Постанова

від 05.07.2018 по справі 2-27/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-27/10Головуючий у 1-й інстанції Кузьменко І.О. Провадження № 22-ц/789/588/18 Доповідач - Ткач З.Є. Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 року м. Тернопіль

Колегія суддів суду апеляційної інстанції Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткача З.Є.

суддів: Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

за участю секретаря Губ'як О.Б.

з участю ОСОБА_1 та її представника

ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу №2-27/10 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26 січня 2010 року, ухваленого суддею Кузьменко І.О., у цивільній справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_3" до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення солідарної заборгованості за договором кредиту, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2009 року ВАТ "Всеукраїнський ОСОБА_3" (далі - ВАТ «ВіЕйБі Банк» ) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення солідарної заборгованості за договором кредиту.

Обґрунтовував тим, що згідно кредитного договору №42/08 від 16 травня 2008 року ОСОБА_5 було надано кредит в сумі 249500 гривень на споживчі потреби для придбання автомобіля із ставкою за користування кредитними грошовими коштами в розмірі 17% річних, погашення якого повинне відбуватись в терміни, встановлені графіком погашення кредиту. Для забезпечення належного виконання зобов'язань за даним кредитним договором між Банком, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір поруки від 16 травня 2008 року, відповідно до якого поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і позичальник, а відповідальність поручителя та позичальника є солідарною. Умови кредитного договору відповідач ОСОБА_5 не виконував, в результаті чого станом на 19 грудня 2009 року виникла кредитна заборгованість у розмірі 306664,62 гривень. Письмової вимоги Банку від 13 березня 2009 року про сплату простроченої кредитної заборгованості відповідач ОСОБА_5 не виконав.

У зв'язку з цим позивач просить стягнути солідарно із відповідачів заборгованість в сумі 306664,62 гривень, та судові витрати в розмірі 1820 гривень.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26 січня 2010 року вирішено:

«Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_1 в користь відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» кошти по кредитному договору № 42/08 від 16 травня 2008 року в розмірі 306664 (триста шість тисяч шістсот шістдесят чотири) гривні 62 копійки на кореспондентський рахунок № 32003176201 в Управлінні НБУ по Києву і Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 19017842.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_1 в користь відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» 1700 (одну тисячу сімсот) гривень 00 копійок державного мита та 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ на кореспондентський рахунок № 32003176201 в Управлінні НБУ по Києву і Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 19017842.»

Не погоджуючись із даним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати в частині стягнення з неї заборгованості в сумі 306664,62 грн., судових витрат в розмірі 1820 грн. та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Вказала, що судом першої інстанції не було враховано, що позивач листом-претензією від 13 березня 2009 року змінив кінцевий термін погашення зобов'язань до 28 березня 2009 року, у зв'язку з чим, в силу вимог ч.4 ст.559 ЦК України, договір поруки на час пред'явлення позову є припинений. Також банк, внаслідок реструктуризації кредиту збільшив обсяг відповідальності поручителя, що є підставою для припинення поруки.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник доводи апеляційної скарги підтримали та просили рішення скасувати.

ВАТ «ВіЕйБі Банк» про дату, час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції належно повідомлено, проте в судове засідання представник позивача не з'явився.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Задовольняючи позов ВАТ «ВіЕйБі Банк» суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 - позичальник та ОСОБА_1 - поручитель належним чином не виконують умови кредитного договору № 42/08 від 16 травня 2008 року, не погашають заборгованість, а тому солідарно стягнув з них заборгованість.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, не відповідає зазначеним вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 травня 2008 року між відповідачем ОСОБА_4 та ВАТ «ВіЕйБі Банк» був укладений кредитний договір № 42/08, згідно якого ОСОБА_3 надав ОСОБА_4 кредит на суму 249500 гривень на споживчі потреби для придбання автомобіля марки Mitsubishi , модель Pajero , строком з кінцевим терміном погашення до 15 травня 2015 року зі сплатою за користування кредитом 17,00 % річних.

Того ж дня між ВАТ «ВіЕйБі Банк» , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір поруки №42/08/S-1, згідно якого поручитель ОСОБА_1 відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпечення нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Тобто, змінами основного зобов'язання, в результаті яких збільшується відповідальність поручителя, вважаються такі умови і обставини, що тягнуть або можуть потягти негативні наслідки для поручителя, поява для нього інших нових ризиків, відмінних від тих, з якими він попередньо погодився при укладенні договору поруки, погіршення його майнового становища. Особливістю припинення поруки з підстав зміни зобов'язання без згоди поручителя є те, що поручитель у разі зміни зобов'язання без його згоди не лише не відповідає за повернення боржником збільшеної суми боргу, а й з моменту такого збільшення його обов'язок за договором поруки повністю припиняється - перестає існувати.

Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язання, то, істотними умовами договору поруки є обов'язкове посилання на основне зобов'язання, його зміст, розмір, визначення обсягу відповідальності поручителя, зміна зобов'язання, забезпеченого порукою, тягне і зміни в договорі поруки та за своєю правовою природою фактично є і зміною умов договору поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. А відповідно до ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи зазначене вище, а також вимоги ст. 547 ЦК України щодо вчинення правочину про забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі, згода поручителя має надаватись виключно в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку ВСУ (постанова від 05.06.2013 у справі № 6-43цс13) згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності повинна бути очевидною й наданою у спосіб, передбачений договором поруки.

Пунктом 3.3 Договору поруки № 42/08/S-1 передбачено, що порука припиняється на підставах та у порядку, що передбачений чинним законодавством та цим Договором.

Відповідно до п. 1.3 Кредитного Договору за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 17 % річних.

Як вбачається із розрахунку заборгованості ОСОБА_4 перед ВАТ «ВіЕйБі Банк» за кредитним договором № 42/08 від 16 травня 2008 року, сума процентів за користування кредитом, які нараховані, але не сплачені позичальником, складає 25%. (а.с.26)

Як вбачається із заяви про зміну облікових ставок від 13 листопада 2008 року, враховуючи зростання вартості грошових ресурсів на міжбанківському кредитному ринку України, розпорядження КУАП Банку №81-Р від 29 жовтня 2008 року та у відповідності до умов кредитного Договору № 42/08 від 16 травня 2008 року, змушені ініціювати підвищення процентної ставки за вищезазначеним Договором до 25 % річних, починаючи з 27 листопада 2008 року.(а.с.46)

Пунктом 1.3 Договору поруки № 42/08/S-1 передбачено, що поручитель погоджується з тим, що при зміні Боржника, зміні змісту та обсягу (зміна суми кредиту, плати за користування кредитом, суми комісій та інших плат згідно з Кредитним договором) забезпеченого цією порукою зобов'язання (в тому числі новація зобов'язання) за Кредитним договором, цей договір буде діяти до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором.

У пункті 2.3 Договору поруки зазначено, що кредитор зобов'язується письмово повідомити Поручителя про невиконання Боржником своїх зобов'язань, збільшення зобов'язань Боржника за Кредитним договором порівняно з днем його укладення, заміну Боржника за Кредитним договором.

Тобто, за умовами договору поруки, на час укладення такого договору поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором у томі обсязі, який існував на час укладення договору. Подальші зміни, у тому числі і зміни щодо розміру процентної ставки, мали відбуватися за згодою сторін.

Відповідні зміни до кредитного договору №42/08 від 16 травня 2008 року, шляхом укладення додаткових угод, не вносились.

Матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення та узгодження з поручителем змін до кредитного договору, а саме збільшення процентної ставки з 17 % річних до 25 % річних. (а.с. 26)

Оскільки зміни до основного зобов'язання в частині збільшення процентної ставки призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя, та такі зміни відбулися без згоди поручителя порука з дати зміни основного зобов'язання (13 листопада 2008 року) в силу положень ч. 1 ст. 559 ЦК України є припиненою.

Суд належним чином не проаналізував умови договору поруки та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для солідарного стягнення заборгованості з поручителя.

У той же час колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_6 про те, що позивач листом-претензією від 13 березня 2009 року змінив кінцевий термін погашення зобов'язань до 28 березня 2009 року, оскільки у ньому містилась вимога про повернення простроченої кредитної заборгованості за два несплачені чергові платежі, а тому ця вимога не змінювала кінцевий термін погашення зобов'язань.

З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в цій частині позову.

В іншій частині рішення суду, в тому числі щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_4, не оскаржується, а відтак в апеляційному порядку не переглядається.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26 січня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором №42/08 від 16 травня 2008 року в розмірі 306664,62 грн., державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення - скасувати.

В позові відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_3" до ОСОБА_1 про стягнення з неї солідарно з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором №42/08 від 16 травня 2008 року в розмірі 306664,62 грн. - відмовити.

В решті рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26 січня 2010 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 10 липня 2018 року.

Головуючий: Ткач З.Є.

Судді: Міщій О.Я.

ОСОБА_7