Ухвала

від 02.07.2018 по справі 318/953/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа № 318/953/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №318/953/17 Головуючий у 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/778/630/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2

Категорія оскарження ст.170 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 липня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Запорізької області провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні прокурора Кам`янсько-Дніпровського відділу Енергодарської місцевої прокуратуриЗапорізької області ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 24 травня 2018 року, якою залишено без задоволення клопотання прокурора про арешт майна, -

В С Т А Н О В И Л А:

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор Кам`янсько-Дніпровського відділу Енергодарської місцевої прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просив накласти арешт на:

- земельну ділянку з кадастровим номером 2322482400:04:005:0260, площею 0,50 га, яка належить ОСОБА_8 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства;

- земельну ділянку з кадастровим номер 2322482400:04:005:0261, площею 0,50 га, яка належить ОСОБА_8 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства,

із забороною розпорядження та користування зазначеними земельними ділянками не за цільовим призначенням.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що в провадженні СВ Кам`янсько-Дніпровського ВП Енергодарського ВП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування №12017080260000421 від 23.04.2017 p., за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, за фактом дій невстановлених осіб, які організували за межами с. Водяне овочевий ринок, за що отримують грошові кошти від мешканців Кам`янсько-Дніпровського району злочинним шляхом.

В ході досудового розслідування встановлено, що у 2009 році на підставі Розпорядження голови Кам`янсько-Дніпровської РДА ОСОБА_9 від 01.04.2009 року № 134, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 5,4979 га під господарськими будівлям і дворами, яка знаходиться за межами с. Водяне для надання у власність громадянам ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим №2322482400:04:005:0259, площею 0.20 га, належить ОСОБА_13 , цільове призначення для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; земельні ділянки №2322482400:04:005:0217, площею 1,9018 га кадастровий №2322482400:04:005:0218, площею 1,8066 га, належать ОСОБА_14 , цільове призначення для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції: земельна ділянка площею 0.5895 га, кадастровий №2322482400:04:005:0262, належить ОСОБА_15 , цільове призначення для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції: земельні ділянки площею 0,50 га кадастровий №2322482400:04:005:0260, площею 0,50 га кадастровий №2322482400:04:005:0261, належать ОСОБА_8 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства: земельна ділянка площею 0.2453 га, кадастровий №2322482400:04:005:0277, належить ОСОБА_16 , цільове призначення для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції: земельна ділянка площею 0,0180 га, кадастровий №2322482400:04:005:0286. цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, знаходиться в державній власності.

Встановлено, що у 2013 році на зазначених земельних ділянках почав функціонувати овочевий ринок та в ході проведення обшуку 07.06.2017 р., у період часу з 08 год. 50 хв. до 11 год. 50 хв. на підставі ухвали слідчого судді №318/953/17 на земельних ділянках, які розташовані за межами с. Водяне, зафіксована діяльність торгівельного майданчику, а саме здійснення реалізації сільськогосподарської продукції.

В ході досудового розслідування встановлений свідок, який зазначає, що в`їзд на торгівельний майданчик платний, у 2013 році в`їзд на територію вказаного ринку на той час коштувало 10 грн. за легковий автомобіль, з причепом та вантажний автомобіль 20 грн. це продавці, а покупці від 30-50 грн. У цьому році, ще ринок функціонує не в повній мірі. Але в 2016 році, якщо брати до уваги період часу з червня до вересня місяця (але торгівля на ринку розпочинається з квітня по жовтень), плата за легковий автомобіль 20 грн., а за вантажний, або легковий з причепом - 30 грн. це продавці, а покупці сплачували за в`їзд порядком 50 грн. та вище (за великі автомобілі по типу ФУРА беруть і 200-300 грн.

07.06.2017 року на території вказаних земельних ділянках було проведено санкціонований обшук, в ході якого були вилучені касові стрічки, на яких фіксується плата за в`їзд на територію торгівельного майданчику. Та при огляді вказаних стрічок, було встановлено, що денний дохід становить приблизно 100 000 грн.

Крім цього, 11.04.2018 року слідчим Кам`янсько-Дніпровського ВП Енергодарського ВП ГУНП в Запорізькій області проведено огляд під час якого встановлено, що земельні ділянки. площею 0,50 га кадастровий №2322482400:04:005:0260, площею 0,50 га кадастровий № 2322482400:04:005:0261, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, фактично використовуються, як торгівельний майданчик.

24.07.2017 року слідчою СВ Кам`янсько-Дніпровського відділення Енергодарського ВП ОСОБА_17 винесено постанову про призначення перевірки дотримання земельного законодавства власниками вказаних ділянок.

04.08.2017 року управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області проведено обстеження та перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок, які розташовані за межами с. Водяне Кам`янсько-Дніпровського району із кадастровими номерами: 2322482400:04:005:0260: 2322482400:04:005:0261 (належать ОСОБА_8 ) - земельні ділянки перебувають у приватній власності і використовуються в порушення вимог щодо цільового використання земельної ділянки у відповідності до фактичного використання.

В ході перевірки встановлено, що вказані землі - сільськогосподарського призначення - використовуються для ведення комерційної діяльності (для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції). Зміна цільового призначення у відповідності до виду фактичного використання земельної ділянки на теперішній час не проведена та не зареєстрована у відповідності до вимог чинного законодавства України.

В клопотанні прокурор метою арешту майна зазначив збереження його в якості речового доказу.

