Постанова

від 27.12.2018 по справі 927/346/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2018 р. Справа№ 927/346/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В

за участю секретаря судового засідання Котенка О.О.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "ТІСА"

на рішення господарського суду Чернігівської області

від 13.07.2018 (повний текст рішення складено 13.07.2018)

у справі №927/346/18 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Асоціації "Укртелемережа"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "ТІСА"

про стягнення 60278 грн. 73 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Асоціація "Укртелемережа" звернулась до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "ТІСА" про стягнення 60278 грн. 73 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "ТІСА"внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору №136/23-Н від 01.01.2014 виникла заборгованість в сумі 36080 грн., на яку також нараховано пеню у сумі 8499 грн. 68 коп., 3% річних у сумі 2910 грн. 84 коп., інфляційні нарахування в сумі 12788 грн. 21 коп.; також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач зазначив про те, що в прохальній частині позовної заяви було допущено помилку щодо інфляційних нарахувань: помилково зазначений розмір інфляційних втрат - 12256,75 грн., тоді як згідно розрахунку до позовної заяви, розмір інфляційних нарахувань складає 12788, 21 грн. у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача витрати від інфляції згідно наданого до позовної заяви розрахунку у розмірі 12788,21 грн.; всі інші вимоги просив залишити без змін.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 13.07.2018 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "ТІСА" на користь Асоціації "Укртелемережа" заборгованість у сумі 36080 грн., пеню у сумі 8499 грн. 68 коп., 3% річних у сумі 2910 грн. 84 коп., інфляційних нарахувань у сумі 12788 грн. 21 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "ТІСА" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 13.07.2018 у справі №927/346/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального права. При цьому скаржник посилається на те, що у останнього не було підстав вважати, що наявні в матеріалах справи претензії, які підписані генеральним директором ОСОБА_2, підписані уповноваженою особою через відсутність будь-яких повідомлень про зміну керівництва Асоціації "Укртелемережа". Також скаржник зазначає, що після укладення договору в 2014 році в місті Донецьку почалася Антитерористична операція; на думку скаржника дана обставина, є форс-мажорною; при цьому скаржник зазначає, що перераховувати кошти на рахунок підприємства, яке знаходиться на неконтрольованій урядом України території, "було б нерозумно", а також могло б кваліфікуватись як фінансування тероризму. Також скаржник стверджує, що судом першої інстанції при стягненні пені в розмірі 8499,68 грн. не було враховано положень ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України щодо спеціального строку позовної давності в один рік.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №927/346/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "ТІСА" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Суліма В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "ТІСА" на рішення господарського суду Чернігівської області від 13.07.2018 у справі №927/346/18 до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Суліма В.В., Коротун О.М.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Чернігівської області від 13.07.2018 у справі №927/346/18 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства; при цьому, позивач зазначив, що відповідно до умов договору №136/23-Н на право використання шляхом ретрансляції телепрограм Viasat History, TV 1000 East Viasat Explore, відповідач прийняв на себе зобов'язання своєчасно оплачувати позивачу ліцензійні плати в порядку та строки, визначені договором. Асоціація "Укртелемережа" свої зобов'язання за укладеним договором виконала належним чином, проте відповідачем рахунки за надані за договором послуги за період травень - жовтень 2015 не оплачені, а тому сума боргу склала 36080,00 грн., що повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "ТІСА", як субліцензіатом, та Асоціацією "Укртелемережа", як ліцензіатом, укладено договір №136/23-Н (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого субліцензіату надається невиключне право на канал (програму) протягом терміну і в межах території за допомогою систем для прийому місцевими приватними абонентами (але не колективними абонентами і не комерційними абонентами) в аналогічному та/або цифровому форматі в базовому платному пакеті, розширеному платному пакеті (але не в безоплатному пакеті ІРТV пакетах і не як окрему послугу)(п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору, договір вступає в силу з 01.01.2014 і діє до 31.12.2014 включно.

Додатковою угодою №1 від 26.12.2014 сторонами пролонговано термін дії договору до 31.12.2015.

Згідно з п. 4.1 договору, субліцензіат виплачує щомісячну ліцензійну плату у розмірі, що розраховується шляхом множення кількості місцевих приватних абонентів, визначеної відповідно до п. 5.1 договору, на ставки ліцензійної плати зазначені у п. 1 додатку № 1 до договору, шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок ліцензіата на підставі отриманого рахунку. Неодержання субліцензіатом рахунка не є підставою для невиплати або затримки виплати винагороди ліцензіата, що передбачена договором. Якщо відповідні рахунки ліцензіата не будуть отримані субліцензіатом до 7 (сьомого) числа місяця, наступного за звітним, субліцензіат зобов'язаний звернутися до ліцензіата з метою їх отримання до настання терміну оплати.

Відповідно до п. 1, 2 додатку №1 від 01.01.2014 до договору № 136/23-Н від 01.01.2014 ліцензійна плата за всі канали складає: package price USD 0.44 per subscriber, мінімальна кількість гарантованих місцевих приватних абонентів: 945.

