Постанова

від 12.07.2018 по справі 826/6508/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6508/17 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Київське автотранспортне підприємство 13061 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Київське автотранспортне підприємство 13061 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2018 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві від 03.03.2017 №0001091402, яким публічному акціонерному товариству "Київське автотранспортне підприємство 13061" (код за ЄДРПОУ 05440979) зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 12 847 936,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 03.03.2017 №0001081402 про визначення публічному акціонерному товариству "Київське автотранспортне підприємство 13061" (код за ЄДРПОУ 05440979) суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 479 166,25 грн., у тому числі, 383 333, 00 грн. за податковими зобов'язаннями та 95 833,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 03.03.2017 №0256140305 про визначення публічному акціонерному товариству "Київське автотранспортне підприємство 13061" (код за ЄДРПОУ 05440979) суми грошового зобов'язання за платежем "земельний податок" на загальну суму 970 083, 55 грн., у тому числі 776 066, 84 грн. за податковими зобов'язаннями та 194 016, 17 грн. за штрафними санкціями.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2018 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник апелянта, підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13061" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.20116.

Перевіркою встановлено наступні порушення приватним акціонерним товариством "Київське автотранспортне підприємство 13061":

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 17 259 466, 00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 9 місяців 2016 року на суму 21 680 697, 00 грн.;

- пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого було встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 383 333, 00 грн..

- підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269, пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, підпункту 5.6 пункту 5. Положення "Про плату за землю в м.Києві" додатку 3 рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923. Донарахована сума земельного податку становить 776 066, 84 грн..

За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 07.02.2017 №34/26-15-14-02-01/05440979 (далі - Акт перевірки) та прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

від 03.03.2017 №0001091402, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 2016 року в сумі 12 847 936, 00 грн.;

від 03.03.2017 №0001081402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг" в сумі 479 166, 25 грн.;

від 03.03.2017 №0256140305, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "земельний податок з юридичних осіб" в сумі 970 083, 55 грн..

Не погоджуючись з вище зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою про їх перегляд.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 28.04.2017 №3273/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення від 03.03.2017 №0001091402, №0001081402, №0256140305 залишено без змін, а скаргу приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13061" - без задоволення.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що Приватним акціонерним товариством "Київське автотранспортне підприємство 13061" порушено приписи Податкового кодексу України.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між АТ КАТП 13061 (Генеральний підрядник) та ТОВ Термінал Автологістика (Замовник) був укладений Договір № 04/1-08 від 04.01.2008 щодо виконання робіт по улаштуванню (будівництву) та ремонту майданчика, що знаходиться за адресою: вул. Привокзальна, 15, с. Пилиповичі Бородянського району Київської області.

З метою виконання своїх зобов'язань за вказаним вище договором, АТ КАТП 13061 на умовах субпідряду залучило ТОВ Будівельна інвестиційно-технічна компанія , з яким укладено Договір підряду № 18/08-01 від 19.08.2008р., згідно якого ТОВ Будівельна інвестиційно-технічна компанія взяло на себе зобов'язання виконати роботи з будівництва майданчика на вищезазначеному об'єкті ТОВ Термінал Автологістика .

Колегією суддів встановлено, що роботи по улаштуванню (будівництву) та ремонту майданчика були виконані в повному обсязі також були отримані та підписані акти від субпідрядників, більша частина робіт була передана замовнику.

Як встановлено, у зв'язку з тим, що по частині робіт суми актів були зафіксовані у незавершеному будівництві, так як роботи не були передані Замовнику (ТОВ Термінал Автологістика ) й останній мав сумніви щодо якості та повноти виконання цих робіт, не погоджував ціну, а тому АТ КАТП 13061 не мало підстав відображати суми будівельних робіт в обліку, як виконані та передані Замовнику.

Після того, як сторони дійшли згоди щодо обсягів та цін, були підписані акти виконаних робіт. Що відображено в обліку у тих періодах, у яких підписано акти виконаних робіт.

Як встановлено, позивач відображав вказані роботи в обліку на бухгалтерському рахунку №39 Витрати майбутніх періодів , у зв'язку з чим не збільшувались витрати згідно Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 р №334/94-ВР зі змінами (усі суми на рахунку №39 Витрати в майбутніх періодів , що підтверджуються первинними документами, які були надані, під час перевірки).

Відповідно до ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції на час виконання підрядних робіт) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Положеннями пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено, положення вищезазначених норм не містять умови щодо позбавлення платника податку права на збільшення валових витрат у випадку формування їх не за датою першої події.

Крім того, з копії ухвали Господарського суду м. Києва від 01.12.2009 у справі № 32/587 за позовом ТОВ Будівельна інвестиційно-технічна компанія до ВАТ КАТП 13061 про стягнення заборгованості в розмірі 20102312,40 грн., якою затверджено мирову угоду вбачається, що ТОВ Будівельна інвестиційно-технічна компанія виконала для ВАТ КАТП 13061 роботи з будівництва майданчика на об'єкті ТОВ Термінал Автологістика , що знаходиться за адресою: вул. Привокзальна, 15, с. Пилиповичі Бородянського району Київської області. Виконання робіт, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, а саме:

- актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року на суму 4 802

522.40 грн., у тому числі ПДВ -800 420,40 грн.

- актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року на суму 5 210 331,60 грн., у тому числі ПДВ -868 388,60 грн.

- актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року на суму 5 137

760.40 грн., у тому числі ПДВ -856 293,40 грн.

- актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року на суму 4 951 698,00 грн., у тому числі ПДВ -825 283,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, що обставини, встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва відносно АТ КАТП 13061 не потребують доказування, відповідно до вимог ст. 78 КАС України.

Крім того, колегією суддів встановлено, що 02.12.2013 р. було укладено Договір купівлі-продажу № 02569К з ТОВ Гепард (в подальшому змінено назву на ТОВ Кушугум-Оіл , код ЄДРПОУ 31455586).

Згідно з Договором, транспорт підприємства заправлявся паливом на АЗС в Україні.

Станом на 11.01.2016р. за Договором сформувався борг у сумі 2 300 000,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 7.6 Договору купівлі-продажу №02569К передбачено, що на погашення грошового зобов'язання за цим Договором Покупець може передати Продавцеві вексель на суму грошового зобов'язання. .

У останньому абзаці цього пункту також вказано, що передача Покупцем відповідного векселя Продавцю припиняє грошове зобов'язання за Договором у розмірі зазначеному у векселі.

Операції з векселями в Україні здійснюються згідно з вимогами Закону України Про цінні тапери та фондову біржу та нормативними документами КМУ та НБУ.

Вексельна форма розрахунків - це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2016р. позивачем був виписаний вексель №2145329 Серія АА номіналом 2 300 000,00 грн., про що зроблений запис в журналі видачі векселів. Цієї ж дати був складений Актом приймання-передачі простого векселя.

Оригінал векселя, разом з підписаним зі сторони Позивача Актом приймання-передачі простого векселя за Договором купівлі-продажу №02569К від 02.12.2013р. у січні 2016 року, було передано на підпис в ТОВ Кушугум-Оіл , яке повідомило Позивача про отримання векселя та підписання Акту приймання-передачі простого векселя.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України Про обіг векселів в Україні від 05.04.2001 № 2374-ІІІ у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Тобто, внаслідок видачі векселя грошове зобов'язання АТ КАТП 13061 перед ТОВ Кушугум-Оіл у розмірі 2 300 000,00 грн. припинилося ще 11.01.2016.

Та обставина, що бухгалтер Позивача лише 11.10.2016р. відобразив у бухгалтерському обліку припинення грошового зобов'язання Позивача за отриманий товар (паливо), та виникнення зобов'язання за векселем, не впливає на зміст правовідносин між Позивачем та ТОВ Кушугум-Оіл та їх наслідки та не змінює момент, коли насправді відбулось припинення грошового зобов'язання Позивача за отриманий товар (паливо) та виникнення зобов'язання за векселем.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бух господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, зміни в структурі зобов'язань підприємства відбуваються внаслідок здійснення відповідних господарських операцій. Бухгалтерський облік призначений лише для відображення (обліку) господарських операцій, що відбулися.

При цьому, первинними є господарські операції, а не їх облік, тобто, спочатку відбуваються господарські операції, а потім їх облік, а не навпаки.

А тому, відображення чи не відображення (несвоєчасне відображення) в обліку тих чи інших господарських операцій не впливає на сам факт їх існування, а, отже, не впливає на зміни в структурі зобов'язань підприємства.

Суд першої інстанції, зазначаючи про не підтвердження вищевказаного розрахунку векселем матеріалами справи, вказує на ненадання Позивачем суду саме векселю чи його копії.

Однак, як встановлено, оригінал векселю №2145329 Серія АА номіналом 2 300 000,00 грн. був переданий Позивачем ТОВ Кушугум-Оіл , а виготовлення та зберігання копії виданого векселю не передбачено законодавством.

Щодо відмови скасування податкового повідомлення-рішення від №0001081402 від 03.03.2017 р. за платежем податок на додану вартість колегія суддів зазначає наступне.

Згідно висновків, ГУ ДФС у м. Києві зазначених в акті перевірки, АТ КАТП 3061 до складу податкового кредиту включено (не відкориговано) суми ПДВ із вартості поставки дизельного палива від ТОВ Кушугум-Оіл , на підставі договору купівлі-продажу №02569К від 02.12.2013 р., частина якої (2300000 грн.) залишилась не сплаченою на момент припинення державної реєстрації постачальника, в результаті чого й завищено суму таткового кредиту з ПДВ у розмірі 383333,33 грн., а саме за травень 2016 року.

Так, у п.198.3 ст. 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, якщо платник податків отримав товари, роботи, послуги на підставі договору купівлі-продажу (надання робіт/послуг), посилання на п.198.3 ст.198 ПКУ є безпідставним.

При цьому, стаття 192 ПКУ, визначає вичерпний перелік підстав для коригування податкового кредиту.

У вказаному переліку відсутня така підстава для коригування податкового кредиту, як списання безнадійної кредиторської заборгованості.

Вказана норма (ст. 192 ПКУ) не регулює операції визнання заборгованості безнадійною, оскільки, при визнанні заборгованості безнадійною не відбувається зміна компенсації за товари/послуги та у продавця не виникає обов'язку виписати покупцю розрахунок коригування з наступним зменшенням у продавця податкових зобов'язань та зменшенням у покупця податкового кредиту.

Таким чином, твердження Відповідача про необхідність коригування податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості суперечить ст.192 ПКУ.

Також, згідно з п.44.2 ст.44 ПКУ, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання , зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Щодо скасування податкового повідомлення-ріїиення від №0256140305 від 03.03.2017р. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 та п. 269.1 ст. 269 ПК України земельний податок справляється з:

- власників земельних ділянок та земельних часток (паїв),

- а також постійних землекористувачів.

Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 та п. 288.2 ст. 288 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності справляється з орендарів таких земельних ділянок.

Згідно положень п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. (№ 2768-ІІІ) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки відбувається в порядку, визначеному Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 р. № 1952-IV. Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, такою державною реєстрацією є офіційне визнання і підтвердження державою, фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас, для окремих категорій землекористувачів нормами ПКУ передбачені особливі умови, за яких вони сплачують плату за землю.

Так, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 ст. 287 ПК України).

У той же час, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 ПК України).

Таким чином, особливі умови здійснення плати за землю передбачені лише для осіб, які є власниками нежитлових приміщень в багатоквартирному жилому будинку.

А тому, якщо особа не є власником нежитлових приміщень в багатоквартирному жилому будинку, а володіє іншою комерційною нерухомістю, то така особа не є платником плати за землю, а обов'язок у неї сплачувати земельний податок чи орендну плату за земельну ділянку, на якій розташована належна їй нерухомість, виникає з моменту державної реєстрації за особою права власності чи оренди на таку земельну ділянку (тобто, з дня внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про виникнення такого права).

Рішенням від 28.01.2015 р. № 58/923, Київміськрада виклала в новій редакції своє рішення від 23.06.2011 р. № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві .

В п. 5.6 Положення про плату за землю в місті Києві (Додаток 3 до рішення Київміськради від 23.06.2011 № 242/5629) передбачено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (крім комунальної власності), встановлюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення.

Вказана правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду України викладеним в постанові від 12.11.2013 р. у справі № 21-285а13. Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 17.06.2015 року у справі № 2а-12546/09/2670 та ухвалі від 05.02.2015 р. у справі № 2а-13406/09/2670

Враховуючи те, позивач не є землекористувачем спірної земельної ділянки та не є платником податку на землю в розумінні ПК України, у нього відсутній обов'язок щодо сплати земельного податку.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві безпідставно винесені податкові повідомлення-рішення від 03.03.2017 № 0001091402, № 0001081402, № 0256140305.

Згідно з ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 48000 грн. позивачем подано до суду першої інстанції розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 14.04 2018 року та договір на надання правової допомоги серії № 108/2018, акт приймання послуг від 14.05.2018 року, платіжне доручення № 1744 від 06.07.2018 року.

Однак, колегія суддів не може взяти їх до уваги, оскільки представником не було обґрунтовано ринкової вартості таких послуг.

Отже, доводи апеляційної скарги та апелянта спростовують висновки суду першої інстанції, через що наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, одночасно в задоволенні апеляційної скарги в частині відшкодування витрат на правову допомогу судом не здійснюється з викладеного вище.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Київське автотранспортне підприємство 13061 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Київське автотранспортне підприємство 13061 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2018 року - скасувати та прийняти нове, яким позов Приватного акціонерного товариства Київське автотранспортне підприємство 13061 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.03.2017 № 0001091402, № 0001081402, № 0256140305.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлений 13.07.2018 року.