Постанова

від 20.11.2018 по справі 911/933/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2018 р. м. Київ Справа№ 911/933/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І. за участю представників учасників процесу: від позивача: згідно протоколу судового засідання від відповідача: згідно протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Гільдія Права" на рішеннягосподарського суду Київської області від 11.07.2018 суддя Ейвазова А.Р., м. Київ повний текст складений 16.07.2018 за позовомТОВ "Гільдія Права", доДП МОУ "Білоцерківський військовий торг" простягнення 96 000 грн.,

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гільдія права" (надалі- позивач/ ТОВ "Гільдія права") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (надалі-відповідач/ ДП МОУ "Білоцерківський військовий торг") про стягнення 96 000,00грн.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду Київської області від 27.01.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 у справі визнано недійсним договір відповідального зберігання №1-Л від 15.12.2014, укладеного між позивачем та відповідачем, а тому просить застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з ДП Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" 96 000,00 грн. у рахунок відшкодування вартості послуг із зберігання майна (а.с.3-8).

Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" проти заявлених позовних вимог заперечує. Відповідач зазначає, що у справі № 910/28957/15 суд дійшов висновку про те, що передача техніки на зберігання була необґрунтованою, а відповідний договір має ознаки удаваного правочину - договору безоплатного користування. Крім того, як вказує відповідач, майно передане відповідачем позивачу за таким договором, досі не повернуто (а.с.96-98).

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.07.2018 у справі № 911/933/18 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що рішенням Господарського суду Київської області від 27.01.2016 у справі № 910/28957/15 встановлено, що сторонами у дійсності укладено договір безоплатного користування, а також те, що зазначений договір є договором безоплатного користування. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 96 000,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, ТОВ "Гільдія Права" (надалі-скаржник) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду Київської області від 11.07.2018 у справі № 911/933/18 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ТОВ Гільдія Права , вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права, а саме - ст. 216 Цивільного кодексу України та ст. 208 Господарського кодексу України, а також норм процесуального права, яке виражено у неповному з'ясуванні обставин справи.

Скаржник зазначає, що ТОВ Гільдія Права було виконало зобов'язання за договором в частині зберігання, однак, враховуючи, що такий договір визнано недійсним, а одержане відповідачем полягає у наданій послузі, відповідач зобов'язаний відшкодувати її вартість.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 911/933/18 (головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.) розгляд апеляційної скарги ТОВ "Гільдія Права" на рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2018 у справі № 911/933/18 призначено на 28.08.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2018 справі № 911/933/18 (головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.) розгляд апеляційної скарги ТОВ "Гільдія Права" на рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2018 у справі № 911/933/18 відкладено на 16.10.2018.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

25.06.2018 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про юридичну особу - Північний апеляційний господарський суд, ідентифікаційний код 42262953.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Указом Президента України № 295/2018 від 28.09.2018 "Про переведення суддів", відповідно до підпункту 7 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, пункту 1 частини другої статті 53, частини третьої статті 82 і пункту 40 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 11 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" сформовано склад Північного апеляційного господарського суду шляхом переведення суддів.

Рішенням зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 1 від 02.10.2018 визначено днем початку роботи Північного апеляційного господарського суду 3 жовтня 2018 року, про що в газеті "Голос України" № 185 (6940) 03.10.2018 опубліковано відповідне повідомлення. Відтак, в силу приписів ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Частиною 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Згідно з ч. 7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

За актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 911/933/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2018, справу № 911/933/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ "Гільдія Права" на рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2018 у справі № 911/933/18 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.; розгляд скарги призначено на 06.11.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2018 розгляд справи № 911/933/18 відкладено на 20.11.2018.

Відповідач не подав суду відзиву на апеляційну скаргу ТОВ Гільдія Права . Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції ( ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Представник відповідача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу ТОВ Гільдія Права залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт-без змін.

Позивач (скаржник) в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив. Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ( Alimentaria Sanders S.A. v. Spain ) від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності скаржника (позивача).

Північний апеляційний господарський суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 15.12.2014 між ТОВ "Гільдія права" (надалі - виконавець) та ДП Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (надалі-договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, депонент передає, а виконавець приймає на відповідальне зберігання колісні транспортні засоби:

-трактор Беларусь-892, 2010 року, інвентарний номер 1052998;

- трактор Беларусь-892, 2010 року, інвентарний номер 1052999;

- трактор Т-150 гусеничний, 1992 року випуску, інвентарний номер 979;

- трактор Т-150 К, 1998 року випуску, інвентарний номер 75.

Депонент передає майно виконавцю згідно акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору ( п. 1.2. договору).

Пунктом 1.4. договору визначено, що за зберігання майна встановлюється місячна плата у розмірі 2 000,00 грн. за кожну одиницю техніки, що фактично передана на зберігання.

У пунктах 2.1.1, 2.1.2,.2.1.3 договору визначено, що виконавець зобов'язаний: прийняти всі необхідні міри для зберігання майна в належному стані в період дії цього договору; нести відповідальність за втрату або пошкодження майна депонента, що знаходиться у нього з моменту одержання майна від депонента до закінчення терміну його зберігання; повернути майно депоненту по першій вимозі ліквідатора, але не пізніше 30 календарних днів з дня надходження вимоги.

Згідно з п. 2.5 договору, виконавець має право користуватися майном, у цьому разі плата за зберігання за цим договором не здійснюється.

Депонент має право у будь-який час вимагати у виконавця повністю або частково повернути майна, яке знаходиться на зберіганні, за умови самостійного вивезення відповідного майна з місця зберігання ( п. 3.2. договору).

Цей договір вступає в силу з моменту підписання та діє протягом одного року з дати підписання - з 15.12.2014 по 14.12.2015; у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за місяць до строку його закінчення, даний договір вважається пролонгованим строком на один рік ( п. 7.1. договору).

Відповідно до акту приймання-передачі від 15.12.2014, відповідачем передано позивачу майно, а саме транспортні засоби: трактор Беларусь - 892, 2010 року, інвентарний номер 1052998; трактор Беларусь - 892, 2010 року, інвентарний номер 1052999; трактор Т-150 гусеничний, 1992 року випуску, інвентарний номер 979; трактор Т-150 К, 1998 року випуску, інвентарний номер 75 (а.с.15).

Місцевим господарським судом встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 27.01.2016 у справі № 910/28957/15 за позовом ДП Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" до ТОВ "Гільдія права" про розірвання договору та повернення майна (а.с.17-27), позовні вимоги відповідача у такій справі задоволені частково.

Так, відповідно до рішення суду, визнано недійсним договір №1-Л відповідального зберігання та зобов'язано ТОВ "Гільдія права" повернути майно - транспортні засоби: трактор Беларусь-892, 2010 року, інвентарний номер 1052998; трактор Беларусь- 892, 2010 року, інвентарний номер 1052999; трактор Т-150 гусеничний, 1992 року випуску, інвентарний номер 979; трактор Т-150 К, 1998 року випуску, інвентарний номер 75.

Вказане рішення суду залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 (а.с.28-37).

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі , наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування .

Заявляючи вимоги у даній справі, позивач посилається на те, що відповідач не здійснював оплату за зберігання майна, переданого на зберігання, та враховуючи, що договір визнано судом недійсним, в рахунок відшкодування того, що одержане відповідачем - послуги зберігання, з відповідача підлягає стягненню 96 000грн. При цьому, розрахунок вимог у відповідній частині здійснений з урахуванням п.1.4 договору, яким погоджено оплату відповідних послуг з розрахунку 2000,00грн за кожну одиницю техніки у місяць; всього позивач просить стягнути з відповідача 96 000,00грн (2000*4*12) в рахунок відшкодування отриманої відповідачем послуги із зберігання.

Заявлені вимоги не можуть бути задоволені з наступних підстав.

Вирішуючи спір у справі №910/28957/15, Господарський суд м. Києва встановив, що відповідний договір є удаваним.

Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили; якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину , який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили .

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.01.2016 у справі 8957/15 встановлено, що договір зберігання № 1-Л від 15.12.2014, який укладено сторонами у справі, має ознаки удаваного правочину - договору безоплатного користування, що встановлено у постанові Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 у справі № 13/115-12, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2016.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду справи, у якій беруть участь ті ж сторони, - № 910/28957/15, суди встановили, що сторонами у дійсності укладено договір безоплатного користування. При цьому, суд дійшов висновку про те, що такий договір, що є договором безоплатного користування, не відповідає вимогам діючого законодавства,

Сторонами у даній справі не надано доказів скасування відповідних судових актів, які набрали чинності.

В силу ч .4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки під час розгляду, зокрема, справи № 910/828957 брали участь ті ж сторони, обставини, встановлені у такій справі не потребують доведення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України , а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Враховуючи вищевикладені обставини місцевий господарський суд, з яким і погоджується суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутні підстави для відшкодування вартості того, що фактично відповідач не отримував - послуги із зберігання, зважаючи на встановлення тієї обставини, що між сторонами при укладенні договору зберігання № 1-Л від 15.12.2014 виникли відносини безоплатного користування, а майно у користування передавались саме позивачу, а не ним

Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх необгрутованістю.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Київської області від 11.07.18 у справі № 911/933/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ Гільдія Права - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 22.11.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б.Михальська