Договором №136/23-Н встановлено, що платіж здійснюється в гривнях на банківський рахунок ліцензіата за офіційним курсом НБУ на день виставлення рахунку ліцензіатом (пункт 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору ліцензіат зобов'язався щомісячно не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним, надати субліцензіату двосторонні акти виконаних послуг (Акти). Субліцензіат зобов'язується протягом трьох днів підписати акт (або надати мотивовану відмову від підписання акту) і направити його лїцензіату. В разі не отримання ліцензіатом акту, підписаного субліцензіатом (або мотивованої відмови від підписання акту), договірні зобов'язання сторін вважаються виконаними.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що субліцензіат гарантує здійснення гарантованого мінімального платежу, якщо розмір ліцензійної плати, визначеної відповідно до п. 4.1 договору, буде нижче гарантованого мінімального платежу. Гарантований мінімальний платіж розраховується виходячи із мінімальної кількості гарантованих місцевих приватних абонентів, що встановлена п. 2 додатку №1 до договору, помножену на ставки ліцензійної плати, зазначені у п.1 додатку №1 до договору.

Відповідно до п. 5.1 договору кількість місцевих приватних абонентів, які підписалися на Канал(и) і на платні пакети, розраховується щомісяця шляхом додавання кількості місцевих приватних абонентів на початок місяця до кількості місцевих приватних абонентів в кінці місяця і ділення одержаної суми на два.

Пунктом 5.3 договору визначено, що після отримання звіту субліцензіата ліцензіат виставляє рахунок та акт на суму ліцензійної плати за звітний місяць на підставі звіту ліцензіата. Субліцензіат повинен сплатити рахунок до 10 числа наступного місяця за звітнім. На прострочені платежі нараховується пеня у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивач стверджує, що він належним чином виконав умови договору, надав відповідачу право на використання об'єктів інтелекутальної власності, тобто надав відповідачу невиключне право на канал (програму) протягом терміну і в межах території за допомогою систем для прийому місцевими приватними абонентами (але не колективними абонентами і не комерційними абонентами) в аналогічному та/або цифровому форматі в базовому платному пакеті, розширеному платному пакеті (але не в безоплатному пакеті ІРТV пакетах і не як окрему послугу).

На підтвердження факту виконання взятих на себе за договором зобов'язань позивач надав суду акти виконання договірних зобов'язань №ОУ-3517 від 31.05.2015 на суму 8316 грн. 00 коп., №ОУ-4312 від 30.06.2015 на суму 8316 грн. 00 коп., №ОУ-5575 від 31.08.2015 на суму 8316 грн. 00 коп., №ОУ-6341 від 30.09.2015 на суму 6600 грн. 00 коп., №ОУ-6853 від 31.10.2015 на суму 6600 грн. 00 коп., загальна вартість яких склала 38148 грн. 00 коп. (а.с. 23-27), а також рахунки на оплату на загальну суму 38148 грн. (а.с. 18-21).

Колегія суддів звертає увагу, що додані позивачем до матеріалів справи акти виконання договірних зобов'язань підписані позивачем; відповідачем вказані акти не підписані, мотивованої відмови від підписання актів відповідачем позивачу та суду не надано, у зв'язку з чим зобов'язання сторін за договором вважаються виконаними (п. 4.3 договору).

Як стверджує позивач товариство Телерадіокомпанія "ТІСА" оплатило частково ліцензійну плату (роялті), сума боргу склала 36080 грн.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовані.

01.11.2015 у зв'язку з наявною заборгованістю у відповідача за договором, надання послуг позивачем було припинено, коди доступу до телепрограм деактивовані.

Асоціацією "Укртелемережа" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "ТІСА" направлялися претензії №67 від 26.04.2016, №126 від 08.08.2016, №15 від 28.02.2017 з вимогою про сплату заборгованості, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та фіскальними чеками від 01.03.2017, 18.08.2017.

Вимоги відповідачем були залишені без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1107 Цивільного кодексу України розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі договорів, зокрема, ліцензійного договору.

Положеннями статті 1108 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною Ліцензійної угоди.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У Ліцензійній угоді визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Згідно з ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч.1 ст.1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.

Ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об'єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору (ч.2 ст. 1110 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610, 611 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено вище, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами виконання договірних зобов'язань №ОУ-3517 від 31.05.2015 на суму 8316 грн. 00 коп., №ОУ-4312 від 30.06.2015 на суму 8316 грн. 00 коп., №ОУ-5575 від 31.08.2015 на суму 8316 грн. 00 коп., №ОУ-6341 від 30.09.2015 на суму 6600 грн. 00 коп., №ОУ-6853 від 31.10.2015 на суму 6600 грн. 00 коп.

