Постанова

від 26.06.2018 по справі 902/517/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 902/517/17

Провадження № 12-78гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,

судді-доповідача Уркевича В. Ю.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Королюка І. В.,

учасники справи:

позивач - Вінницький національний аграрний університет (представники - Залюбовська І. К., Томляк Т. С.),

відповідач - Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області (представники - Шулікін О. М., Маліцька І. О.),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство освіти і науки України (представник - не з'явився), Державне підприємство Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України (представник - не з'явився), Національна академія аграрних наук України (представник - не з'явився),

розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 902/517/17 Господарського суду Вінницької області за позовом Вінницького національного аграрного університету до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України , Національної академії аграрних наук України, про визнання недійсною частини рішення за касаційною скаргою Вінницького національного аграрного університету на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2017 року (головуючий суддя Мамченко Ю. А., судді Демянчук Ю. Г., Дужич С. П.) і рішення Господарського суду Вінницької області від 07 серпня 2017 року (суддя Нешик О. С.).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У травні 2017 року Вінницький національний аграрний університет (далі - Університет) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (далі - Сільрада) про визнання недійсними пунктів 1, 3 рішення відповідача від 02 грудня 2016 року № 195 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель, які включені в межі населеного пункту села Агрономічного Вінницького району Вінницької області , якими визнано комунальною власністю територіальної громади с. Агрономічного землі, включені в межі цього населеного пункту рішенням Вінницької районної ради Вінницької області від 29 січня 2016 року № 1 (крім земель приватної власності та земельних ділянок державної власності, що не можуть передаватися у комунальну власність), а також визнано таким, що втратив чинність, державний акт на право постійного користування землею серії І-ВН № 001263, виданий Вінницькій обласній державній сільськогосподарській дослідній станції на підставі рішення Сільради від 05 квітня 1996 року та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2.

2. Позов обґрунтовано тим, що земельна ділянка загальною площею 474,6783 га, до якої належать, зокрема й спірні землі, відноситься до земель сільськогосподарського призначення, перебувала в постійному користуванні державної установи (Університету), а тому, незважаючи на своє місцезнаходження, така ділянка є державною власністю та не могла бути передана в комунальну власність.

3. Також у червні 2017 року позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області з клопотанням про припинення провадження в цій справі, оскільки, за його твердженням, цей спір є публічно-правовим і його слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Господарський суд Вінницької області рішенням від 07 серпня 2017 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2017 року, відмовив у задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним пункту 3 рішення Сільради від 02 грудня 2016 року № 195 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель, які включені в межі населеного пункту села Агрономічного Вінницького району Вінницької області та припинив провадження в цій справі в частині позовних вимог про визнання недійсним пункту 1 згаданого рішення.

5. Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, зазначив, що матеріали справи не містять доказів наявності в позивача прав на землю за державним актом серії І-ВН № 001263, тому відсутні й підстави для задоволення його позовних вимог у відповідній частині. Водночас суд дійшов висновку, що, приймаючи пункт 1 спірного рішення, відповідач здійснював покладені на нього законодавством владно-управлінські функції, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 05 грудня 2017 року Університет звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2017 року та рішення Господарського суду Вінницької області від 07 серпня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог і припинити провадження у справі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Узагальнений виклад позицій учасників справи, наведених у запереченнях на касаційну скаргу

8. 16 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Сільради на касаційну скаргу, в якому відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій правомірно вирішили цей спір, правильно застосувавши норми матеріального й процесуального права.

9. 02 травня 2018 року до Верховного Суду надійшли заперечення Університету на відзив відповідача, в яких позивач укотре наголосив на публічно-правовому характері спору в цій справі, що не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

10. У судовому засіданні відповідач подав письмові пояснення, у яких указав, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми процесуального права, оскільки спір про цивільне право позивача, який є підставою його позовних вимог, свідчить про приватноправовий характер відповідних правовідносин, натомість доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у цій справі, тому така скарга не може бути задоволена.

11. Інші учасники справи свою позицію стосовно касаційної скарги Університету письмово не виклали.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

12. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

13. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції цього Закону касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

14. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 лютого 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Університету та передав цю справу разом зі згаданою касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій є порушення ними правил предметної юрисдикції.

15. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 квітня 2018 року справу прийняла та призначила до розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів першої та апеляційної інстанцій

(1) Щодо юрисдикції суду

16. Визначаючи юрисдикцію суду під час розгляду цієї справи, Велика Палата Верховного Суду керується таким.

17. Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

18. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац другий частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України у згаданій редакції).

19. Підвідомчість господарських справ установлено статтею 12 Господарського процесуального кодексу (у вказаній редакції), за змістом пунктів 1, 6 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, а також із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

20. Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

21. Натомість згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 цього Кодексу).

22. Аналогічну норму закріплено в частині першій статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

23. Із наведених норм права вбачається, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

24. Натомість визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

25. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

26. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

27. Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

28. За змістом частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

29. Згідно з частиною першою та пунктом а частини другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

30. Відповідно до частини четвертої статті 173 Земельного кодексу України землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

31. Із наведеного вбачається, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

32. Натомість розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення порушується право особи на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

33. Оскільки Університет у касаційній скарзі не ставить питання про перегляд рішень судів попередніх інстанцій у частині припинення провадження у цій справі щодо позовних вимог про визнання недійсним пункту 1 оспорюваного рішення Сільради, то у відповідній частині постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2017 року та рішення Господарського суду Вінницької області від 07 серпня 2017 року не є предметом перегляду Великої Палати Верховного Суду.

34. Разом з тим спір у цій справі в частині визнання недійсним пункту 3 оспорюваного рішення Сільради стосується цивільного права щодо постійного користування землею, тому такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

35. Таким чином, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, доводи касаційної скарги Університетупро непідвідомчість даного спору в цій частині господарському суду відхиляються Великою Палатою Верховного Суду як необґрунтовані.

(2) Щодо вирішення спору по суті

36. Як установили суди попередніх інстанцій, Вінницьку державну сільськогосподарську дослідну станцію (далі - Станція) створено на підставі постанови Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу і Ради Міністрів Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 14 лютого 1956 року.

37. Українська академія аграрних наук наказом від 01 грудня 1994 року № 160 підтвердила права юридичної особи - Станції, підпорядкувавши їй дослідні господарства згідно з додатком, - Поділля , Олександрівське , а також Нива , яке входить до складу Станції.

38. Відповідно до пунктів 1.3, 1.5, 3.5 та 4.9 Статуту Станції (відмітка про державну реєстрацію згідно з рішенням виконавчого комітету Вінницької районної ради народних депутатів від 24 жовтня 1995 року № 43) вона підпорядкована Українській академії аграрних наук (далі - УААН). До складу Станції входять: дослідне господарство як структурний підрозділ (без права юридичної особи), а також підпорядковані їй самостійні дослідні господарства як юридичні особи: Поділля (Мурованокуриловецького району Вінницької області) та Олександрівське (Тростянецького району Вінницької області). Економічною основою діяльності дослідної станції є державна власність України на основні фонди, інше майно, закріплене УААН за дослідною станцією, а також землі УААН, надані дослідній станції згідно з державним актом на право користування землею. Землі, надані дослідній станції для виконання її статутних цілей і завдань, є загальнодержавною власністю. Вони не передаються в іншу форму власності, на них не створюються сільськогосподарські кооперативи, фермерські господарства, вилучення земель без згоди президії УААН не допускається. Дослідна станція здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.

39. За змістом пункту 8.2 зазначеного Статуту дослідне господарство, що входить до складу станції як структурний підрозділ, не є юридичною особою, знаходиться на одному балансі з установою та діє на підставі Положення про нього, затвердженого директором установи.

40. На підставі рішення Агрономічної сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області від 05 квітня 1996 року Станції видано державний акт серії

І-ВН № 001263 на право постійного користування землею площею 1229,6 га, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером 2.

41. За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

42. Відповідно до частини першої статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

43. Частиною першою статті 92 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку.

44. Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 7 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час передачі спірної земельної ділянки в постійне користування) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

45. Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (частина перша статті 22 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час передачі спірної земельної ділянки в постійне користування).

46. Відповідно до частин першої та третьої статті 23 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час передачі спірної земельної ділянки в постійне користування) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

47. Згідно з частиною першою статті 125 та частиною першою статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виділення дослідного господарства в самостійну юридичну особу) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

48. З наведеного вбачається, що земельна ділянка площею 1229,6 га відноситься до земель державної власності, право постійного користування якою посвідчено Станції спірним державним актом серії І-ВН № 001263, виданим Агрономічною сільською радою народних депутатів Вінницького району Вінницької області на підставі рішення від 05 квітня 1996 року та в межах її повноважень.

49. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що законодавством передбачено відповідні підстави припинення права користування землями, зокрема й права постійного користування земельними ділянками, які належать до земель державної власності.

50. Так, відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

51. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що УААН наказом від 29 листопада 2002 року № 95 зобов'язала керівників науково-дослідних установ провести зміни в організації наукової та виробничої діяльності наукових установ та їх дослідних господарств, реорганізувавши наукові установи шляхом виділення дослідних господарств, у тому числі зі складу Станції виділено юридичну особу - дослідне господарство Станції (перейменоване у подальшому в Державне підприємство Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Української академії аграрних наук ), яке є правонаступником майна, майнових прав і зобов'язань Станції в частині майна, належного її структурному підрозділу - відповідному дослідному господарству Нива .

52. 07 вересня 2010 року Національна академія аграрних наук України (далі - НААН України) наказом № 69 Про найменування установ, підприємств та організацій НААН України назву Станції змінила на Вінницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів Національної академії аграрних наук України , а наказом від 24 травня 2011 року № 107 (з урахуванням наказу цієї установи від 11 липня 2011 року) - реорганізувала її в Державне підприємство Науковий інноваційно-технологічний центр Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України , а також зобов'язала здійснити інвентаризацію та оцінку землі, майна та інших її майнових цінностей з метою передачі їх цьому підприємству.

53. У свою чергу 25 січня 2012 року Кабінет Міністрів України постановою № 61 передав Державне підприємство Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, а наказами цього Міністерства від 28 січня 2012 року № 94 і від 08 серпня 2012 року № 492 його відповідно перейменовано на Державне підприємство Агрономічне та реорганізовано шляхом приєднання до Університету як структурного підрозділу без права юридичної особи.

54. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій указали, що матеріали справи не містять доказів наявності в позивача прав на землю за державним актом серії І-ВН № 001263, тому відсутні й підстави для задоволення його позовних вимог у відповідній частині.

55. Однак, суди попередніх інстанцій не з'ясували чи було припинено право постійного користування на спірну земельну ділянку площею 1229,6 га у Станції та її правонаступників внаслідок їх реорганізацій, не встановили обсягу майнових прав, які перейшли від Станції до Державного підприємства Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України (перейменоване в подальшому в Державне підприємство Агрономічне та приєднане до Університету як структурний підрозділ без права юридичної особи), зокрема й стосовно зазначеної земельної ділянки, та належним чином не дослідили відповідні акти приймання-передачі цілісних майнових комплексів та земельних ділянок цих юридичних осіб, складені внаслідок проведення вказаних реорганізацій.

56. Крім того, статтею 149 Земельного кодексу України визначено порядок вилучення земельних ділянок, згідно з частинами першою - третьою якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

57. За приписами статті 84 Земельного кодексу України в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук і земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності. Наведена норма узгоджується з пунктом 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06 вересня 2012 року № 5245-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , за змістом якого з дня набрання чинності цим Законом у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

58. Відповідно до частин першої, третьої статті 5 Закону України від 07 лютого 2002 року № 3065-ІІІ Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук використовуються відповідно до законодавства України, а також Статуту Національної академії наук України та статутів галузевих академій наук, а також статутів організацій, що віднесені до їх відання. Вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

59. Незважаючи на наведені правові приписи, суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували, чи погоджувався перехід майнових прав від Станції до її правонаступників внаслідок їх реорганізацій із НААН України, у підпорядкуванні якої знаходилися ці установи, не дослідили, чи припинялося право постійного користування та чи вилучалася спірна земельна ділянка в приєднаного до Університету Державного підприємства Агрономічне , не проаналізували повноважень Сільради з визнання державного акта серії І-ВН № 001263 на право постійного користування землею площею 1229,6 га, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером 2, таким, що втратив чинність.

60. Таким чином, ухвалюючи оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання недійсним пункту 3 рішення Сільради, суди не встановили тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, не надали їм належної правової оцінки, а тому відповідні рішення є такими, що постановлені з порушенням норм процесуального права.

61. Відповідно до частин першої, другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

62. За таких обставин відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні позову щодо визнання недійсним пункту 3 рішення Сільради від 02 грудня 2016 року № 195 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель, які включені в межі населеного пункту села Агрономічне Вінницького району Вінницької області підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

63. Під час нового розгляду справи судам слід установити фактичні обставини, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати правову оцінку способу захисту прав та інтересів, обраного позивачем.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

65. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

66. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу Університету слід задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання недійсним пункту 3 рішення Сільради від 02 грудня 2016 року № 195 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель, які включені в межі населеного пункту села Агрономічне Вінницького району Вінницької області , а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

67. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Висновок щодо застосування норм права

68. Згідно зі статтями 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) та з урахуванням приписів статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення порушується право особи на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Керуючись статтями 300-302, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1.Касаційну скаргу Вінницького національного аграрного університету задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2017 року та рішення Господарського суду Вінницької області від 07 серпня 2017 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання недійсним пункту 3 рішення Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області від 02 грудня 2016 року № 195 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель, які включені в межі населеного пункту села Агрономічне Вінницького району Вінницької області .

3. У цій частині справу № 902/517/17 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв Суддя-доповідач В. Ю. Уркевич Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко В. В. Британчук Л. І. Рогач Д. А. Гудима І. В. Саприкіна В. І. Данішевська О. М. Ситнік О. С. Золотніков О. С. Ткачук Л. М. Лобойко О. Г. Яновська