Постанова

від 05.07.2018 по справі 495/9050/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/854/18

Номер справи місцевого суду: 495/9050/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 27

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого-судді Дрішлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2017 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк до ОСОБА_2, за участю третіх осіб ОСОБА_3, ТОВ Ніка Меблі про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

16 листопада 2016 року ПАТ ПроКредит Банк звернулися до суду з позовом ОСОБА_2 за участю третіх осіб ОСОБА_3, ТОВ Ніка Меблі про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості (т. 1, а.с. 1-7).

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2017 року позовні вимоги ПАТ ПроКредит Банк були задоволені. А саме, суд вирішив в рахунок часткового погашення заборгованості в загальній сумі 5006470,81 грн. за капіталом кредитів за Рамковою угодою №FW501.755 від 16 квітня 2013 року та укладеними на її підставі: Договором про надання траншу №501.45114/FW501.755 від 15 травня 2015 року; Договором про надання траншу №501.45125/FW501.755 від 20 травня 2015 року; Договором про надання траншу №501.45166/FW501.755 від 13 серпня 2015 року; Договором про надання траншу №501.45187/FW501.755 від 03 вересня 2015 року; Договором про надання траншу №501.45207/FW501.755 від 06 жовтня 2015 року, звернути стягнення на предмет іпотеки , що належать на праві власності ОСОБА_2 та перебуває в іпотеці ПАТ ПроКредит Банк згідно Іпотечного договору №315771-ІД1 від 27 лютого 2014 року , а саме: земельну ділянку, загальною площею 0,0350 га., цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5110300000:02:007:0006, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 302256251103, за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Лиманський район, вулиця Вокзальна, №31-А , шляхом продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів за початково ціною його реалізації в сумі 295300,00 грн., визначеною звітом про оцінку майна виконаного суб'єктом оціночної діяльності ДП "Піккард енд Ко ЛТД", дата оцінки 01 червня 2016 року. Припинити право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку та стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ ПроКредит Банк сплачений судовий збір у розмірі 5807 грн. 50 коп (т. 1, а.с. 121-125).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 24 березня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення (т. 1, а.с. 136-140).

Так, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 травня 2017 року заяву про перегляд заочного рішення від 22 лютого 2017 року було залишено без задоволення (т. 1, а.с. 190-193).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

08 червня 2017 року ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку до суду першої інстанції була направлена апеляційна скарга на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2017 року. Зокрема, апелянт вважає, що оскаржуване рішення є передчасним, та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, апелянт вказує, що відповідач та його представник неодноразово повідомляли суд про неможливість явки до суду та заявляли клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Окрім цього, апелянт посилається на те, що в справі відсутні докази щодо обставин на які посилається позивач. Так, апелянт вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження повноважень осіб, які підписували Рамкову угоду №FW501.755 та Договори про надання траншів: №501.45114/FW501.755 від 15 травня 2015 року; №501.45125/FW501.755 від 20 травня 2015 року; №501.45166/FW501.755 від 13 серпня 2015 року; від 03 вересня 2015 року; №501.45207/FW501.755 від 06 жовтня 2015 року, а також договору іпотеки № 315771-ІД1 від 27 лютого 2014 року та зміни до нього від 20 травня 2015 року. Крім цього, апелянт зазначає, що оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували отримання ТОВ Ніка Меблі кредитних коштів та факт їх неповернення, то вказане виключає пред'явлення будь-яких майнових вимог до ОСОБА_2 Тому, апелянт просить скасувати заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2017 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ ПроКредит Банк відмовити (т. 1, а.с. 195-200).

Ухвалою судді апеляційного суду Одеської області Дрішлюка А.І. апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без руху (т. 1, а.с. 222-224) . Копія вказаної ухвали була направлена апелянту на адресу: м. Одеса, 6-а ст. Люстдорфської дороги, 16 лінія, буд. 20 та за адресою АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 225). Так, копії ухвали, направлені апелянту за вказаними адресами повернулися на адресу суду в зв'язку із закінченням терміну зберігання (т. 1, а.с. 226-227, 230-231) . Окрім цього, до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області був направлений запит щодо місця проживання ОСОБА_2, у відповідь на який було повідомлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою м. Одеса, 6-а ст. Люстдорфської дороги, 16 лінія, буд. 20 (т. 1, а.с. 228-229).

30 серпня 2017 року на адресу апеляційного суду Одеської області засобами кур'єрської доставки ОСОБА_2 було направлено заяву на виконання ухвали апеляційного суду Одеської області від 30 червня 2017 року. В своїй заяві апелянт вказує, що копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху засобами поштового зв'язку вона не отримувала та просить долучити до матеріалів справи оригінал квитанції про сплату судового збору в сумі 511,32 грн (т. 1, а.с. 232-234).

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 01 вересня 2017 року в справі було відкрито провадження (т. 2, а.с. 2-3). В процесі розгляду справи 10 жовтня 2017 року ОСОБА_2 було подано клопотання про призначення експертизи (т. 2, а.с. 45-48). Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2017 року клопотання ОСОБА_2 було задоволено та призначена в справі судова експертиза щодо визначення ринкової вартості земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:007:0006, загальна площа 0, 0350 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Лиманський район, вулиця Вокзальна, № 31-А. Матеріали справ направлені до експертної установи (т. 2, а.с. 51,52-54,55).

08 грудня 2017 року до апеляційного суду надійшло експерта клопотання про надання доступу до об'єкта дослідження та необхідних документів (т. 2, а.с. 59-60), яке було направлено ОСОБА_2 за адресами: м. Одеса, 6-а ст. Люстдорфської дороги, 16 лінія, буд. 20 та АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 61). Як вбачається з матеріалів справи копія клопотання ОНДІСЕ за першою адресою була отримана адресатом 30 грудня 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, конверт за другою адресою повернувся до суду в зв'язку із закінченням терміну зберігання (т. 2, а.с. 62,63).

19 лютого 2018 року матеріали цивільної справи повернулися до суду без надання висновку в зв'язку з невиконанням клопотання експерта (т. 2, а.с. 56-57). Ухвалою від 23 лютого 2018 року провадження в справі було відновлено, розгляд справи призначено на 12 квітня 2018 року (т. 2, а.с. 64-65). 12 квітня 2018 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, в якому вона зазначила, що неодноразово зверталась до експерта, який, однак, повідомляв її, що необхідні документи повинні надійти саме від суду, а не від неї (т. 2, а.с. 71-72). В судовому засіданні розгляд справи було відкладено на 10 травня 2018 року (т. 2, а.с. 77). 08 травня 2018 року від представника ПАТ ПроКредит Банк надійшло подання, в якому він зазначив, що призначення в справі експертизи з оцінки майна лише затягне розгляд справи. При цьому, як зазначив представник банку, відповідач під час виконання рішення суду може клопотати про переоцінку предмета іпотеки в разі не погодження з початковою ціною, яка встановлена в рішенні суду першої інстанції (т. 2, а.с. 101).

В судовому засіданні 10 травня 2018 року в зв'язку з тим, що апелянтом вже задовольнялось заявлене клопотання про призначення експертизи, яка, однак, так і не була проведена не з вини суду, а в зв'язку з невиконанням заявником - відповідачем по справі клопотання експерта, копія якого надсилалася йому за відповідними адресами та була отримана, було постановлено ухвалу про відмову в задоволенні повторного клопотання про призначення експертизи в справі (т. 2, а.с. 115,116-118).

31 травня 2018 року до апеляційного суду надійшли пояснення представника ПАТ ПроКредит Банк щодо загальної суми заборгованості відповідача-апелянта (т. 2, а.с. 128-130).

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав. Представник ПАТ ПроКредит Банк проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а заочне рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи заочне рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ Ніка Меблі порушили умови Кредитних договорів та вимоги законодавства, не забезпечили своєчасне погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого утворилась кредитна заборгованість, а тому, посилаючись на норми діючого процесуального та матеріального законодавства вирішив задовольнити позовні вимог.

Апеляційний суд частково погоджується з висновком суду першої інстанції, однак, вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ ПроКредит Банк та ТОВ Ніка Меблі 16.04.2013 року уклали Рамкову угоду №FW501.755 (т. 1, а.с. 10-13) , зі змінами та доповненнями внесеними на підставі Договору №1 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди від 16.01.2014 року, Договору №2 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди від 20.05.2015 року (т. 1, а.с. 14-17).

Відповідно до п.2.1. Рамкової угоди Кредитор на підставі Угоди зобов'язується здійснювати кредитування Позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених Угодою та Кредитними договорами, а Позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені Угодою та Кредитними договорами.

