Постанова

від 12.09.2018 по справі 826/3404/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3404/17 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Петрика І.Й.

суддів Собківа Я.М., Василенка Я.М.

при секретарі Кузьміній Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ``Будсервіс 2``

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року

у справі № 826/3404/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ``Будсервіс 2``

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, прийнятої судом 10.07.2017, просив:

- скасувати частково в сумі 330 767 грн. податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у м. Києві №0006041401 від 28.11.2016, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість на загальну суму 1 653 833 грн, в тому числі 1 323 066 грн. - за податковим зобов'язанням, 330 767 грн., - за штрафними санкціями.

- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення №0000941401 від 14.02.2017, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 224 587 грн, з яких 195 575 грн. - за податковим зобов'язанням, 29 013 грн. - за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість та безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ Будсервіс 2 вимог чинного податкового законодавства при визначенні сум податку на додану вартість, податку на прибуток, що підлягають сплаті до бюджету. Крім того, позивач вважає, що незначні недоліки в заповненні актів, носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавленні юридичної сили і доказовості зазначеного первинного документа щодо наданих позивачу послуг. Також позивач не погоджується з висновком контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій, посилаючись на наявність кримінального провадження №32016090000000013 від 12.02.2016, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, що на його думку, не є підставою для нарахування податкових зобов'язань.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є неправомірним, прийнятим з неправильним застосуванням норм права, неповнотою дослідження доказів, матеріалів справи, а також таким в якому не в повному обсязі встановлено обставини справи, у зв`язку із наведеним просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

11 вересня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від директора Товариства з обмеженою відповідальністю ``Бусервіс 2`` Поливоди Д.М. подано клопотання про перенесення судового засідання на інший день, мотивоване тим, що з 12 по 14 вересня 2018 року Поливода Д.М. буде знаходитись у відрядженні в м. Краматорськ Донецької області, у зв'язку з чим не зможе прийняти участь в судовому засіданні у призначений судом день.

Згідно ч. 2 ст. 223 КАС України, суд оголошує перерву, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

З огляду на те, що розгляд зазначеної в клопотанні справи не перешкоджає подальшому перегляду в апеляційному порядку даної адміністративної справи, а також те, що представником не надано підтвердження щодо перебування у відрядженні, виходячи з правил ч. 1, 2 ст. 223, ч.2 ст.205 КАС України колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для перенесення розгляду справи або перерви в судовому засіданні. Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений можливості направити в судове засідання суду апеляційної інстанції іншого представника.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ Будсервіс 2 є юридичною особою, зареєстроване Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією №7378937 від 29.09.2005 р.. Номер запису про включення відомостей про юридичну особу до єдиного державного реєстру №1073102000.Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 33776996. Підприємство взято на податковий облік в органах ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, як платник податків за №12916.

Також, ТОВ Будсервіс 2 є платником податку на додану вартість, має індивідуальний податковий номер №337769926581.

На підставі пп. 75.1.2, п. 75.1, ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI (зі змінами та доповненнями), наказу ГУ ДФС у м. Києві від 29.08.2016 р. №5394 Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Будсервіс 2 (код ЄДРПОУ 33776996) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 30.06.2016 р.

Перевірка проводилась у період з 15.09.2016 р. по 12.10.2016 р. строк проведення якої продовжено з 13.10.2016 р. по 27.10.2016 р. на 10 робочих днів на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 12.10.2016 р. №6401, результати якої оформлені актом №343/26-15-13-01-01/33776996 від 03.11.2016 р..

Перевіркою встановлені наступні порушення вимог чинного законодавства з боку ТОВ Будсервіс 2 :- п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.44.1. ст.44, п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України. в результаті чого занижено податок на прибуток, на загальну суму 1 202 576 грн., в тому числі;- в 2005 році на суму 683 850 грн.;- в першому півріччі 2016 року на суму 518 726 грн. (1-й квартал - 356 738 грн., 2-й квартал - 161 988 грн.).

- п. 44.1 ст. 44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, на загальну суму 1 323 066 грн., в тому числі по періодах:- серпень 2015 року у сумі 185 104 грн.; вересень 2015 року у сумі 77 499 грн.; жовтень 2015 року у сумі 224 106 грн.; листопад 2015 року у сумі 94 681 грн.; грудень 2015 року у сумі 198 650 грн.; - січень 2016 року у сумі 133 334 грн.; березень 2016 року у сумі 31 522 грн.; квітень 2016 року у сумі 378 170 грн.

- п.2.8, п.3.5 ІІ Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 №637 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , зі змінами та доповненнями зареєстровано у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 №40/10320 встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 6 404, 13 грн.

Не погодившись із актом перевірки ТОВ Будсервіс 2 надало 16.11.2016 р. до ГУ ДФС у м. Києві заперечення до акту.

Так, за результатами перевірки складено акт №343/26-15-13-01-01/33776996 від 03.11.2016 р., на підставі висновків якого винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0006041401 від 28.11.2016 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість на загальну суму 1 653 833 грн, в тому числі 1 323 066 грн. - за податковим зобов'язанням, 330 767 грн., - за штрафними санкціями;

- №0006051401 від 28.11.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 332 258 грн., в тому числі 1 202 576 грн. - за податковим зобов'язанням, 129 682 грн. - за штрафними санкціями;

- №0023691401 від 28.11.2016, яким нараховано суму штрафних санкцій з порушенням касової дисципліни на загальну суму 12 808, 26 грн.

Податкові повідомлення - рішення засобами поштового зв'язку отримані позивачем 30.11.2016 р..

Позивач не погодившись з вищезазначеним рішенням подав скаргу до ДФС України про оскарження вищенаведених податкових повідомлень-рішень.

Рішенням ДФС України від 27.02.2017 р. про результати розгляду скарги ТОВ Будсервіс 2 задоволено частково, а саме:

- податкове повідомлення - рішення №0023691401 від 28.11.2016 р., яким нараховано суму штрафних санкцій за порушення касової дисципліни на загальну суму 12 808, 26 грн. - залишено в силі.

- податкове повідомлення - рішення №0006041401 від 28.11.2016 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість на загальну суму 1 653 833 грн., в тому числі 1 323 066 грн. - за податковим зобов'язанням, 330 767 грн. - за штрафними санкціями - залишено в силі.

- податкове повідомлення - рішення №0006051401 від 28.11.2016 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 332 258 грн., в тому числі 1 202 576 грн. - за податковим зобов'язанням, 129 682 грн. - за штрафними санкціями - скасовано в частині та замість нього прийняте нове податкове повідомлення - рішення №0000941401 від 14.02.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, на загальну суму 224 587 грн., з яких 195 576 грн. - за податковими зобов'язаннями, 29 013 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.12.2016 №21-1440а16.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні адміністративного позову мотивував своє рішення тим, що у перевіреному періоді первинні документи, надані позивачем, не відображають ходу виконання спірних операцій у відповідності до умов укладених договорів та приписів діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такою позицією суду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за період, який перевірявся податковим органом, між ТОВ Будсервіс 2 (підрядник) з ТОВ Енергетична компанія Промсоюз (субпідрядник) укладено договір підряду від 04.08.2015 №040815/1, за умовами якого субпідрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи (встановлення арматури, заповнення віконних прорізів та інше) з використанням своїх матеріалів та устаткування, згідно з ДБН та кошторисною документацією та здати підряднику виконані роботи в строк та ввести в експлуатацію.

Згідно з п. 2.1 вартість робіт за даним договором визначається відповідно до фактичного виконання робіт, згідно актів форми КБ-2В та довідки КБ-3

Відповідно до п. 4.1 даного договору розрахунки за виконані роботи проводяться щомісячно на підставі Акту виконаних робіт форми КБ -2В і КБ-3.

Так, позивачем на підтвердження виконання умов договору від 04.08.2015 №040815/1 долучено до матеріалів справи довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2015 року, Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року на загальну суму 572 944, 43 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за період, який перевірявся податковим органом, між ТОВ Будсервіс 2 (підрядник) з ТОВ Мафесан СМ (субпідрядник) укладено договір підряду від 03.08.2015 №03/08, за умовами якого субпідрядник зобов'язується виконати роботи по монтажу внутрішніх мереж водопроводу холодної води. Водопроводу гарячої води, монтажу внутрішніх водостоків, протипожежного водопроводу, побутової каналізації та систем опалення, згідно з ДБН та кошторисною документацією

Так, позивачем на підтвердження виконання умов договору від 03.08.2015 №03/08 долучено до матеріалів справи: Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 року на загальну суму 100 000. 00 грн., Акт №2 приймання будівельних робіт за вересень 2015 року на загальну суму 250 006, 37 грн., Акт №1 приймання будівельних робіт за листопад 2015 року на загальну суму 150 046, 64 грн., Акт №1 приймання будівельних робіт за грудень 2015 року на загальну суму 30 107,24 грн., Акт №2 приймання будівельних робіт за лютий 2016 року на загальну суму 79 829,1 грн., Акт №1 приймання будівельних робіт за березень 2016 року на загальну суму 304 921, 61 грн., Акт №1 приймання будівельних робіт за травень 2016 року на загальну суму 168 724, 94 грн.

Щодо посилання апеллянта на те, що Акт приймання виконаних робіт по формі № КБ-2в, за своєю правовою сутністю не є договором чи векселем, а тому їх не можна вважати недійсними за відсутністю суттєвих умов чи дефектом форми. Та зазначає, що жодна з норм національного законодавства України не вказує на недійсність форми №КБ-2 якщо не вказані реквізити: ПІБ підписанта, місця складання чи посади колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначені акти приймання будівельних робіт складено з порушенням, а саме: відсутні посади осіб, які підписували акт з боку ТОВ Енергетична компанія Промсоюз та ТОВ Будсервіс 2 , відсутні ПІБ особи, яка підписувала акти з боку ТОВ Будсервіс 2 , також в актах відсутні місця складання актів.

Щодо посилання апелянта на те, що з огляду на приписи абз. 6 п. 58.1 Податкового кодексу України-до податкового повідомлення рішення додається розрахунок податкового зобов'язання, що не було зроблено відповідачем тому, це є свідоме порушення з боку відповідача колегія суддів вважає наступне.

Приписами абз. 6 п. 58.1 Податкового кодексу України визначено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Так, законом визначено, що розрахунок податкового зобов'язання додається за наявності такого розрахунку. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем був доданий до податкового повідомлення-рішення розрахунок податкового зобов'язання (а.с. 60). Наведене свідчить, що посилання апелянта є необгрунтованими та такими, що не знайшли свого відображення в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що надані представником позивача копії первинних документів не спростовують висновків, зроблених податковим органом під час проведення перевірки, щодо правомірності формування витрат, якими встановлені порушення з питань податку на прибуток, та обґрунтованості формування податку на додану вартість.

В ході перевірки, окрім актів виконаних робіт та, договорів, на підтвердження господарських операцій інших будь-яких документів на підтвердження проведення вищезазначених господарських операцій (акти прийому - передачі матеріалів до початку робіт і після їх закінчення, звітів про використання матеріалу, тощо) - не надано.Матеріали справи не містять жодної виписки банку або платіжного доручення на підтвердження руху грошових коштів за цими взаємовідносинами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №3201416090000000013 від 12.02.2016 за ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, що засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ Енергетична компанія Промсоюз був ОСОБА_4.В ході проведення допиту в якості свідка ОСОБА_4 повідомив, що на час здійснення взаємовідносин із позивачем, що жодного відношення до реєстрації та перереєстрації підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Енергетична компанія Промсоюз не має. Будь-яких дій, пов'язаних з перереєстрацією товариства він не вчиняв, рахунків в банківських установах не відкривав, жодних працівників не наймав, договорів з постачальниками та покупцями не укладав, будь-яких первинних документів не підписував. Крім того, ОСОБА_4.повідомив, що надав свій паспорт громадянина України за грошову винагороду, проте в яких цілях його використовували йому не відомо.

Не дивлячись на те, що вироку з приводу відкритого кримінального провадження у справі не міститься, проте зазначені вище обставини свідчать про відсутність реальної зміни у структурі активів позивача фактичного вчинення господарських операцій за укладеними договорами між ТОВ Будсервіс 2 та його контрагентами.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.11.2015 у справі № 21-4471а15, в якій зазначено - факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 242,243, 250, 308,313, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ``Будсервіс 2`` - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.

Суддя - доповідач Петрик І.Й.

Судді Собків Я.М.

Василенко Я.М.