Постанова

від 03.07.2018 по справі 820/5404/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5404/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Гуцала М.І.

суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_1" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018, суддя Рубан В.В., (повний текст складено 26.03.18) по справі № 820/5404/17

за позовом Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_1"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Завод імені ОСОБА_1» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Харківській області від 09.08.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, №0002591316, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій стверджує про порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до помилкових висновків суду. В обґрунтування заявлених вимог про скасування судового рішення позивач зазначив, що судом не було враховано фактичну сплату податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11935,85 грн., хоча й з помилковими реквізитами рахунку для сплати військового збору. За таких умов у податкового органу не було підстав для здійснення донарахувань за несплату податку. Також, позивач стверджував про правомірність своїх дій по сплаті податку на доходи фізичних осіб та військового збору на суму нарахованої заробітної плати лише під час її виплати, одночасно з видачею таких сум. Додатково в апеляційній скарзі зазначалося про відкрите за ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2011 провадження у справі про банкрутство підприємства, що зумовлює дію мораторію, який унеможливлює застосування штрафних санкцій за неналежне невиконання зобов'язань зі сплати податків.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив суд їх задовольнити. В своїх додаткових поясненнях, які долучені до матеріалів справи, представник звертає увагу суду апеляційної інстанції на розмежування понять сплата податку та зарахування податку , посилаючись на судову практику Верховного Суду на підтвердження відсутності у підприємства відповідальності за несплату податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11935,85 грн.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить взяти до уваги фактичні обставини наявних порушень позивачем пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України (в подальшому - ПК України), оскільки податок на доходи фізичних осіб підприємством до бюджету позивачем перераховано не своєчасно та не в повному обсязі. Посилання позивача на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів вважає безпідставними, зважаючи на здійснення нарахування поточних податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій за ними. Вважає прийняте судове рішення законним та обгрунтованим, а тому просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечувала, надавши додаткові письмові пояснення, які за своїм змістом повторюють доводи податкового органу, викладені в акті перевірки. Вважає, що помилковість сплати позивачем сум податку на доходи фізичних осіб за невірними реквізитами унеможливило їх зарахування до Державного бюджету на жоден рахунок, а тому були в наявності підставі для застосування штрафних санкцій до позивача.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані під час слухання та наявні в матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги з огляду на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі направлень від 29.06.017 № 4450, № 4451, № 4452, № 4453, № 4454, № 4455 була проведена планова виїзна документальна перевірка Комбінату громадського харчування Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2014 по 31.03.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, за результатами якої було складено акт № 8007/20-40-14-01-08/01550837 від 20.07.2017 ( а.с. 50-74).

У висновках акту перевірки стверджувалось про порушення вимог п.п. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України, оскільки оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати нараховувався податковим агентом, але не виплачувався своєчасно платникам податку, що зумовило несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб:

за травень 2014 року по терміну перерахування до бюджету податковим агентом у строк, встановлені для місячного періоду до 30.07.2014, перераховано - 01.07.2014, 18.07.2014, 25.07.2014, 31.07.2014, 08.08.2014, 18.08.2014;

за червень 2014 року по терміну перерахування до бюджету податковим агентом у строки, встановлені для місячного податкового періоду до 30.07.2014, перераховано - 18.08.2014, 22.08.2014, 01.09.2014, 12.09.2014, 26.09.2014;

за липень 2014 року по терміну перерахування до бюджету податковим агентом у строки, встановлені для місячного податкового періоду до 30.08.2014, перераховано - 26.09.2014, 03.11.2014;

за серпень 2014 року по терміну перерахування до бюджету податковим агентом у строки, встановлені для місячного податкового періоду до 30.09.2014, перераховано - 03.11.2014, 14.11.2014, 18.11.2014, 25.11.2014;

за вересень 2014 року по терміну перерахування до бюджету податковим агентом у строки, встановлені для місячного податкового періоду до 30.10.2014, перераховано - 25.11.2014, 28.11.2014;

за листопад 2014 року по терміну перерахування до бюджету податковим агентом у строки, встановлені для місячного податкового періоду до 30.12.2014, перераховано - 5.02.2015, 23.02.2015;

