Рішення

від 05.07.2018 по справі 645/1485/16-ц

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

645/1485/16-ц

2/621/28/18

РІШЕННЯ

іменем України

05 липня 2018 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

головуючий суддя Овдієнко В. В.

секретар судового засідання - Лацько А. С.

позивач - ОСОБА_1,

представники позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

третя особа - Гаражно-будівельний кооператив "Дизель",

представник третьої особи - ОСОБА_5

третя особа - Гаражний кооператив "Фініш",

представник третьої особи - ОСОБА_6

третя особа - Четверта Харківська державна нотаріальна контора,

представник третьої особи - ОСОБА_7

третя особа - Садівниче товариство "Радість",

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності та виділ в натурі частки майна, що є спільною власністю подружжя, треті особи Гаражно-будівельний кооператив "Дизель", Гаражний кооператив "Фініш", Четверта Харківська державна нотаріальна контора, Садівниче товариство "Радість",

у с т а н о в и в:

30.03.2016 ОСОБА_1 звернулася до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_8 про розподіл майна подружжя з наступними вимогами: здійснити поділ спільного майна подружжя; виділити у її власність земельну ділянку, яка знаходиться у Зміївському районі с. Таранівка у садівничому товаристві, вартістю 105600 грн 00 к., гараж у ГК "Фініш" за адресою: м. Харків, вул. Братська, 57, вартістю 79200 грн; виділити у власність ОСОБА_8 автомобіль "ВАЗ-2106", реєстраційний номер НОМЕР_1, 1986 року випуск, вартістю 52800 грн, гараж в ГК "Дизель" за адресою: м. Харків, 2-й в'їзд Байрона, 2а, вартістю 132000 грн, причіп легковий, вартістю 4000 грн.

01.04.2016 ухвалою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова (справа №645/1485/16-ц) позов ОСОБА_1 залишено без руху.

08.04.2016 до Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшов уточнений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_8 та ОСОБА_4 з наступними вимогами: анулювати факт оформлення гаража №188 у ГБК "Дизель", який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Високовольтна, 1а, на підставі протоколу №4 загальних зборів ГБК "Дизель" від 09.03.2014 та залишити його у володінні ОСОБА_8; визнати: автомобіль "ВАЗ-2106", реєстраційний номер НОМЕР_1, 1986 року випуску, земельну ділянку, яка знаходиться у Зміївському районі с. Таранівка у садівничому товаристві; гаражі у ГК "Фініш" за адресою: м. Харків, вул. Братська, 57, та у ГБК "Дизель" за адресою: м. Харків, вул. Високовольтна, 1а, причіп легковий, майном, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_8; здійснити поділ спільного майна подружжя: виділити у власність в натурі їй, ОСОБА_1, земельну ділянку, яка знаходиться у Зміївському районі с. Таранівка в садівничому товаристві, вартістю 103400 грн 00 к., гараж №22 у ГК "Фініш" за адресою: м. Харків, вул. Братська, 59, вартістю 20800 грн; виділити у власність ОСОБА_8 автомобіль "ВАЗ-2106", реєстраційний номер НОМЕР_1, 1986 року випуску, вартістю 39000 грн, гараж №188 у ГБК "Дизель" за адресою: м. Харків, вул. Високовольтна, 1а, вартістю 81200 грн, причіп легковий, вартістю 4000 грн.

Одночасно з уточненим позовом ОСОБА_1 подала клопотання про витребування доказів.

11.04.2016 ухвалою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова виправлену позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

19.04.2016 ОСОБА_1 подала до Фрунзенського районного суду м. Харкова виправлену позовну заяву до ОСОБА_8 та ОСОБА_4 таким самими вимогами, як у виправленій позовній заяві від 08.04.2016.

Одночасно з уточненим позовом ОСОБА_1 подала заяву про долучення до матеріалів справи письмових доказів та про витребування доказів.

Ухвалою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.05.2016 провадження по справі №654/1485/16-ц відкрито та призначено судовий розгляд.

03.06.2016 року відповідач ОСОБА_8 подав заяву про застосування трирічного строку позовної давності до вимог про поділ майна, заявлених після розірвання шлюбу.

06.06.2016 відповідач ОСОБА_8 подав заяву про відкладення судового розгляду.

01.07.2016 відповідач ОСОБА_4 подав заяву про відкладення судового розгляду.

05.07.2016 позивач ОСОБА_1 подала заяву про уточнення позовних вимог, у якій просила присудити їй грошову компенсацію в розмірі 1/2 вартості спільно набутого майна, що дорівнює 124200 грн 00 к.

05.07.2016 та 19.07.2016 відповідач ОСОБА_8 подав заяви про виклик свідків.

27.07.2016 відповідач ОСОБА_8 подав заяву про відкладення судового засідання.

28.07.2016 судовий розгляд справи відкладено через знеструмлення електромережі будівлі суду.

29.09.2016 відповідач ОСОБА_8 подав заяву про відкладення судового розгляду.

