Рішення

від 12.07.2018 по справі 826/3404/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 липня 2018 року № 826/3404/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в поряду письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Будсервіс 2 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Будсервіс 2 (надалі - ТОВ Будсервіс 2 , позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, прийнятої судом 10.07.2017, просить:

- скасувати частково в сумі 330 767 грн. податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві №0006041401 від 28.11.2016, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість на загальну суму 1 653 833 грн, в тому числі 1 323 066 грн. - за податковим зобов'язанням, 330 767 грн., - за штрафними санкціями.

- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення №0000941401 від 14.02.2017, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 224 587 грн, з яких 195 575 грн. - за податковим зобов'язанням, 29 013 грн. - за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість та безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ Будсервіс 2 вимог чинного податкового законодавства при визначенні сум податку на додану вартість, податку на прибуток, що підлягають сплаті до бюджету. Крім того, позивач вважає, що незначні недоліки в заповненні актів, носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавленні юридичної сили і доказовості зазначеного первинного документа щодо наданих позивачу послуг.

Так, позивач зазначає, що у нього наявні всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ Енергетична компанія Промсоюз , які фактично та юридично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення платником податків законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно - правових угод товарів/робіт/ /послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності, а тому позивачем правомірно відображено податкову звітність та сформовано податковий кредит на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з ТОВ Енергетична компанія Промсоюз .

Також позивач не погоджується з висновком контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій, посилаючись на наявність кримінального провадження №32016090000000013 від 12.02.2016, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, що на його думку, не є підставою для нарахування податкових зобов'язань.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду заперечення, в яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Головне управління ДФС у м. Києві при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ Будсервіс 2 є юридичною особою, зареєстроване Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією №7378937 від 29.09.2005. Номер запису про включення відомостей про юридичну особу до єдиного державного реєстру №1073102000.

Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 33776996.

Підприємство взято на податковий облік в органах ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, як платник податків за №12916.

Також, ТОВ Будсервіс 2 є платником податку на додану вартість, має індивідуальний податковий номер №337769926581.

Відповідачем на підставі пп. 75.1.2, п. 75.1, ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI (зі змінами та доповненнями), наказу ГУ ДФС у м. Києві від 29.08.2016 №5394 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Будсервіс 2 (код ЄДРПОУ 33776996) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка проводилась у період з 15.09.2016 по 12.10.2016 строк проведення якої продовжено з 13.10.2016 по 27.10.2016 на 10 робочих днів на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 12.10.2016 №6401, результати якої оформлені актом №343/26-15-13-01-01/33776996 від 03.11.2016.

Перевіркою встановлені наступні порушення вимог чинного законодавства з боку ТОВ Будсервіс 2 :

- п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.44.1. ст.44, п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України. в результаті чого занижено податок на прибуток, на загальну суму 1 202 576 грн., в тому числі:

- в 2005 році на суму 683 850 грн.;

- в першому півріччі 2016 року на суму 518 726 грн. (1-й квартал - 356 738 грн., 2-й квартал - 161 988 грн.).

- п. 44.1 ст. 44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, на загальну суму 1 323 066 грн., в тому числі по періодах:

- серпень 2015 року у сумі 185 104 грн.;

- вересень 2015 року у сумі 77 499 грн.;

- жовтень 2015 року у сумі 224 106 грн.;

- листопад 2015 року у сумі 94 681 грн.;

- грудень 2015 року у сумі 198 650 грн.;

- січень 2016 року у сумі 133 334 грн.;

- березень 2016 року у сумі 31 522 грн.;

- квітень 2016 року у сумі 378 170 грн.

- п.2.8, п.3.5 ІІ Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 №637 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , зі змінами та доповненнями зареєстровано у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 №40/10320 встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 6 404, 13 грн.

Не погодившись із вищезазначеними висновками за актом перевірки ТОВ Будсервіс 2 надало 16.11.2016 до ГУ ДФС у м. Києві заперечення до акту.

За результатами перевірки складено акт №343/26-15-13-01-01/33776996 від 03.11.2016, на підставі висновків якого винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0006041401 від 28.11.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість на загальну суму 1 653 833 грн, в тому числі 1 323 066 грн. - за податковим зобов'язанням, 330 767 грн., - за штрафними санкціями;

- №0006051401 від 28.11.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 332 258 грн., в тому числі 1 202 576 грн. - за податковим зобов'язанням, 129 682 грн. - за штрафними санкціями;

- №0023691401 від 28.11.2016, яким нараховано суму штрафних санкцій з порушенням касової дисципліни на загальну суму 12 808, 26 грн.