Асоціацією "Укртелемережа" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "ТІСА" направлялися претензії №67 від 26.04.2016, №126 від 08.08.2016, №15 від 28.02.2017 з вимогою про сплату заборгованості, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та фіскальними чеками від 01.03.2017, 18.08.2017, проте вказані вимоги залишені відповідачем без виконання.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що у нього не було підстав вважати, що наявні в матеріалах справи претензії, які підписані генеральним директором ОСОБА_2, підписані уповноваженою особою через відсутність будь-яких повідомлень про зміну керівництва Асоціації "Укртелемережа". При цьому скаржником не зазначено про ненадання або неналежне надання позивачем послуг за договором.

В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем вказаної заборгованості.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 36080 грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи скаржника про те, що перерахування коштів на рахунок підприємства, яке знаходиться на неконтрольованій урядом України території могло кваліфікуватись як фінансування тероризму не приймається судом до уваги, оскільки як вбачається з договору №136/23-Н та виставлених позивачем рахунків за надані послуги, останні містять наступні реквізити розрахункового рахунку, на який необхідно здійснювати перерахування коштів за надані за договором послуги - р/р 26004801322899 в АТ "ОТП Банк"в м.Києві МФО 300528 ІПН 311784605627, номер свідоцтва 07294644.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 12788 грн. 21 коп. інфляційних втрат, які нараховані на суму боргу 6248 грн. за період з 10.06.2015 по 31.03.2018 в розмірі 2201 грн. 11 коп., на суму боргу 8316 грн. з 10.07.2015 по 31.03.2018 в розмірі 2884 грн. 84 коп., на суму боргу 8316 грн. з 10.09.2015 по 31.03.2018 в розмірі 3089 грн. 22 коп., на суму боргу 6600 грн. з 10.10.2015 по 31.03.2018 в розмірі 2248 грн. 25 коп., на суму боргу 6600 грн. з 10.11.2015 по 31.03.2018 в розмірі 2364 грн. 79 коп.; 3% річних на суму боргу 6248 грн. за період прострочення оплати заборгованості з 10.06.2015 по 04.05.2018 в розмірі 544 грн. 35 коп., на суму боргу 8316 грн. з 10.07.2015 по 04.05.2018 в розмірі 704 грн. 01 коп., на суму боргу 8316 грн. з 10.09.2015 по 04.05.2018 в розмірі 661 грн. 63 коп., на суму боргу 6600 грн. з 10.10.2015 по 04.05.2018 в розмірі 508 грн. 83 коп., на суму боргу 6600 грн. з 10.11.2015 по 04.05.2018 в розмірі 492 грн. 02 коп. (загальна сума 3% річних складає 2910 грн. 84 коп.).

Також Асоціацією "Укртелемережа" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "ТІСА" пеню за період прострочення виконання зобов'язань за договором на суму боргу 6248 грн. за період з 10.06.2015 по 10.12.2015 в розмірі 1650 грн. 16 коп., на суму боргу 8316 грн. з 10.07.2015 по 10.01.2016 в розмірі 2094 грн. 04 коп., на суму боргу 8316 грн. з 10.09.2015 по 10.03.2016 в розмірі 1864 грн. 11 коп., на суму боргу 6600 грн. з 10.10.2015 по 10.04.2016 в розмірі 1459 грн. 93 коп., на суму боргу 6600 грн. з 10.11.2015 по 10.05.2016 в розмірі 1431 грн. 44 коп., що у загальному розмірі складає 8499 грн. 68 коп.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.3 договору на прострочені платежі нараховується пеня у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Судом апеляційної інстанції перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних, інфляційних втрат, пені, та встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, є арифметично вірним.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції при стягненні пені в розмірі 8499,68 грн. не було враховано положень ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України щодо спеціального строку позовної давності в один рік не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги з огляду на наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про розгляд справи місцевим господарським судом.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою господарського суду Чернігівської області від 05.06.2018 у справі №927/346/18 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву; запропоновано позивачу у визначений судом строк подати до суду відповідь на відзив.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.84), товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "ТІСА" 08 червня 2018 року отримано копію ували суду від 05.06.2018; у встановлений судом строк відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, не надано й заяви про застосування позовної давності.

Враховуючи те, що відповідач не скористався своїм правом на звернення до суду першої інстанції з заявою про застосування позовної давності, не довів суду апеляційної інстанції неможливості подання відповідної заяви суду першої інстанції до винесення судом рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування до вимог позивача щодо стягнення пені позовної давності, також суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правомірно не застосовано позовну давність до вимог позивача щодо стягнення пені.

З огляду на викладене, враховуючи факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач набув права на підставі ст. 625 ЦК України вимагати від відповідача сплати на його користь інфляційних втрат, а також трьох процентів річних від простроченої суми, пені, а тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення 8499 грн. 68 коп. пені, 12788 грн. 21 коп. інфляційних втрат та 2910 грн. 84 коп. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування, зміни чи визнання нечинним оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "ТІСА" залишити без задоволення, рішення господарського суду Чернігівської області від 13.07.2018 у справі №927/346/18 - без змін.

Матеріали справи №927/346/18 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім