Постанова

від 23.01.2019 по справі 906/138/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року Справа № 906/138/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця Сергійчука Івана Євгеновича на рішення Господарського суду Житомирської області від 9 липня 2018 року в справі № 906/138/18 (суддя - С.Г. Кравець)

час та місце ухвалення: 9 липня 2018 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65; вступна і резолютивна частина проголошена о 12:02 год; повний текст рішення складено 12 липня 2018 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Еко-Тек"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Сергійчука Івана Євгеновича

про стягнення в сумі 373 030 грн 79 коп.

за участю представників сторін:

від Позивача - не з'явився;

від Відповідача - Сергійчук І.Є..

Заяв про відвід (самовідвід) судді (суддів) та секретаря судового засідання, з підстав, визначених статтями 35-37 Господарського процесуального кодексу України не надходило. Клопотань про роз'яснення прав та обов'язків, відповідно до статті 205 Господарського процесуального кодексу України, не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВІЕ-ЕКО-ТЕК (надалі - Позивач) звернулося в Господарський суд Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Сергійчука Івана Євгеновича (надалі - Відповідач) про стягнення 261 700 грн основної суми боргу, 108 330 грн 79 коп. пені та 3000 додаткових витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки № 01/08-16.

На виконання умов договору поставки №01/08-16, Позивачем було поставлено Відповідачу товар - блочно-модульну котельню 200квт, в кількості 1шт на суму 534500 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 03 від 8 серпня 2018 року.

Як вказує Позивач, Відповідачем поставку товару на суму 534500 грн оплачено частково на загальну суму 285000 грн. Відтак неоплаченим станом на час розгляду справи, як зазначає Позивач, залишився товар на суму 249500 грн, що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 9 липня 2018 року позов було задоволено частково та стягнуто з Відповідача на користь Позивача 249500 грн боргу та 34364 грн 18 коп. пені. В задоволенні решти позовних вимог місцевим господарським судом було відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи те що Відповідач заперечує факт отримання частини товару згідно накладної № 03 від 8 серпня 2016 року на суму 546700 грн. то суд дослідив останню на предмет її відповідності вимогам, що ставляться до первинного документа та встановив, що остання відповідає приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". За таких обставин, суд вважає, що факт поставки Позивачем товару у кількості та вартості, зазначеній у накладній № 03 від 8 серпня 2016 року підтверджений належними та допустимими доказами. Окрім того, місцевий господарський суд в своєму рішенні зазначив, що в матеріалах справи відсутня товарно-транспортна накладна, яка у відповідності до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, є документом для перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Таким чином, надані Позивачем документи беззаперечно не підтверджують факт надання транспортних послуг по перевезенню товару саме Відповідачу.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу (том 2, а.с. 46-53), в якій з підстав, висвітлених в ній, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій.

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що Відповідачем було отримано котельню в некомплектному стані.

Позивач разом із товаром не передав Відповідачу експлуатаційних документів та документів, які засвідчують якість товару. Відповідач вказує на безпідставність вимог Позивача про стягнення заборгованості за доставку котельні, оскільки договором передбачено, що товар поставляється на умовах самовивозу Відповідачем. Також Відповідач зазначає, що Позивачем не надано товарно-транспортної накладної на доставку котельні в с.Первомайськ Сумської області. Окрім того, апелянт звертає увагу суду на видаткову накладну № 8 від 20 липня 2018 року, котра на його переконання не є належними та допустимим доказом, оскільки дана накладна датована часом (20 липня 2018 року), що навіть не настав на день її подання, так як остання була подана в судове засідання суду першої інстанції 18 квітня 2018 року, а дані відносини сторін виникли на підставі договору поставки від 1 серпня 2016 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2018 року (том 2, а.с. 45) відкрито апеляційне провадження у справі № 906/138/18 за апеляційною скаргою Відповідача. Призначено справу № 906/138/18 до розгляду на 25 вересня 2018 року об 11 год. 00 хв.. Встановлено Позивачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу.

