Рішення

від 11.07.2018 по справі 911/933/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2018 р. м. Київ

Справа № 911/933/18

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.

при секретарі судового засідання Щербаковій В.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гільдія права до Державного підприємства Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг про стягнення 96 000грн, за участю представників:

від позивача - Лич Б.О. (довіреність від 03.01.2018);

від відповідача - Подрєзова Г.О. (довіреність №2 від 27.02.2018)

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гільдія права" (далі - ТОВ Гільдія права ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (далі - ДП Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг ) про стягнення 96000,00грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач, посилаючись на визнання недійсним рішенням Господарського суду Київської області від 27.01.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016, договору відповідального зберігання №1-Л від 15.12.2014, укладеного сторонами, просить застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути 96 000,00грн в рахунок відшкодування вартості послуг із зберігання майна (а.с.3-8).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.05.2018 судом відкрито провадження за вказаною позовною заявою, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.1-2).

Відповідач у справі у відзиві на позовну заяву, який подано з дотриманням строку, встановленого ухвалою від 22.05.2018, проти задоволення позовних вимог заперечує. Так, відповідач зазначає, що суд у іншій справі дійшов висновку про те, що передача техніки на зберігання була необгрунтованою, а відповідний договір має ознаки удаваного правочину - договору безоплатного користування. Крім того, як вказує відповідач, майно передане відповідачем позивачу за таким договором, досі не повернуто (а.с.96-98).

15.06.2018 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а також відповідь на відзив на позовну заяву (а.с.126-127).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.07.2018 у даній справі, судом призначено судове засідання на 11.07.2018, копія вказаної ухвали суду направлена на адресу сторін.

У відповіді на відзив ТОВ Гільдія права вказує на те, що виконав зобов'язання за договором в частині зберігання, однак, враховуючи, що такий договір визнано недійсним, а одержане відповідачем полягає у наданій послузі, відповідач зобов'язаний відшкодувати її вартість. Окрім того, позивач посилається на те, що відповідач не звертався до нього з вимогою про повернення. Також, позивач зазначає, що у нього не було мети користуватись транспортними засобами, переданими на зберігання (а.с.128-130).

Заперечення від відповідача у строк, встановлений ухвалою Господарського суду київської області від 22.05.2018, - до 21.06.2018 не надійшло.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази суд встановив наступні обставини.

15.12.2014 між ТОВ "Гільдія права" (далі - виконавець) та ДП Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (далі - депонент) укладено договір відповідального зберігання №1-Л (а.с.12-14).

За умовами вказаного договору, депонент передає, а виконавець приймає на відповідальне зберігання колісні транспортні засоби: трактор Беларусь-892, 2010 року, інвентарний номер 1052998; трактор Беларусь-892, 2010 року, інвентарний номер 1052999; трактор Т-150 гусеничний, 1992 року випуску, інвентарний номер 979; трактор Т-150 К, 1998 року випуску, інвентарний номер 75 (далі - майно) (п. 1.1 договору).

Депонент передає майно виконавцю згідно акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору, як визначено п. 1.2.

Вказаним договором визначено, що за зберігання майна встановлюється місячна плата у розмірі 2 000,00грн за кожну одиницю техніки, що фактично передана на зберігання (п. 1.4).

Відповідно до пп. 2.1.1, 2.1.2,.2.1.3 договору, виконавець зобов'язаний: прийняти всі необхідні міри для зберігання майна в належному стані в період дії цього договору; нести відповідальність за втрату або пошкодження майна депонента, що знаходиться у нього з моменту одержання майна від депонента до закінчення терміну його зберігання; повернути майно депоненту по першій вимозі ліквідатора, але не пізніше 30 календарних днів з дня надходження вимоги.

Згідно п. 2.5 договору, виконавець має право користуватися майном, у цьому разі плата за зберігання за цим договором не здійснюється.

Як визначено п. 3.2 договору, депонент має право у будь-який час вимагати у виконавця повністю або частково повернути майна, яке знаходиться на зберіганні, за умови самостійного вивезення відповідного майна з місця зберігання.

