Постанова

від 19.06.2018 по справі 9/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 9/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Погребняк В.Я.

за участю секретаря судового засідання Кононенко Н.Б.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тракт",

боржник - Відкрите акціонерне товариство "Квасилівський завод комунального устаткування",

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк" Костенка Ігоря Івановича,

ліквідатор - арбітражний керуючий Мачульний О.І.

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк" Костенка Ігоря Івановича

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

від 01.03.2018

у складі колегії суддів: Саврій В.А. (головуючий), Крейбух О.Г., Тимошенко О.М.

та на ухвалу Господарського суду Рівненської області

від 11.10.2017

у складі судді Марача В.В.

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тракт"

у справі №9/15

про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Квасилівський завод комунального устаткування"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 15.03.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Рівненського апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк" Костенка Ігоря Івановича звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою №336-19 від 14.03.2018 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 та на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.10.2017 у справі №9/15.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №9/15 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2018.

3. Ухвалою Верховного Суду від 18.04.2018 відкрито касаційне провадження у справі №9/15 Господарського суду Рівненської області за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк" Костенка Ігоря Івановича на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 та на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.10.2017, призначено її розгляд у судовому засіданні на 19.06.2018 о 10 год. 15 хв.

4. У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №9/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Жуков С.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2018, та внаслідок чого ухвалою від 18.06.2018 зазначеною колегією суддів справу №9/15 прийнято до провадження.

5. Учасники справи відзиву на касаційну скаргу боржника не подали.

6. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування статей 41, 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (в редакції, що діяла до 15.12.2017).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

7. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.06.2010 порушено справу №9/15 про банкрутство ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування", 05.07.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів, 20.09.2011 введено процедуру санації боржника, яка не мала наслідком відновлення його платоспроможності.

7.1. Постановою Господарського суду Рівненської області від 13.10.2015 визнано банкрутом ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування", відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Мачульного О. І.

7.2. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.12.2016, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2017, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу - ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування", визнано вимоги усіх кредиторів погашеними, провадження у справі припинено.

7.3. Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2017 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" задоволено, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 07.12.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі №9/15 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області на стадію ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

8. За результатами роботи в ліквідаційній процедурі 06.09.2017 ліквідатором Мачульним О.І. подано до місцевого господарського суду Звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута з додатками та рішенням комітету кредиторів боржника, оформленим протоколом №12 від 30.08.2017 про схвалення завершення ліквідаційної процедури та ліквідацію боржника (т. 14, а.с. 1-308), які ухвалою суду призначені до розгляду в судовому засіданні.

9. Судом встановлено, що ухвалою суду від 05.07.2011 до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування" включено грошові вимоги таких кредиторів:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Тракт" з грошовими вимогами на суму 352 712, 60 грн.; судові витрати на суму 321 грн.;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Стрікт з грошовими вимогами на суму 1 396 307,1 7 грн.;

- Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі з грошовими вимогами на суму 31 765, 48 грн.;

- Державна податкова інспекція у Рівненському районі з грошовими вимогами на суму 270 934, 70 грн.;

- Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області з грошовими вимогами в сумі 136 054, 86 грн.; судові витрати на суму 2 436 грн.;

- Рівненський районний центр зайнятості з грошовими вимогами на суму 6 225 83 грн.;

- Рівненське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з грошовими вимогами на суму 568, 08 грн.;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Генерація" з грошовими вимогами на суму 218 683, 84 грн.; судові витрати на суму 125 грн.;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕнегроЕко-Консалтинг" з грошовими вимогами на суму 858 228, 30 грн.; судові витрати на суму 125 грн.;

- Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" з грошовими вимогами, що забезпечені заставою майна боржника на суму 1 440 471, 38 грн. (основний борг); неустойка (штраф, пеня) на суму 394 137, 02 грн.; судові витрати на суму 125 грн.;

- Публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний банк "Львів" з грошовими вимогами, що забезпечені заставою майна боржника на суму 280 752 грн. (основний борг); неустойка (штраф, пеня) на суму 1 060, 74 грн.; судові витрати на суму 125 грн.;

- заборгованість по заробітній платі на суму 39 800 грн.