Підставою накладення арешту на вказані земельні ділянки зазначив те, що згідно з ч.1 ст. 98 КПК України, вони є речовими доказами, тобто матеріальними об`єктами, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі від 24 травня 2018 року зазначив про відсутність об`єктивних підстав вважати, що вищевказані земельні ділянки, які належать ОСОБА_18 , виступали знаряддям вчинення злочину та набуті в результаті його вчинення, тобто є доказом злочину і відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та віднесені саме до знаряддя вчинення кримінального правопорушення, або ж містять на собі ознаки вчиненого злочину або ж відповідні сліди кримінального правопорушення.

Крім того, в матеріалах провадження відсутнє повідомлення про підозру у вчиненні злочину за ч.3 ст.190 КК України, не заявлено цивільного позову у порядку, встановленому ст. 128 КПК України, відсутні відомості про причетність осіб до вчинення злочину з приводу якого проводиться досудове розслідування у вищенаведеному кримінальному провадженні.

Орган досудового розслідування не надав обґрунтованої оцінки щодо правової підстави для арешту земельних ділянок, достатності доказів розміру можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації, можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушення та цивільного позову, наслідків арешту майна для інших осіб.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_7 ухвалу слідчого судді просить скасувати, та постановити нову.

В обґрунтування апеляційної скарги викладає зміст клопотання про арешт земельних ділянок, вказує, що метою арешту земельних ділянок є збереження їх в якості речових доказів. Зазначає, що земельні ділянки є засобом заволодіння чужим майном.

При цьому, слідчим суддею не взято до уваги той факт, що кримінальне провадження розпочато за фактом дій невстановлених осіб, які організували за межами с. Водяне Кам`янсько-Дніпровського району овочевий ринок, за що отримують грошові кошти від мешканців Кам`янсько-Дніпровського району злочинним шляхом, що підтверджується актом перевірки Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, а земельні ділянки є засобом заволодіння чужим майном.

Таким чином, зазначені в ухвалі висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Крім того, під час розгляду клопотання про арешт слідчому судді ОСОБА_1 , 20.04.2018 заявлено відвід, оскільки головуючий вже розглядав клопотання про арешт вказаних земельних ділянок та представником одного з власників земельних ділянок є ОСОБА_19 , яка є дружиною судді ОСОБА_1 .

Розгляд, вказаної заяви про відвід розподілено судді Кам`янсько-Дніпровського районного суду ОСОБА_20 , якій також 24.05.2018, заявлене відвід, через те, що суддя також розглядала клопотання про арешт вказаних земельних ділянок та заявила собі самовідвід через те, що не може неупереджено розглядати клопотання про арешт, оскільки вирощує ранні овочі та користується послугами торгівельного майданчику, який знаходиться за межами с. Водяне.

За таких обстави, судді Кам`янсько-Дніпровського районного суду ОСОБА_1 та ОСОБА_20 не могли здійснювати неупереджений розгляд відповідних клопотань про арешт у кримінальному провадженні та наведене ставило під сумнів об`єктивність суддів при розгляді клопотання.

Не зважаючи на це, зави про відвід вказаними суддями залишені без задоволення та розгляд клопотання про арешт фактично проводився незаконним складом суду.

В апеляційному суді прокурор підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, скасувати рішення слідчого судді як незаконне та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора.

Заслухавши доповідача по справі, вислухавши прокурора, яка вважала ухвалу слідчого судді незаконною і необґрунтованою, просила її скасувати та постановити нову, якою накласти арешт на земельні ділянки, оскільки вони відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, є необхідність їх збереження в тому стані, в якому вони перебувають на час розслідування, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема і збереження речових доказів.

При цьому, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Так, слідчим суддею встановлено відсутність об`єктивних підстав вважати, що вищевказані земельні ділянки, які належать фізичній особі, виступали знаряддям вчинення злочину та набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказом злочину, і відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КІІК України та віднесені саме до знаряддя вчинення кримінального правопорушення, або ж містять на собі ознаки вчиненого злочину або ж відповідні сліди кримінального правопорушення.

Крім того, в матеріалах провадження відсутнє повідомлення про підозру у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 190 КК України, не заявлено цивільного позову у порядку, встановленому ст. 128 КПК України, відсутні відомості про причетність осіб до вчинення злочину з приводу якого проводиться досудове розслідування у вищенаведеному кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що органом досудового розслідування в клопотанні не надано обґрунтованої оцінки щодо правової підстави для арешту земельних ділянок, достатності доказів розміру можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації, можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, цивільного позову, наслідків арешту майна для інших осіб.

З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч ствердженням автора апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 173 КПК України, для відмови у задоволенні клопотання про накладення арешту на вказане майно, оскільки особа яка подала вищевказане клопотання, не довела необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Правильність такого рішення випливає також і з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ісмаїлов проти Росії" від 6 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Між тим, ні прокурором в клопотанні про накладення арешту на майно, ні в наданій суду апеляційної інстанції постанові про визнання вищевказаних земельних ділянок речовими доказами, не зазначено правових підстав для прийняття такого рішення (щодо відповідності земельних ділянок критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України).

З огляду на специфіку об`єкту, на який орган досудового розслідування вважає необхідним накладення арешту земельні ділянки, а не майно, яке розташовано на них, є необґрунтованою жодним чином наявність будь-яких ризиків і негативних наслідків для кримінального провадження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на земельні ділянки.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя, відмовляючи в задоволені клопотання діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, а тому доводи прокурора стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді колегією суддів не виявлено.

На підставізазначеного,керуючись ст.ст.170,171,173,376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора Кам`янсько-Дніпровського відділу Енергодарської місцевої прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 24 травня 2018 року, якою залишено без задоволення клопотання прокурора про арешт майна залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4