Рішення

від 12.07.2018 по справі 520/4604/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/4604/17

Провадження № 2/520/1806/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Одеської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок , третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної в наслідок вчинення кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_6 обласна організація Українське товариство мисливців і рибалок ЄДРПОУ 03928381 р/р 26003300418031 в філії Одеське ОУ АТ Ощадбанк , МФО 328845 на його користь майнову шкоду у розмірі 20 000 гривень та моральну шкоду у розмірі 300 000 гривень.

В обґрунтування свого позову посилаються на те, що 07.12.2014 близько о 21 год. 50 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем Mitsubishi L-200 реєстраційний номер BP 9775 СК, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить Одеський обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок рухаючись на 45 км .+ 931 м. автодороги Кіровоград-Полтава, зі сторони м. Кіровограда в напрямку м. Первомайськ, на території Новоукраїнського району Кіровоградської області, грубо порушив вимоги п.п.1.5, 2.3 (б,д) 12. ПДР України.

Внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, а він отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої непроникаючої черепно-мозкової травми у виді струсу головного мозку з забійною раною лобно-тім'яної ділянки, садна голови, закритої травми шийного відділку хребта у вигляді закритого перелому остистого відростка другого шийного хребта з розтягненням його м'язово-звязуючого апарату, закритого перелому основи І п'ясної кістки лівої кисті, які відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тому що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Позивач стверджує, що в результаті отриманих тілесних ушкоджень він тривалий час не міг самостійно пересуватися, був змушений наймати сторонню допомогу. Оплату за надавану допомогу виконували його друзі, так як вони винаймали для нього медпрацівників, які надавали необхідну допомогу, купували ліки для його лікування, тому матеріальні витрати по найменшим його розрахункам становлять 20.000 грн. Зазначає, що ліки купували друзі за його кошти, але йому було соромно вимагати у них чеки за придбанні ліків, тому він не може їх усі надати до матеріалів справи.

Окрім матеріальних витрат позивач просить також стягнути з відповідача моральну шкоду урозмыры 300 000 гривень, яка виражається у фізичному болю та стражданням, яких він переніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я; душевними стражданнями, пережитими у зв'язку з тілесними ушкодженнями, яких він зазнав у зв'язку з протиправними діями винної особи; хвилюваннями у зв'язку з необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм життя, не може займатися улюбленим видом спорту - футболом, яким займався усе життя та тренувати молодь; емоційним дискомфортом, пов'язаним з тим, що він тривалий час не може прийти до нормального стану здоров'я. Після ДТП відчуває себе залежним від своїх друзів, без їх фізичної допомоги не може відвідувати лікарню, багато витрачає часу для проведення медичного огляду.

Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 20.04.2017 року провадження по справі було відкрито та призначено судове засідання.

Одночасно з подачею позову представник позивача звернувся до суду з клопотанням, в якому просив накласти арешт на майно відповідача (УТМР) - Одеська обласна організація Українське товариство мисливців і рибалок вул. Степова, 58, 65005, м. Одеса, код 03928381, п/р 26003300418031 в філії Одеське ОУ АТ Ощадбанк , МФО 428845: на нерухоме майно згідно інформаційної довідки (номер 85387079 від 20.04.2017) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна на 2-х аркушах; на транспортні засоби згідно відповіді Регіонального Сервісного Центру в Одеській МВС України від 13.02.2017 за № 31/15-34 аз., перелік транспортних засобів на 3-х аркушах.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2017 року були вжиті заходи забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі, представник відповідача ОСОБА_6 обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для вирішення питання щодо повернення позовної заяви позивачеві для подання до належного суду, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Ухвалою Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області від 26.10.2017 року апеляційну скаргу Громадської організації Одеська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок було відхилено, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2017 року залишено без змін.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17.11.2017 року справу було прийнято до провадження суду та призначено судове засідання.

Однак, 06.12.2017 року до суду надійшла апеляційна скарга третьої особи ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2017 року про відкриття провадження у справі.

Постановою Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області від 19.04.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було залишено без задоволення, ухвалу судді Київського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2017 року залишено без змін.

