Рішення

від 09.07.2018 по справі 906/138/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/138/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю від 01.03.2018р (приймала участь в судовому засіданні 01.06.2018р),

від відповідача: ОСОБА_2, підприємець,

ОСОБА_3, представник за довіреністю від 07.11.2017р,

ОСОБА_4, представник за довіреністю від 07.11.2017р

(приймала участь в судовому засіданні 01.06.2018р).

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Еко-Тек" (м.Вінниця)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 373030,79 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Він-Еко-Тек" звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 373030,79грн, з яких: 261700,00грн основної заборгованості, 108330,79грн пені, а також судових витрат та витрат на правову допомогу.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 03.03.2018р позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Еко-Тек" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Розгляд даної справи в підготовчому провадженні ухвалами суду неодноразово відкладався та оголошувались перерви.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.06.2018р закрито підготовче провадження та призначено справу №906/138/18 до судового розгляду по суті на 01.06.2018р. В судовому засіданні 01.06.2018р судом оголошено перерву до 18.06.2018р.

Судове засідання, призначене на 18.06.2018р не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Кравець С.Г. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.06.2018р призначено судове засідання на 09.07.2018р.

Позивач в судове засідання 09.07.2018р повноважного представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

04.07.2018р від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Еко-Тек" на адресу суду надійшла заява від 03.07.2018р про розгляд справи без участі представника позивача, за наявними у справі документами, позовні вимоги ТОВ "Він-Еко-Тек" підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Враховуючи клопотання представника позивача, зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представники відповідача в судовому засіданні 09.07.2018р проти позову заперечили, просили у позові відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 15.03.2018р, письмових пояснення від 08.05.2018р, запереченнях на відповідь на відзив від 21.05.2018р (а.с.61-69,172-173,187-190). Також зазначили, що відповідачем було отримано котельню в некомплектному стані. Вказали, що позивач разом із товаром не передав відповідачу експлуатаційних документів та документів, які засвідчують якість товару. Вказали на безпідставність вимог позивача про стягнення заборгованості за доставку котельні, оскільки договором передбачено, що товар поставляється на умовах самововозу покупцем, як реально це і відбулося. Позивачем не надано товарно-транспортної накладної на доставку котельні в с.Первомайськ Сумської області.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2016р між Товариством з обмеженою відповідальністю "Він-Еко-Тек" (постачальник/позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець/відповідач) укладено договір поставки №01/08-16 (далі - договір) (а.с.13-15).

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник зобов'язується передати у власність покупцю БМК - блочно-модульну котельню (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його ціну (вартість) на умовах визначених договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна одиниці виміру, строки та інші умови поставки товару визначаються сторонами у специфікації, які оформлені як додатки, що є невід'ємними частинами цього договору.

Якість товару відповідає вимогам, що звичайно ставляться до даного виду товару та придатний для мети, з якою такий товар звичайно використовується, за умови дотримання покупцем вимог експлуатації товару, монтажу та обслуговування (пункт 2.1. договору).

Згідно з п.2.2 договору товар, що поставляється повинен відповідати вимогам стандартів та технічних умов щодо його якості та маркування. Постачальник повинен засвідчити якість товару, що поставляється належними документами (сертифікатом відповідності, або сертифікатом походження, або технічним паспортом, тощо), а також в необхідній кількості передати належним чином оформлені експлуатаційні документи, які надаються покупцю разом з товаром (технічні паспорти, гарантійні талони/свідоцтва, інструкції з експлуатації, тощо) в момент його передачі.

Відповідно до пункту 3.1. договору товар поставляється і передається у власність покупцю на умовах EXW (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010) на складі постачальника за адресою: м.Вінниця, вул.Кропивницького, буд.3.

Постачальник зобов'язаний передати товар, у рамках цього договору покупцеві у повному обсязі відповідно до умов визначених у специфікації (пункт 3.2. договору).

За приписами пункту 3.3. договору, строк поставки та умови оплати визначаються сторонами в специфікації.

