Постанова

від 23.01.2019 по справі 820/2141/18

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 3 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 820/2141/18

Провадження № 11-1240апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк (далі - ПАТ ПУМБ ) до державного реєстратора філії Комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради Неженської Галини Валентинівни (далі - державний реєстратор), третя особа - фізична особа - підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_4, про скасування рішення

за касаційною скаргою ПАТ ПУМБ на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року (суддя Котеньов О. Г.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2018 року (судді: Бенедик А. П., Мельнікова Л. В., Донець Л. О.),

УСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року ПАТ ПУМБ звернулося до суду з позовом до державного реєстратора, третя особа - ФОП ОСОБА_4, в якому просило скасувати запис про право власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1378990263101) за ОСОБА_4 (реєстрація переходу права власності), внесений 22 грудня 2017 року державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 38903919.

Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 31 травня 2018 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2018 року, закрив провадження в адміністративній справі на підставі частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Позивачу роз'яснено, що спір має бути вирішений за правилами господарського судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що спірні правовідносини пов'язані із реєстрацією майнових прав, невиконанням умов цивільно-правової угоди, що випливають із договірних відносин, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ ПУМБ звернулось до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2018 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У касаційній скарзі ПАТ ПУМБ зазначає, що спір у справі стосується незаконних, на його думку, дій державного реєстратора як суб'єкта владних повноважень, тому є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Позивач стверджує, що між ПАТ ПУМБ та ФОП ОСОБА_4 немає договірних правовідносин та немає спору про право на об'єкт нерухомого майна щодо якого вчинено державну реєстрацію.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20 серпня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ ПУМБ та установив десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.

18 жовтня 2018 року цей суд постановив ухвалу, якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС.

Відповідно до цієї норми справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Оскільки в касаційній скарзі ПАТ ПУМБ порушує питання про скасування судових рішень у зв'язку з порушенням правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 5 листопада 2018 року прийняла цю справу до розгляду та призначила справу до розгляду в письмовому провадженні.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 КАС межах наведені в касаційній скарзі аргументи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що 22 грудня 2017 року державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 38903919, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності за номером 24099868 (дата державної реєстрації 20 грудня 2017 року) на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомо майна 1378990263101) за ОСОБА_4 (реєстрація переходу права власності).

До запису про право власності від 22 грудня 2017 року за номером 24099868 на підставі рішення державного реєстратора від 22 грудня 2017 року за індексним номером 38917035 внесено виправлення про дані власника нерухомого майна, а саме ОСОБА_4 замінено на ФОП ОСОБА_4

Позивач зазначає, що підставою для реєстрації переходу прав власності на нерухоме майно від ПАТ ПУМБ до ФОП ОСОБА_4 стало подане відповідачу третьою особою рішення Господарського суду Харківської області від 2 квітня 2015 року у справі №922/765/15, відповідно до резолютивної частини якого судом витребувано нерухоме майно із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Сур'я до володіння ФОП ОСОБА_4, шляхом виселення ТОВ Сур'я із вищевказаного нерухомого майна.

Згідно з вказаним рішенням Господарський суд Харківської області дійшов висновку про те, що власником нерухомого майна є ФОП ОСОБА_4, зважаючи на набрання законної сили рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 5 лютого 2014 року у справі №638/8925/13-ц, відповідно до якого суд визнав недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (квартиру АДРЕСА_1) від 28 грудня 2006 року №9256, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5

При цьому Апеляційний суд Харківської області рішенням від 4 грудня 2017 року у справі №638/8925/13-ц рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 5 лютого 2014 року скасував та відмовив у задоволенні позову ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаної квартири.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, ВеликаПалата Верховного Суду виходить із таких міркувань.

Вимогами у цій справі є скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру, що пов'язане з порушенням права позивача на вказаний об'єкт нерухомого майна іншою особою, за якою відповідачем зареєстровано право на цю квартиру.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень .

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій, при цьому ці функції суб'єкт повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58гс18).

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право власності на квартиру), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з якими проведено державну реєстрацію за ФОП ОСОБА_4 права власності на об'єкт нерухомого майна, є підставою для припинення такого права іншої особи.

Оскільки спірні правовідносини пов'язані із захистом права ПАТ ПУМБ на спірну квартиру, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а є способом захисту його приватних інтересів, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного права.

Ухвалюючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанцій, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача і ФОП ОСОБА_4 щодо права на спірну квартиру, яке підлягає державній реєстрації.

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір у цій справі є спором про право цивільне, незважаючи на участь у ньому суб'єкта владних повноважень. Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на квартиру, у зв'язку із чим зазначені вимоги є приватноправовими та з огляду на суб'єктний склад учасників спірних правовідносин, підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для закриття провадження в цій справі.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій не підтвердилися під час перегляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За правилами статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2018 року - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк залишити без задоволення.

2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Н. О. Антонюк Н. П. Лященко С. В. Бакуліна Л. І. Рогач В. В. Британчук І. В. Саприкіна Д. А. Гудима О. М. Ситнік О.С. Золотніков О. С. Ткачук О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич В. С. Князєв О. Г. Яновська Л. М. Лобойко