В подальшому, вище зазначені податкові повідомлення - рішення засобами поштового зв'язку отримані позивачем 30.11.2016.

Позивач скористався досудовим порядком вирішення спору та подав скаргу до ДФС України про оскарження вищенаведених податкових повідомлень-рішень.

Так, рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 27.02.2017 скаргу ТОВ Будсервіс 2 задоволено частково, а саме:

- податкове повідомлення - рішення №0023691401 від 28.11.2016, яким нараховано суму штрафних санкцій за порушення касової дисципліни на загальну суму 12 808, 26 грн. - залишено в силі.

- податкове повідомлення - рішення №0006041401 від 28.11.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість на загальну суму 1 653 833 грн., в тому числі 1 323 066 грн. - за податковим зобов'язанням, 330 767 грн. - за штрафними санкціями - залишено в силі.

- податкове повідомлення - рішення №0006051401 від 28.11.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 332 258 грн., в тому числі 1 202 576 грн. - за податковим зобов'язанням, 129 682 грн. - за штрафними санкціями - скасовано в частині та замість нього прийняте нове податкове повідомлення - рішення №0000941401 від 14.02.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, на загальну суму 224 587 грн., з яких 195 576 грн. - за податковими зобов'язаннями, 29 013 грн. - за штрафними санкціями.

Стосовно податкового повідомлення - рішення №0023691401 від 28.11.2016, суд зазначає, позивач погоджується з висновком податкового органу щодо правомірності винесення даного податкового повідомлення - рішення, згідно якого визнає виявлені порушення касової дисципліни, а саме ліміту готівки в касі підприємства на загальну суму 6 404, 13 грн.

Водночас, вважаючи, що податкові повідомлення-рішення №0006041401 від 28.11.2016 та №0000941401 від 14.02.2017 прийняті з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.2 ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підприємництво це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 ГК).

Наведені норми права дають підстави вважати, що у зв'язку з веденням господарської діяльності платником податку здійснюються операції, кінцевим результатом яких є отримання прибутку, але здійснюються вони на його власний ризик.

Згідно п.п. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.12.2016 №21-1440а16.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, за період, який перевірявся податковим органом, між ТОВ Будсервіс 2 (підрядник) з ТОВ Енергетична компанія Промсоюз (субпідрядник) укладено договір підряду від 04.08.2015 №040815/1, за умовами якого субпідрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи (встановлення арматури, заповнення віконних прорізів та інше) з використанням своїх матеріалів та устаткування, згідно з ДБН та кошторисною документацією та здати підряднику виконані роботи в строк та ввести в експлуатацію.

Відповідно умов пункту 2.1 вартість робіт за даним договором визначається відповідно до фактичного виконання робіт, згідно актів форми КБ-2В та довідки КБ-3

Згідно пункту 4.1 даного договору розрахунки за виконані роботи проводяться щомісячно на підставі Акту виконаних робіт форми КБ -2В і КБ-3.

Так, позивачем на підтвердження виконання умов договору від 04.08.2015 №040815/1 долучено до матеріалів справи довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2015 року, Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року на загальну суму 572 944, 43 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за період, який перевірявся податковим органом, між ТОВ Будсервіс 2 (підрядник) з ТОВ Мафесан СМ (субпідрядник) укладено договір підряду від 03.08.2015 №03/08, за умовами якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи по монтажу внутрішніх мереж водопроводу холодної води. Водопроводу гарячої води, монтажу внутрішніх водостоків, протипожежного водопроводу, побутової каналізації та систем опалення, згідно з ДБН та кошторисною документацією

Відповідно умов пункту 2.1 вартість робіт за даним договором визначається відповідно до фактичного виконання робіт, згідно актів форми КБ-2В та довідки КБ-3.

Згідно пункту 4.1 даного договору розрахунки за виконані роботи проводяться щомісячно на підставі Акту виконаних робіт форми КБ -2В і КБ-3.