Згідно з п.3.4 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент поставки товару.

Відповідно до пункту 3.5 договору зобов'язання постачальника з поставки вважається виконаним з моменту передання товару покупцю. Моментом передачі товару покупцю є підписання сторонами видаткової накладної на такий товар.

Загальна вартість (ціна) цього договору, тобто вартість (ціна) усіх поставлених (переданих у власність) за цим договором товарів, сторонами не обмежується і складається із вартості (ціни) окремих партій товару, проданих (переданих у власність) постачальником покупцеві на підставі цього договору та зафіксованих сторонами у відповідних специфікаціях та/або видаткових накладних на переданий товар (пункт 4.1 договору).

Відповідно до пункту 4.2. договору асортимент, ціна (вартість) товару та порядок оплати за товар погоджується сторонами та зазначається у відповідній специфікації (додаток до договору), яка становить невід'ємну частину цього договору.

Згідно з пунктом 4.4. договору, датою оплати (отримання грошей продавцем) вважається дата зарахування грошових коштів на банківський поточний рахунок постачальника.

Цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2016 року, але в будь-якому випадку, до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 9.1. договору).

До договору поставки №01/08-16 сторонами 01.08.2016р було підписано додаток №1 - Специфікацію №1, згідно пункту 1, якої сторони домовились, що поставляється БМК - блочно-модульна котельня в кількості 1шт, вартістю 540000,00грн (а.с.16).

Пунктом 2 вказаної специфікації сторони визначили, що загальна вартість (ціна) товару згідно специфікації №1 договору поставки №01/08-16 від 01.08.2016р становить 540000,00грн (п'ятсот сорок тисяч гривень 00 копійок)

Відповідно до п.3 специфікації оплата вартості товару згідно цього додатку до договору поставки №01/08-16 від 01.08.2016р здійснюється в наступному порядку:

оплата (передоплата) в розмірі 100% від суми вказаної в специфікації протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання цієї специфікації, що становить 540000,00грн (п'ятсот сорок тисяч гривень 00 копійок) (пункт 3.1. специфікації).

Згідно п.4 специфікації строк поставки товару складає не більше 15 робочих днів з моменту першої оплати згідно п. 3.1 Специфікації.

Товар відвантажується після 100% оплати за товар, що підтверджується підписанням видаткової накладної (пункт 5 специфікації).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки №01/08-16, позивачем було поставлено відповідачу товар - блочно-модульну котельню 200квт, в кількості 1шт на суму 534500,00грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №03 від 08.08.2018р (а.с.21).

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Видаткова накладна є двостороннім документом, яка підписується обома сторонами договору, скріплюється печаткою і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки/передачі товару згідно договору.

За вказаних обставин, факт здійснення господарської операції, а саме поставки товару відповідачу, повинен підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відтак, саме видаткова накладна є тим первинним документом, який має підтвердити факт отримання того чи іншого товару.

Враховуючи, що відповідач заперечує факт отримання частини товару згідно накладної №03 від 08.08.2016р на суму 546700,00грн, суд дослідив останню на предмет її відповідності вимогам, що ставляться до первинного документа та встановив, що остання відповідає приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Так, в графі "Відпустив" зазначено підпис особи відповідальної за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. В графі "Прийняв" міститься підпис відповідача за отримання товару блочно-модульної котельні 200квт та доставку котельні 300км, що не заперечується самим відповідачем. Крім того, накладна містить відтиски печатки, як підприємства позивача, так і відповідача. Судом також встановлено, що в накладній відсутні будь-які зауваження з боку відповідача щодо комплектності товару.

За таких обставин, суд вважає, що факт поставки відповідачем товару у кількості та вартості, зазначеній у накладній №03 від 08.08.2016р підтверджений належними та допустимими доказами.

Будь-яких доказів в підтвердження недійсності вказаної накладної відповідачем не надано, як не надано доказів з приводу звернень до правоохоронних органів щодо можливої втрати або викрадення печатки відповідача чи підробки накладної №03 від 08.08.2016р.