Згідно з Договором про надання траншу № 501.45114/№FW501.755 від 15.05.2015 року ПАТ ПроКредит Банк (Кредитор) надали ТОВ Ніка Меблі (Позичальник) 1 200 000 гривень на строк користування 36 місяців (т. 1, а.с. 18-19). 20.05.2015 року за договором про надання траншу № 501.45125/№FW501.755 ПАТ ПроКредит Банк надали ТОВ Ніка Меблі 800 000 грн на 36 місяців (строк користування) (т. 1, а.с. 20-22). 13.08.2015 року на підставі Договору про надання траншу № 501.45166/№FW501.755 Кредитор надав Позичальнику 2 600 000 грн на строк користування - 30 місяців (т. 1, а.с. 23-25_. 03.09.2015 року за Договором про надання траншу № 501.45187/№FW501.755 Кредитор надав Позичальнику 500 000 грн на 42 місяці користування (т. 1, а.с. 27-29). За Договором про надання траншу № 501.45207/№FW501.755 від 06.10.2015 року ПАТ ПроКредит Банк надали ТОВ Ніка Меблі 800 000 грн на 60 місяців користування (т. 1, а.с. 30-32). Надання зазначених траншів підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з виписки по рахунку за Кредитним договором №FW501.755 від 20.05.2015 орку (т. 1, а.с. 33-38).

З положень пунктів 7 зазначених Договорів про надання траншу випливає, що Договори є невід'ємними частиною Рамкової угоди, умови якої вважаються умовами вказаних Договорів і регламентують усі відносини між Сторонами, що виникли на підставі зазначених Договорів (т. 1, а.с. 18, 21, 23, 28, 31).

На підтвердження своїх вимог позивач надав до суду розрахунки, з яких вбачається, що у позичальника виникла заборгованість за кредитними договорами: № 501.45114, № 501.45125, № 501.45166, № 501.45187, № 501.45207. Загальна сума заборгованості, яка виникла становить 5287797,39 грн, з який заборгованість за капіталом становить 5 006 470,81 грн (т. 1, а.с. 38-57).

Також, в підтвердження своїх вимог, позивач надав до суду копію Повідомлення про виникнення заборгованості за Рамковою угодою №FW501.755 вих.: № 42-2/16/334, № 42-2/16/335, № 42-2/16/336, № 42-2/16/337, № 42-2/16/338 від 25.04.2016 року, адресовані ОСОБА_2 Окрім того позивач надав копії ОСОБА_4 про повне дострокове погашення кредиту вих.: № 42-2116/278, № 42-2116/279, № 42-2116/280, № 42-2116/281, № 42-2116/282, від 25.04.2016 року (т. 1, а.с. 80-89).

Положеннями Рамкової угоди передбачена сплата позичальником процентів за користуванням кредиту (п.4.1). Проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожен день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту(п.4.2). У випадку прострочення погашення кредиту, позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними Кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом факт/360 від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення (п. 4.4) (т. 1, а.с. 10 оборот).

Пунктом. 7.8. Рамкової угоди №FW501.755 від 16.04.2013 року визначено, що сторони погодилися, що належним та достатнім доказом наявності, безспірності та розміру заборгованості Позичальника, наявності порушень Договорів є письмова довідка Кредитора з розрахунком заборгованості.

Відповідно до п.8.2. Рамкової угоди №FW501.755 від 16.04.2013 року кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у наступних випадках: 8.2.1. прострочення погашення грошових зобов'язань тривалістю більш ніж 3 (три) банківські дні. Згідно п.8.4. позичальник зобов'язаний достроково погасити весь залишок кредиту протягом п'яти банківських днів з дня відправлення (вручення, якщо Кредитор вручив ОСОБА_4) позичальнику чи Поручителям ОСОБА_4, якщо інша сума чи строк дострокового погашення не будуть вказані у такій вимозі. Відповідно до п. 8.6. у разі виникнення заборгованості Позичальника тривалістю понад 30 (тридцять) календарних днів Позичальник зобов'язаний здійснити повне дострокове погашення кредиту, виданого на підставі Кредитного договору, по якому існує прострочення не пізніше ніж через 3 банківські дні з моменту настання тридцятого календарного дня прострочення незалежно від того, чи Кредитор пред'явив йому ОСОБА_4, якщо інше не буде погоджено з Кредитором.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 27.02.2014 року між ПАТ ПроКредит Банк та ОСОБА_2 в якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ Ніка Меблі за Рамковими угодами №FW501.755 та №FW501.756, Договорами про надання траншу, овердрафту, кредитної лінії, гарантій та усіх інших договорів, укладених та\або які будуть укладені на підставі та в межах Рамкової угоди як її невід'ємні частини було укладено Іпотечний договір № 315771-ІД1, предмет договору земельна ділянка, кадастровий номер 5110300000:02:007:0006, реєстраційний номер 302256251103 за адресою вул. Вокзальна, № 31-А, Лиманський район, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, Одеська область (т. 1, а.с. 58-60). 20.05.2015 року було укладено Договір № 1 про несення змін та доповнень до вказаного Іпотечного договору (т. 1, а.с. 61).

