Постанова

від 13.07.2018 по справі 478/1520/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №478/1520/17 13.07.2018

Провадження №22-ц/784/1033/18

Провадження №22-ц/784/1033/18

Категорія 23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 липня 2018 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Горенко Ю.В.

за участі: представника позивачам - ОСОБА_1,

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні цивільну справу №478/1520/17-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на рішення , яке постановив Казанківський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Іщенко Христини Валеріївни у приміщенні цього суду 24 квітня 2018 року о 14 годині 46 хвилині, за позовом ОСОБА_2, поданого в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, до Фермерського господарства Агромпром-Синтез та Центру надання адміністративних послуг Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації ,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2017 р. ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернувся з позовом до Фермерського господарства Агромпром-Синтез (далі ФГ Агромпром-Синтез ) та Реєстраційної служби Казанківського районного управління юстиції Миколаївської області про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації.

Позов мотивовано тим, що відповідно до Державного акту серії Р4 №098593 від 26 грудня 2001 р. ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку площею 6,35 га з кадастровим номером 4823684800:02:000:0044. Після смерті ОСОБА_5, померлого 11 липня 2014 р., зазначена земельна ділянка згідно свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 09 листопада 2016 р. та згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 листопада 2016 р. перейшла у приватну власність його онучкам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частках (по ?), які є неповнолітніми доньками позивача.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та обтяжень серії ЕЕЕ №360534 від 20 серпня 2014 р. за заявою від 19 серпня 2014 р. уповноваженої особи - ОСОБА_6 зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер: 4823684800:02:000:0044 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,35 га, розташованої на території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, між власником земельної ділянки ОСОБА_5 та ФГ Агропром-Синтез , строком дії на 49 років, згідно договору оренди №б/н від 21 жовтня 2009 р.

Посилаючись на те, що про наявність додаткової угоди до договору оренди землі він дізнався під час розгляду іншої справи за його позовом до ФГ Агромпром-Синтез 25 квітня 2017 р., зазначений правочин з реєстрації договору оренди земельної ділянки вчинено за заявою ОСОБА_6 в порушення вимог п.6 ч.1 ст.247 ЦПК України, після припинення повноважень на його представництво, про такі обставини йому стало відомо при розгляді справі за його позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки, рішення по якому постановлено 25 квітня 2017 р., позивач просив суд поновити строк позовної давності, визнати недійсним правочин, зареєстрований в реєстраційній службі Казанківського районного управління юстиції в Миколаївській області за реєстраційним № 7843127 від 19 серпня 2014 р. - договір оренди землі за кадастровим номером: 4823684800:02:000:0044 площею 6,35 га терміном на 49 років між покійним ОСОБА_5 та ФГ Агропром-Синтез , вчинений за заявою ОСОБА_6, та зобов'язати реєстраційну службу Казанківського районного управління юстиції в Миколаївській області зняти з державної реєстрації зазначений договір оренди землі.

За заявою позивача та його представника ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2017 р. до участі у цивільній справі залучено належного відповідача - Центр надання адміністративних послуг Казанківської РДА.

У судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволенні позову у повному обсязі, підтвердивши вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача, позов не визнав та пояснив, що 26 жовтня 2009 р. між ФГ Агропром-Синтез та власником земельної ділянки ОСОБА_5 було укладено спірний договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, який було зареєстровано 20 квітня 2010 р. у відділі Держкомзему в Казанківському районі. 26 червня 2014 р. з орендодавцем ОСОБА_5, коли він лежав у лікарні, в присутності головного лікаря, було укладено додаткову угоду до зазначеного договору, якою було внесено зміни до умов договору, в тому числі, і до строку дії договору, а саме - договір було укладено на 49 років. Згодом, за його (представника відповідача) заявою, яку він подав за довіреністю від ФГ Агропром-Синтез , 20 серпня 2014 р. зареєстровано право оренди зазначеної земельної ділянки.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2018 р. в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що обставини, на які посилається позивач, обґрунтовуючи позов про визнання договору оренди недійсним, не підтверджені матеріалами справи, договір оренди містить усі істотні умови, передбачені ст.15 Закону України Про оренду землі , діючої на час укладання договору, і підстави для визнання його недійсним відсутні, інших підстав для визнання вказаного договору недійсним, як зазначено в позові, судом також не встановлено. Оскільки вимоги про скасування державної реєстрації вищевказаного спірного договору є похідними від первісних вимог, а в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди, відмовлено, тому підстави для задоволення вказаних вимог, також відсутні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд зволікав з розглядом справи, неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував положення матеріального закону, не взяв до уваги, що в суді позивач доводив, що в порушення вимог ч.ч. 3, 4 ст. 245 ЦК України довіреність, на підставі якої діяв представник орендодавця ОСОБА_5, посвідчена неуповноваженою особою.