Дана справа розглядалася Рівненським апеляційним господарським судом та на момент її відкладення переглядається створеним Указом Президента України № 454/2017 від 29 грудня 2017 року Північно-західним апеляційним господарським судом в апеляційному окрузі (що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області, з місцезнаходженням у місті Рівному).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2018 року прийнято справу № 906/138/18 до провадження Північно-західного апеляційного господарського суду в складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л.., суддя Бучинська Г.Б. та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача.

6 листопада 2018 року, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду, було призначено справу № 906/138/18 до розгляду на 12 грудня 2018 року об 14:20 годин.

Відповідно до Розпорядження керівника апарату від 10 грудня 2018 року на підставі Службової записки головуючого судді Василишина А.Р., у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії судді Філіпової Т.Л. та в силу дії статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", було призначено проведення автоматизованою системою документообігу суду, заміну судді-члена колегії у справі № 906/138/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судових справ між суддями у справі № 906/138/18 було визначено колегію суддів в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2018 року було прийнято справу № 906/138/18 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 грудня 2018 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 23 січня 2019 року, з підстав, зазначених в даній ухвалі (том 1, а.с. 88).

На виконання вимог ухвали суду від 12 грудня 2018 року, Відповідач надіслав на поштову адресу суду письмові пояснення та відповідні докази на підтвердження зазначених обставин (том 2, а.с. 91-118). В даних поясненнях Відповідач зауважив, що оскільки Позивачем не було повністю виконано умови Договору, а саме ним не була поставлена Блочно-модульна котельня в повній зборці, а лише частина з необхідного обладнання, яке Відповідач повністю відшкодував, то все інше необхідне обладнання Відповідач придбав за власні кошти. З огляду на вказане, на переконання Відповідача свої зобов'язання перед Позивачем він виконав повністю.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Позивача, котра була зареєстрована в комп'ютерній програмі Діловодство спеціалізованого суду за Вх. № 1460/19 від 14 січня 2019 року (том 2, а.с. 121), про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Позивача, також Позивач в даній заяві зазначив про те, що вимоги апеляційної скарги вважає безпідставними, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 ГПК України, що вказує на те, що ухвалою суду від 12 листопада 2019 року явка сторін обов'язковою не визнавалась.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника Позивача, оскільки останні не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні від 23 січня 2019 року Відповідач підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі, просив суд її задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що її слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати. При цьому, апеляційний суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 1 серпня 2016 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки № 01/08-16 (надалі - Договір; том 1, а.с. 13-15).

Згідно пункту 1.1 Договору Позивач зобов'язався передати у власність Відповідачу БМК - блочно-модульну котельню (надалі - товар), а Відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його ціну (вартість) на умовах визначених Договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна одиниці виміру, строки та інші умови поставки товару визначаються сторонами у специфікації, які оформлені як додатки, що є невід'ємними частинами цього Договору.

Пунктом 2.1 Договору, визначено, що якість товару відповідає вимогам, що звичайно ставляться до даного виду товару та придатний для мети, з якою такий товар звичайно використовується, за умови дотримання Відповідачем вимог експлуатації товару, монтажу та обслуговування.

Згідно з пунктом 2.2 Договору: товар, що поставляється повинен відповідати вимогам стандартів та технічних умов щодо його якості та маркування; Позивач повинен засвідчити якість товару, що поставляється належними документами (сертифікатом відповідності, або сертифікатом походження, або технічним паспортом, тощо), а також в необхідній кількості передати належним чином оформлені експлуатаційні документи, які надаються Відповідачу разом з товаром (технічні паспорти, гарантійні талони/свідоцтва, інструкції з експлуатації, тощо) в момент його передачі.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, товар поставляється і передається у власність Відповідачу на умовах EXW (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010) на складі Відповідача за адресою: м.Вінниця, вул.Кропивницького, буд.3.

У відповідності до пункту 3.2 Договору, Позивач зобов'язався передати товар, у рамках цього Договору Відповідачу у повному обсязі відповідно до умов визначених у специфікації.

За приписами пункту 3.3 Договору, строк поставки та умови оплати визначаються сторонами в специфікації.

Згідно з пунктом 3.4 Договору, право власності на товар переходить від Позивача до Відповідача в момент поставки товару.

Відповідно до пункту 3.5 Договору, зобов'язання Позивача з поставки вважається виконаним з моменту передання товару Відповідачу; моментом передачі товару Відповідачу є підписання сторонами видаткової накладної на такий товар.

В силу дії пункту 4.1 Договору, загальна вартість (ціна) цього Договору, тобто вартість (ціна) усіх поставлених (переданих у власність) за цим Договором товарів, сторонами не обмежується і складається із вартості (ціни) окремих партій товару, проданих (переданих у власність) Позивачем Відповідачу на підставі цього Договору та зафіксованих сторонами у відповідних специфікаціях та/або видаткових накладних на переданий товар.

Відповідно до пункту 4.2 Договору асортимент, ціна (вартість) товару та порядок оплати за товар погоджується сторонами та зазначається у відповідній специфікації (додаток до договору), яка становить невід'ємну частину цього Договору.

Згідно з пунктом 4.4 Договору, датою оплати (отримання грошей продавцем) вважається дата зарахування грошових коштів на банківський поточний рахунок Позивача.

Пунктом 9.1 Договору, сторони визначили, що цей Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2016 року, але в будь-якому випадку, до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

З матеріалів справи вбачається, що 1 серпня 2016 року до Договору сторонами було підписано додаток № 1 - Специфікацію № 1 (том 1, а.с. 16).

Згідно пункту 1 Специфікації сторони домовились, що поставляється БМК - блочно-модульна котельня в кількості 1шт, вартістю 540000 грн.

Пунктом 2 вказаної Специфікації сторони визначили, що загальна вартість (ціна) товару згідно специфікації № 1 Договору становить 540000 грн.

Відповідно до пункту 3 Специфікації, оплата вартості товару згідно цього додатку до Договору здійснюється в наступному порядку: оплата (передоплата) в розмірі 100% від суми вказаної в специфікації протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання цієї специфікації, що становить 540000 грн (пункт 3.1 специфікації).

Згідно пункту 4 Специфікації строк поставки товару складає не більше 15 робочих днів з моменту першої оплати згідно пункту 3.1 Специфікації.

Пунктом 5 Специфікації визначено, що Товар відвантажується після 100% оплати за товар, що підтверджується підписанням видаткової накладної.

Як визначено пунктом 7 Специфікації для Відповідача мав поставлятися Товар наступної комплектації:

· БМК Блочно модульна котельня кількість 1;

· Котел 100 АРДЕНС кількість 2 комплекти;

· Труба домоходна кількість 1 комплект;

· Насосна група КАЛПЕДА кількість 4 комплекти;

· Експлуатаційна документація паспорт сертифікат кількість 1 комплект.

В матеріалах справи міститься накладна № 03 від 8 серпня 2018 року, в котрій зазначено про поставку Відповідачу Товар - Блочно-модульна котельня 200квт, в кількості 1шт на суму 534500 грн (том 1, а.с. 21).

З наданих Позивачем документів вбачається, що Відповідачем частково було проведено оплату товару на загальну суму 285000 грн, зокрема: 9 серпня 2016 року Відповідачем було сплачено 100000 грн, 15 серпня 2016 року 20 000 грн, а також 19 серпня 2016 року 165000 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку Позивача (том 1, а.с. 17-20), а також платіжними дорученнями: № 11 від 9 серпня 2016 року в сумі 100 000 з призначенням платежу За блочно модульну систему , № 12 від 15 серпня 2016 року на суму 20 000 грн із призначенням платежу За блочно модульну систему та № 17 від 19 серпня 2016 року із призначенням платежу За блочно модульну систему (том 1, а.с. 114-116).

Позивач направив на адресу Відповідача претензію № 1801/18 від 18 січня 2018 року, відповідно до якої Позивач просив Відповідача виконати зобов'язання за Договором та сплатити на користь Позивача заборгованість в сумі 270 522 грн, а також пеню за порушення умов оплати товару в розмірі 104101 грн 02 коп (том 1, а.с.23).

Листом від 16 лютого 2018 року Відповідач надав відповідь щодо отриманої претензії, в якому зазначив, що Позивачем було передано частину обладнання передбаченого Договором, а саме тільки каркас котельної без оснащення інженерними системами та теплотехнічним обладнанням, та окремо котли. Оскільки інше обладнання, яке має входити до комплектації блочно-модульної котельні поставлено не було то, відповідно, у нього не виникло обов'язку його оплачувати (том 1, а.с. 47-48).

Позивач вважаючи, що ним здійснено поставку товару на суму 534500 грн (в розрізі сплачених проведених Відповідачем часткових оплат в сумі 285 000 грн за поставлений товар) та важаючи, що неоплаченим залишився товар на суму 249 500 грн (отриманий Відповідачем за видатковою накладною № 03 від 8 серпня 2016 року) звернувся до суду за захистом, порушеного на його думку права, з позовом до Відповідача про стягнення 261 700 грн грн. заборгованості та 108 330 грн 79 коп. пені.

Аналізуючи встановлені обставини справи на предмет їх відповідності позовним вимогам в правовому полі норм діючого законодавства України, дія котрих направлена на регулювання зобов'язальних відносин, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, умови якого, в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

Як визначено статтею 509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу визначено, що: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин 1, 2 статті 265 Господарського кодексу України: за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Проаналізувавши умови Договору колегія суду зауважує, що за своєю правовою природою він є договором поставки з елементами купівлі-продажу, до якого повинні застосовуватись положення Господарського та Цивільного кодексів України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення статті 712 Цивільного кодексу України щодо договорів поставки та параграфу 1 глави 54 цього ж Кодексу "Загальні положення про купівлю-продаж".

Приписами статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; строком прийняття товару.

В силу дії частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з частини 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд констатує, що з даного боку правовідношення, за яким Позивач передав товар Відповідачу у власність, підтвердженням чого є документи, які оформлюють рух товарно - матеріальних цінностей (видаткові накладні та довіреність), відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" (дане в свою чергу опосередковано підтверджує факт здійснення господарської операції), створило у Покупця зобов'язання оплатити прийнятий товар в силу частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України за ціною, яка була зафіксована у первинних бухгалтерських документах.

Видаткова накладна є двостороннім документом, яка підписується обома сторонами договору, скріплюється печаткою і повинна передбачати та конкретизувати основні умови поставки/передачі товару згідно договору.

За вказаних обставин, факт здійснення господарської операції, а саме поставки товару відповідачу, повинен підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Проте в даній справі Відповідач не заперечує факту підписання ним вищевказаної накладної, а спростовує факт того, що в момент підписання даної накладної Позивачем було передано увесь товар, обумовлений Договором (про що стверджує Позивач). Зокрема, Відповідач підтверджує поставку йому: Котла Т100 АРДЕНС (2 комплекти) та блока контейнера для розміщення блочно-модульної котельні.

Водночас Відповідач заперечує факт передачі йому Позивачем: Труби димохідної та Насосної групи КАЛПЕДА. Разом з тим, Відповідач вказує на те, що Позивачем взагалі не доведено належними та допустимими доказами факту наявності у Позивача саме в момент, коли дана операція вчинялася (та підписувалася накладна), матеріалів, отримання котрих від Позивача заперечує Відповідач. Поряд з тим, до матеріалів справи Відповідачем подано ряд доказів того, що для завершення встановлення БМК ним (в зв'язку з не поставкою Позивачем усіх комплектів) було закуплено дані комплектуючі у інших осіб.

Відтак, незважаючи на те, що видаткова накладна є первинним документом, який має підтвердити факт отримання того чи іншого товару, з огляду на вказані пояснення і доводи сторін судова колегія констатує, що в даній справі суд має перевіряти достовірність первинних документів поданих як зі сторони Позивача так і зі сторони Відповідача фактичним обставинам справи (встановити, чи підтверджено факт такої поставки та чи існували такі комплектуючі у віданні Позивача на момент підписання накладної).

