Постанова

від 20.11.2018 по справі 826/3404/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 листопада 2018 року

справа №826/3404/17

адміністративне провадження №К/9901/63696/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будсервіс 2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року у складі судді Аблова Є.В. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року у складі колегії суддів Петрика І.Й., Собківа Я.М., Василенка Я.М. у справі № 826/3404/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будсервіс 2 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

07 березня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будсервіс 2 (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, прийнятої судом 10 липня 2017 року, просив скасувати частково в сумі 330 767 грн податкове повідомлення - рішення від 28 листопада 2016 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість на загальну суму 1 653 833 грн, в тому числі 1 323 066 грн. - за податковим зобов'язанням, 330 767 грн., - за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення - рішення від 14 лютого 2017 року №0000941401, відповідно до якого Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 224 587 грн, з яких 195 575 грн. - за податковим зобов'язанням та 29 013 грн. - за штрафними санкціями, з мотивів безпідставності їх прийняття.

12 липня 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено, з підстав доведеності податковим органом складу податкових правопорушень , покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень , та встановлення нереальності господарських операцій.

11 жовтня 2018 року позивачем подано касаційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень статей 86 Податкового кодексу України, частин 1, 2 статті 9, частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV, статей 2, 9, 72, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо не підтвердження спірних господарських операцій допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, просить рішення судів скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

16 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/3404/17.

01 листопада 2018 року податковим органом подано до Верховного Суду заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач спростовує її доводи, просить залишити її без змін, а судові рішення - без задоволення.

01 листопада 2018 року справа № 826/3404/17 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили , що у вересні-листопаді 2016 року посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт від 03 листопада 2016 року № 343/26-15-13-01-01/33776996 (далі - акт перевірки).

28 листопада 2016 року посадовою особою податкового органу на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006041401, яким за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями на суму 1 323 066 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 330 767 грн (залишене без змін за наслідками процедури апеляційного адміністративного оскарження).

14 лютого 2017 року посадовою особою на підставі акта перевірки та рішення про результати розгляду скарги від 07 лютого 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000941401, яким за порушення підпункту 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 224 587 грн, з яких 195 575 грн. - за податковим зобов'язанням та 29 013 грн. - за штрафними санкціями.

В основу податкових правопорушень покладений висновок податкового органу про завищення розміру податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій позивача з Товариствами з обмеженою відповідальністю Енергетична компанія Промсоюз , Мафесан СМ , БТК Промсоюз при виконанні будівельних робіт за договорами субпідрядів.

Підставою зменшення розміру податкового зобов'язання з податку на прибуток податковим органом вищого рівня визначено встановлення факту здійснення оплати скаржником грошових коштів на користь Товариств з обмеженою відповідальністю Енергетична компанія Промсоюз та БТК Промсоюз та відсутність дебіторської заборгованості перед цими контрагентами. Факт понесення Товариством витрат внаслідок здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Мафесан СМ у 2015 році на суму 441 800 грн 21 коп. та першому півріччі 2016 року у розмірі 644 727 грн 05 коп. документально не підтверджено.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Положеннями пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що акти приймання будівельних робіт надані позивачем на підтвердження факту виконання договорів підряду із контрагентами складено з порушенням, а саме не утримують в собі визначення посад осіб, які підписували акт з боку Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетична компанія Промсоюз та платника податків, відсутні ПІБ особи, яка підписувала акти з боку Товариства, також в актах відсутні місця складання актів. В супереч вимогам пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України в ході перевірки, окрім актів виконаних робіт та, договорів, на підтвердження господарських операцій, жодних інших первинних документів податкового та бухгалтерського обліку на підтвердження проведення вищезазначених господарських операцій (податкових накладних, актів прийому - передачі матеріалів до початку робіт і після їх закінчення, звітів про використання матеріалу, тощо) - не надано. Матеріали справи не містять жодної виписки банку або платіжного доручення на підтвердження руху грошових коштів за цими операціями .

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що витрати для цілей формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій оцінено надані суду первинні документи податкового та бухгалтерського обліку за вказаними господарськими операціями (договори та податкові накладі) на відповідність вимогам, передбаченим статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704) (далі - Положення № 88) .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції висновувалися з не підтвердження реальності господарських операцій належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки відсутність обов'язкових реквізитів, передбачених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення № 88 позбавляє їх офіційного значення, і призводить до їх недопустимості як джерела доказової інформації , на підставі положень статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання позивача на неможливість доведення нереальності господарських операцій виключно наявністю кримінального провадження та протоколи допиту є безпідставними.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Протокол допиту свідка є джерелом доказів, у розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, яке підлягає обов'язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі нереальність господарських операцій позивача із контрагентами встановлена судами на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту відсутності первинних документів, як підстав формування податкового та бухгалтерського обліку на підтвердження господарських операцій, невідповідності наданих документів законодавчо визначеним вимогам щодо форми і змісту, а також іншої інформації, яка міститься у письмових доказах.

Безпідставними є твердження позивача про порушення податковим органом статті 86 Податкового кодексу України, оскільки спірні податкові повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог пункту 86. 8 статті 86 Податкового кодексу України.

Верховний Суд визнає, що за встановлених обставин справи суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга платника податків залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будсервіс 2 залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 826/3404/17 залишити без змін .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер