Постанова

від 09.07.2018 по справі 820/2141/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Котеньов О.Г.

09 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2141/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1» на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий-суддя І інстанції: Котеньов О.Г.) від 31.05.2018р. (повний текст ухвали складено 04.06.2018 р.) по справі №820/2141/18

за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1»

до Державного реєстратора ОСОБА_2 ОСОБА_3 Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради, третя особа Фізична особа - підприємець ОСОБА_4

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1", звернувся до суду із позовом до Державного реєстратора ОСОБА_2 ОСОБА_3 Комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради, третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, в якому просив скасувати запис про право власності за номером 24099868 (дата та час державної реєстрації 20.12.2017 року, 12:52:28) на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомо майна 1378990263101) за ОСОБА_4 (реєстрація переходу права власності), внесений 22.12.2017 року державним реєстратором філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 38903919.

02.05.2018 від третьої особи надійшла заява про закриття провадження у справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 року задоволено заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про закриття провадження у справі.

Закрито провадження у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1" до Державного реєстратора ОСОБА_2 ОСОБА_3 Комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради, третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про скасування рішення.

Роз'яснено позивачу, що спір має бути вирішений за правилами господарського судочинства.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2018 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального права. Вказує, що закриваючи провадження по справі, суд дійшов помилкового висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідач та третя особа правом надання письмових відзивів на апеляційну скаргу не скористались.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач надав клопотання, в якому просив провести розгляд справи без його участі.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 22.12.2017 року державним реєстратором філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради ОСОБА_2 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номерам 38903919, на підставі якого до Державного реєстру прав внесено запис про право власності за номером 24099868 (дата та час державної реєстрації 20.12.2017 року, 12:52:28) на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомо майна 1378990263101) за ОСОБА_4 (Реєстрація переходу права власності).

До даного запису про право власності за номером 24099868 від 22.12.2017 на підставі рішення державного реєстратора філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради ОСОБА_2 від 22.12.2017 за індексним номером 38917035 внесено виправлення про дані власника нерухомого майна, а саме: ОСОБА_4 замінено на Фізична особа-підприємець ОСОБА_4.

Позивач зазначає, що підставою для реєстрації переходу прав власності на нерухоме майно від ПАТ «ПУМБ» до ФОП ОСОБА_4 стало подане відповідачу третьою особою рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2015 по справі №922/765/15, відповідно до резолютивної частини якого судом витребувано нерухоме майно із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Сур'я» до володіння третьої особи, шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Сур'я» із вищевказаного нерухомого майна.

Згідно з вказаним рішенням господарський суд Харківської області дійшов висновку про те, що власником нерухомого майна є Третя особа, зважаючи на набрання законної сили рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 05.02.2014 по справі №638/8925/13-ц, відповідно до якого судом визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28.12.2006 року №9256, укладений між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_6

При цьому, рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 05.02.2014 по справі №638/8925/13-ц скасовано рішенням апеляційного суду Харківської області від 04.12.2017 року по справі №638/8925/13-ц.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини пов'язані із реєстрацією майнових прав, невиконанням умов цивільно-правової угоди, що випливають із договірних відносин, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір -спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно положень ч.ч. 1-2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із реєстрацією майнових прав, невиконанням умов цивільно-правової угоди, що випливають із договірних відносин, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Зазначена правова позиція суду відповідає правовій позиції ОСОБА_7 Верховного Суду, яка викладена у справах №802/1792/17-а (постанова від 21.03.2018 р.) та №820/4146/17 (постанова від 20.06.2018 р.).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (подалі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &l3;…&g6; фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом» , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду» , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ч.1 ст.242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 312 КАС України).

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1» залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2018р. по справі №820/2141/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_1» до Державного реєстратора ОСОБА_2 ОСОБА_3 Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради, третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про скасування рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_8 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_9 ОСОБА_10 Повний текст постанови складено 13.07.2018 року.