10. Суд встановив, що погашення вимог кредиторів відбувалось в процедурах санації та ліквідації боржника, зокрема, в ході ліквідаційної процедури ліквідатором виявлено майно банкрута, яке реалізовано на аукціоні за ціною 182 404, 99 грн., в тому числі майно, яке перебувало в заставі ПАТ АКБ "Львів" вартістю 76 199 грн. Також, до складу ліквідаційної маси боржника ліквідатором включено грошові кошти на рахунку боржника на суму 2 542 грн. Дані кошти були спрямовані на погашення вимог відповідно до статті 45 Закону про банкрутство в такому порядку: оплата послуг біржі - 7 296, 20 грн.; ТОВ "ЕнегроЕко-Консалтинг" - 97, 76 грн.; ТОВ "Енерго Генерація" - 97, 76 грн.; ТОВ "Тракт" - 251, 37 грн.; витрати на експертну оцінка майна - 26 000 грн.; ПАТ АКБ "Львів" - 76 199 грн.; ПАТ "Західінкомбанк" - 3 311, 44 грн.; оплата послуг арбітражного керуючого - 69 133, 46 грн.; Управління виконавчої дирекції ФСС України у Рівненській області - 2 436 грн.; розрахунково-касове обслуговування - 124 грн.

10.1. Суд зазначив, що ПАТ "Західінкомбанк" є забезпеченим кредитором боржника з грошовими вимогами, які забезпечувались заставою майна боржника на суму 1 440 471, 38 грн. (основного боргу); неустойки (штрафу, пені) на суму 394 137, 02 грн.; судових витрат на суму 125 грн. Зокрема, відповідно до договору застави №3103-1, укладеного 31.03.2008 між банком та боржником, в забезпечення належного виконання кредитного договору №3103-1 від 31.03.2008 боржник, як заставодавець, передав в заставу обладнання, а саме: вертикально-свердлильні станки (чотири штуки), гідравлічний прес, механічний прес кривошипний-690, молот пневматичний, однокривошипний прес, пресножиці комбіновані, токарно-гвинторізний станок, токарно-гвинторізний станок-528, токарно-гвинторізний станок-642, трансформаторна підставка, фрезерний станок. Разом з тим, під час здійснення інвентаризації рухомого майна (обладнання) боржника ліквідатором встановлено часткову відсутність обладнання - вертикально-свердлильного станка, гідравлічного пресу, механічного пресу кривошипного, однокривошипного пресу, що перебували у заставі ПАТ "Західінкомбанк" згідно з договором застави №3103-1, укладеного 31.03.2008.

10.2. Судом встановлено, що ліквідатором вживалися заходи щодо розшуку обладнання шляхом звернення з відповідними запитами до колишніх керівників ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування", які повідомили, що гідравлічний прес, механічний прес кривошипний, однокривошипний прес були списані та переплавлені на підприємстві. При цьому, повідомляється, що вертикально-свердлильні станки (чотири штуки), токарно-гвинторізний станок 528, токарно-гвинторізний станок 642 були об'єднані в два вертикально-свердлильні шестипиндельні станки (модернізація для потреб виробництва) та продані в процесі ліквідації. Також, за іпотечним договором №3103-1 від 31.03.2008 боржником було передано в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: будівлі майстерні по ремонту (цегла) - (літ. В, літ. В'), загальною площею 569,6 кв.м; туалетна (цегла) - (літ. Д); механічний цех (цегла) - (літ. Г), загальною площею 929,3 кв.м.; лабораторний корпус (будівля цегляна) - (літ. Е2), загальною площею 1 301,6 кв.м.

10.3. Водночас, суд зазначив, що в процедурі санації продано частину нерухомого майна, зокрема, будівлю майстерні по ремонту, приміщення літ. В-1, загальною площею 530,6 кв.м; туалетна, приміщення літ. Д; механічний цех (цегла) - (літ. Г), загальною площею 929,3 кв.м.; лабораторний корпус (будівля цегляна) - (літ. Е2), загальною площею 1 301,6 кв.м. Суд встановив, що продаж будівлі майстерні, приміщення літ. В ліквідатором окремо не здійснювався, у зв'язку з тим, що таке майно є складовою частиною будівлі майстерні по ремонту (літ. В-1), яка була реалізована арбітражним керуючим в процедурі санації ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування", що підтверджується правовстановлюючими документами, наданими приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Шпинтою А.Є., яка посвідчила договір іпотеки, та Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації.

10.4. Місцевий суд дійшов висновку, що іншого майна для погашення кредиторських вимог ліквідатором не виявлено, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідками відповідних реєструючих органів, які долучені до матеріалів справи.

