Ухвала

від 22.02.2019 по справі 820/5404/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 лютого 2019 року

Київ

справа №820/5404/17

адміністративне провадження №К/9901/65971/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року у справі № 820/5404/17 за позовом Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Верховного Суду від 26.12.2018 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області касаційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві була залишена без руху, оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Скаржнику встановлено строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду на адресу суду було направлено платіжне доручення № 3522 від 12.11.2018, яким судовий збір сплачено у розмірі 6150,65 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у задоволенні позову Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року апеляційну скаргу Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 по справі № 820/5404/17 скасовано та прийняти нове судове рішення про часткове задоволення позову. Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 09.08.2017 № 0002561316 на суму 201263,75 грн. та № 0002591613 на суму 3758,01 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Головне управління ДФС у Харківській області звернулося до суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1 921 гривень (стаття 7 Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік").

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що контролюючий орган просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.08.2017 № 0002561316 на суму 201263,75 грн. та № 0002591613 на суму 3740,01 грн..

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з наступного. Податкове повідомлення-рішення № 0002591613 від 09.08.2017 року , яким встановлено порушення ст.161 Підрозділу 10 пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168, п.п. "а" п.176.2 ст.176 розділу 4 Податкового кодексу у розмірі 3740,01 грн. про визначення відповідачем вказаного розміру штрафних санкцій було здійснено на підставі ст. 127 ПК України.

Відповідно п. 127.1. ст. 127 ПК України, правила нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податків, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Однак, у спірному випадку позивач не вчиняв порушення, передбаченого ст. 127 Податкового кодексу України, а саме - виплати доходу на користь платника податків без попередньої або одночасної сплати нарахованого та утриманого з цих доходів податку. А відтак, застосування відповідачем норми ст. 127 Податкового кодексу України є протиправним, а тому спірне податкові повідомлення-рішення щодо застосування штрафних санкцій на підставі вказаної статті підлягає скасуванню.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 07.02.2018 у справі № 813/5787/15.

Щодо правомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення - рішення від 09.08.2017 № 0002561316, яким встановлено порушення пп.168.1.2 п.168.1 ст. 168, п.п. "а" п.176.2 ст.176 розд.4 Податкового кодексу України та визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 201263,75 грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що в основу прийнятого рішення відповідачем було покладено донарахування позивачу податкового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11935, 85 грн., який помилково був перерахований за реквізитами військового збору. Помилкова сплата коштів на інший казначейський рахунок не може бути розцінена, як невиконання платником податку свого обов'язку. Правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 813/4266/17 та від 27.03.2018 у справі № 805/171/17-а.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року у справі № 820/5404/17.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: підписІ.А. Васильєва підписС.С. Пасічник підписВ.П. Юрченко