Як уже зазначалось, в специфікації №1 до договору, сторони передбачили: оплата (передоплата) в розмірі 100% від суми вказаної в специфікації протягом (десяти) днів з моменту підписання цієї специфікації; товар відвантажується після 100% оплати за товар, що підтверджується підписанням видаткової накладної.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, товар поставлявся позивачем відповідачу без проведення 100% передоплати, що свідчить про те, що сторонами фактично змінено умови договору в частині проведення розрахунків, не встановивши при цьому остаточний строк проведення розрахунків.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною в накладній ціною товару, свідчать про те, що у відповідача виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач направив на адресу відповідача претензію №1801/18 від 18.01.2018р, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Він-Еко-Тек" просило відповідача виконати зобов'язання, у тому числі за договором поставки №01/18-16 від 01.08.2016р, та сплатити на користь позивача заборгованість в сумі 270522,00грн, а також пеню за порушення умов оплати товару в розмірі 104101,02грн (а.с.23).

Листом від 16.02.2018р ФОП ОСОБА_2 надав відповідь щодо отриманої претензії, в якому зазначив, що позивачем було передано частину обладнання передбаченого договором поставки - тільки каркас котельної без оснащення інженерними системами та теплотехнічним обладнанням, та окремо котли. Оскільки інше обладнання, яке має входити до комплектації блочно-модульної котельні поставлено не було то, відповідно, у нього не виникло обов'язку його оплачувати (а.с.47-48).

З наданих позивачем документів вбачається, що відповідачем частково проведено оплату товару на загальну суму 285000,00грн, зокрема ним було сплачено позивачу 09.08.2016р - 100000,00грн, 15.08.2016р - 20000,00грн, а також 19.08.2016р - 165000,00грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с. 17-20), а також платіжними дорученнями: №11 від 09.08.2016р, №12 від 15.08.2016р та №17 від 19.08.2016р (а.с.114-116).

Отже, враховуючи здійснену позивачем поставку товару на суму 534500,00грн та здійснені відповідачем проплати на загальну суму 285000,00грн, неоплаченим станом на час розгляду справи залишився товар на суму 249500,00грн, отриманий відповідачем за видатковою накладною №03 від 08.08.2016р.

Заперечення відповідача стосовно некомплектності товару та відсутності експлуатаційних документів, документів, що засвідчують якість товару, суд відхиляє з наступних підстав.

Положеннями статті 666 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Пунктом 5.2.1 договору передбачено, що у разі, якщо постачальник поставив товар, що не відповідає за якістю та/або комплектністю умовам договору, покупець має право вимагати усунення недоліків товару або відмовитись від прийняття товару.

Відповідно до п.5.3 договору, у випадку виявлення покупцем дефектів якості товару, які не могли бути виявлені під час поставки товару, останній має право протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару пред'явити претензії щодо такого товару. При цьому покупець повинен одразу після виявлення таких недоліків товару повідомити про таке постачальника засобами дистанційного зв'язку та в письмовому порядку, зафіксувати недоліки товару (фото, відео-фіксація) та не здійснювати жодних дій, які можуть знищити (змінити) виявлені недоліки до моменту приїзду представника постачальника. Недотриманням покупцем порядку фіксації недоліків товару, а також порядку повідомлення постачальника про виявлені недоліки, позбавляє покупця права на усунення недоліків товару за рахунок постачальника.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, поставлено відповідачу модульно-блочну котельню на суму 534500,00грн, що підтверджується матеріалами справи. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності товару умовам договору, в тому числі щодо його комплектності, не заявлялось та доказів іншого суду не надано. Оскільки відповідачем таких доказів не надано, а отримання товару підтверджується підписаною відповідачем накладною №03 від 08.08.2016р, що свідчить про відсутність зауважень з боку відповідача щодо комплектності товару, суд відхиляє заперечення відповідача щодо некомплектності товару та ненадання позивачем експлуатаційних документів та документів, що засвідчують якість товару.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено обставини неналежного виконання позивачем свого зобов'язання щодо поставки товару у повному обсязі.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 249500,00грн є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 108330,79грн пені за несвоєчасне проведення розрахунків та 12200,00грн витрат на доставку котельні.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В пункті 6.2. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу.

