Постанова

від 09.07.2018 по справі 906/320/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2018 р. Справа № 906/320/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Юрчук М.І. ,

судді Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання - Рильнику Д.М.

Представники сторін в судове засідання не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Злагода-Агро" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 17.05.2018 р. у справі №906/320/18 (суддя Маріщенко Л.О.)

Позивач: Приватне підприємство "Злагода-Агро"

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Біовена ЛТД"

про стягнення 18420,95 грн. та повернення земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.05.2018 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №906/320/18.

          Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач заявивши про необхідність застосування заходів забезпечення позову не навів жодних достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ПП "Злагода-Агро" звернулося із апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу господарського суду Житомирської області від 17.05.2018 р. у справі №906/320/18 скасувати та прийняти нову ухвалу, якою задоволити заяву ПП "Злагода-Агро" про забезпечення позову.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги копії договорів оренди та довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно які підтверджують, що законним власником земельних ділянок є ПП "Злагода Агро". Це означає що у ПП "Злагода Агро" є право на збирання врожаю на своїх земельних ділянках.

Також, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції розглянув заяву про забезпечення позову без участі представника ПП "Злагода Агро".

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Злагода-Агро" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 17.05.2018 р. у справі №906/320/18 та призначено справу №906/320/18 до розгляду на 09 липня 2018 р.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 р. № 01-03/422 у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді Савченка Г.І. з 08.07.2018 р. по 09.07.2018 р. та відповідно до статті 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі №906/320/18.

Автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до складу колегії суддів у справі №906/320/18. Визначено колегію суддів для розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства "Злагода-Агро" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 17.05.2018 р. у справі №906/320/18 в новому складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г.

          Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 року колегією суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. прийнято до провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Злагода-Агро" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 17.05.2018 р. у справі №906/320/18.

          В судове засідання 09.08.2018 представники позивача та відповідача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили хоча були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання. про що свідчать наявні в матеріалах оскарження ухвали докази.

          Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

          Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про відмову у забезпеченні позову.

          Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

          Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваної ухвали, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи ПП "Злагода -Агро" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до відповідача - ТОВ "Біовена ЛТД" про стягнення 18 420,95 грн. шкоди та повернення самовільно зайнятих земельних ділянок.

          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно став обробляти, вирощувати та збирати врожай на земельних ділянках, перелік яких зазначений в позовній заяві.

          Позивачем в 2017р. були понесені витрати на оренду земельних ділянок згідно договорів оренди на суму 1 167,56 грн. та договорів суборенди на суму 17 253,39 грн., що разом становить 18 420,95 грн.

          Вказану суму позивач просить стягнути з відповідача, окрім того позивач просить зобов'язати відповідача повернути самовільно зайняті земельні ділянки, які розташовані на території Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області і які знаходяться в платному строковому користуванні, згідно договорів оренди та суборенди, у сільськогосподарському підприємстві ПП "Злагода - Агро".

          До позовної заяви позивачем було додано заяву про забезпечення позову від 03.05.2018р. в якій позивач просив заборонити ТОВ "Біовена ЛТД" володіти, користуватися та виконувати сільськогосподарські роботи на земельних ділянках (кадастрові номери): 1821788400:07:000:0100, 1821788400:07:000:0087,1821788400:01:000:0106,1821788400:01:000:0100,1821788400:01:000:0028,1821788400:02:000:0200,1821788400:02:000:0218,1821788400:07:000:0050,1821788400:07:000:0051,1821788400:02:000:0208,1821788400:07:000:0030,1821788400:07:000:0085,1821788400:07:000:0088, 1821788400:02:000:0217,1821788400:07:000:0095,1821788400:07:000:0028,1821788400:07:000:0015,1821788400:07:000:0083,1821788400:02:000:0212,1821788400:02:000:0213,1821788400:07:000:0071,1821788400:07:000:004,1821788400:07:000:0027,1821788400:07:000:0105,1821788400:07:000:0107,1821788400:07:000:0089,1821788400:07:000:0090,1821788400:07:000:0060,1821788400:07:000:0069,1821788400:02:000:0224,1821788400:07:000:0092,1821788400:01:000:0101,1821788400:07:000:0031,1821788400:07:000:0086,1821788400:07:000:0076,1821788400:02:000:0219, що розташовані на території Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області.

          Судом першої інстанції встановлено, що в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач посилався на те, що для недопущення псування сільськогосподарських земель, відповідачу необхідно заборонити володіти, користуватися та виконувати сільськогосподарські роботи на спірних земельних ділянках.

          Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду, який полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, мають тимчасовий характер і діють до закінчення розгляду справи по суті заявлених вимог.