Разом з тим, 15.04.2016 ОСОБА_1 звернулася до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_8, третя особа ОСОБА_4, про визнання права власності на спільне сумісне майно подружжя з наступними вимогами: анулювати факт оформлення гаража №188 у ГБК "Дизель", який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Високовольтна, 1а, на підставі протоколу №4 загальних зборів ГБК "Дизель" від 09.03.2014 та залишити його у володінні ОСОБА_8; визнати: автомобіль "ВАЗ-2106", реєстраційний номер НОМЕР_1, 1986 року випуску; земельну ділянку, яка знаходиться у Зміївському районі с. Таранівка у садівничому товаристві; гаражі у ГК "Фініш" за адресою: м. Харків, вул. Братська, 57, та у ГБК "Дизель" за адресою: м. Харків, вул. Високовольтна, 1а; причіп легковий, майном, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_8; визначити рівними частки ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину наступного майна: автомобіль "ВАЗ-2106", реєстраційний номер НОМЕР_1, 1986 року випуску; земельну ділянку, яка знаходиться у Зміївському районі с. Таранівка в садівничому товаристві, гаражі (ГК "Фініш" за адресою: м. Харків, вул. Братська, 57, ГБК "Дизель" за адресою: м. Харків, вул. Високовольтна, 1а), причіп легковий, як частину у майні, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Одночасно з позовною заявою, а також 06.05.2016 позивачкою подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.04.2016 відкрито провадження у справі №645/1813/16-ц та призначено судовий розгляд.

Ухвалами Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.04.2016 та 06.05.2016 у справі №645/1813/16-ц задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

26.04.2016 позивач ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову.

06.05.2016 ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова залишено без розгляду заяву про забезпечення позову.

06.05.2016 позивач ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.05.2016 у справі №645/1813/16-ц частково задоволено клопотання позивача про забезпечення позову та накладено арешти на автомобіль "ВАЗ-2106", реєстраційний номер НОМЕР_1, 1986 року випуску, гараж №22 у ГК "Фініш", гараж №188 у ГБК "Дизель".

27.05.2016 позивач ОСОБА_1 подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

31.05.2016 позивач ОСОБА_1 подала заяву про залишення без розгляду її заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

31.05.2016 ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова залишено без розгляду заяву про забезпечення позову.

21.06.2016 позивач ОСОБА_1 подала клопотання про об'єднання зазначених справ за її позовами в одне провадження.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.06.2016 у справі №645/1813/16-ц справу направлено для об'єднання в одне провадження зі справою №645/1485/16-ц

29.08.2016 ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова у справі №645/1485/16-ц зазначені цивільні справи об'єднані в одне провадження та об'єднаній справі присвоєно спільний номер - 645/1485/16-ц.

21.09.2016 відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_4 подали заяву про відкладення судового розгляду.

22.09.2016 Фрунзенським районним судом м. Харкова постановлено ухвалу про направлення справи за територіальною підсудністю до Зміївського районного суду Харківської області.

29.09.2016 справа надійшла до Зміївського районного суду Харківської області та автоматизованою системою документообігу для її розгляду визначено суддю Овдієнка В. В.

03.10.2016 суддею Зміївського районного суду Харківської області постановлено ухвалу прийняття справи у провадження суду та призначено судове засідання.

03.11.2016 позивач сергєєва Н. В. подала клопотання про витребування доказів.

03.11.2016 під час судового засідання задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів після чого, за клопотанням відповідача ОСОБА_8 у зв'язку з викликом свідків оголошено перерву в судовому засіданні.

13.12.2016 адвокат ОСОБА_2 надала документи, що підтверджують її повноваження представника позивача за дорученням про надання безоплатної вторинної правової допомоги та подала заяву про відкладення судового розгляду справи.

13.12.2016 оголошено перерву у судовому засіданні за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 у зв'язку з ознайомленням з матеріалами справи.

30.01.2017 за заявою відповідача ОСОБА_8, за відсутності інших учасників справи, розгляд справи відкладено.

28.02.2017 ОСОБА_1 звернулася з уточненим позовом до ОСОБА_8 та ОСОБА_4, треті особи ГБК "Дизель" та ГК "Фініш", з наступними вимогами: визнати недійсним договір про передачу прав власності на гараж №188 у ГБК "Дизель", який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Високовольтна, 1а, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_8; визнати за нею, ОСОБА_1, право власності, як за дружиною, та виділити їй у натурі наступне майно: 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована в с. Таранівка Зміївського району Харківської області в садівничому товаристві "Радість"; 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій використаних для будівництва садового будинку, який розташований в с. Таранівка Зміївського району Харківської області, в садівничому товаристві "Радість"; 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій використаних для будівництва гаража №188 у ГБК "Дизель", який розташований за адресою: м. Харків, вул. Високовольтна, 1а; 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій використаних для будівництва гаража №22 у ГК "Фініш", який розташований за адресою: м. Харків, вул. Братська, 59; автомобіль "ВАЗ-2106", реєстраційний номер НОМЕР_1, 1986 року випуску, причіп легковий виділити в натурі ОСОБА_8, стягнувши з нього на її користь 1/2 частину їх вартості в сумі 21500 грн 00 к.

Одночасно з уточненим позовом ОСОБА_1 подала заяву про виклик свідків, залучення до матеріалів справи письмових доказів та про залучення до участі у справі в якості третіх осіб ГБК "Дизель" та ГК "Фініш".

13.03.2017 позивач сергєєва Н. В. подала заяву про відкладення судового розгляду через неможливість прибуття до суду її представника ОСОБА_2

13.03.2017 прийнято до розгляду уточнену позовну заяву та відкладено судове засідання у зв'язку з прийняттям уточненого позову.

03.05.2017 у зв'язку з неявкою сторін та представників третіх осіб розгляд справи відкладено.

23.05.2017 від представника відповідача ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 надійшло заперечення проти позову. В обґрунтування заперечення зазначено, що позивачка посилається на те, що з 1993 року вона фактично припинила шлюбні відносини та вони з відповідачем проживають окремо. Але ОСОБА_8 заперечує цей факт, та вказав, що 1987 року між ними припинилися шлюбні відносини, та з того часу він проживав у свого брата. Спільне господарство вони не вели, та саме в той час він придбав належне йому майно.

27.06.2017 представник позивача ОСОБА_2 подала клопотання про зупинення провадження у справі до залучення до участі у справі спадкоємців відповідача ОСОБА_8, який помер 11.05.2017.

Одночасно, 27.06.2017 представник позивача ОСОБА_2 подала заяву про відкладення судового засідання через неявку відповідача ОСОБА_4

Крім того, 27.06.2017 представник позивача ОСОБА_2 подала заяви про залучення до матеріалів справи письмових доказів.

27.06.2017 за клопотанням представників позивача оголошено перерву в судовому засіданні з метою надання підтвердження факту смерті відповідача ОСОБА_8

31.08.2017 позивач ОСОБА_1 подала заяву про залучення до матеріалів справи копії свідоцтва про смерть ОСОБА_8, який помер 12.05.2017, та про розгляд клопотання про зупинення провадження у справі за її відсутності.

04.09.2017 ухвалою Зміївського районного суду Харківської області зупинено провадження у справі до залучення у справі правонаступників відповідача ОСОБА_8, який помер 12.05.2017.

05.12.2017 ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_4 з доповненням до позовної заяви від 01.11.2017 з наступними вимогами: визнати недійсним договір про передачу прав власності на гараж №188 у ГБК "Дизель", який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Високовольтна, 1а, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_4; визнати за нею право власності, як за дружиною, та виділити їй в натурі наступне майно: 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована в с. Таранівка Зміївського району Харківської області в садівничому товаристві "Радість"; 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій використаних для будівництва садового будинку, який розташований в с. Таранівка Зміївського району Харківської області, в садівничому товаристві "Радість"; 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій використаних для будівництва гаража №188 у ГБК "Дизель", який розташований за адресою: м. Харків, вул. Високовольтна, 1а; 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій використаних для будівництва гаража №22 у ГК "Фініш", який розташований за адресою: м. Харків, вул. Братська, 59; автомобіль "ВАЗ-2106", реєстраційний номер НОМЕР_1, 1986 року випуску; причіп легковий виділити в натурі ОСОБА_4, стягнувши з нього на її користь 1/2 частину їх вартості в сумі 21500 грн 00 к.

05.12.2017 ОСОБА_1 подала уточнений позов до ОСОБА_4 з наступними вимогами: визнати недійсним договір про передачу прав власності на гараж №188 у ГБК "Дизель", який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Високовольтна, 1а, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_4; визнати за нею право власності, як за дружиною, та виділити їй в натурі наступне майно: 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована в с. Таранівка Зміївського району Харківської області в садівничому товаристві "Радість"; 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій використаних для будівництва садового будинку, який розташований в с. Таранівка Зміївського району Харківської області, в садівничому товаристві "Радість"; 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій використаних для будівництва гаража №188 у ГБК "Дизель", який розташований за адресою: м. Харків, вул. Високовольтна, 1а; 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій використаних для будівництва гаража №22 у ГК "Фініш", який розташований за адресою: м. Харків, вул. Братська, 59; автомобіль "ВАЗ-2106", реєстраційний номер НОМЕР_1, 1986 року випуску, причіп легковий, виділити в натурі ОСОБА_4, стягнувши з нього на її користь 1/2 частину їх вартості у сумі 21500 грн 00 к.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 09.09.1972 ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, від шлюбу мають дітей: дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Восени 1993 року вона з ОСОБА_8 припинила підтримувати сімейні відносини й стали проживати окремо. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08.04.2013 шлюб між нею та ОСОБА_8 розірвано.

У період шлюбу до припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства, а саме до осені 1993 року за їх спільні кошти було придбано та створено наступне майно: земельну ділянку, яка розташована в с. Таранівка Зміївського району Харківської області в садівничому товаристві "Радість", вартістю 103400 грн 00 к.; побудовано садовий будинок, який розташований в с. Таранівка Зміївського району Харківської області, вартість будівельних матеріалів та робіт склала 195200 грн 00 к.; придбано автомобіль "ВАЗ-2106", реєстраційний номер НОМЕР_1, 1986 року випуску, вартістю 39000 грн 00 к.; придбано причіп легковий, вартістю 4000 грн 00 к.; побудовано гараж №188 у ГБК "Дизель", який розташований за адресою: м. Харків, вул. Високовольтна, 1а, вартість будівельних матеріалів та робіт склала 81200 грн 00 к.; побудовано гараж №22 у ГК "Фініш", який розташований за адресою: м. Харків, вул. Братська, 59, вартість будівельних матеріалів та робіт склала 20800 грн 00 к., отже загальна вартість майна склала 443600 грн 00 к.

Після розірвання шлюбу вказане вище майно між ними поділено не було, ОСОБА_8 користувався їхнім майном, та розпоряджався ним на свій розсуд.

Так, ОСОБА_8 без її згоди, передав право власності та переоформив гараж №188 у ГБК "Дизель", який розташований за адресою: м. Харків, вул. Високовольтна, 1а, на їх сина ОСОБА_4

12.05.2017 ОСОБА_8 помер, однак за своє життя склав заповіт, відповідно якого все належне майно заповідав синові ОСОБА_4

Відповідач ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті батька, однак також не бажає у добровільному порядку вирішити питання щодо поділу майна.

На підставі викладеного позивачка дійшла висновку, що їй, як дружині ОСОБА_8 належить право власності на 1/2 частину вказаного вище майна, на суму 221800 грн 00 к.

Оскільки право власності на гаражі та садовий будинок не набуте через відсутність його державної реєстрації, то об'єктом спільної сумісної власності подружжя є будівельні матеріали, обладнання, вироби та конструкції, які були використані в процесі будівництва.

Одночасно з уточненим позовом ОСОБА_1 подала заяви про залучення в якості третіх осіб Четвертої Харківської державної нотаріальної контори та садівничого товариства "Радість", про витребування письмових доказів та про залучення до матеріалів справи письмових доказів.

Також, 05.12.2017 представник позивача ОСОБА_2 подала заяву про відновлення провадження у справі.

05.12.2017 провадження по справі відновлено, прийнято до розгляду уточнений позов, задоволено клопотання про витребування доказів та, у зв'язку з цим, відкладено судовий розгляд.

30.01.2018 відповідач ОСОБА_4 подав заяву про відкладення судового розгляду.

06.02.2018 за клопотанням позивача постановлено ухвалу про витребування спадкової справи, сформованої після смерті 12.05.2017 ОСОБА_8, після чого задоволено клопотання відповідача ОСОБА_4 про відкладення судового розгляду.

22.02.2018 від представника третьої особи - завідувача Четвертою Харківською державною нотаріальною конторою ОСОБА_7 надійшли копії документів спадкової справи, що були витребувані судом.

28.03.2018 розпочато розгляд справи по суті за участі представників позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_4, представника третьої особи ГБК "Дизель" адвоката ОСОБА_5, які виступили із вступним словом, та за відсутності представників третіх осіб - ГК "Фініш", Четвертої Харківської державної нотаріальної контори та садівничого товариства "Радість". Після вступного слова учасників судового процесу та дослідження письмових доказів, оголошено перерву в судовому засіданні для виклику свідків.

37.12.2017, 18.04.2018 та 13.06.2018 представник третьої особи - завідувач Четвертою Харківською державною нотаріальною конторою ОСОБА_7 подала заяви про судовий розгляд справи за відсутності представника нотаріальної контори.

22.05.2018 голова ГБК "Дизель" ОСОБА_10 подав до суду заяву з проханням розглядати справу за відсутністю представника кооперативу. Одночасно повідомив, що померлий сергєєв А. В. був членом кооперативу з 1979 року і користувачем гаражного боксу №188. Вся документація з 1979 по 2013 роки відсутня, ніяких документів, що підтверджують право власності гаражного боксу №188 за ОСОБА_4, немає.

24.05.2018 представник позивача ОСОБА_2 подала заяву про залучення до матеріалів справи письмових доказів.

24.05.2018 відповідач ОСОБА_4 подав заяву про залучення до матеріалів справи письмових доказів.

24.05.2018 під час судового засідання, яке проводилося за відсутністю представників третіх осіб, допитано свідків, залучено до матеріалів справи письмові докази, після чого за клопотанням представника позивача оголошено перерву в судовому засіданні.

05.07.2018 представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи наявність заяв від представників ГБК "Дизель" та Четвертої Харківської державної нотаріальної контори про судовий розгляд справи за їх відсутністю, а також повторну неявку та відсутність будь-яких заяв від представників ФК "Фініш" та СТ "Радість", судовий розгляд проведено за їх відсутності.

Під час судового засідання вирішено клопотання відповідача ОСОБА_4, подані у порядку доповнень матеріалів справи. Крім того, 05.07.2018 ухвалою Зміївського районного суду Харківської області закрито провадження по справі в частині вимог позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про передачу прав власності на гараж №188 у ГБК "Дизель", розташованому за адресою: м. Харків, вул. Високовольтна, 1а, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, через відсутність предмету спору.

Під час судового розгляду представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у первісній та уточнених позовних заявах, просили визнати спірне майно спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_8 з рівними частками передати у власність позивачці 1/2 частку земельної ділянки, а також будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій, з яких збудовано садовий будинок та гаражі, а також стягнути з відповідача 1/2 частку вартості автомобіля і причепу.

Разом з тим, представники позивача не назвали правових підстав для поділу земельної ділянки, яка була набута у власність ОСОБА_8 у порядку приватизації. Також, представники позивача повідомили про відсутність доказів наявності у відповідача спірного легкового причепу, а також доказів вартості вказаного причепу та спірного автомобіля.

Крім того, представник позивача ОСОБА_3 повідомила, що після смерті батька ОСОБА_8 вона звернулася до ГК "Фініш" із заявою про прийняття її до вказаного кооперативу. Її заяву було задоволено та за нею закріплено бокс №22, який раніше був закріплений за її батьком, та є спірним у цій справі.

Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечував мотивуючи тим, що його батько ОСОБА_8 придбав все майно за особисті кошти, а позивачка ОСОБА_1 не надала суду належні докази на підтвердження участі у придбанні спірного майна.

Крім того, відповідач ОСОБА_4 підтвердив, що колись його батько разом зі своїм братом придбав легковий причім, однак на даний час будь-якими відомостями щодо його місця знаходження не володіє.

Категорично заперечував проти стягнення з нього вартості автомобіля ВАЗ-2106 з тих підстав, що позивачкою не надано належних доказів.

Він має намір оформити спадщину на вказаний автомобіль, однак місце його знаходження на даний час йому не відоме.

Вислухавши учасників судового процесу, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Пунктом 9 розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-ІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (чинній з 15.12.2017), передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі наданих сторонами доказів, встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Спірним є право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_1 на наступне майно: земельну ділянку, розташовану в садівничому товаристві "Радість" на території Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області; будівельні матеріали, обладнання, вироби та конструкції, використані для будівництва садового будинку, розташованого в садівничому товаристві "Радість", ділянки №32, 33, Таранівська сільська рада Зміївського району Харківської області; будівельні матеріали, обладнання, вироби та конструкції, використані для будівництва гаражу №188 у ГБК "Дизель", розташованому за адресою: м. Харків, вул. Високовольтна, 1а; будівельні матеріали, обладнання, вироби та конструкції, використані для будівництва гаражу №22 у ГК "Фініш", розташованому за адресою: м. Харків, вул. Братська, 59; автомобіль "ВАЗ-2106", реєстраційний номер НОМЕР_1, 1986 року випуску, № кузова ХТА21063081613155, який зареєстровано на ім'я ОСОБА_8, свідоцтво про реєстрацію ТЗ ХАС705021; причіп легковий.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08.04.2013 (справа №645/1113/13) задоволено позов ОСОБА_1 та розірвано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1, який зареєстрований 09 вересня 1971 року у Палаці одруження м. Харкова, актовий запис №5517.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що позивачка на обґрунтування позову вказала, що шлюбні відносини між подружжям були припиненні з осені 1993. Відповідач, у свою чергу, не заперечував тривалості припинення шлюбних стосунків, проте заперечував проти розірвання шлюбу мотивуючи відсутністю у нього іншого місця проживання. Судом встановлено обставини, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені у 1993 році. ( т. 1 а. с. 3).

Встановлені вказаним судовим рішенням обставини щодо часу спільного проживання та підтримання шлюбно-сімейних відносин, що передбачає, в тому числі, і ведення спільного господарства, а також правовий режим майна, набутого під час шлюбу, не підлягають доказуванню відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Таким чином, позивачкою у позовній заяві обґрунтовано зазначено період спільного з ОСОБА_8 проживання до осені 1993 року, а заперечення цієї обставини відповідачем є неспроможними.

Щодо наявності спірного майна та належності його на праві спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_1, суд виходив з наступного.

Так, в матеріалах справи міститься копія Державного акта на право користування землею 1989 року серії Б №047601, виданого Харківському міському виробничо-технічному вузлу електрозв'язку, та рішення виконкому Готвальдівського району Харківської області №490 1988 року про надання у безстрокове користування 12,9 га землі для організації колективних садів із земель Таранівської птахофабрики Готвальдівського району Харківської області (т. 2 а. с. 55-59).

Відомостями копії довідки СТ "Радість" №8 від 18.06.2016 підтверджується, що ОСОБА_8 був членом садівничого товариства "Радість", яке розташоване на території Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області, та за ним закріплено ділянки №32, 33. (т. 2 а. с. 60).

У подальшому зазначена земельна ділянка була приватизована ОСОБА_8 та ним отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 08 лютого 2008 року серія ЯД №021521 про те, що він є власником земельної ділянки площею 0,1193 га, яка розташована в СТ "Радість", ділянки №32, 33, на території Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області. Цільове призначення - ведення садівництва. (т. 3 а. с. 203).

Стверджувалося позивачкою, а також і не заперечувалося відповідачем, що в період до осені 1993 року на земельній ділянці, яка на той час була в користуванні члена СТ "Радість" ОСОБА_8 було зведено садовий будинок, право власності на який не було оформлено.

Існування садового будинку на вказаній земельній ділянці, а також факт його створення під час шлюбу та спільного проживання подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_1 підтверджується також і показаннями свідків ОСОБА_11, який є братом ОСОБА_8, ОСОБА_12, яка є онукою ОСОБА_8 та ОСОБА_1, а також ОСОБА_13, який проживає без реєстрації шлюбу з дочкою ОСОБА_8 та ОСОБА_1 - ОСОБА_3, яка є представником позивача у цій справі.

Крім того, сторонами надано копії фотознімків із зображенням обстановки на території спірної земельної ділянки, відомостями яких підтверджується існування на земельній ділянці садового будинку (т. 3 а. 42, 43, 195-198, 202).

Також, на наявність садового будинку вказує довідка абоненту ОСОБА_8, видана АК Харківобленерго" по особовому рахунку 956197, яка містить відомості про користування електроенергією з 2001 по 2016 роки. (т. 3 а. с. 199-201).

Згідно статуту гаражного кооперативу "Фініш" (нова редакція), затвердженого на загальних зборах членів гаражного кооперативу 30.09.2016, кооператив створений його засновниками на добровільних засадах у відповідності з чинним законодавством за адресою: м. Харків, вул. Братська, 59 (т. 3 а. с. 74-79).

Даними довідок №1 від 06.04.2016, №3 від 05.05.2016, виданих ГК "Фініш", підтверджується, що гаражний бокс №22 в м. Харків, вул. Братська, 59, з 1992 року належав ОСОБА_8 (т. 1 а. с. 12, т. 2 а. с. 23).

Водночас, стверджувалося відповідачем ОСОБА_4 та не заперечувалося представником позивача ОСОБА_3, що після смерті їхнього батька ОСОБА_8, дочка померлого ОСОБА_3 подала заяву про вступ до гаражного кооперативу "Фініш", була прийнята до кооперативу та за нею закріплено гаражний бокс №22, яким раніше користувався ОСОБА_8 Ця обставина не підлягає доказуванню відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Згідно статуту гаражно-будівельного кооперативу "Дизель" (нова редакція), затвердженого на загальних зборах членів кооперативу 13.11.2016, кооператив утворений шляхом об'єднання фізичних осіб, які є власниками гаражів, за адресою: м. Харків, вул. Високовольтна, 1-А. (т. 3 а. с. 110-113).

Відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) №03.1-11/4570 від 16.12.2016 підтверджується, що гаражно-будівельний кооператив "Дизель" є обслуговуючим кооперативом, з видом діяльності за КВЕД-2010 - 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів, що також зазначено у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (т. 3 а. с. 204, 205).

06.04.2013 ОСОБА_8 звернувся до правління ГБК "Дизель" з заявою про виключення його з членів гаражного кооперативу, у зв'язку з передачею права власності на гараж №188 його сину ОСОБА_4 Того ж числа ОСОБА_4 у зв'язку з набуттям права власності на гараж №188 ГБК "Дизель" подав заяву про прийняття його в члени гаражного кооперативу. (т. 3 а. с. 18, 19). Відповідно до протоколу №03/03 засідання правління ГБК "Дизель" було розглянуто та задоволено заяви ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (т. 3 а. с. 114-115).

Даними довідки №3 від 06.04.2016, виданої ГБК "Дизель", та ордеру №77 від 06.04.2016 підтверджується, що гараж №188 в м. Харків, вул. Високовольтна, 1а, на підставі протоколу №04 загальних зборів гаражного кооперативу від 09.03.2014 належить ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 13, т. 3 а. с. 230).

З довідки №31/20-2260 від 04.05.2016 регіонального сервісного центру в Харківській області вбачається, що автомобіль ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_1, №куз. ХТА21063081613144, зареєстровано на ім'я ОСОБА_8 з 27.11.1986 року (т. 2 а. с. 27).

Доказів, наявності у ОСОБА_8 на праві власності легкового причепу сторонами не надано.

12 травня 2017 року помер ОСОБА_8 у м. Харків, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-ВЛ №592781, копії якого залучені до матеріалів справи. (т. 3 а. с. 90, 153, 161).

Даними копії спадкової справи підтверджується, що 28.07.2011 ОСОБА_8 на випадок своєї смерті склав заповіт в приміщенні Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори щодо належного йому майна, яке заповідав своєму синові ОСОБА_4

27.09.2017 до Четвертої Харківської державної нотаріальної контори надійшла заява від сина померлого ОСОБА_4 про прийняття спадщини за заповітом, який є чинним, однак свідоцтво про право на спадщину не видавалось. (т. 3 а. с. 151-174, 225).

Таким чином, єдиним спадкоємцем за заповітом після померлого 12.05.2017 ОСОБА_8 є його син ОСОБА_4, який прийняв спадщину шляхом звернення з відповідною заявою до нотаріальної контори, та будучи відповідачем у даній справі також набув статусу відповідача у порядку правонаступництва після ОСОБА_8

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, конструкція норми статті 60 Сімейного кодексу України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Статтею 63 Сімейного кодексу України, встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними.

Відповідно до частини 1 статті 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Пунктами 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 Сімейного кодексу України, частина третя статті 368 Цивільного кодексу України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 Цивільного кодексу України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного СудуУкраїни від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 визначено, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними. Правовий аналіз статей 60, 63, 69 Сімейного кодексу України та статей 328, 331, 368, 372 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

У пункті 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз'яснено, що відповідно до положень статей 81, 116 Земельного кодексу України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя визначено статтею 65 Сімейного кодексу України.

При цьому в разі невчинення сторонами дій направлених на надання згоди присудження грошової компенсації та не внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності (пункт 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя").

Отже, законодавство передбачає певні способи поділу судом майна подружжя.

Відповідно до статті 71 Сімейного кодексу України суд може ухвалити рішення щодо поділу майна в натурі. Такий спосіб застосовується до подільних речей, тобто речей, які можна поділити без втрати їх цільового призначення (стаття 183 Цивільного кодексу України).

Суд може ухвалити рішення про присудження майна одному з подружжя з покладенням на нього обов'язку виплати другому з подружжя компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності (частини друга, четверта, п'ята статті 71 Сімейного кодексу України). При цьому присудження такої компенсації можливе лише за згодою особи, яка її отримує, та за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Такий спосіб застосовується відносно неподільних речей.

На підставі наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позову в частині вимог щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділ земельної ділянки, оскільки спірна земельна ділянка була одержана у приватну власність ОСОБА_8 лише у 2008 році шляхом приватизації та є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя.

Що стосується спірних будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій, які були використані для будівництва садового будинку та двох гаражів під час шлюбу, то на них поширюється презумпція спільності права власності подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_1 на майно, яке набуте ними в період шлюбу, оскільки доказів того, що вказане майно було придбано на особисті кошти ОСОБА_8 відповідачем не надано.

Надані відповідачем копії фотознімків, які, за твердженням відповідача, вказують на осіб, що брали участь у будівництві будинку (т. 4 а. с. 2-5), є неналежними доказами, оскільки вони не містять відомостей про походження коштів на придбання матеріалів, використаних на будівництві.

Також, є неналежними, оскільки не стосуються предмета доказування надані відповідачем виробнича характеристика ОСОБА_8 та довідка СБУ про проходження служби в ДРА (т. 3 а. с. 234, 235)

Крім того, вказані докази, а також копія договору дарування грошей від 25.10.1986 року (т. 3 а. с. 248) є недопустимими, оскільки подані відповідачем з порушенням порядку, встановленого ст. 83 ЦПК України, а тому, відповідно до ст. 78 ЦПК України, не беруться судом до уваги.

Водночас, слід зазначити, що ОСОБА_4 не є належним відповідачем щодо вимог про поділ будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій, які були використані для будівництва гаражу№22 у ГК "Фініш", оскільки фактично цим гаражем володіє не він, а ОСОБА_3, яка є представником позивача та до якої позов не пред'явлено.

Таким чином, за ОСОБА_1 у порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, належить право власності та виділити їй у натурі 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій, використаних для будівництва садового будинку, розташованого садівничому товаристві "Радість", ділянки №32, 33, Таранівська сільська рада Зміївського району Харківської області, та гаражу №188 у ГБК "Дизель", розташованому за адресою: м. Харків, вул. Високовольтна, 1а.

В частині вимог щодо поділу будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій, використаних для будівництва гаражу №22 у ГК "Дизель" належить відмовити, оскільки позов пред'явлено до неналежного відповідача.

Письмовими доказами підтверджується, що спірний автомобіль "ВАЗ-2106", реєстраційний номер НОМЕР_1, 1986 року випуску, № кузова ХТА21063081613155, який зареєстровано на ім'я ОСОБА_8, свідоцтво про реєстрацію ТЗ ХАС705021, був придбаний під час шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_1 і належав їм на праві спільної сумісної власності, у разі поділу якого вони мають рівні права на це майно, підстав для відступу від рівності часток немає.