За несвоєчасне проведення розрахунків позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 108330,79грн за період з 19.08.2016р по 19.02.2018р (599 днів), (розрахунок а.с.28).

З розрахунку вбачається, що позивач нараховував пеню на заборгованість в розмірі 261700,00грн. Вказана сума включає в себе заборгованість за товар - 249500,00грн, яка залишилась частково неоплаченою за накладною №03 від 08.08.2016р, та 12200,00грн - вартість послуг по доставці котельні.

Частиною 1 статті 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

В пункті 6.2. договору №01/08-16 від 01.08.2016р сторони погодили сплату покупцем на користь постачальника пені лише за несвоєчасну оплату товару. Сплата пені за несвоєчасну оплату послуг по доставці котельні умовами договору №01/08-16 від 01.08.2016р не передбачена, а тому її нарахування на суму 12200,00грн є безпідставним.

Судом також враховується, що відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно поданого розрахунку, нарахування пені за несвоєчасну оплату товару, позивачем проведено за весь час прострочення виконання зобов'язання, хоча в договорі №01/08-16 від 01.08.2016р таке нарахування сторони не погоджували.

З огляду на викладене, перевіривши проведені позивачем нарахування пені, судом встановлено, що правомірним, з урахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України, є нарахування пені в сумі 34364,18грн за період з 19.08.2016р (саме цю дату позивачем визначено початком нарахування пені в розрахунку) по 08.02.2017р на суму заборгованості за несвоєчасне оплату товару в розмірі 249500,00грн.

Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 34364,18грн пені. В частині стягнення з відповідача пені в сумі 73966,61грн (108330,79грн - 34364,18грн = 73966,61грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача 12200,00грн представник позивача пояснювала, що вказана сума сплачена позивачем перевізникам за доставку блочно-модульної котельні відповідачу, яка останнім в добровільному порядку не відшкодована.

Згідно з пунктом 3.1. договору №01/08-16 від 01.08.2016р, товар поставляється і передається у власність покупцю на умовах EXW (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010) на складі постачальника за адресою: м.Вінниця, вул.Кропивницького, буд.3.

Відповідно до визначення поняття EXW згідно "Інкотермс 2010 Міжнародних правил тлумачення торгових термінів" (надалі Інкотермс 2010), які набрали чинності з 01.01.2011р, визначені сторонами як базис поставки умовами договору та специфікацією, "Ex Works" - "Франко завод" означає, що продавець виконує своє зобов'язання по постачанню, коли він передає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві (заводі, фабриці, складі і т.п.).

Частина 1 статті 664 ЦК України визначає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

У даному випадку, договором сторони погодили передачу продавцем товару у розпорядження покупця на своєму підприємстві - складі постачальника за адресою: м.Вінниця, вул.Кропивницького, буд.3. Умов щодо доставки товару позивачем та обов'язку відповідача відшкодувати позивачу витрати на перевезення товару, договір №01/08-16 від 01.08.2016р не містить.

Питання перевезення вантажу регулюється Главою 64 Цивільного кодексу України.

Так, згідно із статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з замовника боргу з оплати послуг з перевезення вантажів, судом повинно бути досліджено: чи були фактично надані перевізником послуги з перевезення вантажу за обумовленим маршрутом; які послуги з перевезення та в які періоди були фактично надані перевізником; які транспортні послуги фактично прийнято замовником, їх обсяг та вартість.

У відповідності до "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно даного визначення товарно-транспортна накладна є документом для перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" товарно-транспортна накладна включена до переліку документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення автомобільним транспортом.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем договір перевезення вантажу не укладався, а умови договору №01/08-16 від 01.08.2016р та накладна №03 від 08.08.2016р не встановлюють обов'язок позивача доставити товар відповідачу та зобов'язання відповідача здійснити оплату перевезення товару.

