Рішення

від 13.07.2018 по справі 826/22447/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2018 року м. Київ № 826/22447/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Чудак О.М., суддів Пащенка К.С., Шейко Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Маззотті Україна до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

23.09.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Тріо Лайн ЛТД (ТОВ Тріо Лайн ЛТД ) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ДПІ у Деснянському районі ДФС у м. Києві) з наступними позовними вимогами:

- визнати дії щодо розірвання в односторонньому порядку договору №050620151 про визнання електронних документів, - протиправними;

- визнати дії щодо відмови у прийнятті поданої ТОВ Тріо Лайн ЛТД 15.07.2015 о 18:30 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, - протиправними;

- вважати прийнятою та зареєстрованою подану 15.07.2015 о 18:30 податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2015 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду.

24.02.2017 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог та залучення співвідповідачів Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області) й Державну фіскальну службу України (ДФС України). Відповідно сформовано вимоги:

- зобов'язати Києво-Святошинську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області відобразити показники декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року ТОВ Тріо Лайн ЛТД у системі електронного адміністрування податку на додану вартість щодо автоматичного збільшення реєстраційної суми ліміту реєстрації податкових накладних;

- зобов'язати ДФС України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від'ємного значення за червень 2015 року у розмірі 921001 грн та відобразити відповідне збільшення у витязі з системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ Тріо Лайн ЛТД зазначило, що ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві неправомірно розірвано в односторонньому порядку договір про визнання електронної звітності, оскільки позивач знаходився за місцезнаходженням, що підтверджено відповідним рішенням суду. При цьому податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2015 року подана ними вчасно. Відповідно підстав для не включення до розміру від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 921001 грн, відображеного у податковій декларації за червень 2015 року у ДФС України не було.

ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві через канцелярію суду подано заперечення проти позову, з яких вбачається, що договір про визнання електронної звітності розірвано в односторонньому порядку, оскільки позивач був відсутній за місцезнаходженням, про що державним реєстратором внесено відповідний запис.

04.07.2017 до суду надійшло клопотання позивача про зміну найменування на ТОВ Маззотті Україна .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2017 прийнято зміну найменування ТОВ Тріо Лайн ЛТД на ТОВ Маззотті Україна (08171, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Енергетиків, буд. 1, код ЄДРПОУ 39555847), залучено у якості відповідачів Києво-Святошинську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, буд. 34) та ДФС України (04655, м. Київ, пл. Львівська, буд. 8).

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2017 справу прийнято до провадження і призначено до розгляду.

15.12.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), шляхом його викладення в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про збільшення вимог та наданих у справу доказах.

Представник ДФС України проти задоволення позову заперечила, зіславшись на поданий 12.01.2018 через канцелярію суду відзив на позовну заяву.

Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області також подано відзив на позовну заяву, у якому вказано про дотримання суб'єктом владних повноважень вимог чинного законодавства, в той час, коли позивачем порушено строки подання декларації за червень 2015 року (подано декларацію лише 11.11.2016). Оскільки декларація вважається несвоєчасно поданою, сума податку, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних дорівнює 0 .

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотаннями представників сторін, на підставі частини третьої статті 194 КАС України ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Отже, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправними дій ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору №050620151 про визнання електронних документів, то суд зазначає таке.

Між позивачем та ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір від 15.06.2015 №050620151 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу Державної фіскальної служби засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Згідно із договором орган Державної фіскальної служби зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп'ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.

Орган Державної фіскальної служби має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місяця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

14.07.2015 державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Деснянського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис №10661430012011277 про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Рішенням ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві №140 від 15.07.2015 анульовано реєстрацію ТОВ Тріо Лайн ЛТД як платника податку на додану вартість. Вказане рішення обґрунтоване наявністю в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням відповідно до підпункту ж пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (ПК України).

Тобто, договір від 15.06.2015 №050620151 про визнання електронних документів розірвано в односторонньому порядку у зв'язку з відсутністю позивача за місцезнаходженням.