Ухвалою суду від 18.05.2018 року справу було прийнято до провадження та призначено судове засідання.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_1 позовну заяву підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_6 обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок - ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 у задоволені позову просили відмовити, вказуючи на його необґрунтованість та безпідставність.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 07.12.2014 року близько 21 год. 50 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить Одеській обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок , рухаючись на 45 км. + 931м. автодороги Кіровоград - Полтава, зі сторони м. Кіровоград в напрямку м. Первомайськ Миколаївської області, на території Новоукраїнського району, Кіровоградської області, будучи завчасно проінформованим про погіршення дорожніх та погодних умов, порушуючи при цьому вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б,д) Правил дорожнього руху України (п.1.5. дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. п.2.3 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), проявив особисту неуважність і безпечність, не врахував стан дорожніх та погодних умов, (зимової пори року і мінусової температури), рухаючись по обледенілій проїзній частині дороги, що значно впливало на зчеплення шин коліс автомобіля з проїзною частиною, маючи реальну можливість знизити швидкість для стабілізації напрямку керованого автомобіля, в порушення п.12.1 ПДР України - ( під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним ), застосував невірні навики управління транспортним засобом, не впорався з керуванням та не вжив заходів до зменшення швидкості, аж до повної зупинки транспортного засобу, у результаті чого допустив занос автомобіля з наступним виїздом на смугу зустрічного руху, де в подальшому сталося його перекидання.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої непроникаючої черепно-мозкової травми у виді струсу головного мозку з забійною раною лобно-тім'яної ділянки, садна голови, закритої травми шийного відділку хребта у вигляді закритого перелому остистого відростка другого шийного хребта з розтягненням його м'язово-звязуючого апарату, закритого перелому основи І п'ясної кістки лівої кисті, які відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Вказані обставини встановлені вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25.11.2015 року, справа № 396/1446/15-к, який ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12.05.2016 року скасований в частині вирішення цивільних позовів прокурора в інтересах Кіровоградської обласної лікарні та потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_7.

Вказаним вироком ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки. На підставі ст.75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_3 від відбування основного покарання із випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки. На підставі ст.76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_3 обов'язки: протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

У вироку суду зазначено, що ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, погодився із обставинами вчинення ним кримінального правопорушення, зазначеними в обвинувальному акті, пояснив, що дійсно працював в Одеській організації УТМР на посаді водія з 1996 року, середньомісячний заробіток складав 2000 гривень. В грудні 2014 року його викликав керівник ОСОБА_8 та наказав на службовому автомобілі НОМЕР_1 в рамках обміну досвідом відвезти на полювання в м. Знам'янка Кіровоградської області громадянина ОСОБА_7, ОСОБА_5 і ОСОБА_9

У відповідності до вимог ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вирішуючи справу, суд бере до уваги той факт, що сторона відповідача та третьої особи факту того, що ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах з Одеською організацією УТМР не спростували, доказів іншого не надали, з будь-якими клопотаннями щодо витребування доказів до суду не звертались.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27.03.1992 року № 6 не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв'язку з трудовими відносинами (шофер, машиніст, тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки у порядку регресу, враховуючи характер відносин, які склалися.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_3 на час дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з Одеською організацією УТМР та виконував наказ голови організації, суд вважає вірним, що відповідачем у дані справі є саме Одеська організація УТМР.

За умовами ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 27.03.1992 р. № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди у пункті 2 роз'яснив, що при розгляді таких справ, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі або майну громадянина відшкодовується у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відтак, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, необхідним є наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), шкідливих наслідків у вигляді заподіяння позивачу збитків, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками, а також вини правопорушника.

Таким чином, цивільно-правова відповідальність за вчинення ДТП виникає після визнання винним у вчиненні ДТП одного з учасників ДТП, а до того часу вона є недоведеною.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до матеріалів справи, а саме: листка лікарських призначень (а.с. 22), а також чеку № 1552 від 08.12.2014 року про оплату ліків (а.с. 38) доведено, що вартість витрат на лікування позивача становить 1126, 19 гривень, а від так позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Для настання відповідальності за завдання матеріальної шкоди злочином, необхідною є наявність протиправності дій, вини особи та причинно-наслідкового зв'язку між виною особи та завданою шкодою.