за грудень 2014 року по терміну перерахування до бюджету податковим агентом у строки, встановлені для місячного податкового періоду до 30.01.2015, перераховано - 23.02.2015, 02.04.2015, 10.04.2015;

за січень 2015 року по терміну перерахування до бюджету податковим агентом у строки, встановлені для місячного податкового періоду до 01.03.2015, перераховано 10.04.2015;

за лютий 2015 року по терміну перерахування до бюджету податковим агентом у строки, встановлені для місячного податкового періоду до 30.03.2015, перераховано - 10.04.2015, 30.04.2015, 06.05.2015;

за березень 2015 року по терміну перерахування до бюджету податковим агентом у строки, встановлені для місячного податкового періоду до 30.04.2015р, перераховано - 06.05.2015, 23.06.2015;

за квітень 2015 року по терміну перерахування до бюджету податковим агентом у строки, встановлені для місячного податкового періоду до 30.05.2015, перераховано - 23.06.2015, 26.06.2015, 14.07.2015;

за травень 2015 року по терміну перерахування до бюджету податковим агентом у строки, встановлені для місячного податкового періоду до 30.06.2015, перераховано - 14.07.2015;

за липень 2015 року по терміну перерахування до бюджету податковим агентом у строки, встановлені для місячного податкового періоду до 30.08.2015р, перераховано - 09.09.2015, 14.09.2015, 21.09.2015; 24.09.2015;

за серпень 2015 року по терміну перерахування до бюджету податковим агентом у строки, встановлені для місячного податкового періоду до 30.09.2015р, перераховано - 21.10.2015, 26.10.2015, 06.11.2015, 10.11.2015;

за вересень 2015 року по терміну перерахування до бюджету податковим агентом у строки, встановлені для місячного податкового періоду до 30.10.2015, перераховано - 10.11.2015, 26.10.2015, 06.11.2015, 10.11.2015;

за грудень 2015 року по терміну перерахування до бюджету податковим агентом у строки, встановлені для місячного податкового періоду до 30.01.2016, перераховано - 04.02.2016, 11.02.2016;

за лютий 2016 року по терміну перерахування до бюджету податковим агентом у строки, встановлені для місячного податкового періоду до 30.03.2016, перераховано - 12.04.2016;

за березень 2016 року по терміну перерахування до бюджету податковим агентом у строки, встановлені для місячного податкового періоду до 30.04.2016, перераховано - 16.05.2016;

за квітень 2016 року по терміну перерахування до бюджету податковим агентом у строки, встановлені для місячного податкового періоду до 30.05.2016, перераховано - 02.06.2016.

Крім того, перевіркою встановлено помилковість сплати сум податку на доходи фізичних осіб на реквізити військового збору у сумі 11935,85 грн., а також порушення щодо повноти та своєчасності сплати військового збору у строки, встановлені для місячного податкового періоду, з жовтня 2014 року по квітень 2016 року. (а.с. 68-70, т-1)

На підставі вказаних висновків відповідачем винесено:

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 09.08.2017 року, яким встановлено порушення пп.168.1.2 п.168.1 ст. 168, п.п. "а" п.176.2 ст.176 розд.4 Податкового кодексу України та визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 201263 грн. 75 коп.;

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 09.08.2017 року, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, визначеного пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п. "а" п.176.2 ст.176 розд.4 Податкового кодексу України у розмірі 62280 грн. 40 коп.;

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_3 від 09.08.2017 року, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, визначеного пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. "а" п. 176.2 аст.176 розд. 4 Податкового кодексу України у розмірі 67987 грн. 75 коп.;

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_6 від 09.08.2017 року , яким встановлено порушення ст.161 Підрозділу 10 пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168, п.п. "а" п.176.2 ст.176 розділу 4 Податкового кодексу у розмірі 3740 грн. 01 коп.;

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_4 від 09.08.2017 року , яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 6891 грн. 10 коп.;

- податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_5 від 09.08.2017 року , яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з військового збору, визначеного підпунктом ст 161. Підрозділу 10 пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. "а" п. 176.2 ст. 176 розд 4 Податкового кодексу України у розмірі 4852 грн. 25 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень № НОМЕР_2 від 09.08.2017, № НОМЕР_3 від 09.08.2017, якими встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, та № НОМЕР_5 від 09.08.2017, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з військового збору, суд першої інстанції виходив з фактичних обставин справи, які свідчать про порушення позивачем вимог п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п. "а" п.176.2 ст.176 розд.4 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на їх відповідність обставинам справи та вимогам діючого податкового законодавства, зокрема розділу IV Податкового кодексу України, яким врегульовано питання податку на доходи фізичних осіб.

