Постанова

від 05.07.2018 по справі 816/936/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/936/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: П'янової Я.В.

суддів: Чалого І.С. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 (головуючий суддя К.І. Клочко, м. Полтава, повний текст складено 23.04.18 р.) по справі № 816/936/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіта"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю " Еквіта" (далі - ТОВ " Еквіта", позивач), звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11 грудня 2017 року №0004554003.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіта" - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 11 грудня 2017 року №0004554003.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіта" (код ЄДРПОУ 37282318) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 (тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Так, в обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано, що ТОВ "Еквіта" здійснено реалізацію ТОВ "Свіпіт" підакцизних товарів (продукції) за кодом товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД 2710 у кількості 540 літрів на загальну суму 11944,80 грн., що підтверджується складеними видатковими та податковими накладними.

Також, відповідач зауважує, що скарга ТОВ Еквіта розглянута ДФС України в межах строків, передбачених ст. 56 Податкового кодексу України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 р. - без змін.

В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, прямо порушено передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) гарантії у забезпеченні захисту прав та законних інтересів позивача, що дає підстави вважати про порушення ключових засад правового верховенства і законності.

Безпосередньо сама реалізація талонів та смарт-карт в безготівковій формі юридичним та фізичним особам-підприємцям для комерційного використання за договорами купівлі-продажу не відноситься до реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Враховуючи те, що ТОВ ЕКВІТА здійснювалися лише операції з видачі (купівлі-продажу) смарт-карток та/або талонів на пальне, за якими пальне отримувалося в пунктах реалізації, що належать іншим суб'єктам господарювання, у нього не виникало обов'язку щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання, призначеного на 05.07.2018 року, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ТОВ "Еквіта" (код ЄДРПОУ 37282318) 17.09.2010 р. зареєстроване в якості юридичної особи, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію юридичної особи №15851020000007416. Позивач, як платник податків, перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області (а.с. 102, 103).

В період з 01.11.2017 р. по 10.11.2017 р. співробітниками ГУ ДФС у Полтавській області проведено фактичну перевірку ТОВ "Еквіта" за період з 01.01.2017 р. по 30.09.2017 р., за результатами якої складено акт від 10.11.2017 р. № 165/16/31/40/37282318 (а.с. 15-24), яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України в частині встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах - здійснення операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального. Відповідно до п. 117.3 ст. 117 Податкового кодексу України сума застосованої штрафної санкції складає 100 відсотків вартості реалізованого пального - 11944,80 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач надіслав в.о. начальника ГУ ДФС у Полтавській області заперечення на акт від 10.11.2017 р. № 165/16/31/40/37282318 (а.с. 25, 26).

На підставі висновків акта перевірки від 10.11.2017 р. № 165/16/31/40/37282318 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 11.12.2017 р. № 0004554003, яким застосовано до ТОВ "Еквіта" штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 11944,80 грн., що отримано позивачем 15.12.2017 р. відповідно до відмітки вхідної кореспонденції (а.с. 74-76).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, надіславши виконуючому обов'язки Голови ДФС України скаргу від 22.12.2017 р. № 182 (а.с. 77-79).

Рішенням ДФС України від 17.01.2018 р. № 1599/6/99-99-11-03-01-25 продовжено строк розгляду скарги до 25.02.2018 р. (включно) (а.с. 90).

Рішенням від 22.02.2018 р. № 6625/6-99-99-11-63-01-25 за результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення від 11.12.2017 № 0004554003 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 94 - 96).

Вищезазначене стало підставою для звернення ТОВ "Еквіта" до суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11 грудня 2017 року №0004554003.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що застосування до ТОВ "Еквіта" штрафних санкцій на підставі п. 117.3 ст. 117 Податкового кодексу України є безпідставним, а, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 11.12.2017 р. № 0004554003 є протиправним та підлягає скасуванню.

Окрім того, ДФС України направило ТОВ "Еквіта" рішення про продовження строку розгляду скарги 17.01.2018 р. на 21 день, тобто з порушенням строку, визначеного пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, що має наслідком визнання скарги задоволеною на користь платника податків.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 14.1.212 п. 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.

Відповідно до вимог пп. 212.1.15 п. 212.1 статті 212 ПК України платниками акцизного податку є особи, яка реалізують пальне.