Така позиція закріплена і в п.2 постанови ВСУ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди № 6 від 27.03.1992 року.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди судом встановлено наступне.

У п.8 Постанови Пленуму Верховного Сулу України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року № 4 визначено, що за моральну шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває в трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (ст..ст.130,132,134 КЗпП).

Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, відповідно до положень п. 5 Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995р., відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з послідуючими змінами: ... у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується .

Згідно п. 9 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з врахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода - це прямий наслідок внаслідок заподіяння протиправної дії. Встановлення факту заподіяння моральної шкоди суд вважає беззаперечним.

Позивач посилається на те, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень змінилось його нормальні життєві зв'язки, на тривалий час змінився його звичайний ритм життя, що вплинуло на те, що він не зміг займатися улюбленим спортом.

Дійсно загальновідомим фактом є те, що ОСОБА_5 є радянським та українським футболістом, нападником. Лауреат Золотого м'яча - 1986 р. Віце-чемпіон Європи-1988 р.. ОСОБА_10 кубків-1986 р. Заслужений майстер спорту СРСР - 1986 р.. Захищав честь СРСР та України на міжнародних змаганнях у якості форварда, нападаючий футбольних клубів Чорноморець та Київського Динамо , Указом Президента України від 14 липня 2000 року нагороджений Ордером За заслуги ІІІ ступеня, Указом Президента України від 20 серпня 2010 року нагороджений Ордером За заслуги ІІ ступеня, Указом Президента України від 13 травня 2016 року нагороджений Ордером За заслуги І ступеня - за вагомі особисті заслуги у розвитку і популяризації вітчизняного футболу, піднесення міжнародного спортивного престижу України та з нагоди 30-річчя перемоги у фінальному матчі ОСОБА_10 володарів кубків УЄФА, здобутої під керівництвом головного тренера футбольного клубу „Динамо« Київ , Героя України ОСОБА_11. Займається активною громадською діяльністю та пропагандою спорту серед молоді.

Суд вважає, що внаслідок отриманих травм досить тривалий час ОСОБА_5 не міг займатися своїми звичайними заняттями, знаходився у стані постійного стресу, так як здоров'я його підірване, після отримання черепно-мозкової травми постійно відчуваа головні болі та болі у шийному відділі, тому часто відвідував лікарняний заклад для проведення амбулаторного лікування та масажу, витрачав свої кошти та час.

При визначені розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує характер і обсяг душевних та психічних страждань, які він зазнав, характер немайнових втрат, їх тривалість, вимушеність змін в життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також те, що наслідки ДТП, що сталася 07.12.2014 року були та є психотравмуючими для позивача, та якому внаслідок ДТП були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, у зв'язку з чим, заподіяні душевні страждання як психологічне підґрунтя моральної шкоди.

Разом з тим розмір шкоди, зазначений позивачем є завищеним, оскільки Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28.03.2007 року, затвердженої Головою ЄСПЛ на підставі статті 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначати розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, рекомендаційний характер висновків соціально-психологічних досліджень та судову практику, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача ОСОБА_6 обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок на користь позивача ОСОБА_5 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 100000 грн.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

У зв'язку з вищевикладеним, на підставі повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1177, 1187 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-89, 141, 258, 259, 263- 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_5 до Одеської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок , третя особа ОСОБА_3, про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної в наслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з Одеської обласної організації Українське товариство мисливців і рибалок ЄДРПОУ 03928381 р/р 26003300418031 в філії Одеське ОУ АТ Ощадбанк , МФО 328845 на користь ОСОБА_5, 25 вересня ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 майнову шкоду у розмірі 1 126 (одна тисяча сто двадцять шість) гривень, 19 копійок, та моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.

В решті позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.

Повний текст рішення складено 13 липня 2018 року