Рішення

від 22.06.2018 по справі 544/115/18

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/115/18

№ пров. 2/544/154/2018

Номер рядка звіту 38

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 червня 2018 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання - Костенко Т.В.,

представників позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 сільської ради Пирятинського району Полтавської області - ОСОБА_5 (діє на підставі ордеру та договору),

розглянувши у відкритому судовому засіданні по вул. Ярмарковій, 17 у м. Пирятин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 сільської ради Пирятинського району Полтавської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 сільської ради Пирятинського району Полтавської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

У позовній заяві позивач вказує, що 05 жовтня 2009 року помер її батько - ОСОБА_6. Після його смерті відкрилася спадщина, а саме право власності на земельну ділянку площею 7,5215 га, у адміністративних межах ОСОБА_4 сільської ради Пирятинського району Полтавської області. Маючи намір отримати свідоцтво про право на спадщину, позивач звернулась з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, яку через свого представника ОСОБА_2 передала до Пирятинської державної нотаріальної контори, проте у видачі свідоцтва їй було відмовлено, оскільки позивачка не подала заяву про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори у встановлений ст. 1270 ЦК України строк. Але при цьому позивач зазначає, що пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки її батьки проживали окремо, батько участі у її вихованні не приймав, у 1995 році через хворобу матері вона забрала її проживати до себе у м. Київ, ні з нею, ні з її матір'ю бать не спілкувався. Про те, що останній помер і після його смерті залишилося нерухоме майно, позивачка дізналася лише у липні 2017 року. Посилаючись на вищевикладене, позивач ОСОБА_7 не подала вчасно заяву про прийняття спадщини після померлого 05 жовтня 2009 року батька ОСОБА_6

Представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 викладене у заяві підтримав, просили заявлені вимоги задовольнити, суду надали пояснення, аналогічні викладеним у заяві. Крім того, представник ОСОБА_2 додатково вказав, що батьки позивачки розійшлися, тобто стали проживати окремо, коли ОСОБА_8 була ще маленькою. З того часу, коли захворіла її мати (у 1995 році) позивач забрала її до себе у м. Київ, де сама проживала, доглядати, де й мати померла. Стосунки у позивачки з батьком припинилися фактично з хворобою матері. Її батько по характеру був складною людиною він фактично не спілкувався ні з ким зі своїх рідних. Оскільки представник ОСОБА_2 розшукуючи рідних, у 2017 році знайшов рідного брата ОСОБА_6, який також не знав про смерть останнього. З 25.02.1995 ОСОБА_9 була зареєстрована, відповідно до довідки, у АДРЕСА_1 та 25.04.1996 знята з реєстраційного обліку у зв'язку зі смертю. Матір позивачка поховала у с. Вечірках Пирятинського району і після того у період часу з 1996 по т.ч. до села не приїздила. Про те хто доглядав за батьком та поховав його позивачці не було відомо. Сама позивач дуже довгий період часу хворіє, захворювання пов'язане з опорно-рухливою системою і на цей час також знаходиться у лікарні поскільки має ускладнення після операції і їй протипоказано фізичні навантаження та дальні поїздки, що позбавляло і позбавляє її повноцінно рухатися. Представники позивача рахують, що право сільської ради нічим не порушено, а от зацікавленість у спадковому майну є. Маючи Державний акт на право власності на земельний пай, що належав ОСОБА_6 представниками було зроблено запит до державного земельного кадастру про земельну ділянку та отримано інформацію, що по вказаному кадастровому номеру земельної ділянки площа останньої складає 1,6637 га (що в Державному акті зазначено 7,3215 га), де ділося 6 га землі позивач не має гадки. Позивач рахує, що оскільки сільська рада розпоряджається землями що знаходяться на її території то є ймовірність їхньої зацікавленості у заволодінні різницею га.

Таким чином, представники позивача рахують, що строк прийняття спадщини їх довірителем пропущено з поважних причин і тому просять визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав викладених у відзиві на позов. Сільська рада рахує, що оскільки позивачем пропущено строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 то вона позбавлена можливості прийняти спадщину. Крім того, представник відповідача вказує на тому, що позивачка знала про смерть батька.

У судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 надали пояснення про те, що вони знали про існування у покійного ОСОБА_12 доньки, проте не мали відомостей про місце її проживання та телефону. Коли помер ОСОБА_6 голова сільської ради разом із секретарем особисто зайнялися похованням останнього, оскільки не мали відомостей про родичів щоб сповістити їх. Через два місяці до сільської ради поступив дзвінок, особа яка телефонувала назвалася дочкою покійного ОСОБА_6 - ОСОБА_1, і почала з'ясовувати чому її ніхто не повідомив про смерть батька і де ділося майно яке йому належало. Самої позивачки свідки не знали, чи вона саме телефонувала сказати не можуть, проте стверджують що назвалася ім'ям позивачки. Після розмови по телефону, більше ніхто не цікавився смертю ОСОБА_6 те не приїздив до сільської ради для отримання свідоцтва про смерть.

Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження та підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_6, помер 05 жовтня 2009 року в с. Вечірки Пирятинського району Полтавської області, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії І-КЕ № 375049, виданого повторно 23 січня 2018 року Пирятинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий вий запис № 42 (а.с. 9).

Відповідно довідки виданої Пирятинським відділом міжрегіональним управлінням у Гребінківському та Пирятинському районах Головного управлінням Держгеокадастру у Полтавській області № 263/120-18 від 22.02.2018 на ім'я ОСОБА_6 на території Пирятинського району у адміністративних межах ОСОБА_4 сільської ради виготовлявся та реєструвався державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, серія ПЛ № 103853, зареєстрований за № 010656000141 від 16 червня 2006 року, площею 7,5215 га (а.с. 27-28).

ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_9, що підтверджується копією свідоцтва про його народження серія V - УР № 0022224, виданим 20.10.1968 Грабарівським сільзагс Пирятинського району Полтавської області, актовий запис № 14 (а.с. 8).

23 лютого 1996 року ОСОБА_9 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія І-БК № 424577, виданого 02 квітня 1996 року відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного району м. Києва (а.с. 10).

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 інших спадкоємців, які б прийняли, чи бажали прийняти спадщину після його смерті немає.

Відповідно довідки ОСОБА_4 сільської ради № 02-21/1424 від 19.07.2017, ОСОБА_6, народження 29.05.1938, до дня смерті 05.10.2009 проживав та був зареєстрований один у ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що визначений законом строк на подання заяви про прийняття спадщини, після померлого 05 жовтня 2009 року ОСОБА_6, сплив 05 квітня 2010 року.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Так, у судовому засіданні було встановлено і не спростовано показаннями свідків та представником відповідача, що позивач ОСОБА_1 не знала про смерть батька, оскільки не спілкувалася а ні з ним, а ні з односельцями батька чи рідними. Як вказали свідки, що сільська рада не повідомляла позивача про смерть батька, вона не приїздила ні на похорони батька, ні після до села. До сільської ради про видачу свідоцтва про смерть батька ОСОБА_6 ОСОБА_1 не зверталася.

Крім того, судом було встановлено, що позивачка давно хворіє, хвороба пов'язана із захворюванням колінного суглобу, що позбавляє вільно рухатися, що посвідчується довідкою (а.с. 52).

У липні 2017 року до позивача зателефонував ОСОБА_2 та повідомив що батько ОСОБА_1 помер 05 жовтня 2009 року і у нього залишилося спадкове майно, яке і до сьогодні не визнано відумерлою спадщиною. Спадкове майно зокрема складається із земельної ділянки (паю) який батько отримав працюючи у КСП Перемога після його розпаювання площею 7,52 га.

20 січня 2018 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину (а.с. 11), яку через свого представника ОСОБА_2 передала до Пирятинської державної нотаріальної контори.

24.01.2018 листом Пирятинської державної нотаріальної контори (вих. № 62/02-17) позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно померлого 07.10.2009 ОСОБА_6 у зв'язку з пропуском строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України, для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 12).

Відповідно до повідомлення Пирятинської державної нотаріальної контори від 20.02.2018, після померлого ОСОБА_6, із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась, про що також свідчить інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 20.02.2018 (а.с. 29-30).

Частинами першою, другою та третьою статті 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про прийняття спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

На час подачі позову до суду ОСОБА_4 сільською радою Пирятинського району Полтавської області, з огляду на зазначені обставини, позовів до суду, після відкриття спадщини 05.10.2009, щодо визнання спадщини відумерлою, визнання право на вказану земельну ділянку та передачу її у власність територіальної громади з підстав, передбачених ст. 1277 ЦК України не надходило.

Крім того, як було встановлено у судовому засіданні та підтверджено відповідними доказами наданими представниками позивача, і не спростовано у судовому засіданні представником відповідача, позивач і не мала б можливості не лише успадкувати земельну ділянку, але й користуватися нею, оскільки її наявна площа 1,6637 га не зівпадає з площею що зазначена у Державному акті серія ПЛ № 103853 виданого 15.06.2006 на право власності на земельну ділянку (пай) у розмірі 7,5215 га (а.с. 28, 49), що в свою чергу також є істотною перешкодою для вчасного оформлення спадкових прав.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування , особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

ОСОБА_1 не може отримати спадщину у зв'язку з пропуском строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України. Строк було порушено у зв'язку з тим, що її батьки проживали окремо, батько участі у її вихованні не приймав, у 1995 році через хворобу матері позивачка забрала її проживати до себе у м. Київ, ні з нею, ні з її матір'ю батько не спілкувався. Сама позивач хворіла запаленням суглобів. Про те, що останній помер і після його смерті залишилося нерухоме майно, позивачка дізналася лише у липні 2017 року.

З огляду на вище викладене суд рахує, що тривала хвороба позивачки та незнанням про те, що її батько помер, а також істотність перешкод у спадкуванні саме площі 7,5215 га земельної ділянки, у сукупності є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини пов'язані з об'єктивними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, і тому суд вважає за можливе визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, після померлого 05.10.2009 ОСОБА_6Доказів, що свідчили б про протилежне представником відповідача не надано.

Керуючись ст.ст. 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 211, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 сільської ради Пирятинського району Полтавської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1, народження 06 вересня 1968 року, додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після померлого 05 жовтня 2009 року ОСОБА_6, тривалістю два місяці, з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 02 липня 2018 року.

Головуючий Ю.О.Ощинська