В поясненні на апеляційну скаргу представник ФГ Агропром-Синтез звертає увагу на те, що при вирішенні справи за позовом ОСОБА_2 про розірвання договору оренди позивачем не піднімалось питання недійсності договору оренди, більш того позивачем отримана орендна плата за 2016-2017 роки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 жовтня 2009 р. між ОСОБА_5 (орендодавцем), якому на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії Р4 №098593 від 26 грудня 2001 р. належала земельна ділянка площею 6,35 га, розташована на території Новофедорівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, та ФГ Агропром-Синтез (орнедр) укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Казанківському районі 20 квітня 2010 р. за №041049100354.

26 червня 2014 р. між орендодавцем ОСОБА_5, від імені якого діяв представник ОСОБА_6 на підставі довіреності, посвідченої 25 червня 2014 р. головним лікарем Широківської центральної районної лікарні Дніпропетровської обласної ради, та орендарем ФГ Агропром-Синтез укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, якою було внесено зміни до п.п.8, 9, 18, 39 договору та викладено в такій редакції: п.8 - договір укладено на 49 років з моменту підписання договору; п.9 - орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 1500 грн. за 1 га, в загальній сумі 9525 грн. за рік, в тому числі податок на доходи фізичних осіб; п.18 - умови збереження стану об'єкта оренди землі: охорона земель, збереження і підвищення родючості ґрунтів та поліпшення інших корисних властивостей землі; п.39 - перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у порядку спадкування за законом, договором дарування, та інше), а також реорганізація юридичної особи-орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання договору, та даний договір діє до закінчення його терміну дії.

20 серпня 2014 р. проведено державну реєстрацію речового права (права оренди) за ФГ Агропром-Синтез на підставі додаткової угоди до вказаного договору оренди землі від 26 серпня 2009 р. за заявою представника - ОСОБА_6

11 липня 2014 р. ОСОБА_5 помер в смт. Широке Широківського району Дніпропетровської області у віці 57 років.

Після смерті ОСОБА_5 належну йому земельну ділянку в рівних частках (по 1/2) успадкували спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які 09 листопада 2016 р. отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідчені державним нотаріусом Широківської державної нотаріальної контри Дніпропетровської області ОСОБА_7 за р/№1152 та р/№1153, і згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 листопада 2016 р. останні набули право власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 4823684800:02:000:0044.

Статтею 93 ЗК України та ст. 1 Закону України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 р. № 161- ХІV (далі Закон № 161- ХІV) визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону № 161- ХІV).

Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно із ч. 5 ст. 6 Закону № 161- ХІV право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Виходячи з положень ст. 638 ЦК України, ст.ст. 125, 126 ЦК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Така правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 13 червня 2016 р. у справі № 6-643цс16.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З аналізу наведених положень закону вбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною(сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Як на підставу недійсності додаткового договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_5 та ФГ Агропром-Синтез , позивач посилався на те, що реєстрація змін до договору оренди на підставі додаткової угоди від 26 червня 2014 р. відбулася після смерті орендодавця, тоді як дія виданої останнім довіреності припинилася на підставі положень п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України (внаслідок смерті особи, яка видала довіреність).

Умови щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки не входять до переліку істотних умов договору оренди, визначених ст. 15 Закону № 161- ХІV.

Оскільки дії з державної реєстрації права оренди земельної ділянки вчиняються після укладання договору, вони не впливають на дійсність договору оренди землі, а пов'язані з виникненням права на передачу об'єкту оренди та чинністю договору.

За такого відсутні підстави для задоволення позовних вимог з підстав, вказаних у позовній заяві та підтриманих позивачем в суді першої інстанції.

Аргументи апеляційної скарги щодо неправильності таких висновків ґрунтуються на помилковому тлумаченні викладених вище положень закону та оцінки обставин справи.

Доводи апеляційної скарги про неправильне визначення у рішенні суду обставин справи в частині укладення додаткової угоди ОСОБА_5 є помилковими, тому що саме ця особа є стороною договору - орендодавцем, а ОСОБА_6 - особою, яка на підставі довіреності лише діяла в інтересах ОСОБА_5 та представляла останнього на підставі довіреності, але не може вважатися стороною оспорюваного правочину.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що видана ОСОБА_5 та посвідчена головним лікарем районної лікарні довіреність на ім'я ОСОБА_6 суперечить вимогам ст. 245 ЦК України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із підстав підписання спірного договору оренди неуповноваженою особою на підставі незаконно виданої довіреності позовні вимоги щодо недійсності договору не заявлялись і судом першої інстанції не розглядались. Також не заявлялись вимоги про недійсність вказаної довіреності. Посилання на ці обставини в апеляційній скарзі не мають правового значення, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Також не вплинули на правильність рішення суду строки розгляду справи судом апеляційної інстанції.

За такого колегія суддів в силу ст. 375 ЦПК України не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.Б. Кушнірова

ОСОБА_8

Повний текст постанови виготовлений 13 липня 2018 року