В той же час, з метою своєчасної подачі податкової декларації позивачем 15.07.2015, 17.07.2015, 21-24.07.2015 засобами електронного зв'язку направлено новий договір, який не прийнято відповідачем у зв'язку з відсутністю позивача за місцезнаходженням. Лише 10.08.2015 зареєстровано новий договір про визнання електронних документів від 15.07.2015 №050620151, про що позивачу надано відповідь від 17.08.2015 №7811/10/26-52-11-02-22.

В контексті наведеного слід додати, що внаслідок вчинення з боку контролюючого органу таких дій, податкова звітність позивача не приймалася Державною фіскальною службою засобами телекомунікаційного зв'язку.

Так, відповідно до пункту 45.2 статті 45 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В силу приписів частини першої статті 16 та частини першої статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-ІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) відомості щодо юридичної особи, внесені до Єдиного державного реєстру, є достовірними, у тому числі для відповідача, і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Наявними у справі відомостями з Єдиного державного реєстру підтверджується, що позивач зареєстрований у статусі юридичної особи 19.12.2014, код ЄДРПОУ - 39555847, адреса станом на час виникнення спірних відносин: 02217, м. Київ, проспект Маяковського, будинок 8-В, офіс 152. Статус відомостей в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу - відомості підтверджено записом держреєстратора від 17.07.2015.

У свою чергу, з наданих відповідачем письмових доказів вбачається, що повідомлення про розірвання договору від 15.07.2015 №6905/10/26-52-10-33 направлено позивачу 17.07.2015. Слід додати, що під час розгляду справи відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження вжиття контролюючим органом заходів по встановленню місцезнаходження позивача станом на дату винесення повідомлення про розірвання договору від 15.07.2015, як-то: доказів спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків; встановлення місця проживання засновників і керівників платника податків та отримання інформації стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками, що у сукупності є передумовою для формування повідомлення податковим органом за ф. 18-ОПП.

В той же час заходи зі встановлення місцезнаходження позивача проводились відповідачем у період з 21.07.2015 по 23.07.2015, оскільки надані докази, а саме, рішення про направлення держреєстратору повідомлення за формою 18-ОПП, повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, довідка про встановлення місцезнаходження позивача датовані 23.07.2015, запит на встановлення місцезнаходження - 21.07.2015.

Відтак, доводи ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві про наявність обставин, з якими пов'язується можливість одностороннього розірвання договору, є необґрунтованими.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 629 Цивільного кодексу України (ЦК України), положення якого застосовуються до зобов'язань, що виникли за вищезгаданим адміністративним договором, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наведені правила поширюються і на ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, як сторону договору.

При цьому, оскільки інше не передбачено договором, то, виходячи з системного аналізу положень статті 188 Господарського кодексу України (ГК України) ( Порядок зміни та розірвання господарських договорів ), статті 525 ЦК України ( Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання ), статті 611 ЦК України ( Правові наслідки порушення зобов'язання ), статті 615 ЦК України ( Одностороння відмова від зобов'язання ), статті 651 ЦК України ( Підстави для зміни або розірвання договору ), статті 653 ЦК України ( Правові наслідки зміни або розірвання договору ), які за аналогією застосовуються до регулювання відносин сторін за вищезгаданим адміністративним договором, слід дійти висновку, що одностороннє розірвання договору означає односторонню волю сторони угоди, яка має право на вчинення таких дій, що у свою чергу передбачає доведеність з боку управленої сторони наявності обставин, з якими умови договору пов'язують можливість реалізації права однієї із сторін на одностороннє розірвання договору.

Крім того, не погоджуючись із записом про відсутність юридичної особи за вказаною адресою та рішенням про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування запису про відсутність юридичної особи за вказаною адресою від 14.07.2015 №10661430012011277; скасування рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 15.07.2015 №140 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Тріо Лайн ЛТД .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2015 в адміністративній справі №826/22448/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016 адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано запис про відсутність юридичної особи за вказаною адресою від 14.07.2015 №10661430012011277 та рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 15.07.2015 №140 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Тріо Лайн ЛТД .