11. Судом прийнято до уваги протокол №12 засідання комітету кредиторів ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування" 30.08.2017, який підтверджує рішення комітету кредиторів боржника про схвалення звіту ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута та завершення ліквідаційної процедури .

12. Затверджуючи звіт ліквідатора станом на 11.10.2017, ліквідаційний баланс банкрута та припиняючи провадження у справі про банкрутство ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування", суд місцевий виходив з того, що ліквідатором Мачульним О.І, виконано всі дії з ліквідації банкрута та надано суду документи, які підтверджують належне завершення ліквідаційної процедури у даній справі, зокрема, реєстр вимог кредиторів, ліквідаційний баланс банкрута з кредиторською заборгованістю, що залишилась незадоволеною за недостатністю майна боржника.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

13. Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до місцевого господарського суду для продовження розгляду по суті.

14. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.10.2017 у справі №9/15 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.10.2017 залишено без змін.

15. Апеляційний суд відхилив доводи кредитора про передчасність висновків місцевого господарського суду щодо можливості затвердження звіту ліквідатора, зазначивши таке:

- зі звіту ліквідатора та матеріалів справи вбачається, що продаж будівлі майстерні, приміщення літ. "В" ліквідатором окремо не міг здійснюватися, у зв'язку з тим, що це майно, згідно з правовстановлюючими документами, наданих приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу, яким було посвідчено договір іпотеки, та даних Рівненського обласним бюро технічної інвентаризації, є складовою частиною будівлі майстерні по ремонту, зазначеної в плані (літ.В-1), яка була продана арбітражним керуючим в процедурі санації ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування" та кошти від реалізації якої повністю отримало ПАТ "Західінкомбанк". Іншого майна для погашення кредиторських вимог ліквідатором не виявлено, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідками відповідних реєструючих органів, які наявні в матеріалах справи. При цьому, як вбачається з протоколу №12 засідання комітету кредиторів ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування", 30.08.2017 комітетом кредиторів прийнято рішення про схвалення звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута;

- всупереч твердженням апелянта, апеляційним судом встановлено, що арбітражним керуючим подавалися запити з розшуку активів боржника до таких установ: Державної служби інтелектуальної власності, ДП "Український інститут інтелектуальної власності", Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Державного космічного агентства України, Державної авіаційної служби України, Державної фіскальної служби України, Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, що вбачається з листів ліквідатора. Відповіді зазначених вище установ, що надають інформацію про наявність/відсутність реєстрації за боржником відповідного майна, також було додано до звіту;

- апеляційний суд дійшов висновку, що матеріалами справи спростовується твердження апелянта, що від реалізації нерухомого майна, яке перебувало в іпотеці ПАТ "Західінкомбанк" отримано кошти в розмірі 182 404, 99 грн., частину яких перераховано, зокрема, ПАТ АКБ "Львів". Із звіту ліквідатора вбачається, що лабораторний корпус літ. Е-2, площею 1301, 6 кв. м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, смт Квасилів, вул. Б. Хмельницького, буд. 19 продано під час виконання плану санації, що підтверджується протоколом №200993 про проведення аукціону від 17.08.2015, договором купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна від 17.08.2015, актом приймання-передачі від 17.08.2015;

- в процедурі санації арбітражним керуючим погашено вимоги ПАТ "Західінкомбанк" на суму 225 175, 57 грн. від реалізації предмета іпотеки, що підтверджується платіжним дорученням від 16.09.2015 №484;

- апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що кошти в розмірі 182 404, 99 коп. були виручені не від продажу лабораторного корпусу літ. Е-2, площею 1301,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, смт Квасилів, вул. Б. Хмельницького, буд.19, а від продажу виявленого ліквідатором іншого майна та обладнання, належного боржнику. При цьому, частина майна, яке було продано, перебувало в заставі ПАТ АКБ "Львів", і дане заставне майно було включене до переліку майна як предмети застави ПАТ АКБ "Львів". Згідно з Висновком про вартість майна, виконаного суб'єктом оціночної діяльності це майно було оцінене на суму 76 199 грн. та продане на торгах 30.06.2016, про що організатором відкритих електронних торгів ТОВ "Електронні торги України" складено протокол №211814 про проведення аукціону з продажу майна ВАТ "Квасилівський ЗКУ". Судом встановлено, що кошти на суму 76 199 грн. були перераховані ПАТ АКБ "Львів" після реалізації майна, що знаходилося в заставі ПАТ АКБ "Львів"; зазначене спростовує твердження апелянта про те, що кошти на суму 76 199 грн. були перераховані ПАТ АКБ "Львів" неправомірно;

- доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було встановлено, що відбулося з іншим рухомим майном, яке було передано в заставу банку відповідно до пункту 2.1 договору застави №3103-1 від 31.03.2008, спростовуються звітом ліквідатора та доданими до нього документами, з яких вбачається, що частину зазначеного майна було продано в процедурі санації, а частину в процедурі ліквідації боржника.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (кредитор у справі)

16. Скаржник, з посиланням, як на докази у справі, на відповіді колишніх керівників боржника, доводив про те, що списання та переплавка заставного майна повинна підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами, а оскільки такі документи в матеріалах відсутні, то суди необґрунтовано прийняли до уваги пояснення ліквідатора про знищення майна, порушивши вимоги статті 34 ГПК України.

17. Скаржник також аргументував, що ліквідатором, в порушення положень статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не в повній мірі вжито заходів щодо розшуку майна, а також, в порушення статті 42 цього Закону, неправомірно розподілено 69 133, 46 грн. на витрати ліквідаційної процедури, в той час як ці кошти мали бути перераховані банку, як такі, що надійшли від реалізації предметів застави. Скаржник зазначив, що в заставі банку знаходилась не одна, а дві будівлі майстерні, в той час як було реалізовано лише одне приміщення. При цьому, реалізована будівля не може бути одним і тим самим майном, оскільки різниться кількість майна, його назва і площа.

Доводи інших учасників справи

18. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

19. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011

Частини 1, 2, 7, 8 статті 41 - ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Частини 1, 4 статті 42 - усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі-банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Частини 1, 2 статті 46 - після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню. Звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника (для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків). Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

20. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку того чи іншого доказу у справі. Разом з тим, Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального права - статей 41, 42, 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

21. Виходячи з положень частин 1, 4 статті 42 та частини 1, 2 статті 46 Закону про банкрутство, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури, розгляд та затвердження ліквідаційного балансу судом є обов'язковим предметом судового засідання, за наслідком якого приймається рішення про ліквідацію (припинення) юридичної особи боржника. При цьому, затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, в тому числі додержання порядку продажу майна банкрута, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству складеного ліквідаційного балансу та всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту реалізації ліквідатором активів боржника. Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому, ні в кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

22. Судами попередніх інстанцій в повній мірі досліджено поданий ліквідатором на затвердження до суду звіт за підсумками ліквідаційної процедури банкрута станом на 29.08.2017 на предмет повноти доданих до нього документів, передбачених частиною 1 статті 46 Закону про банкрутство.

22.1. Складений ліквідатором звіт станом на 29.08.2017 містить повний перелік виконаних дій, в тому числі й направлених ліквідатором запитів з метою пошуку майна боржника та забезпечення задоволення вимог кредиторів.

22.2. Суди звернули увагу на наявність майна в іпотеці, його вартість та подальшу реалізацію, а також повно та всебічно дослідили обставини щодо їх реалізації з аукціонів, проаналізували погашення заборгованості боржника скаржнику та не встановили порушень розподілу активів боржника, отриманих від реалізації заставного майна, як у процедурі санації, так в ліквідаційній процедурі. Питання про визнання недійсними угод з реалізації заставного майна кредиторами у ліквідаційній процедурі боржника не ініціювалося.

23. Судами встановлено відповідність поданого ліквідатором на затвердження до місцевого господарського суду ліквідаційного балансу банкрута станом на 29.08.2017 чинним стандартам бухгалтерського обліку, що мало наслідком його затвердження господарським судом, і як наслідок, завершення ліквідаційної процедури з припиненням боржника, як юридичної особи, в якої відсутні активи, які можна було б спрямувати на задоволення грошових вимог кредиторів.

24. В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов'язку щодо мотивації прийнятих судами рішень, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів скаржника стосовно неправильної реалізації заставного майна та розподілу коштів ліквідаційної маси ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі.

25. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судом апеляційної та першої інстанцій обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду про завершення процедури банкрутства, яка тривала понад 7 років та ліквідацію боржника.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

26. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 16-17 даної постанови, Суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються висновками касаційного суду згідно пунктів 21-25 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, оскільки, доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів та фактичних обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України.

В. Судові витрати

28. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України в редакції з 15.12.2017, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк" Костенка Ігоря Івановича залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.10.2017 у справі №9/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Жуков

В.Я. Погребняк