В силу п.7.1 договору, вказаний договір вступає в силу з моменту підписання та діє протягом одного року з дати підписання - з 15.12.2014 по 14.12.2015; у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за місяць до строку його закінчення, даний договір вважається пролонгованим строком на один рік.

Відповідно до акту приймання-передачі від 15.12.2014, відповідачем передано позивачу майно, а саме транспортні засоби: трактор Беларусь-892, 2010 року, інвентарний номер 1052998; трактор Беларусь-892, 2010 року, інвентарний номер 1052999; трактор Т-150 гусеничний, 1992 року випуску, інвентарний номер 979; трактор Т-150 К, 1998 року випуску, інвентарний номер 75 (а.с.15).

Як встановлено під час розгляду справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 27.01.2016 у справі №910/28957/15 за позовом ДП Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" до ТОВ "Гільдія права" про розірвання договору та повернення майна (а.с.17-27), позовні вимоги відповідача у такій справі задоволені частково. Так, відповідно до рішення суду, визнано недійсним договір №1-Л відповідального зберігання та зобов'язано ТОВ "Гільдія права" повернути майно - транспортні засоби: трактор Беларусь-892, 2010 року, інвентарний номер 1052998; трактор Беларусь-892, 2010 року, інвентарний номер 1052999; трактор Т-150 гусеничний, 1992 року випуску, інвентарний номер 979; трактор Т-150 К, 1998 року випуску, інвентарний номер 75.

Вказане рішення суду залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 (а.с.28-37).

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі , наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування .

Заявляючи вимоги у даній справі, позивач посилається на те, що відповідач не здійснював оплату за зберігання майна, переданого на зберігання, та враховуючи, що договір визнано судом недійсним, в рахунок відшкодування того, що одержане відповідачем - послуги зберігання, з відповідача підлягає стягненню 96 000грн. При цьому, розрахунок вимог у відповідній частині здійснений з урахуванням п.1.4 договору, яким погоджено оплату відповідних послуг з розрахунку 2000,00грн за кожну одиницю техніки у місяць; всього позивач просить стягнути з відповідача 96 000,00грн (2000*4*12) в рахунок відшкодування отриманої відповідачем послуги із зберігання.

Заявлені вимоги не можуть бути задоволені з наступних підстав.

Вирішуючи спір у справі №910/28957/15, Господарський суд м. Києва встановив, що відповідний договір є удаваним.

Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили; якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину , який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили .

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.01.2016 у справі №910/28957/15 встановлено, що договір зберігання №1-Л від 15.12.2014, який укладено сторонами у справі, має ознаки удаваного правочину - договору безоплатного користування, що встановлено у постанові Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 у справі №Б13/115-12, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2016.

Таким чином, під час розгляду справи, у якій беруть участь ті ж сторони, - №910/28957/15, суди встановили, що сторонами у дійсності укладено договір безоплатного користування. При цьому, суд дійшов висновку про те, що такий договір, що є договором безоплатного користування, не відповідає вимогам діючого законодавства,

Під час розгляду справи, сторонами у даній справі не надано доказів скасування відповідних судових актів, які набрали чинності.

В силу ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки під час розгляду, зокрема, справи №910/828957 брали участь ті ж сторони, обставини, встановлені у такій справі не потребують доведення.

За таких обставин, відсутні підстави для відшкодування вартості того, що фактично відповідач не отримував - послуги із зберігання, зважаючи на встановлення тієї обставини, що між сторонами при укладенні договору зберігання №-Л від 15.12.2014 виникли відносини безоплатного користування, а майно у користування передавались саме позивачу, а не ним.

Витрати по оплаті судового збору підлягають покладенню на позивача відповідно до 129 ГПК України .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Гільдія права (ідентифікаційний код 35332712; 04111, м. Київ, вул. Щербакова, 40/1) до Державного підприємства Міністерства оборони України Білоцерківський військовий торг (ідентифікаційний код 08358735; 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Матросова, 17) у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, визначеному ст.257 ГПК України, з урахування підпункту 17.5 пункту 17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.07.2018.

Суддя А.Р. Ейвазова