          За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

          Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

          Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

          Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

           1)          накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

           2)          забороною відповідачу вчиняти певні дії;

           3)          встановленням обов'язку вчинити певні дії;

           4)          забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;

           5)          зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

           6)          зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

           7)          передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

           8)          зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;

           9)          арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

           10)           іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

          У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обгрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

          У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

          Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

          Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

          Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.          

          З вище викладеного вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

          З матеріалів оскарження ухвали вбачається, що обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач посилався лише на те, що для недопущення псування сільськогосподарських земель, відповідачу необхідно заборонити володіти, користуватися та виконувати сільськогосподарські роботи на спірних земельних ділянках.

          Також, позивач посилається на Акт обстеження земельних ділянок по їх використанню під урожай 2018р. від 17.04.2018р., складений за участю голови Барашівської с/ради, землевпорядника, директора ПП "Злагода-Агро", агронома ПП "Злагода-Агро", яким встановлено факт посіву Сільськогосподарської зернової культури - озимої пшениці, яку посіяло ТОВ "Біовена ЛТД".

          Однак, вище зазначений акт не встановлює, що дії відповідача призводять чи можуть призвести до псування сільськогосподарських земель, які є предметом позову по справі №906/320/18.

          Окрім того, до заяви про забезпечення позову позивачем було долучено лист Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 05.05.2018 року (а.с. 14 - 19), з якого вбачається, що ПП "Злагода-Агро" має в законному порядку оформлені та зареєстровані договори оренди земельних ділянок з фізичними особами та суборенди з ТОВ "Агріс Полісся" на території Усолусівського Старостинського округу Барашівської об'єднаної територіальної громади, Ємільчинського району Житомирської області загальною площею 156,2474 га.

          Під час проведення перевірки та обстеження земельних ділянок з виїздом на місцевість Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області встановлено, що частина земельних ділянок, які знаходяться на території Усолусівського Старостинського округу Барашівської об'єднаної територіальної громади, Ємільчинського району Житомирської області та перебувають в оренді та суборенді ПП "Злагода-Агро" дійсно самовільно використовує для вирощування сільськогосподарської продукції ТОВ "Біовена ЛТД" без правовстановлюючих документів на землю, інша частина земельних ділянок по всій площі поросли чагарниками та невеликими деревами, факту їх самовільного зайняття та порушення норм земельного законодавства не виявлено.

          Однак, у вище зазначеному листі відсутні відомості про те, що дії відповідача призводять чи можуть призвести до псування сільськогосподарських земель, які є предметом позову по справі №906/320/18.

          Інших доказів, які б підтверджували чинення ТОВ "Біовена ЛТД" дій спрямованих на псування сільськогосподарських земель ПП "Злагода-Агро" не надано.

          Відповідно до вимог чинного законодавства, при поданні до суду заяви про забезпечення позову, заявник насамперед повинен обґрунтувати звернення із заявою відповідними доказами, що підтверджують необхідність вжиття відповідних заходів.

          Оскільки, доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, ПП "Злагода-Агро" не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відмову в задоволенні заяви ПП "Злагода-Агро" про забезпечення позову

          Щодо посилань апелянта на те, що ним було надано місцевому господарському суду копії договорів оренди та довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які підтверджують що законним власником земельних ділянок є ПП "Злагода Агро".

          Колегія суддів вважає вважає за необхідне зазначити, що договори оренди та довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджують лише право користування земельними ділянками ПП "Злагода-Агро" та не підтверджують вчинення ТОВ "Біовена ЛТД" дій, що призводять чи можуть призвести до псування сільськогосподарських земель, які ТОВ "Біовена ЛТД" використовує для вирощування сільськогосподарської продукції.

          Також, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що суд першої інстанції в обов'язковому порядку, перед розглядом заяви про забезпечення позову, повинен був викликати в судове засідання представників ПП "Злагода-Агро" для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, оскільки ч. 1, 3, 4 ст. 140 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи; суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням; у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

          З вище викладеного вбачається, що вирішення питання про виклик в судове засідання особи, що подала заяву про забезпечення позову вирішується судом враховуючи обставини справи та є правом, а не обов'язком суду.

          Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ПП "Злагода-Агро" не було позбавлене права долучити письмові пояснення та додаткові докази до заяви про забезпечення позову при її поданні до господарського суду Житомирської області.

          Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

          Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

          Враховуючи, що застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали, а тому колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги ПП "Злагода-Агро".          

          Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Злагода-Агро" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 17.05.2018 р. у справі № 906/320/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 17.05.2018 р. у справі №906/320/18 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження ухвали від 17.05.2018 р. у справі №906/320/18 повернути до господарського суду Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.