Згідно з пп. 212.3.14 п. 212.3 статті 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

Відповідно до п. 117.3 статті 117 ПК України здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Згідно з п. 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 р. № 1442 (далі - Правила № 1442), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Смарт-картка (паливна картка) є платіжною карткою із вмонтованим мікроконтролером як носієм та обробником інформації, потрібної для ініціювання переказу коштів та/або виконання службових операцій (п. 2.1 розділу 2 Правил Національної системи масових електронних платежів, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10.12.2004 № 620).

В ході судового розгляду справи встановлено, що 19.09.2016 року між ТОВ "Еквіта" (по тексту договору - Замовник) та ТОВ "Пром Гарант Плюс" (по тексту договору - Постачальник) укладено договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів (ПММ) за паливними картками №2, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов'язується поставити Замовнику паливно-мастильні матеріали та Паливні картки, на яких воно обліковується, організовувати та забезпечувати відпуск ПММ Замовнику або довіреній особі замовника на підставі паливних карток, а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані Постачальником Паливні картки та ПММ. Асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ і Паливних карток, визначаються у рахунках, які виставляються Постачальником та сплачуються Замовником згідно цього Договору (а.с.30-35).

Також, між ТОВ "Еквіта" (по тексту договору - Постачальник) та ТОВ "Свіпіт" (по тексту договору - Покупець) 24.07.2017 року укладено договір поставки № 400, відповідно до умов якого Постачальник у відповідності до умов цього Договору, зобов'язується передати Покупцю Товар - довірчі документи, а Покупець - прийняти такий Товар та оплатити на умовах цього Договору. Асортимент, ціна, строк передачі та оплати Товару, що є предметом даного Договору визначається у Специфікаціях/Видатковій накладній, що є невід'ємним додатком до Договору (а.с. 27-28).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи засвідчені копії видаткової накладної № РН-0000005 від 24.07.2017 р. та специфікації №0000005-С від 24.07.2017 р., відповідно до яких встановлено, що ТОВ "Свіпіт" відпущено скретч-карток на нафтопродукти: бензин А-95 Energy в обсязі 240 л на суму 4704,00 грн. та дизпаливо Energy в обсязі 300 л на суму 5250,00 грн., загальною вартістю 11944,80 грн.

Вказані скретч-картки визначені наступним номіналом: дизпаливо Energy в обсязі 300 л - скретч-картки Укр ДТ 60 у кількості 5 шт.; бензин А-95 Energy в обсязі 240 л - скретч-картки Укр А-95 Е 30 л у кількості 6 шт., а також скретч-картки Укр А-95 Е 15 л у кількості 4 шт. (а.с. 49).

При цьому, бухгалтерський облік карток на пальне або бланків дозволів, або скретч-карток на пальне не здійснювався.

При дослідженні договору із вказаним контрагентом, колегією суддів встановлено, що його предметом є поставка нафтопродуктів.

З видаткової накладної № РН-0000005 від 24.07.2017 р. колегією суддів також вбачається, що товаром виступали саме нафтопродукти, а саме: бензин А-95 Energy, дизпаливо Energy, а не довірчі документи (скретч-картки) (а. с. 121).

Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міненергетики, Мінекономіки, Мінтрансу, Держспоживстандарту від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

З вказаного визначення випливає, що власник талону (як продавець, так і покупець) є власником відповідного палива, зазначеного у ньому, та отримує/витрачає кошти у зв'язку з продажем/придбанням товару за номіналом, зазначеним у довірчому документі.

Позивачем та судом першої інстанції в обґрунтування своєї позиції зазначено, що безпосередньо сама реалізація талонів та смарт-карт в безготівковій формі юридичним та фізичним особам-підприємцям для комерційного використання за договорами купівлі-продажу не відноситься до реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Враховуючи те, що позивачем здійснювалися лише операції з видачі (купівлі-продажу) смарт-карток та/або талонів на пальне, за якими пальне отримувалося в пунктах реалізації, що належать іншим суб'єктам господарювання, у нього не виникло обов'язку щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального.

В свою чергу, колегією суддів встановлено, що у видатковій накладній, підписаній представником позивача та третьою особою, товаром зазначено бензин та дизпаливо, одиниця товару: літри.

Відтак, вказана одиниця товару свідчить, що сторони дійшли згоди саме про реалізацію пального, а не смарт-карток.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що позивачем та судом першої інстанції не враховано, що реєстрація платником акцизного податку та проведення операцій з реалізації пального, які мають оподатковуватись акцизним податком, є не тотожними в розумінні Податкового кодексу України.

Метою здійснення реєстрації платником акцизного податку є контроль за обігом підакцизного товару - пального, та виявлення об'єкта оподаткування акцизним податком, а тому законодавець визначив, що обов'язковій реєстрації підлягають особи (платники податку) лише за однієї умови - такі особи планують здійснювати операції з реалізації пального, інші ж умови (обставини), зокрема такі як фактичне отримання пального і його фізичний відпуск кінцевим споживачам, тобто рух пального через суб'єкта господарювання, наявність АЗС тощо, не є умовами такої реєстрації, такі обставини мають значення для оподаткування акцизним податком.

Крім того, необхідно зазначити, що з метою посилення контролю за обігом підакцизного товару з 1 березня 2016 року набрали чинності і зміни до Податкового кодексу України, внесені Законом України від 24.12.2015 року № 909-VII у частині запровадження акцизних накладних при реалізації пального, єдиного реєстру акцизних накладних та системи електронного адміністрування реалізації пального (ст.ст. 231, 232 Податкового кодексу України).

Так, зокрема п. 213.1 доповнено пп. 213.1.12, яким визначено, що об'єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією; вироблені в Україні, реалізація яких є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Таким чином, облік отриманого та витраченого (реалізованого) пального має вестись з метою виявлення об'єкта оподаткування акцизним податком, а саме: обсягів перевищення витраченого (реалізованого) пального над отриманим. При цьому якщо обсяги реалізованого (витраченого) пального не перевищують обсяги отриманого пального від інших платників акцизного податку, за які сплачено акцизний податок, то у платника податків не виникатиме і об'єкта оподаткування відповідно до пп. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 Кодексу.

Проте, такий облік можливий лише за умови реєстрації суб'єкта господарювання платником акцизного податку.

Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, оскільки позивач здійснив операції з купівлі - продажу пального, він мав відповідно до вимог пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України, зареєструватись як платник акцизного податку.

Вказана позиція підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.03.2018 року по справі № 815/2461/17.

Щодо висновків суду першої інстанції та позивача про те, що ДФС України направило ТОВ "Еквіта" рішення про продовження строку розгляду скарги 17.01.2018 року на 21 день, тобто з порушенням строку, визначеного пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, колегія суддів зауважує на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що, не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, 22.12.2017 року ТОВ "Еквіта" направлено на адресу ДФС України скаргу № 182 від 22.12.2017 р.

Зазначена скарга надійшла до ДФС України 27.12.2017 року о 23:50 год. (а.с. 92), а фактично отримана 28.12.2017 р., що підтверджується вхідним № 85587/6 від 28.12.2017 р. та даними з Аналітичної системи ДФС України Податковий блок АІС Скарга (а.с. 128).

В межах строків, передбачених ст. 56 ПК України (20 календарних днів з дня отримання скарги), керівником ДФС України прийнято рішення Про продовження до 25.02.2018 р. (включно) строку розгляду скарги ТОВ Еквіта № 1599/6/99-99-11-03-01-25 від 17.01.2018 р. Дане рішення 17.01.2018 р. направлено на адресу ТОВ Еквіта (на 20-й день).

В подальшому, керівником ДФС України прийнято рішення Про результати розгляду скарги ТОВ Еквіта №6625/6/99-99-11-03-01-25 від 22.02.2018 р. Вказане рішення 22.02.2018 р. направлено на адресу ТОВ Еквіта (на 56-й день).

Таким чином, скарга ТОВ Еквіта розглянута ДФС України в межах строків, передбачених у ст. 56 Податкового кодексу України, а тому посилання позивача та суду першої інстанції на порушення зазначених строків, є безпідставними та необґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ТОВ Еквіта задоволенню не підлягають, оскільки відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11.12.2017 р. № 0004554003 діяв з дотриманням вимог, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального права, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо вимоги відповідача про покладення сплати судового збору на позивача колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В свою чергу, частиною 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З огляду на вищезазначену норму законодавства, встановлений вичерпний перелік судових витрат, які стягуються на користь суб'єкта владних повноважень, а саме, судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Судовий збір до вказаного переліку не входить, а тому вимога про його стягнення з позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 308, 310, п.2 ч.1 ст. 315, 317, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 по справі № 816/936/18 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю " Еквіта" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П'янова Судді І.С. Чалий В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 10.07.2018.