Постанова

від 10.07.2018 по справі 922/3535/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/3535/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_4

у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів Тихого П.В., Сіверіна В. І. , Слободіна М.М.

від 19.03.2018

за заявою Фізичної особи ОСОБА_4

про заміну стягувача його правонаступником

за позовом Фізичної особи ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5

про стягнення коштів

за участю ОСОБА_7 та Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.01.2016 у справі № 922/3535/15 за позовом Фізичної особи ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" про стягнення коштів в задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 рішення Господарського суду Харківської області від 04.01.2016 у справі № 922/3535/15 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" на користь Фізичної особи ОСОБА_4 вартість частини майна, пропорційній частці у статутному капіталі в сумі 386685,00 грн, 3% річних в сумі 14174,92 грн, інфляційні в сумі 284636,86 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" на користь Фізичної особи ОСОБА_4 13709,94 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" на користь державного бюджету України 15080,93 грн витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

На виконання рішення суду 24.01.2017 були видані відповідні накази.

14.12.2017 до суду звернувся позивач з заявою, в якій просив суд замінити стягувача Фізичну особу ОСОБА_4 у виконавчому провадженні №53305280 щодо виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 його правонаступником ОСОБА_7.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі №922/3535/15 (суддя Жигалкін І.П.) заяву Фізичної особи ОСОБА_4 про заміну стягувача його правонаступником задоволено.

Замінено стягувача - Фізичну особу ОСОБА_4 у виконавчому провадженні №53305280 щодо виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 його правонаступником - ОСОБА_7.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017, чинній на час вирішення спору) є підстави для задоволення заяви, оскільки 10.11.2017 між громадянином України ОСОБА_4 та громадянкою України ОСОБА_7 було укладено договір від 10.11.2017 про відступлення права вимоги, згідно умов якого ОСОБА_4 відступив, а ОСОБА_7 прийняла на себе право вимоги, що належало ОСОБА_4 на підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2017.

10.11.2017 ОСОБА_4 направив Товариству з обмеженою відповідальністю "Славія" повідомлення про відступлення права вимоги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Славія" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, просило скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі №922/3535/15 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Фізичної особи ОСОБА_4 про заміну стягувача його правонаступником ОСОБА_7 відмовити.

Скарга мотивована тим, що виходячи зі змісту договору про відступлення права вимоги від 10.11.2017, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, його предметом є уступка права вимоги за постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 по справі №922/3535/15, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія", за яким з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" стягнута не лише сума вартості частини майна, що пропорційна частці ОСОБА_4 у статутному капіталі, а також судові витрати.

Заміна кредитора у зобов?язанні, як і саме зобов?язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов?язані з виконанням судового рішення характеру цивільно-правових не мають.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" задоволено. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі № 922/3535/15 скасовано. В задоволенні заяви стягувача про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що при винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не врахував, що при вирішенні питання щодо заміни сторони (стягувача) у справі іншою особою з?ясуванню підлягали фактичні обставини щодо заміни відповідної особи як кредитора у спірному матеріальному правовідношенні на певного правонаступника.

Сторони договору про відступлення права вимоги, всупереч положенням статтей 512-514 Цивільного кодексу України передбачили здійснення заміни сгягувача на стадії виконавчого провадження шляхом укладення цивільно-правового договору без заміни кредитора у основному зобов'язанні, що не передбачено чинним законодавством.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі №922/3535/15 Фізична особа ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі №922/3535/15.

Касаційна скарга мотивована тим, що виходячи із положень пунктів 1, 2 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Договір про відступлення права вимоги з огляду на презумпцію правомірності правочину, є чинним. У зв?язку з чим доводи відповідача, які підтримані судом апеляційної інстанції, про неможливість відступлення права вимоги на стадії виконавчого провадження , за умови відсутності судового рішення про визнання такого договору про відступлення права вимоги недійсним, є необґрунтованими.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2018 у справі №922/3535/15 визначено колегію суддів у складі: Баранець О.М. (головуючий суддя), судді: Ткач І.В., Студенець В.І.

Ухвалою Верховного Суду від 03.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі №922/3535/15. Призначено до розгляду касаційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі №922/3535/15 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.05.2018 у зв'язку з відпусткою судді Студенця В.І. для розгляду справи №922/3535/15 визначено наступний склад колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Ткач І.В., Стратієнко Л.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 09.07.2018 у зв'язку з відпусткою судді Ткача І.В. для розгляду справи №922/3535/15 визначено наступний склад колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Славія" подало відзив на касаційну скаргу у якому зазначило що касаційна скарга Фізичної особи ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, а постанова Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі №922/3388/15 не підлягає скасуванню. Доводи відповідача обґрунтовані тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що стало підставою для його скасування судом апеляційної інстанції.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів даної справи, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі № 922/3535/15 було скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 04.01.2016 та прийнято нове рішення, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" на користь Фізичної особи ОСОБА_4 вартість частини майна, пропорційній частці у статутному капіталі в сумі 386685,00 грн, 3% річних в сумі 14174,92 грн, інфляційні в сумі 284636,86 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" на користь Фізичної особи ОСОБА_4 13709,94 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" на користь державного бюджету України 15080,93 грн витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

На виконання рішення суду 24.01.2017 були видані відповідні накази.

14.12.2017 до суду звернувся позивач з заявою, в якій просив суд замінити стягувача Фізичну особу ОСОБА_4 у виконавчому провадженні №53305280 щодо виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 його правонаступником ОСОБА_7.

Підставою для цього зазначив те, що 10.11.2017 між громадянином України ОСОБА_4 та громадянкою України ОСОБА_7 було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно умов якого ОСОБА_4 відступив, а ОСОБА_7 прийняла на себе право вимоги, що належало ОСОБА_4 на підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2017.

Частинами першою, третьою статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Проте, виходячи зі змісту оспорюваного договору, його предметом є уступка права вимоги за постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 по справі №922/3535/15, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія", за яким з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" стягнута не лише сума вартості частини майна, що пропорційна частці ОСОБА_4 у статутному капіталі, а також судові витрати.

При цьому умовами договору новому кредитору надано право вимагати від боржника належного виконання рішення суду.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Частиною п'ятою статті 15 Закону України Про виконавче провадження визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017).

Таким чином, заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.

Отже, при укладенні оспорюваного договору уступки права вимоги, сторони у справі, яка переглядається, не замінюючи кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду, шляхом укладення цивільно-правової угоди, чинним законодавством не передбачена.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про помилковість висновків суду першої інстанції про відповідність оспорюваного правочину вимогам чинного законодавства є правильним.

Таке застосування норм матеріального права узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеній в постанові від 19.08.2014 у справі №923/945/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Камбіо до Товариства з обмеженою відповідальністю Кредо-Інвест-Строй , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Південенерго про визнання договору уступки права вимоги недійсним.

Доводи касаційної скарги позивача щодо чинності правочину про відступлення права вимоги, з огляду на презумпцію правомірності правочину, правильності висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає доводи касаційної скарги безпідставними та належним чином спростованими судом апеляційної інстанції.

За встановленими судом обставинами постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі №922/3535/15 залишити без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

Л. Стратієнко