З огляду на вказане, не зважаючи навіть на ту обставину, що накладна № 03 від 8 серпня 2016 року, котрою Позивач обґрунтовує підставність своїх позовних вимог в частині належної поставки всієї комплектності товару, відноситься до первинних бухгалтерських докуметів, які фіксують факт здійснення господарської операції, судова колегія не наділена правом приймати до уваги тільки докази, подані Позивачем, що є в свою чергу порушенням балансу інтересів , а відтак досліджує даний доказ у сукупності з іншими доказами, поданими як Позивачем так і Відповідачем.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відтак, судова колегія зважаючи на заперечення Відповідача щодо отримання спірного товару (Труби димохідної та Насосної групи КАЛПЕДА) та подання ним своїх доказів на підтвердження зазначеної позиції досліджує докази на підтвердження позовних вимог Позивача так і заперечень Відповідача.

При цьому апеляційний господарський суд констатує, що з огляду на приписи даної норми, судом першої інстанції ухвалою суду від 29 березня 2018 року (том 1, а.с. 131) було витребувано від Позивача докази на підтвердження наявності у нього станом на 8 серпня 2016 року комплектації модульної котельні, а саме: труби димохідної (1 комплект), насосної групи КАЛПЕДА (4 комплекти), експлуатаційної документації паспорта.

На виконання даної ухвали Позивачем було долучено до матеріалів справ оригінал накладної № 74 від 19 серпня 2016 року на суму 123 120 грн (том 1, а.с. 92), котра підтверджує купівлю Позивачем Котла твердопаливного Т 100 в кількості 2 штуки (Ardenz Т 100).

Також, Позивачем подано суду видаткову накладну № 2 від 10 серпня 2016 року на суму 100000 грн (том 1, а.с. 147), котра підтверджує купівлю Позивачем Блок-контейнера для розміщення тепло-технічного обладнання котельні з двома твердопаливними котлами.

При цьому, суд ще раз констатує, що Відповідачем не заперечується факт отримання даного обладнання, що підтверджується оплатою коштів за отриманий товар (а.с. 114-116) в сумі 285 000 грн.

Разом з тим апеляційний господарський суд наголошує на тому, що подані накладні датовані часом, що настав після підписання відповідачем накладної № 3 від 8 серпня 2016 року (том 1, а.с. 21), а саме через 2 та через 11 днів після підписання Відповідачем накладної № 3. Дане, в свою чергу, опосередковано підтверджує твердження апелянта про те, що в момент підписання накладної № 3 Позивачем ще не був поставлений товар по Договору. Вищевказані ж докази вказують на те, що навіть ті складові, отримання котрих не заперечується Відповідачем отримані ним пізніше дати підписання накладної № 3. дане ж на переконання колегії суду ще раз вказує на неможливість ототожнення накладної № 3 з фактом отримання усього товару (до висновків про що прийшов місцевий господарський суд).

Окрім того, Позивачем на виконання даної ухвали, окрім витягів переписок із поштової комп'ютерної скриньки (том 1, а.с. 88-91) та вищеописаних накладних, на підтвердження наявності у нього Труби димохідної та Насосної групи КАЛПЕДА, станом на 8 серпня 2016 року (підписання накладеної) було подано суду Видаткову накладну № 8 від 20 липня 2018 року на суму 123 125 грн (том 1, а.с. 149).

Зважаючи на ту обставину, що Відповідач в своїй апеляційній скарзі заперечує факт поставки йому Товару, зазначеного в поданій Позивачем, накладній № 8 від 20 липня 2018 року, колегія суду дослідивши дану накладну в розумінні статтей 76-77 Господарського процесуального кодексу України вважає, що даний доказ не можу бути прийнятий судом до уваги з огляду на його невідповідність вимогам щодо належності, допустимості та достовірності (котрим Позивач обґрунтовує під ставність своїх позовних вимог в частині поставленого товару), з огляду на наступне.

