Рішення

від 13.07.2018 по справі 927/346/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2018 року Справа №927/346/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О., розглянувши матеріали справи за позовом за позовом Асоціація « Укртелемережа» , вул. Челюскінців, 174 А, м. Донецьк, 83055; поштова адреса: вул. Любарського, 36, офіс 76, 1-й поверх, м. Дніпро, 49098

до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «ТІСА» , АДРЕСА_1, 16500

про стягнення 60278 грн. 73 коп.

Без виклику сторін

в с т а н о в и в:

Асоціацією «Укртелемережа» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «ТІСА» про стягнення заборгованості у сумі 36080 грн. 00 коп., пені у сумі 8499 грн. 68 коп., 3% річних у сумі 2910 грн. 84 коп., інфляційних нарахувань у сумі 12788 грн. 21 коп., що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору №136/23-Н від 01.01.2014.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 927/346/18 без повідомлення учасників сторін.

Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Від сторін заяв та клопотань не надійшло, відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не наданий, ухвалу суду від 05.06.2018 отримано 08.06.2018, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №1650101997152 від 06.06.2018.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч.8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

01.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «ТІСА» (надалі - субліцензіат, відповідач) та Асоціацією «Укртелемережа» (надалі - ліцензіат, позивач) укладено договір №136/23-Н (надалі - договір) (а.с. 11-14), відповідно до умов п.2.1 якого субліцензіату надається невиключне право на канал (програму) протягом терміну і в межах території за допомогою систем для прийому місцевими приватними абонентами (але не колективними абонентами і не комерційними абонентами) в аналогічному та/або цифровому форматі в базовому платному пакеті, розширеному платному пакеті (але не в безоплатному пакеті ІРТV пакетах і не як окрему послугу).

Ліцензійна плата - сума платежу у вигляді роялті за використання прав на канали, що не є об?єктом оподаткування у розумінні п. 196 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.2.2 договору договір вступає в силу з 01.01.2014 і діє до 31.12.2014 включно.

На підставі додаткової угоди №1 від 26.12.2014 сторонами пролонговано термін дії договору до 31.12.2015 (а.с. 16).

Як передбачено п. 4.1 договору, субліцензіат виплачує щомісячну ліцензійну плату у розмірі, що розраховується шляхом множення кількості місцевих приватних абонентів, визначеної відповідно до п. 5.1 договору, на ставки ліцензійної плати зазначені у п. 1 додатку № 1 до договору, шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок ліцензіата на підставі отриманого рахунку. Неодержання субліцензіатом рахунка не є підставою для невиплати або затримки виплати винагороди ліцензіата, що передбачена договором. Якщо відповідні рахунки ліцензіата не будуть отримані субліцензіатом до 7 (сьомого) числа місяця, наступного за звітним, субліцензіат зобов'язаний звернутися до ліцензіата з метою їх отримання до настання терміну оплати.

Відповідно до п. 1, 2 додатку №1 від 01.01.2014 до договору п. 136/23-Н від 01.01.2014 ліцензійна плата за всі канали складає: package price - USD 0.44 per subscriber, мінімальна кількість гарантованих місцевих приватних абонентів: 945 .

Пунктом 4.2 договору встановлено, що платіж здійснюється в гривнях на банківський рахунок ліцензіата за офіційним курсом НБУ на день виставлення рахунку ліцензіатом.

Відповідно до п. 4.3 договору ліцензіат зобов'язався щомісячно не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, надати субліцензіату двосторонні акти виконаних послуг (Акти). Субліцензіат зобов'язується протягом трьох днів підписати акт (або надати мотивовану відмову від підписання акту) і направити його лїцензіату. В разі не отримання ліцензіатом акту, підписаного субліцензіатом (або мотивованої відмови від підписання акту), договірні зобов'язання сторін вважаються виконаними.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що субліцензіат гарантує здійснення гарантованого мінімального платежу, якщо розмір ліцензійної плати, визначеної відповідно до п. 4.1 договору, буде нижче гарантованого мінімального платежу. Гарантований мінімальний платіж розраховується виходячи із мінімальної кількості гарантованих місцевих приватних абонентів, що встановлена п. 2 додатку № 1 до договору, помножену на ставки ліцензійної плати, зазначені у п.1 додатку №1 до договору.

Відповідно до п. 5.1 договору кількість місцевих приватних абонентів, які підписалися на Канал (и) і на платні пакети, розраховується щомісяця шляхом додавання кількості місцевих приватних абонентів на початок місяця до кількості місцевих приватних абонентів в кінці місяця і ділення одержаної суми на два.