Відповідно до п.6.1. вказаного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення позичальником та/або іпотекодавцем умов Кредитних договорів чи Договору та в інших випадках, передбачених законодавством. За п.6.7. сторони погодилися, що належним та достатнім доказом наявності порушень Договору та/чи Кредитних договорів, наявності, виду, розміру, строку тощо Основних зобов'язань є письмова довідка Іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ч. 1 ст. 527 ЦК України встановлює, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно зі ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. За ч. 1 ст. 12 зазначеного Закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 вказаного Закону у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Стаття 41 Закону України Про іпотеку встановлює, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження , з дотриманням вимог цього Закону.

Отже, за обставинам даної справи ПАТ ПроКредит Банк належним чином виконали свої обов'язки за умовами Рамкової угоди №FW501.755 від 16.04.2013 року, додаткових договорів про внесення змін та доповнень до неї, договорів про надання траншу та надали ТОВ Ніка Меблі кредитні кошти. Разом з тим ТОВ Ніка Меблі належним чином не виконали покладених на них Рамковою угодою №FW501.755 обов'язків з повернення кредитних коштів позичальнику. В результаті цього ПАТ ПроКредит Банк отримав право дострокового стягнення всієї суми кредиту з боржника та направив боржнику вимоги про повне дострокове погашення кредиту, а іпотекодавцю - ОСОБА_2 - направив повідомлення про виникнення заборгованості, в якому одночасно повідомив, що одночасно, з метою забезпечення реалізації права банку буде звернуто стягнення на її майно.

Не зважаючи на те, що сума заборгованості разом з процентами становить 5287797,39 грн, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить звернути стягнення на предмет іпотеки в якості погашення заборгованості за капіталом в розмірі 5 006 470,81 грн.

Щодо посилання апелянта на те, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи. Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (аналогічне положення міститься ч. 5 ст. 74 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного заочного рішення).

З матеріалів справи вбачається, що 17.11.2016 року в справі було відкрито провадження та призначено судове засідання на 15.12.2017 року (т. 1, а.с. 96). Відповідно до відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області адреса реєстрації ОСОБА_2: 16 лінія 6 ст. Люстдорфської дороги, 20, м. Одеса (т. 1, а.с. 102). Судові засідання, призначені на 15.12.2016 року, а потім на 19.01.2017 року переносились в зв'язку з неявкою сторін (т. 1, а.с. 103, 111). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 про судові засідання на 19.01.2017 року та 22.02.2017 року був повідомлений, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 108,117). Судова кореспонденція, яка надсилалась ОСОБА_2 за адресою, отриманою з відділу аресно-довідкової роботи повернулась до суду в зв'язку з закінченням терміну зберігання (т. 1, а.с. 116). Апелянт посилається на те, що надсилались до суду клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції, однак підтвердження цього в матеріалах справи не міститься, а докази зміни місця проживання сторонами суду подані не були. Отже, норми процесуального права в частині повідомлення учасників провадження про розгляд справи судом першої інстанції порушено не було, а тому доводи апелянта відхиляються.

Посилання апелянта на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які належним чином підтверджують заборгованість ТОВ Ніка Меблі апеляційним судом не приймаються, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів того, що у ТОВ Ніка Меблі дійсно виникла заборгованість, а оскільки ОСОБА_2 передала своє майно в якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ Ніка Меблі перед банком, а умовами Іпотечного договору (зокрема пунктом 6) передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення позичальником та/або іпотекодавцем умов Кредитних договорів, позивач має право стягнути заборгованість саме таким чином. При цьому Апеляційний суд Одеської області зауважує, що позиція сторони відповідача не може ґрунтуватись виключно на запереченні обставин, які доводить позивач належними та допустими доказами. Таким чином, заперечуючи наявність заборгованості сторона повинна доводити альтернативний її розмір (або її відсутність) з наданням відповідних належних та допустимих доказів (наприклад, квитанцій про сплату заборгованості тощо). Альтернативного розрахунку заборгованості апелянт не надав. Незважаючи на те, що справа знаходиться в провадженні судів з 16.11.2016 року доказів погашення заборгованості також суду надано не було. Факт оскарження заочного рішення в судовому порядку свідчить про обізнаність учасників провадження про вимоги банку щодо погашення заборгованості, а тому посилання апелянта на ненаправлення/неотримання відповідних повідомлень про стягнення заборгованості до уваги судом апеляційної інстанції не приймаються. Доказів на підтвердження своїх посилань апелянтом суду апеляційної інстанції надано не було.

