Постанова

від 26.06.2018 по справі 445/276/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 445/276/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Бунда А.О.

Провадження № 22-ц/783/7395/17 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю: позивача, його представника - ОСОБА_2,

представника відповідачів - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Золочівського районного нотаріального округу Папірянська Оксана Орестівна, про визнання договорів купівлі-продажу земельної ділянки і будинку недійсними,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_1, які були укладені 17.11.2015 року між його матір'ю ОСОБА_4, від імені якої на підставі довіреності діяв відповідач ОСОБА_6, та сином - відповідачем ОСОБА_5, та посвідчені приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Львівської області Папірянською О.О., з тих підстав, що волевиявлення матері на відчуження вказаного майна на користь відповідача ОСОБА_5 не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, оскільки первинно все це майно вона мала намір залишити йому (позивачу), склавши 04.08.2015 року на його ім'я заповіт. Зазначає, що відповідач ОСОБА_6 змусив матір виїхати у Росію, однак, вона мала намір повернутись на Україну, а тому необхідності продавати належні їй на праві власності житловий будинок та земельну ділянку у неї не було.

Як на правову підставу недійсності оспорюваних правочинів позивач посилається на норму частини третьої статті 203 ЦК України. Вважає, що внаслідок укладення цих правочинів порушено його право, як спадкоємця після смерті матері, яка померла 23.12.2015 року, на успадкування належного їй майна на підставі складеного нею у його користь заповіту.

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 28.11.2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_4, просить його скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апелянт зазначає, що суд не дав належної правової оцінки його доводам та доказам, які він подав на підтвердження своїх вимог. Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги, як доказ, звукозапис розмови між його дружиною та матір'ю, записаний на мобільний телефон, в якій мати прямо вказала, що хоче залишити своє майно саме йому (апелянту). Крім того, зазначає, що факт відсутності у матері наміру відчужувати будинок та земельну ділянку було підтверджено показаннями свідків, проте, і їх суд не взяв до уваги при вирішенні справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони відповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК).

Статтею 204 ЦК України презюмується правомірність правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 є рідним братом відповідача ОСОБА_6 та батьком відповідача ОСОБА_5

Оспорюваними в даній справі є договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування цього будинку, в АДРЕСА_1, які були укладені 17.11.2015 року між ОСОБА_4 (продавцем), від імені якої, на підставі довіреності , посвідченої 21.10.2014 року приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Львівської області Плотицею Г.Д. (а.с.21-22), діяв її син - відповідач ОСОБА_6, та її онуком - відповідачем ОСОБА_5 (покупцем), які посвідчені приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Львівської області Папірянською О.О. та зареєстровані в реєстрі під №1061 та №1063, відповідно (а.с. 6-13).

Вказана вище довіреність, на підставі якої від імені ОСОБА_4, згідно наданих нею повноважень, в тому числі й права на відчуження (продажу) належного їй нерухомого майна, діяв відповідач ОСОБА_6, позивачем не оспорювалась і за життя його матері - ОСОБА_4, останньою не скасовувалась.

Довіреність та договори підписані ОСОБА_4 особисто, чого не заперечував позивач, та укладені з дотриманням встановленої законом форми.

Отже, підстав для висновку про те, що оспорювані договори не відповідають вимогам закону та волевиявленню і внутрішній волі померлої ОСОБА_4, в колегії суддів немає.

Та обставина, що перед укладенням оспорюваних договорів, ОСОБА_4 склала 04.08.2015 року на користь позивача заповіт (а.с.16), не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки, заповіт вступає в силу лише після смерті заповідача, однак, наявність заповіту не позбавляє права заповідача за життя розпорядитись своїм майном в інший спосіб, зокрема, шляхом укладення правочину про відчуження майна з іншою особою.

Крім того, немає й підстав для висновку про порушення оспорюваними договорами права позивача на спадкування спірного нерухомого майна після смерті матері, оскільки 09.09.2015 року нею було складено новий заповіт , але вже на користь свого другого сина - відповідача ОСОБА_6, згідно якого вона заповіла йому все своє майно (а.с.103), а відповідно до ч.2 ст.1254 ЦК України, заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт.

За таких обставин, у колегії суддів немає підстав для іншого висновку по суті вирішення даного спору, ніж того, якого дійшов суд першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, на які сторони посилались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, не допустив порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов'язковою підставою для скасування рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 06 липня 2018 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.