Пунктом 5.3 договору визначено, що після отримання звіту субліцензіата ліцензіат виставляє рахунок та акт на суму ліцензійної плати за звітний місяць на підставі звіту ліцензіата. Субліцензіат повинен сплатити рахунок до 10 числа наступного місяця за звітнім . На прострочені платежі нараховується пеня у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивач належним чином виконав умови договору, надав відповідачу право на використання об?єктів інтелекутальної власності, тобто надав відповідачу невиключне право на канал (програму) протягом терміну і в межах території за допомогою систем для прийому місцевими приватними абонентами (але не колективними абонентами і не комерційними абонентами) в аналогічному та/або цифровому форматі в базовому платному пакеті, розширеному платному пакеті (але не в безоплатному пакеті ІРТV пакетах і не як окрему послугу).

У підтвердження факту виконання взятих на себе за договором зобов'язань позивач надав суду Акти виконання договірних зобов?язань №ОУ-3517 від 31.05.2015 на суму 8316 грн. 00 коп., №ОУ-4312 від 30.06.2015 на суму 8316 грн. 00 коп., №ОУ-5575 від 31.08.2015 на суму 8316 грн. 00 коп., №ОУ-6341 від 30.09.2015 на суму 6600 грн. 00 коп., №ОУ-6853 від 31.10.2015 на суму 6600 грн. 00 коп., загальна вартість яких склала 38148 грн. 00 коп. (а.с. 23-27), а також рахунки на оплату на загальну суму 38148 грн. 00 коп. (а.с. 18-21).

Додані позивачем до матеріалів справи акти виконання договірних зобов?язань підписані лише позивачем як ліцензіатом. Відповідачем вказані акти не підписані, мотивованої відмови від підписання актів відповідачем позивачу та суду не надано.

Відповідач порушив свої зобов'язання за договором, ліцензійну плату (роялті) сплатив частково, сума боргу склала 36080 грн. 00 коп.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовані.

01.11.2015 у зв?язку з наявною заборгованістю у відповідача за договором надання послуг позивачем було припинено, коди доступу до телепрограм деактевовані.

Позивачем на адресу відповідача направлялися претензії №67 від 26.04.2016, №126 від 08.08.2016, №15 від 28.02.2017 з вимогою про сплату заборгованості, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та фіскальними чеками від 01.03.2017, 18.08.2017 (а.с. 32-33).

Вимоги відповідачем були залишені без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до 5.3 договору на прострочені платежі нараховується пеня у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

В межах провадження у даній справі на підставі умов пункту 5.3 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення виконання зобов?язань за договором за період з 10.06.2015 по 10.12.2015 на суму 1650 грн. 16 коп., з 10.07.2015 по 10.01.2016 на суму 2094 грн. 04 коп., з 10.09.2015 по 10.03.2016 на суму 1864 грн. 11 коп., з 10.10.2015 по 10.04.2016 на суму 1459 грн. 93 коп., з 10.11.2015 по 10.05.2016 на суму 1431 грн. 44 коп., що у загальному у розмірі складає 8499 грн. 68 коп. Розрахунок відповідних нарахувань наявний у матеріалах справи (а.с. 66-70).

На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період просточення оплати заборгованості з 10.06.2015 по 04.05.2018 на суму 544 грн. 35 коп., з 10.07.2015 по 04.05.2018 на суму 704 грн. 01 коп., з 10.09.2015 по 04.05.2018 на суму 661 грн. 63 коп., з 10.10.2015 по 04.05.2018 на суму 508 грн. 83 коп., 10.11.2015 по 04.05.2018 на суму 492 грн. 02 коп. (загальна суму 2910 грн. 84 коп.), а також інфляційні нарахування за період з 10.06.2015 по 31.03.2018 на суму 2201 грн. 11 коп., з 10.07.2015 по 31.03.2018 на суму 2884 грн. 84 коп., з 10.09.2015 по 31.03.2018 на суму 3089 грн. 22 коп., з 10.10.2015 по 31.03.2018 на суму 2248 грн. 25 коп., 10.11.2015 по 31.03.2018 на суму 2364 грн. 79 коп., що загалом складає 12788 грн. 21 коп., обгрунтований розрахунок знаходиться у матеріалах справи. (а.с. 66-70).

Заперечень на позов відповідач у встановлений судом строк не надав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є ліцензійним договором.

Відповідно до ч.1 ст.1107 Цивільного кодексу України розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі договорів, зокрема, ліцензійного договору.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною Ліцензійної угоди.

Відповідно до ч.1, 3 ст.1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У Ліцензійній угоді визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Згідно з ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч.1 ст.1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.

Ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об'єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору (ч.2 ст.1110 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, жодна із сторін не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору, на поточний час строк дії договору продовжено з 01.01.2015 по 31.12.2015.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 610,611 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами виконання договірних зобов?язань №ОУ-3517 від 31.05.2015 на суму 8316 грн. 00 коп., №ОУ-4312 від 30.06.2015 на суму 8316 грн. 00 коп., №ОУ-5575 від 31.08.2015 на суму 8316 грн. 00 коп., №ОУ-6341 від 30.09.2015 на суму 6600 грн. 00 коп., №ОУ-6853 від 31.10.2015 на суму 6600 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що відповідачем не було повернуто позивачу підписаних зі свого боку актів виконання договірних зобов?язань, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем позивачу обґрунтованих заперечень щодо відмови від підписання вищевказаних актів, у зв'язку з чим на підставі п. 4.3 договору зобов'язання сторін за договором вважаються виконаними.

Крім того, відповідачем не спростовано факт виконання позивачем належним чином умов договору, відзив з відповідними доказами відповідачем також не наданий.

У встановлений п.5.3 договору строк відповідач роялті сплатив частково, сума заборгованості склала 36080 грн. 00 коп.

З урахуванням викладеного вище вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором у сумі 36080 грн. 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором на підставі пункту 5.3 позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення виконання зобов?язань за договором за період з 10.06.2015 по 10.12.2015 на суму 16500 грн. 16 коп., з 10.07.2015 по 10.01.2016 на суму 2094 грн. 04 коп., з 10.09.2015 по 10.03.2016 на суму 1864 грн. 11 коп., з 10.10.2015 по 10.04.2016 на суму 1459 грн. 93 коп., з 10.11.2015 по 10.05.2016 на суму 1431 грн. 44 коп., що у загальному розмірі складає 8499 грн. 68 коп.

Розрахунок пені, наведений позивачем, є обґрунтованим, а вимога про стягнення пені за період з 10.06.2015 по 10.12.2015 на суму 16500 грн. 16 коп., з 10.07.2015 по 10.01.2016 на суму 2094 грн. 04 коп., з 10.09.2015 по 10.03.2016 на суму 1864 грн. 11 коп., з 10.10.2015 по 10.04.2016 на суму 1459 грн. 93 коп., з 10.11.2015 по 10.05.2016 на суму 1431 грн. 44 коп. (загальна сума 8499 грн. 68 коп .), підлягає задоволенню.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період просточення оплати заборгованості з 10.06.2015 по 04.05.2018 на суму 544 грн. 35 коп., з 10.07.2015 по 04.05.2018 на суму 704 грн. 01 коп., з 10.09.2015 по 04.05.2018 на суму 661 грн. 63 коп., з 10.10.2015 по 04.05.2018 на суму 508 грн. 83 коп., 10.11.2015 по 04.05.2018 на суму 492 грн. 02 коп. (загальна суму 2910 грн. 84 коп.), а також інфляційні нарахування за період з 10.06.2015 по 31.03.2018 на суму 2201 грн. 11 коп., з 10.07.2015 по 31.03.2018 на суму 2884 грн. 84 коп., з 10.09.2015 по 31.03.2018 на суму 3089 грн. 22 коп., з 10.10.2015 по 31.03.2018 на суму 2248 грн. 25 коп., 10.11.2015 по 31.03.2018 на суму 2364 грн. 79 коп., що загалом складає 12788 грн. 21 коп.

Розрахунок 3% річних відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення оплати заборгованості з 10.06.2015 по 04.05.2018 на суму 544 грн. 35 коп., з 10.07.2015 по 04.05.2018 на суму 704 грн. 01 коп., з 10.09.2015 по 04.05.2018 на суму 661 грн. 63 коп., з 10.10.2015 по 04.05.2018 на суму 508 грн. 83 коп., 10.11.2015 по 04.05.2018 на суму 492 грн. 02 коп., що загалом складає 2910 грн. 84 коп., а також інфляційних нарахувань на суму заборгованості за період прострочення її сплати за період з 10.06.2015 по 31.03.2018 на суму 2201 грн. 11 коп., з 10.07.2015 по 31.03.2018 на суму 2884 грн. 84 коп., з 10.09.2015 по 31.03.2018 на суму 3089 грн. 22 коп., з 10.10.2015 по 31.03.2018 на суму 2248 грн. 25 коп., 10.11.2015 по 31.03.2018 на суму 2364 грн. 79 коп., що загалом складає 12788 грн. 21 коп . є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «ТІСА» , АДРЕСА_1, 16500, код 32180639 на користь Асоціація « Укртелемережа» , вул. Челюскінців, 174 А, м. Донецьк, 83055; вул. Любарського, 36, офіс 76, 1-й поверх, м. Дніпро, 49098, код 31178461, заборгованість у сумі 36080 грн. 00 коп., пеню у сумі 8499 грн. 68 коп., 3% річних у сумі 2910 грн. 84 коп., інфляційних нарахувань у сумі 12788 грн. 21 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 грн. 00 коп.

3. Згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складення та підписання повного рішення - 13.07.2018

Суддя Демидова М.О.