Посилання на недійсність звіту оцінки спірного майна судом не приймаються, оскільки відповідно до рішення Верховного суду така оцінка може проводитися на стадії виконання рішення суду. Тому її наявність на стадії судового розгляду і на момент винесення рішення не є обов'язковою. Виходячи зі змісту поняття ціна , як форми грошового вираження вартості товару, послуги тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України Про іпотеку , можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України Про іпотеку визначення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні проводиться за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону. Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження мають право заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж та, що зазначена у резолютивній частині рішення суду, якщо, наприклад, вартість майна змінилася. Таким чином, визначення початкової ціни предмета іпотеки у резолютивній частині рішення суду не є остаточною, оскільки під час здійснення виконавчого провадження ціна предмету іпотеки може бути переглянута та повторно визначена на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності. До такого висновку дійшов Верховний суд в справах 523/7665/14-ц (постанова від 11.06.2018 року) та 235/3619/15ц (ухвала від 25.01.2018 року). Отже, посилання щодо оцінки предмета іпотеки апеляційним судом відхиляються.

Разом з тим, судом першої інстанції при ухваленні рішення по суті заявлених позовних вимог були неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, в зв'язку з чим оскаржуване заочне рішення підлягає скасуванню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У тих випадках, коли спеціальна норма закону встановила інший, ніж визначений ст. 16 ЦК, спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою. За обставинами даної справи у позивача на виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки в зв'язку з чим він звернувся до суду та обрав спосіб захисту встановлений спеціальною нормою - ст. 589 ЦК України, ст.ст. 7,33 ЗУ Про іпотеку . Статті 590-591 ЦК України та стаття 38 ЗУ Про іпотеку визначають порядок задоволення вимог кредитора за рішенням суду.

За обставинами даної справи позивач поряд з вимогою щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів, в рахунок часткового погашення заборгованості, окремо просив суд припинити право власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно, яке, власне, і є предметом іпотеки. Однак, з логіки заявлених позовних вимог та порядку виконання рішення, в разі їх задоволення, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його на прилюдних торгах автоматично припиняє право власності іпотекодавця на спірне нерухоме майно. А тому, оскільки вимога про припинення права власності є логічним продовженням першої вимоги (звернення стягнення та продаж у визначеному порядку) та тягне за собою відповідні юридичні наслідки, то є передчасною, а отже задоволенню не підлягає.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що пунктом 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № від резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України Про іпотеку , так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК (попередня редакція). Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій). При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України Про іпотеку (або статті 589 ЦК щодо заставодавця). Разом з тим резолютивна частина заочного рішення суду першої інстанції не відповідає встановленим вимогам.

Таким чином, вище зазначене свідчить про те, що судом першої інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права при ухваленні оскаржуваного заочного рішення, а оскільки доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України скасовує оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ ПроКредит Банк до ОСОБА_2

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Одеської області,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 лютого 2017 року - скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк до ОСОБА_2, за участю третіх осіб ОСОБА_3, ТОВ Ніка Меблі про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості- задовольнити частково.

Звернути стягнення на користь Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк (ЄДР 21677333, місцезнаходження: 03115, м. Київ, просп. Перемоги, 107-А) предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) за Іпотечним договором № 315771-ІД1 від 27 лютого 2014 року, а саме: земельну ділянку, загальною площею 0,0350 га., цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 5110300000:02:007:0006, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 302256251103, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, Лиманський район, вулиця Вокзальна, №31-А, шляхом продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів.

В рахунок часткового погашення заборгованості в загальній сумі 5 006 470, 81 грн., за капіталом кредитів, виданих на підставі Рамкової угоди № FW 501.755 від 16.04.2013 р., яка складається з заборгованості за капіталом в розмірі 993147,66 грн по Договору про надання траншу № 501.45114/FW501.755 від 15.05.2015 року; заборгованості за капіталом в розмірі 613660,35 грн по Договору про надання траншу № 501.45125/FW501.755 від 20.05.2015 року; заборгованості за капіталом в розмірі 2199375,20 грн по Договору про надання траншу № 501.45166/FW501.755 від 13.08.2015 року; заборгованості за капіталом в розмірі 435000,24 грн Договору про надання траншу № 501.45187/FW501.755 від 03.09.2015 року; заборгованості за капіталом в розмірі 765287,36 грн Договору про надання траншу № 501.45207/FW501.755 від 06.10.2015 року.

В задоволенні інших позовних вимог Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк - відмовити.

Постанова Апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7

Повний текст постанови виготовлено 13 липня 2018 року.

Суддя апеляційного суду Одеської області А.І. Дрішлюк

05.07.2018 року м. Одеса