Зокрема, п.164.1ст.164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Згідно п.п.168.1.2 та 168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку, здійснюється податковим агентом, який сплачує такі податки (перераховує) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, оскільки банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

В той же час, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Позивач не заперечує проти того факту, що у розумінні статті 171 ПК України, він є особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, оскільки є роботодавцем, який виплачує такі доходи на користь платників податку.

Такий статус позивача зумовлює необхідність дотримання ним обов'язків, передбачених п.п. «а» , «б» п. 176.2 ст.176 ПК України, щодо своєчасності та повноти нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Аналогічний обов'язок позивача, відповідно до вимог п.16-1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, передбачено щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету військового збору, платниками якого є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, а сплата до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу.

В ході судового розгляду знайшли своє підтвердження факти несвоєчасності сплати позивачем податку на доходи з фізичних осіб та військового збору, з огляду на встановлені строки сплати таких податкових зобов'язань, встановлених для місячного податкового періоду, оскільки позивач здійснював нарахування сум заробітної плати, проте їх виплату фактично здійснював за межами встановлених строків.

Доводи апелянта про належне та своєчасне виконання обов'язку зі сплати утриманого при виплаті заробітної плати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оскільки вони сплачувалися під час кожної виплати заробітної плати одночасно з видачею грошових коштів, колегія суддів вважає необгрунтованими та такими, що суперечать вимогам статті 168 ПК України.

Положеннями пп.54.3.5. п.54.3. ст.54 Податкового Кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Доводи заявника апеляційної скарги, з посиланням на п.п.129.1.3 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України, ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.12.2011 у справі №5023/10655/11 про порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Завод імені ОСОБА_1", щодо дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, не спростовують правомірність притягнення позивача до відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції правильно керувався норами ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Оскільки дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, а не зобов'язань поточних кредиторів, то за такими зобов'язаннями може нараховуватися неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або ви знання його банкрутом" лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 9.07.2013 року у справі №21-178а13 та у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №823/78/15.

У ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведеної норми доводить, що об'єктом застосування штрафу є погашена сума податкового боргу, спосіб такого погашення значення не має (є це самостійна сплата чи примусове стягнення). Погашення податкового боргу за положеннями підпункту 14.1.152пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом. Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 808/2290/17.

Таким чином, несвоєчасність сплати позивачем угодженої ним суми грошового зобов'язання платників податків щодо нарахованої ним заробітної плати зумовила правомірне застосування відповідачем штрафних фінансових податковими повідомленнями-рішеннями від 09.08.2017 № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та № НОМЕР_5.

Щодо податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_6 від 09.08.2017 року , яким встановлено порушення ст.161 Підрозділу 10 пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168, п.п. "а" п.176.2 ст.176 розділу 4 Податкового кодексу у розмірі 3740 грн. 01 коп., колегія суддів зазначає про визначення відповідачем вказаного розміру штрафних санкцій було здійснено на підставі ст. 127 ПК України.

Відповідно п. 127.1. ст. 127 ПК України, правила нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податків, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином, відповідно до змісту наведеної норми відповідальність за порушення, передбачене цієї статтею, може мати місце лише у разі, коли платник податків, в тому числі податковий агент, допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто, взагалі не виконав зазначених обов'язків або сплата податку здійснюється після виплати доходу платнику податку.

Однак, у спірному випадку позивач не вчиняв порушення, передбаченого ст. 127 Податкового кодексу України, а саме - виплати доходу на користь платника податків без попередньої або одночасної сплати нарахованого та утриманого з цих доходів податку.

Враховуючи наведені вище обставини, застосування відповідачем норми ст. 127 Податкового кодексу України є протиправним, а тому спірне податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_6 від 09.08.2017 року щодо застосування штрафних санкцій на підставі вказаної статті підлягають скасуванню.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній, зокрема, у постанові від 10.11.2015 у справі № 21-2919а15 та Верховного Суду у постанові від 07.02.2018 у справі № 813/5787/15.