По-перше, видаткова накладна № 8 від 20 липня 2018 року датована часом, що навіть не настав на день її подання в судовому засіданні від 18 квітня 2018 року та на дату виникнення спірних правовідносин серпень 2016 року. По-друге, в рядку Договір зазначено котли, а в рядку Склад зазначено - Основний склад, з даного (зважаючи на зазначення договір - котли) не вбачається на підставі якого саме договору здійснена дана купівля (поставка) товару. По-третє зважаючи на дату накладної 20 липня 2018 року та дату поставки товару Відповідачу (як зазначає Позивач, на підставі видаткової накладної № 3 від 8 серпня 2016 року) вбачається відсутність такого комплектності товару у Позивача як Труба димохідна та Насосна група калпеда саме на момент підписання видаткової наклданої № 3 від 8 серпня 2016 року так і на момент винесення рішення місцевим господарським судом 9 липня 2018 року. Також дане вказує про відсутність даного товару на момент закінчення Відповідачем робіт по налагодженню БМК для Первомайського навчально-виховного комплексу та прийняття цих робіт підрядником.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно Специфікації № 1 від 1 серпня 2016 року до Договору, зазначена наступна комплектація товару: БМК Блочно Модульна Котельня ; Котел Т 100 АРДЕС; Труба Димохідна; Насосна група КАЛПЕДА (том 1, а.с. 16).

При цьому, в спірній Накладній № 03 від 8 серпня 2016 року, на яку опирається Позивач як на підтвердження своєї позиції щодо поставки всієї комплектності Товару, в графі Назва зазначено лише дві позиції, а саме: Блочно-модульна котельна 200 квт ., Доставка котельні 300 км. (том 1, а.с. 21).

Водночас, дана накладна не містить решти переліку комплектності товару, що зазначений в Специфікації № 1, що також опосередковано засвідчує відсутність у Позивача на момент підписання та укладення даної накладної всієї комплектності товару, зазначеного в Специфікації № 1.

Окрім того, Відповідачем в обґрунтування підставності своєї позиції щодо того, що ним самостійно за власні коти здійснювалася докупівля решти товару, а саме Труби димохідної та Насосної групи КАЛПЕДА було долучено до матеріалів справи докази, дослідивши котрі колегія суддів зауважує наступне.

Відповідачем до матеріалів справи було долучено наступні первинні документи, які засвідчують факт самостійного придбання Відповідачем товару для встановлення Блочно-модульної котельні: видаткова накладна № 6015632 від 9 серпня 2016 року на суму 942 грн 90 коп.; видаткова накладна № РН-0000095 на суму 483 грн 70 коп.; видаткова накладна № 14749 від 22 серпня 2016 року на суму 1 313 грн 54 коп., видаткова накладна № 6016802 від 22 серпня 2016 року на суму 1 973 грн 41 коп., видаткова накладна № РН-0000120 від 21 вересня 2016 року на суму 13961 грн 42 коп., видаткова накладна № ЖТ-0000563/ЖТ на суму 1613 грн 52 коп., накладна № рн-0000045 на суму 37 500 грн, видаткова накладна № РН-КВ0574 від 9 серпня 2016 року на суму 3715 грн 20 коп., видаткова накладна № ЖТ-0000376/ЖТ від 9 серпня 2016 року на суму 1294 грн 01 коп, видаткова накладна № 2308 від 19 серпня 2016 року на суму 8430 грн 11 коп., видаткова накладна № РН-00000122/1 від 22 серпня 2016 року нак суму 17780 грн, видаткова накладна № 2338 від 23 серпня 2016 року на суму 514 грн 05 коп., видаткова накладна № 6019740 від 21 вересня 2016 року на суму 13 538 грн 35 коп, видаткова накладна № 435 від 23 вересня 2016 року на суму 21 680 грн, видаткова накладна № 1446 від 26 вересня 2016 року на суму 1204 грн 15 коп., видаткова накладна № ЖТ-0000564 від 28 вересня 2016 року на суму 1754 грн 20 коп., Всього Відповідачем було закуплено товару на загальну суму 127 698 грн 55 коп. (том 1, а.с. 93-108).

Також Позивачем на підтвердження того, що ним самостійно закладалося решта обладнання для блочно-модукльної котельні було долучено наступні докази: акт приймання виконаних робіт за серпень 2016 року, калькуляція на виготовлення модульної котельні 200 квт за серпень 2016 року, акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року, калькуляція на виготовлення димохідної труби (том 2, а..с. 99-116).

Судова колегія дослідивши дані докази в розрізі видаткових накладних (долучених Відповідачем до матеріалів справи) на предмет ідентифікації зазначеного в них товару зазначає, що як калькуляція на виготовлення модульної котельні, так і калькуляція на виготовлення димохідної труби, окрім класифікації виконаних робіт містить перелік товарів, які зазначені в видаткових накладних Відповідача.

Відтак, з огляду на вищезазначене в даній судовій постанові, колегія суддів констатує ту обставину, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, котрі б підтверджували факт наявності (та передання в подальшому) спірного товару у Позивача, а саме Труби димохідної та Насосної групи КАЛПЕДА, як на момент підписання накладної № 3 від 8 серпня 2016 року на момент дії Договору так і на момент прийняття у Відповідача робіт по встановленню вказаної БМК (вересень 2016 року).

З огляду ж на те, що Позивачем не доведено факту поставки даного товару, Північно апеляційний господарський суд вважає відсутніми підстави для стягнення з Відповідача коштів за непоставлений Позивачем товар (комплектуючі до БМК).

Враховуючи усе вищеописане колегія суддів констатує, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами поставки решти комплектності товару (а саме Труби димохідної та Насосної групи КАЛПЕДА), а відповідно і існування заборгованості у Відповідача за зазначений товар.

Саме тому, в цій частині апеляційній господарський суд вважає обґрунтованою та підставною апеляційну скаргу Відповідача. Місцевий господарський суд приймаючи оспорюване рішення не звернув увагу на дані факти, в зв'язку з чим (на переконання колегї суду), прийшов до помилкових висновків про підставність даної вимоги.

Враховуючи усе вищевикладене в даній судовій постанові, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що станом на день подання даного позову до суду, відсутня заборгованість Відповідача перед Позивачем (що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними доказами), а Позивачем на підставі первинних доказів (оформлених належним чином) не доведено зворотнього. Відповідно, суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині з огляду на їх безпідставність та недоведеності. Відтак, Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує оспорюване рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Окрім того, Позивач просив стягнути з Відповідача по Договору пеню в розмірі 108 330 грн 79 коп. за період з 19 серпня 2016 року по 19 лютого 2018 року, котра нарахована на суму 261 700 грн, яка за твердженнями Позивача є заборгованістю по Договору(том 1, а.с. 28).

При цьому, апеляційний господарський суд констатує, що зважаючи на те, що Позивачем не доведено існування заборгованості Відповідача перед Позивачем за недопоставлений товар, а судом було відмовлено в цій частині позовних вимог, то зважаючи на те, що вимога про стягнення пені (котра й нараховується на суму заборгованості) є похідною від вимоги про стягнення пені та її розмір та нарахування залежить саме від суми боргу, колегія суддів констатує про відсутність підстав для стягнення пені. Відповідно, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 108 330 грн 79 коп.. Відтак, Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує оспорюване рішення місцевого господарського суду і в цій частині.

Окрім того, Позивачем були заявлені вимоги про стягнення з Відповідача 12200 грн, що сплачена Позивачем перевізникам за доставку блочно-модульної котельні Відповідачу.

Згідно з пунктом 3.1 Договору, товар поставляється і передається у власність покупцю на умовах EXW (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010) на складі постачальника за адресою: м.Вінниця, вул.Кропивницького, буд.3.

Відповідно до визначення поняття EXW згідно "Інкотермс 2010 Міжнародних правил тлумачення торгових термінів" (надалі Інкотермс 2010), які набрали чинності з 1 січня 2011 року, визначені сторонами як базис поставки умовами договору та специфікацією, "Ex Works" - "Франко завод" означає, що продавець виконує своє зобов'язання по постачанню, коли він передає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві (заводі, фабриці, складі і т.п.).

Частина 1статті 664 Цивільного кодексу України визначає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

У даному випадку, Договором сторони погодили передачу Позивачем товару у розпорядження Відповідача на своєму підприємстві - складі постачальника за адресою: м. Вінниця, вул. Кропивницького, буд. 3.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що умов щодо доставки товару Позивачем та обов'язку Відповідача відшкодувати Позивачу витрати на перевезення товару, Договір не містить.

Питання перевезення вантажу регулюється Главою 64 Цивільного кодексу України.

Так, згідно із статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

У відповідності до "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно даного визначення товарно-транспортна накладна є документом для перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", товарно-транспортна накладна включена до переліку документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення автомобільним транспортом.

З огляду на вищеописані норми діючого законодавства України, встановлено, що між Позивачем та Відповідачем договір перевезення вантажу не укладався, а умови Договору не встановлюють обов'язок Позивача доставити товар Відповідачу та зобов'язання Відповідача здійснити оплату перевезення товару.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення 12 200 грн по перевезенню котельні Позивачем надано копії: актів №1008-1 від 10 серпня 2016 року на суму 6100 грн та № 1008-2 від 10 серпня 2016 року на суму 6100 грн (том 1, а.с.164-165); квитанцій до прибуткових касових ордерів № 1008-1 від 10 серпня 2016 року на суму 6100 грн та № 1008-2 від 10 серпня 2016 року на суму 6100 грн (том 1, а.с. 162, 163).

Однак, на переконання колегії суддів зазначені документи не свідчать про надання послуг по перевезенню вантажу саме Відповідачу, оскільки в зазначених актах вказано, що Фізична особа-підприємець Дем'янцев В.В. здійснювала для Позивача організацію транспортних послуг на суму 12200 грн за маршрутом: Шаргород - м.Бровари - с.Береза Сумська область, тоді як встановлення блочно-модульної котельні здійснювалось Відповідачем в с.Первомайське Глухівського району Сумської області. В зазначених актах також не вказано найменування вантажу, його обсяг та прийняття товару замовником. В матеріалах справи відсутня товарно-транспортна накладна, яка у відповідності до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, є документом для перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є первинним документом.

Таким чином, надані Позивачем документи беззаперечно не підтверджують факт надання транспортних послуг по перевезенню товару саме Відповідачу, та не доведено факту наявності у Відповідача обов'язку по Договору оплачувати такі поставки.

З огляду на усе описане вище в даній судовій постанові, судова колегія приходить до висновку, що вказані вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 12 200 грн за перевезення товару, є необґрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Разом з тим апеляційний господарський суд констатує, що рішення місцевого господарського суду в цій частині сторонами в апеляційному порядку не оспорюється.

Дане вчинено й місцевим господарським судом, відтак, рішення місцевого господарського суду слід залишити без зміни в цій частині.

Відтак, Північно-західнийапеляційний господарський суд, вважає подану Відповідачем апеляційну скаргу підставною та обгрунтованою, що знайшло своє підтвердження в даній судовій постанові, відповідно суд приймає рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Позивача.

Разом з тим, суд скасовує рішення Господарського суду Житомирської області від 9 липня 2018 року.

Згідно частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, Північно-західним апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин (в частині, що задоволено місцевим господарським судом), що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, що в силу дії пунктів 1, 2 та 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на усе вищевказане в даній судовій постанові, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення, котрим повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, суд покладає на Позивача.

Керуючись статтями 129, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сергійчука Івана Євгеновича на рішення Господарського суду Житомирської області від 9 липня 2018 року в справі № 906/138/18 - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 9 липня 2018 року в справі № 906/138/18 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Еко-Тек" (21050, Вінницька область, м. Вінниця, вулиця Кропивницького, буд. 3, офіс 15; ідентифікаційний код 40017418) на користь Фізичної особи - підприємця Сергійчука Івана Євгеновича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 8393 грн 21 коп..

5. Доручити Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. Справу № 906/138/18 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови виготовлено 25 січня 2019 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Грязнов В.В.