Оскільки сторонами не вчинено дій, направлених на надання згоди присудження грошової компенсації та не внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми, а автомобіль є неподільною річчю та не може бути реально поділений між сторонами відповідно до їх часток, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації. Виходячи з цього, належить визнати за позивачкою ОСОБА_1 у порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, право власності на 1/2 частину автомобіля "ВАЗ-2106", реєстраційний номер НОМЕР_1, 1986 року випуску, № кузова ХТА21063081613155, який зареєстровано на ім'я ОСОБА_8, свідоцтво про реєстрацію ТЗ ХАС705021, та залишити автомобіль у спільній частковій власності.

Позивачкою не було надано будь-яких доказів на підтвердження існування придбаного за час шлюбу легкового причепу, у зв'язку з чим вимога щодо поділу причепу є недоведеною та не підлягає задоволенню.

Відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин позовної давності, оскільки первісний позов був поданий ОСОБА_1 30.03.2016, тобто в межах трирічного строку з дня розірвання шлюбу. Підстав для обчислення строку позовної давності з часу до розірвання шлюбу, відповідачем не наведено та під час судового розгляду не встановлено.

За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 є обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню шляхом визнання за нею у порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, права власності та виділення їй у натурі 1/2 частини будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій, використаних для будівництва садового будинку, розташованого садівничому товаристві "Радість", 1/2 частини будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій, використаних для будівництва гаражу №188 у ГБК "Дизель"; визнання за нею права власності на 1/2 частину автомобіля "ВАЗ-2106", реєстраційний номер НОМЕР_1, 1986 року випуску, № кузова ХТА21063081613155, який зареєстровано на ім'я ОСОБА_8

У задоволенні позовної заяви в частині вимог про визнання права власності та передачу їй в натурі 1/2 частини земельної ділянки, розташованої в садівничому товаристві "Радість", будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій, використаних для будівництва гаражу №22 у ГК "Фініш", та про визнання права власності на 1/2 частину причепу легкового і стягнення з ОСОБА_4 грошової компенсації 1/2 частини вартості автомобіля "ВАЗ-2106" та причепу легкового належить відмовити.

Згідно зі статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог виходячи з вартості майна, присудженого позивачці, зазначеного нею у позовній заяві, що складає 1577 грн 00 к.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 89, 141, 142, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, право власності та виділити їй у натурі наступне майно:

- 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій, використаних для будівництва садового будинку, розташованого садівничому товаристві "Радість", ділянки №32, 33, Таранівська сільська рада Зміївського району Харківської області;

- 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій, використаних для будівництва гаражу №188 у ГБК "Дизель", розташованому за адресою: м. Харків, вул. Високовольтна, 1а.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, право власності на 1/2 частину автомобіля "ВАЗ-2106", реєстраційний номер НОМЕР_1, 1986 року випуску, № кузова ХТА21063081613155, який зареєстровано на ім'я ОСОБА_8, свідоцтво про реєстрацію ТЗ ХАС705021.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовної заяви в частині наступних вимог:

- про визнання за нею права власності та передачу їй в натурі: 1/2 частини земельної ділянки, розташованої в садівничому товаристві "Радість" на території Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області; 1/2 частини будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій, використаних для будівництва гаражу №22 у ГК "Фініш", розташованому за адресою: м. Харків, вул. Братська, 59;

- про визнання права власності на 1/2 частину причепу легкового та стягнення з ОСОБА_4 грошової компенсації 1/2 частини вартості автомобіля "ВАЗ-2106" та причепу легкового.

Стягнути з ОСОБА_4 до Державного бюджету України (стягувачем є - Державна судова адміністрація України) судовий збір в розмірі 1577 (одна тисяча п'ятсот сімдесят сім) грн 00 к., які перерахувати на рахунок отримувача 31211256026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складене 12.07.2018.

Позивач - ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: 61082, м. Харків, пр-т. МосковськийАДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2.

Відповідач - ОСОБА_4, зареєстроване місце проживання: 61082, м. Харків, пр-т. МосковськийАДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3.

Третя особа - Гаражно-будівельний кооператив "Дизель", місце знаходження: 61091, м. Харків, вул. Високовольтна, буд. 1-А, код ЄДРПОУ: 23008234.

Третя особа - Гаражний кооператив "Фініш", місце знаходження: 61066, м. Харків, вул. Братська, буд. 59, код ЄДРПОУ: 22626792.

Третя особа - Четверта Харківська державна нотаріальна контора, місце знаходження: 61055, м. Харків, вул. Біблика, буд. 57, код ЄДРПОУ: 02900653.

Третя особа - Садівниче товариство "Радість", місце знаходження: 63450, Харківська область, Зміївський район, Таранівська сільська рада.

Головуючий: В. В. Овдієнко