Як пояснила представник позивача, між сторонами існувала усна домовленість щодо перевезення товару, якою займався особисто директор позивача, а відповідач взяв на себе зобов'язання компенсувати витрати на доставку товару. Вказала, що пошук перевізників здійснювався позивачем в пошуковій транспортній програмі LARDI на сайті за електронною адресою: https://larda-trans.com на підтвердження чого надано копію скріну сторінки з особистого електронного кабінету директора ТОВ "Він-Еко-Тек" ОСОБА_5

Згідно пояснень відповідача, роботи по встановленню блочно-модульної котельні проводились в с.Первомайське Глухівського району Сумської області згідно договору підряду №04 від 25.07.2016р, а в актах здачі-прийняття робіт від 10.08.2016р вказано маршрут: Шаргород-м.Бровари-с.Береза, Сумської області. Також вказав, що жодних даних про вид вантажу та вантажоотримувача в даних документах не міститься, як немає і даних про отримання ФОП ОСОБА_2 від цього виконавця будь-якого вантажу.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення 12200,00грн перевезення котельні позивачем надано копії: актів №1008-1 від 10.08.2016 року на суму 6100,00грн та №1008-2 від 10.08.2016 року на суму 6100,00грн (а.с.164-165); квитанцій до прибуткових касових ордерів №1008-1 від 10.08.2016 року на суму 6100,00грн та №1008-2 від 10.08.2016 року на суму 6100,00грн (а.с.162, 163);

Однак, зазначені документи не свідчать про надання послуг по перевезенню вантажу саме відповідачу, оскільки в актах №1008-1 та №1008-2 від 10.08.2016 року вказано, що ФОП ОСОБА_6 здійснював для ТОВ "Він-Еко-Тек" організацію транспортних послуг 10.08.2016р на суму 12200,00грн за маршрутом: Шаргород - м.Бровари - с.Береза Сумська область, тоді як встановлення блочно-модульної котельні здійснювалось відповідачем в с.Первомайське Глухівського району Сумської області, що не заперечується позивачем. В зазначених актах також не вказано найменування вантажу, його обсяг та прийняття товару замовником. В матеріалах справи відсутня товарно-транспортна накладна, яка у відповідності до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, є документом для перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, надані позивачем документи беззаперечно не підтверджують факт надання транспортних послуг по перевезенню товару саме відповідачу.

Частиною 1 статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані, зокрема, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.79 ГПК України).

Беручи до уваги викладене вище, оцінюючи встановлені обставини справи у їх сукупності, а також здійснивши аналіз чинного законодавства яким регулюються дані правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги із доказами, які обґрунтовують їх, не можуть слугувати підставою для стягнення з відповідача 12200,00грн послуг по доставці котельні, які включені позивачем до накладної №03 від 08.08.2016р. за їх недоведеністю. Відтак, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Що стосується витрат на надання правової допомоги, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00грн, представником позивача до матеріалів справи долучено копії договору про надання правової допомоги від 20.10.2016р, укладеного між ТОВ "Компанія "Євроконсалтинг" та ТОВ "Він-Еко-Тек", рахунок на оплату №20 від 15.02.2018р, акт надання послуг №7 від 15.02.2018р та розрахунок судових витрат від 19.02.2018р на загальну суму 9467,77грн (а.с.24,25,26,29).

Разом з тим, позивачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, а саме: розрахунку вартості складових наданих відповідних послуг та платіжних документів про оплату таких послуг, тому суд дійшов висновку про відмову в позові у цій частині.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 249500,00грн та 34364,18грн пені є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення 12200,00грн вартості доставки котельні та 73966,61грн пені суд відмовляє.

Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (10009, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Еко-Тек" (21050, Вінницька область, м.Вінниця, вулиця Кропивницького, буд.3, офіс 15; ідентифікаційний код 40017418):

- 249500,00грн основного боргу,

- 34364,18грн пені,

- 4257,96грн витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.07.18

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повід.).