Щодо правомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 09.08.2017, яким встановлено порушення пп.168.1.2 п.168.1 ст. 168, п.п. "а" п.176.2 ст.176 розд.4 Податкового кодексу України та визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 201263 грн. 75 коп.

Як було встановлено в ході судового розгляду, в основу прийнятого рішення відповідачем було покладено донарахування позивачу податкового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11935, 85 грн., який помилково був перерахований за реквізитами військового збору.

Суд першої інстанції, погоджуючись з правомірністю здійсненого донарахування, виходив з того, що про помилковість такої сплати податку позивач взнав лише під час перевірки, а звернувся до контролюючого органу з листом про перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший після проведення перевірки. Таким чином, за висновками суду першої інстанції, сплачені суми коштів під час проведення перевірки не були зараховані на жоден бюджетний рахунок (бюджетний рахунок військовий збір та бюджетний рахунок по податку на доходи фізичних осіб), що підтверджує факт несплати 11935,85 грн. податку доходи з фізичних осіб.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки помилкова сплата коштів на інший казначейський рахунок не може бути розцінена, як невиконання платником податку свого обов'язку з огляду на положення Бюджетного кодексу України, Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 5 квітня 2001 року № 2346-III та враховуючи позицію Верховного Суду України , викладену в постанові від 16.06.2015 у справі № 21-377а15, а також Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 813/4266/17 та від 27.03.2018 у справі № 805/171/17-а.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (частина перша статті 43 Бюджетного кодексу України).

Згідно із частиною п'ятою статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 5 квітня 2001 року № 2346-III визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

У даному випадку, на підставі встановлених обставин справи, невірне зазначення платником призначення платежу не призвело до ненадходження відповідної суми податку до бюджету у визначений законом строк.

Суд апеляційної інстанції вважає, що в межах спірних правовідносин позивачем своєчасно сплачене податкове зобов'язання, яке зараховано до Державного бюджету України. Відтак, позивач, як платник податків вчинив дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до Державного бюджету. Помилкове визначення під час сплати суми податкового зобов'язання казначейського рахунку не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений Податковим кодексом України строк. При цьому необхідно зауважити на розмежування поняття сплата податку та зарахування податку . Сплата податку вважається завершеною після прийняття банком платіжного доручення на перерахування коштів, а зарахування податку на єдиний казначейський рахунок є бюджетними правовідносинами, які здійснюються без участі платника податку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про наявність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення відповідача № НОМЕР_1 від 09.08.2017 знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду прийнятого судового рішення.

На підтвердження своїх висновків про скасування рішень податкового органу колегія суддів вказує на правову позицію Верховного Суду, висловленої в постанові від 06.02.2018 у справі 826/15139/16, згідно якої суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, вирішувати питання, які належать до його компетенції, усувати необґрунтованість оскаржуваного рішення в ході судового розгляду

Підсумовуючи вищевикладені порушення норм матеріального права, враховуючи вимоги п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову лише у частині вимог про скасування податкового повідомлення - рішення відповідача № НОМЕР_1 від 09.08.2017 та податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_6 від 09.08.2017.

Зважаючи на результати розгляду справи у суді апеляційної інстанції, згідно вимог ст. 139 КАС України, колегія суддів здійснює перерозподіл судових витрат, виходячи з розміру фактично понесених позивачем витрат (відносно оскарження податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_6 від 09.08.2017) зі сплати судового збору за подання позову ((201263,75 грн. х 1,5%) 3018,96 грн. + (3740,01 грн. х 1,5%) 56,1 грн.) та за подання апеляційної скарги ((3018,96 грн. х 150%) 4528,44 грн. + (56,1 грн. х 150%) 84,15 грн.) на загальну суму 7687,65 грн., які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_1" задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 по справі № 820/5404/17 скасувати та прийняти нове судове рішення про часткове задоволення позову. Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 09.08.2017 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_6.

Стягнути на користь Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_1" (вул. Плеханівська, 126, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 14315629) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 7687 грн. 65 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкіна, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст постанови складено 12.07.2018.