення від 22 серпня 2016 року № 00000371405 скасовано не було. При цьому, як вже зазначалось судом вище, штрафні (фінансові) санкції у сумі 365400,00 грн. добровільно сплачені позивачем до Державного бюджету України.

При цьому, відповідно до внесених законодавцем зміни у ст. 120 Податкового кодексу України, що діє з 01 січня 2017 року, дозволяють застосовувати до платника податків, який вже поніс фінансову відповідальність за неподання звіту про контрольовані операції, новий вид фінансової відповідальності за податкове правопорушення з іншим об`єктивним складом, а саме за невиконання вимог п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України щодо подання звіту про контрольовані операції після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом.

Законодавчі зміни, що внесені до вказаної статті, передбачають розмежування розмірів штрафної (фінансової) санкції за неподання звіту про контрольовані операції та за несвоєчасне подання звіту про контрольовані операції, водночас, у співвідношенні з приписами ст. ст. 109, 111 та 116 Податкового кодексу України не дозволяють вважати такі діяння окремими податковими правопорушеннями.

Враховуючи, що податковим повідомленням - рішенням Головного управлінням Державної фіскальної служби у Київській області від 15 вересня 2017 року № 0034931404 до ТОВ Мінетех повторно застосовано штрафні (фінансові) санкції з підстав вчинення ним податкового правопорушення щодо невиконання вимог п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України, відповідальність за яке вже понесена позивачем, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання даного рішення протиправним та його скасування.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта про необхідність під час прийняття судового рішення враховувати роз'яснення, які містяться в листі Державної фіскальної служби від 10 лютого 2017 року № 3282/7/99-99-14-01-02-17, оскільки вказаний лист носить виключно рекомендаційний характер.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що доводи апелянта є необґрунтованими, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 11 липня 2018 року.