Рішення в адміністративній справі №826/22448/15 від 17.12.2015 набрало законної сили 17.03.2016.

Частиною четвертою статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, оскільки єдиною підставою для розірвання договору від 15.06.2015 №050620151 був запис державного реєстратора про відсутність юридичної особи за вказаною адресою від 14.07.2015 №10661430012011277, скасований рішенням суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання в силу положень КАС України, суд дійшов висновку, що дії відповідача ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо його розірвання є протиправними, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті поданої ТОВ Тріо Лайн ЛТД 15.07.2015 о 18:30 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року та вважати прийнятою і зареєстрованою подану 15.07.2015 о 18:30 податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, то судом встановлено наступне.

15.07.2015 позивачем засобами електронного зв'язку надіслано до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію за червень 2015 року.

Згідно тексту роздруківки квитанції №1, сформованої автоматизованою системою Єдине вікно подання електронної звітності ДФС України, податкова декларація за червень 2015 року не прийнята з підстави виявлення помилки такого змісту: Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПС України від 10.04.2008 №233, а саме: - ЄДРПОУ: '39555847', не укладено договір про визнання електронної звітності .

При цьому, ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві не заперечується факт укладення договору 15.06.2015 №050620151 про визнання електронних документів, на підтвердження чого й долучено до матеріалів справи його копію. Проте, станом на дату подання податкової декларації за червень 2015 року (15.07.2015) відповідачем в односторонньому порядку розірвано вказаний договір.

В подальшому позивачем повторно надіслано засобами електронного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року 11.08.2015, 19.08.2015. Проте, контролюючим органом вказану декларацію не прийнято та вказано причиною порушення вимог пункту 48.4 статті 48 ПК України - не був платником податку на додану вартість на дату подання звіту. 20.08.2015 податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року прийнято. На момент прийняття декларації Sнакл складає 0 .

Після поновлення позивача за рішенням суду в реєстрі платників податку на додану вартість, 11.11.2016 ним повторно надіслано декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, але вже за новим місцем реєстрації до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, яка прийнята останньою. Проте, строк подачі вказаної декларації з незалежних від позивача підстав був пропущений.

Згідно положень пунктів 201.14, 201.15 статті 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Положеннями пункту 46.1 статті 48 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пунктів 48.1, 48.2, 48.3, 48.7 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 49.10, 49.11, 49.13 статті 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Причиною відмови в прийнятті податкової декларації позивача слугувало розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронної звітності.

Оскільки судом встановлено протиправність дій відповідача ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору №050620151 від 15.06.2015 про визнання електронних документів, суд вважає, що вчинення з боку контролюючого органу таких дій, як відмова у прийнятті поданої ТОВ Тріо Лайн ЛТД 15.07.2015 о 18:30 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, як наслідок також є протиправною, а належним способом захисту прав позивача є прийняття та реєстрація вказаної податкової декларації датою її фактичного отримання контролюючим органом - 15.07.2015.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання ДФС України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від'ємного значення за червень 2015 року у розмірі 921001 грн та відобразити відповідне збільшення у витязі з системи електронного адміністрування податку на додану вартість, то суд зазначає наступне.

З 01.01.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 16.07.2015 №643-VIII, яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Так, система електронного адміністрування податку на додану вартість запроваджена поетапно відповідно до пункту 35 підрозділу 2 розділу XX ПК України: з 01.01 до 01.07.2015 - у тестовому режимі; з 01.07.2015 - на постійній основі.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість визначено статтею 200-1 розділу V ПК України.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість від 16.10.2014 №569.

Електронний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. Для кожного платника податку Казначейством відкривається один електронний рахунок.

Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК України кошти з електронного рахунка платника податку на додану вартість перераховуються Казначейством в автоматичному режимі виключно до:

- державного бюджету;

- на рахунок, відкритий у банку та/або органі Казначейства сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування, визначений статтею 209 ПК України, для акумулювання сум податку, що нараховуються на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), у порядку, передбаченому статтею 209 ПК України;

- на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань.

Протягом дії системи електронного адміністрування податку на додану вартітсь у тестовому режимі платники податку самостійно зараховують на такі електронні рахунки кошти з власних поточних рахунків, відкритих у банківських установах, у сумах, необхідних для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку, задекларованих ними в податковій звітності з податку на додану вартість.

З 01.07.2015 на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платники податку зараховують також кошти у сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України та надає право для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних/розрахунків коригування.

Пунктом 34 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових НаклОтр, НаклВид та Митн, що були сформовані починаючи з 01.07.2015.

Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом: до 31.07.2015 для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

Як встановлено судом, контролюючим органом неправомірно не прийнято податкову декларацію позивача за червень 2015 року та, як наслідок, своєчасно не забезпечено відображення її показників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Для забезпечення реалізації норм Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість ДФС України розробила План заходів з удосконалення СЕА, розділом III якого передбачено обнуління показників та перерахунок суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних для зареєстрованих платників податку наступним чином: з 00 годин 00 хвилин 03.08.2015 (на початок третього робочого дня після дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість ) ДФС буде проведено обнуління суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (SНакл), сформовану відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 та пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, та значення усіх її складових, визначених ПК України, крім показників SНаклОтр, SМитн та SНаклВид, що були сформовані, починаючи з 01.07.2015.

Протягом 03.08.2015 (третього робочого дня після дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість ) сума SНакл зареєстрованим платникам податку збільшиться на:

- суму середньомісячного розміру сум податку на додану вартість, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених або розстрочених за останні 12 звітних місяців/4 квартали (Sовердрафт);

- суму помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість станом на 01.07.2015 (SПерепл);

- суму від'ємного значення податку, непогашеного станом на 01.07.2015 та задекларованого платником у рядках 24 та 31 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року;

- суму залишків коштів на електронних рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартітсь станом на початок робочого дня 03.08.2015 за вирахуванням сум, заявлених платником у складі податкової звітності з податку за звітний (податковий) період за червень 2015 року до перерахування з електронного рахунку до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку та/або на поточний рахунок платника відповідно до пункту 200-1.6 статті 200-1 цього Кодексу, також така сума зменшується на суму податкових зобов'язань, задекларованих платником за звітний (податковий) період за червень 2015 року/II квартал 2015 року.

На кінець третього робочого дня після дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (SНакл), буде обрахована на підставі оновлених значень усіх її складових та інших показників, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України.

При цьому, планом заходів окремо зазначено, що у зв'язку із переведенням роботи системи електронного адміністрування податку на додану вартість в штатний режим, починаючи з 04.08.2015 реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних та розрахунків коригування, складених до 01.07.2015, здійснюватиметься без обмеження сумою SНакл.

До 20.08.2015 платникам податку, що застосовують звітний податковий період квартал, сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (SНакл), буде збільшена на суму від'ємного значення, непогашеного станом на 01.07.2015 та задекларованого у рядках 24 та 31 податкової декларації з податку на додану вартість за ІІ квартал 2015 року.

Враховуючи, що декларація з податку на додану вартість за червень 2015 року позивача визнана судом поданою, крім того, податковий орган не вказує на порушення позивачем наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 (в редакції чинній на момент подачі декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року), що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за №1267/26044, яким затверджено форму податкової декларації з податку на додану вартість та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, то бездіяльність ДФС України щодо збільшення суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму від'ємного значення податку, непогашеного станом на 01.07.2015 є протиправною.

Додатково суд зазначає, що положення пункту 34 підрозділу 2 розділу XX ПК України жодних обмежень щодо зарахування реєстраційної суми від'ємного значення попередніх звітних періодів (до 01.07.2015) не містять, та, у тому числі, заборон чи обмежень щодо порушення термінів подачі декларації за червень 2015 року, а тому у контролюючого органу було відсутнє право на невідображення її показників у системі електронного адміністрування податку на дощану вартість, оскільки податкова декларація за червень 2015 року прийнята Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 11.11.2016.

У зв'язку з цим, суд доходить висновку, що, враховуючи здійснене позивачем декларування від'ємного значення податку на додану вартість (рядок 24) у декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, сума такого від'ємного значення мала бути відображена податковим органом в Системі електронного адміністрування податку на додану вартість, як сума, на яку підприємство має право реєструвати податкові накладні.

Однак, перенесення та відображення задекларованого позивачем від'ємного значення податку на додану вартість в системі електронного адміністрування податку на додану вартість відповідачем не здійснено.

Система електронного адміністрування податку на додану вартість організована на централізованому рівні ДФС України, на цьому ж рівні відбуваються усі дії, пов'язані з перенесенням, відображенням (збільшенням) та автоматичним обчисленням реєстраційної суми щоразу при зміні значення будь-якого з показників формули.

За таких обставин, суд зауважує, що ДФС України допустила оскаржувану протиправну бездіяльність, чим порушила не тільки вищезазначені вимоги чинного законодавства, а і положення статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 № 475/97-ВР, а саме право на мирне володіння своїм майном, що також є невід'ємним правом на повагу до своєї власності, відповідно до якої кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.

Беручи до уваги вищенаведене, та те, що ДФС України не довела правомірність невідображення сум в системі електронного адміністрування, суд доходить висновку, що позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Києво-Святошинську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області відобразити показники декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року ТОВ Тріо Лайн ЛТД у системі електронного адміністрування податку на додану вартість щодо автоматичного збільшення реєстраційної суми ліміту реєстрації податкових накладних, суд зазначає, що з наведених вище норм чинного законодавства вбачається, що система електронного адміністрування податку на додану вартість організована на централізованому рівні ДФС України, на цьому ж рівні відбувається і автоматичне обчислення реєстраційної суми щоразу при зміні значення будь-якого з показників формули.

За таких обставин, суд доходить висновку, що Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не наділена повноваженнями щодо внесення будь-яких змін до системи електронного адміністрування податку на додану вартість, отже, у даному випадку відсутня протиправна бездіяльність зазначеного відповідача щодо невідображення показників декларації у розрахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми податку, на яку позивач, як платник податку, має право зареєструвати податкові накладні, а отже позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Що стосується висловленого позивачем прохання зобов'язати ДФС України подати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання законної сили даним судовим рішенням, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття рішення у справі.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.

Враховуючи, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, суд, приймаючи до уваги обставини даної справи, вважає, що підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні. Тобто, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а відповідно до частини другої цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги ТОВ Маззотті Україна частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, за сформовані ТОВ Маззотті Україна до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві дві вимоги немайнового характеру ними згідно квитанції від 17.09.2015 №361710015 сплачено 1218 грн і згідно платіжного доручення від 08.10.2015 №47 сплачено 1218 грн. За вимоги до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у м. Києві та до ДФС України платіжними дорученнями від 22.02.2017 №24 й №25 сплачено по 1600 грн відповідно.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю Маззотті Україна задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору №050620151 від 15.06.2015 про визнання електронних документів.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року Товариства з додатковою відповідальністю Маззотті Україна .

Вважати податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року прийнятою та зареєстрованою днем її фактичного отримання - 15.07.2015.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю Маззотті Україна має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від'ємного значення за червень 2015 року у розмірі 921001 грн та відобразити відповідне збільшення у витязі з системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (02217, місто Київ, вулиця Закревського, 41, код ЄДРПОУ 39466328) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Маззотті Україна (08171, Київська область, село Хотів, вулиця Енергетиків, 1, код ЄДРПОУ 39555847) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) гривень.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (04655, місто Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з додатковою відповідальністю Маззотті Україна (08171, Київська область, село Хотів, вулиця Енергетиків, 1, код ЄДРПОУ 39555847) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя Чудак О.М.

Суддя Пащенко К.С.

Суддя Шейко Т.І.