Так, позивачем на підтвердження виконання умов договору від 03.08.2015 №03/08 долучено до матеріалів справи: Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року на загальну суму 100 000. 00 грн., Акт №2 приймання будівельних робіт за вересень 2015 року на загальну суму 250 006, 37 грн., Акт №1 приймання будівельних робіт за листопад 2015 року на загальну суму 150 046, 64 грн., Акт №1 приймання будівельних робіт за грудень 2015 року на загальну суму 30 107,24 грн., Акт №2 приймання будівельних робіт за лютий 2016 року на загальну суму 79 829,1 грн., Акт №1 приймання будівельних робіт за березень 2016 року на загальну суму 304 921, 61 грн., Акт №1 приймання будівельних робіт за травень 2016 року на загальну суму 168 724, 94 грн.

Суд дослідивши вище зазначені акти приймання будівельних робіт зазначає, що вони складено з порушенням, а саме: відсутні посади осіб, які підписували акт з боку ТОВ Енергетична компанія Промсоюз та ТОВ Будсервіс 2 , відсутні ПІБ особи, яка підписувала акти з боку ТОВ Будсервіс 2 , також в актах відсутні місця складання актів.

Суд зазначає, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Таким чином, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що ТОВ Будсервіс 2 віднесено до складу витрат та будівельно монтажні роботи по взаємовідносинам з ТОВ Енергетична компанія Промсоюз та ТОВ Мафесан СМ , які не підтверджено документально, а надані документи не розкривають змісту та обсягу господарських операцій, а відтак, не можуть слугувати підставою для відображення у податковому обліку.

Аналізуючи аргументи податкового органу, покладені в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом встановлено, що у перевіреному періоді первинні документи, надані позивачем, не відображають ходу виконання спірних операцій у відповідності до умов укладених договорів та приписів діючого законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що надані представником позивача копії первинних документів не спростовують висновків, зроблених податковим органом під час проведення перевірки, щодо правомірності формування витрат, якими встановлені порушення з питань податку на прибуток, та обґрунтованості формування податку на додану вартість.

В ході перевірки, окрім актів виконаних робіт та, договорів, на підтвердження господарських операцій інших будь-яких документів на підтвердження проведення вищезазначених господарських операцій (акти прийому - передачі матеріалів до початку робіт і після їх закінчення, звітів про використання матеріалу, тощо) - не надано.

Матеріали справи не містять жодної виписки банку або платіжного доручення на підтвердження руху грошових коштів за цими взаємовідносинами.

У справі, що розглядається, суд погоджується з висновком податкового органу про те, що подані ТОВ Будсервіс 2 копії договорів, актів виконаних робіт, не є достатніми доказами фактичного виконання спірних господарських операцій, які, на думку суду, належними чином не підтверджені первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Отже, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження виявлених в ході перевірки порушень, позивачем суду не надано

На переконання суду вищезазначене вказує на те, що господарські операції між ТОВ Будсервіс 2 та ТОВ Енергетична компанія Промсоюз та ТОВ Мафесан СМ вчинені виключно шляхом перерахування коштів та обміну первинними документами без фактичного виконання робіт. Такі господарські операції не надають платнику податку права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Як вбачається з матеріалів справи, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №3201416090000000013 від 12.02.2016 за ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, що засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ Енергетична компанія Промсоюз був ОСОБА_1 В ході проведення допиту в якості свідка ОСОБА_1 повідомив, що на час здійснення взаємовідносин із позивачем, що жодного відношення до реєстрації та перереєстрації підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Енергетична компанія Промсоюз не має. Будь-яких дій, пов'язаних з перереєстрацією товариства він не вчиняв, рахунків в банківських установах не відкривав, жодних працівників не наймав, договорів з постачальниками та покупцями не укладав, будь-яких первинних документів не підписував. Крім того, ОСОБА_1 повідомив, що надав свій паспорт громадянина України за грошову винагороду, проте в яких цілях його використовували йому не відомо.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Не дивлячись на те, що вироку з приводу відкритого кримінального провадження у справі не міститься, проте зазначені вище обставини свідчать про відсутність реальної зміни у структурі активів позивача фактичного вчинення господарських операцій за укладеними договорами між ТОВ Будсервіс 2 та його контрагентами.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.11.2015 у справі № 21-4471а15, в якій зазначено - факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для відображення вказаних сум в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Будсервіс 2 - відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.В. Аблов